Ухвала

від 25.02.2015 по справі 821/4029/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" лютого 2015 р. м. Київ К/800/54391/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2014 року

у справі № 821/4029/13-а

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_4)

до Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі - відповідач, Новокаховська ОДПІ)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

ФОП ОСОБА_4 звернувся у жовтні 2013 року до суду з адміністративним позовом до Новокаховської ОДПІ про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.06.2013 року № 0002751700 та № 0002751700.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 04.04.2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2014 року постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 04.04.2014 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Вважає, що рішення суду апеляційної інстанції було прийнято внаслідок неповного з'ясування обставин справи та з порушення норм матеріального та процесуального права.

Позивач у своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, вважає касаційну скаргу відповідача необґрунтованою, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у період з 17.05.2013 року по 22.05.2013 року відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків ТОВ «Аван-Тайм.Зовнішторг», ТОВ «Арсаон», ТОВ «Бізнесстандарт», ТОВ «Акопот», ТОВ «Дайкор Торг», ТОВ «Браво СРЛ» та контрагентами-покупцями за період січень-вересень 2012 року, за результатами якої складено акт від 29.05.2013 року № 595/172/250400230, яким зафіксовано встановлені перевіркою порушення позивачем вимог: ч. 1 ст. 203, ст. 215, ст. 216, ст. 228, ст. 626, ст. 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України), зокрема, по взаємовідносинам з ТОВ «Аван-Тайм.Зовнішторг», ТОВ «Арсаон», ТОВ «Бізнесстандарт ЛТД», ТОВ «Акопот», ТОВ «Дайкор Торг», ТОВ «Браво СРЛ»; п. 198.3, п. 198,6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 698 596,00 гривень; п. 177.4 ст. 177 ПК України, в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб у сумі 593 806,00 гривень.

На підставі зазначеного акту податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 12.06.2013 року:

№ 0002751700, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 698 596,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 349 298,00 гривень;

№ 0002761700, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, за основним платежем у розмірі 593 806,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 296 903,00 грн.

Обґрунтовуючи правомірність винесених рішень відповідач посилається на матеріали актів перевірок підприємств-контрагентів позивача, якими встановлено, що ТОВ «Аван-Тайм.Зовнішторг», ТОВ «Арсаон», ТОВ «Бізнесстандарт ЛТД», ТОВ «Акопот», ТОВ «Дайкор Торг», ТОВ «Браво СРЛ» не мають технічних можливостей та трудових ресурсів для здійснення господарських операцій з позивачем, у зв'язку з чим податковий орган дійшов висновку про фіктивність усіх господарських операцій, здійснених цими підприємствами.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив із того, що у контрагентів позивача були відсутні технічні можливості та трудові ресурси для здійснення господарської операції з позивачем, а тому є підтвердження висновок податкового органу про те, що фактичного здійснення господарської операції не могло відбутися, відтак відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення позову, оскільки позивачем правомірно сформовано податковий кредит по спірним операціям.

Колегія суддів вважає такі висновки передчасними, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

У справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи вчинені вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (п. 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України мотивувальна частина постанови повинна містити встановлені судом обставин із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів; мотивів, з яких суд виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався.

Під час прийняття постанови суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження (ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України).

Аналогічні вимоги визначені положеннями статті 207 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вирішуючи спір, судами першої та апеляційної інстанцій зазначено, що позивачем оскаржуються зазначені в акті перевірки порушення:

ч. 1 ст. 203, ст. 215, ст. 216, ст. 228, ст. 626, ст. 629 ЦК України, в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України) по правочинах, здійснених ФОП ОСОБА_4 з ТОВ «Аван-Тайм.Зовнішторг», ТОВ «Арсаон», ТОВ «Бізнесстандарт ЛТД», ТОВ «Акопот», ТОВ «Дайкор Торг», ТОВ «Браво СРЛ»;

п. 198.3, п. 198,6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 698 596,00 гривень;

п. 177.4 ст. 177 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку з доходів фізичних осіб у сумі 593 806,00 гривень.

Проте судами попередніх інстанцій не розглянуто доводи податкового органу про порушення платником п. 177.4 ст. 177 ПК України щодо заниження податку з доходів фізичних осіб, який сплачується фізичними особами за результатами річного декларування та не надано оцінки, зазначеним в акті перевірки порушенням платником ч. 1 ст. 203, ст. 215, ст. 216, ст. 228, ст. 626, ст. 629 ЦК України.

Суд першої інстанції відмовив в скасуванні податкового-повідомлення рішення № 0002761700 від 12.06.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за порушення позивачем п. 177.4 ст. 177 ПК України, не розглянувши його по суті, апеляційний суд, задовольняючи позовні вимоги в цій частині, не вказав підстави його прийняття та доводи щодо його скасування.

Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність податкового повідомлення-рішення № 0002751700 від 12.06.2013 року про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за порушення п. 198.3, п. 198,6 ст. 198 ПК України.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення № 0002751700 від 12.06.2013 року у зв'язку з необґрунтованістю доводів податкового орану про те, що фактично операції позивача з контрагентами не виконувались, первинні документи позивача за відносинами з ТОВ «Аван-Тайм.Зовнішторг», ТОВ «Арсаон», ТОВ «Бізнесстандарт ЛТД», ТОВ «Акопот», ТОВ «Дайкор Торг», ТОВ «Браво СРЛ» не мають правового значення, не можуть бути використанні при формуванні спірних сум податкового кредиту.

З урахуванням положень ст. 198 ПК України правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції.

Згідно із п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України мотивувальна частина постанови повинна містити встановлені судом обставин із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів; мотивів, з яких суд виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався.

Згідно із ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Проте, суд першої інстанції, вирішуючи спір, обмежився доводами стосовно правомірності посилань відповідача на акти перевірки контрагентів платника, не дослідивши питання реальності спірних господарських операцій з урахуванням відповідних первинних бухгалтерських документів, наданих до справи та пов'язаності оподатковуваних операцій з господарською діяльністю позивача.

Згідно із ч. 1 ст. 207 Кодексу адміністративного судочинства України в мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються встановлені судом апеляційної інстанції обставини із посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів; мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався.

Оскаржувана постанова апеляційного суду зазначеним вимогам не відповідає, оскільки судом не спростовано встановлені місцевим адміністративним судом обставини щодо відсутності реальності виконання спірних операцій позивача з ТОВ «Аван-Тайм.Зовнішторг», ТОВ «Арсаон», ТОВ «Бізнесстандарт ЛТД», ТОВ «Акопот», ТОВ «Дайкор Торг», ТОВ «Браво СРЛ» з посиланням на відповідні первинні документи.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволені позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення № 0002751700 від 12.06.2013 року та задовольняючи позов в цій частині, апеляцій суд обмежився загальними посиланнями на наявність первинних документів, що підтверджують фактичне здійснення спірних операцій, без аналізу їх змісту та висновку щодо реального виконання договорів.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що на підставі ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення у справі підлягають скасуванню, як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду першої інстанції слід врахувати викладене, встановити які саме порушення платником, вказані в акті перевірки, стали підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з визначенням відповідних сум по кожному з них, дослідити питання реальності спірних господарських операцій на підставі наданих доказів та їх пов'язаність з господарською діяльністю платника, надати оцінку доводам сторін, застосувати при оцінці доводів сторін норми матеріального права, які повинні бути застосовані, і вирішити спір згідно із законодавством.

За таких обставин касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області - задовольнити частково.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 04.04.2014 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2014 року у справі № 821/4029/13-а - скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: (підпис) І.О. Бухтіярова Судді: (підпис) М.І. Костенко (підпис) І.В. Приходько