Рішення

від 23.02.2015 по справі 910/27641/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.02.2015Справа №910/27641/14 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮРБРОК-СЕРВІС"

до Приватного акціонерного товариства "Київське спеціалізоване управління екскавації"

про стягнення 6 304,80 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники:

від позивача: Жовнеренко Г. К. - представник за довіреністю б/№ від 03.02.2014р.

від відповідача: Гаджук П. П. - представник за довіреністю б/№ від 04.11.2014р.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Київське спеціалізоване управління екскавації" набутих коштів без достатньої правової підстави в розмірі 5894,82 грн. та процентів за користування коштами в розмірі 409,98 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що ним після закінчення строку дії договору було безпідставно перераховано на користь позивача кошти у розмірі 5894,82 грн. за порушення умов договору оренди № 17 в частині звільнення орендного приміщення, оскільки позивач звільнив приміщення без допущення будь-яких порушень.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2014 порушено провадження по справі № 910/27641/14, розгляд справи призначено на 26.01.2015.

23.01.2015 через відділ діловодства суду від відповідача по справі надійшов письмовий відзив на позов в якому відповідач зазначив, що у зв'язку з тим, що приміщення, вказане в договорі, не було вчасно звільнене, позивачу виставлений рахунок на сплату орендної плати за оренду незвільненого приміщення і нарахований штраф в подвійному розмірі за 6 днів, з яким позивач погодився та сплатив. А також зазначив, що з 01.01.2014 позивач перейшов в інше приміщення і в той же час продовжував користуватися раніше орендованим приміщенням, в якому знаходилося майно позивача.

У зв'язку з нез'явленням в судове засідання 26.01.2015 представника позивача розгляд справи відкладено на 09.02.2015.

09.02.2015 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшли письмові пояснення на відзив в яких позивач зазначив, що: позивач не орендував у відповідача іншого приміщення; у відповідності до вимог договору оренди позивач повинен був звільнити приміщення у строк до 05.03.2014, проте відповідач зазначає, що позивач повинен був звільнити приміщення до 28.02.2014 з невідомих позивачу підстав; позивач у строки встановлені в договорі намагався звільнити приміщення, проте відповідач створював перешкоди щодо вивезення свого майна позивачем; підписаний позивачем акт про погодження сплати штрафу не може свідчити про визнання вини позивачем у зв'язку з порушенням строків звільнення орендованого приміщення.

09.02.2015 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшли доповнення до позовної заяви, в яких позивач наводить нормативне обґрунтування позовних вимог.

Ухвалою суду від 09.02.2015 продовжено строк вирішення спору.

В судовому засіданні 09.02.2015, у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 23.02.2015.

19.02.2015 від представника позивача надійшли письмові пояснення в яких позивач пояснив, що у зв'язку з погіршенням фінансового стану сторонами було погоджено зменшити розмір орендної плати у січні та лютому 2014 року. У зв'язку з чим відповідачем у цей період були вставлені рахунки на меншу суму які позивач оплатив нв повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання 23.02.2015 з'явився та підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 23.02.2015 заперечував на заявлені позовні вимоги та на підтвердження користування позивачем приміщенням площею 35,8 кв.м. надав письмові пояснення ТОВ «Форчін Груп» в якому товариство підтверджує, що з 25.02.2013 орендувало приміщення на 3 поверсі площею 35,3 кв.м., яке знаходиться через стінку з кімнатою площею 35,8 кв.м., орендованою фірмою ТОВ «Юрбок-Сервіс», а з 14.11.2014 ТОВ «Форчін Груп» орендувало кімнату, яку ТОВ «Юрбок-Сервіс» звільнило.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 23.02.2015р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25 лютого 2013 року між Приватним акціонерним товариством «КИЇВСЬКЕ СПЕЦІАЛІЗОВАНЕ УПРАВЛІННЯ ЕКСКАВАЦІЇ», далі Відповідач, Орендодавець, та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮРБРОК-СЕРВІС», далі Позивач, Орендар, було укладено Договір найму (оренди) нежитлових приміщення № 17, надалі Договір.

Згідно п. 1.1 Договору Приватне акціонерне товариство «КИЇВСЬКЕ СПЕЦІАЛІЗОВАНЕ УПРАВЛІННЯ ЕКСКАВАЦІЇ» передає, а Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮРБРОК-СЕРВІС» приймає в тимчасове платне користування (оренду) нежитлові приміщення за адресою: м. Київ, вул. О. Довбуша, 18 (адміністративне нежитлове приміщення площею 46,5 кв.м.) та після закінчення терміну користування приміщення повертає його у тому ж стані, в якому отримав, з урахуванням нормального зносу.

Згідно з п. 2.1 Договору приймання - передача Позивачу приміщення здійснюється з 01 березня 2013 року та оформляється Актом приймання-передачі, який підписується сторонами Договору.

Як вбачається з Акту № 1 прийому-передачі від 01.03.2013 року адміністративне нежитлове приміщення площею 46,5 кв.м. передано у користування Позивачу.

На підтвердження сплати орендної плати за орендоване приміщення у період з березня 2013 по лютий 2014 позивач надав суду платіжні доручення: № 46 від 28.03.2013, № 63 від 17.04.2013, № 77 від 20.05.2013, № 95 від 20.06.2013, № 109 від 18.07.2013, № 123 від 19.08.2013, № 136 від 17.09.2013, № 162 від 21.10.2013, № 173 від 19.11.2013, № 188 від 19.12.2013, № 9 від 29.01.2014, № 18 від 20.02.2014; № 18 від 20.02.2014.

У відповідності до п. 3.1 Договору приміщення надається на строк дванадцять календарних місяців з дня передання приміщення Позивачу в порядку, передбаченому розділом 2 Договору і закінчується 28 лютого 2014 року.

Протягом 5 календарних днів після припинення дії договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцю приміщення в такому ж стані, з урахуванням нормального зносу, та з усім обладнанням, що було йому передано (п. 2.3 договору).

У зв'язку з закінченням строку дії договору оренди приміщення позивач вирішив звільнити приміщення за адресою: м. Київ, вул. О. Довбуша, 18 (адміністративне нежитлове приміщення площею 46,5 кв.м.).

Проте, як вбачається з акту від 01.03.2015 складеного представниками позивача, а саме Шпаком М.І., Берестяном I.A. та Петренко Г.В., працівником охорони відповідача позивачу не було надано доступу до зазначеного приміщення. На доказ того, що особи Шпак М.І., Берестян I.A. та Петренко Г.В. є директором та працівниками позивача, позивачем було надано суду накази: № 6 від 03.05.2013, № 3 від 01.02.2007, № 6 від 24.02.2014.

28.02.2014 відповідачем виставлено позивачу рахунок на оплату № 52 від 28.02.2014 на суму в розмірі 811,20 грн. компенсації за комунальні послуги за лютий 2014, та рахунок на оплату № 53 від 03.03.2014 на суму 5083,62 грн. за оренду адміністративного приміщення (2999,25 грн.) та штрафні санкції по договору № 17 від 25.02.2013 (1237,10 грн.).

03.03.2014 між позивачем та відповідачем підписано акт № 52 про надання послуг з оренди адміністративного нежитлового приміщення на суму в розмірі 2999,25 грн. та сплату штрафних санкцій по договору № 17 від 25.02.2013 в розмірі 1237,10 грн.

03.03.2014 позивачем сплачено на рахунок відповідача 5083,61 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 23 та 04.03.2014 позивачем сплачено на рахунок відповідача 811,20 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 24.

03.03.2014 між позивачем та відповідачем підписано акт повернення нежилих приміщень згідно договору № 17 оренди нежитлових приміщень від 25.02.2013.

11.11.2014 позивач звернувся до відповідача з претензією про повернення безпідставно набутих коштів у розмірі 5894,82 грн. у зв'язку з тим, що позивачем не було порушень умов договору та вчасно повернуто орендоване приміщення орендодавцю у зв'язку з закінченням строку дії договору.

Проте, відповідач відповіді на претензію не надав, суму коштів не повернув.

Позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Київське спеціалізоване управління екскавації" набутих коштів без достатньої правової підстави в розмірі 5894,82 грн. та процентів за користування коштами в розмірі 409,98 грн. В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що ним безпідставно перераховано на користь відповідача штраф у розмірі 5894,82 грн. за порушення умов договору оренди № 17. В тому числі позивач зазначає, що позивач не орендував у відповідача іншого приміщення.

Відповідач у відзиві на позов зазначив, що приміщення, вказане в договорі, не було вчасно звільнене, у зв'язку з чим позивачу виставлений рахунок на сплату орендної плати за оренду незвільненого приміщення і нарахований штраф в подвійному розмірі за 6 днів, з яким позивач погодився та сплатив. А також зазначив, що з 01.01.2014 позивач перейшов в інше приміщення площею 35,8 кв.м. і в той же час продовжував користуватися раніше орендованим приміщенням, в якому знаходилося майно позивача. На доказ оренди адміністративного нежитлового приміщення площею 35,8 кв.м. відповідач надав суду акт № 1 прийму-передачі від 02.01.2014.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 785 ЦК України визначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Таким чином, неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення. Така відповідальність застосовується за правопорушення, допущені у сфері господарювання з урахуванням норм ЦК України, ГК України. Для застосування такого виду відповідальності необхідна наявність одночасно двох умов: допущення правопорушення, яке полягає в невиконанні обов'язку повернути майно після припинення договору, та користування майном в період прострочення його повернення.

Відповідно до ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Зазначена стаття кореспондується зі ст. ст. 220, 221 ГК України, ст. ст. 612, 613 ЦК України, відповідно до яких боржник не вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, поки воно не може бути виконано внаслідок прострочення кредитора.

Кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Частиною 4 ст. 612 ЦК України передбачено, що прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

В силу ст. ст. 613, 614 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до п. 2.3 договору протягом 5 календарних днів після припинення дії договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцю приміщення в такому ж стані, з урахуванням нормального зносу, та з усім обладнанням, що було йому передано.

Враховуючи п. 3.1 Договору, що приміщення надається на строк дванадцять календарних місяців з дня передання приміщення Позивачу в порядку, передбаченому розділом 2 Договору і закінчується 28 лютого 2014 року, позивач зобов'язаний був повернути відповідачу орендоване по договору № 17 приміщення у строк до 05.03.2014.

03.03.2014 між позивачем та відповідачем підписано акт повернення нежилих приміщень згідно договору № 17 оренди нежитлових приміщень від 25.02.2013.

З огляду на зазначене, у відповідача були відсутні підстави для отримання плати за оренду незвільненого приміщення і штрафу в подвійному розмірі за 6 днів, а також компенсації за комунальні послуги за лютий 2014 року на підставі виставлених рахунків №№ 23, 24, оскільки позивачем належним чином підтверджене виконання договору оренди № 17 в частині повернення приміщення. В тому числі, позивач сплачував орендні платежі за період користування з березня 2013 по лютий 2014, що відповідачем не оспорювалося.

Твердження відповідача, що кошти сплачені позивачем є оплатою за оренду адміністративного нежитлового приміщення площею 35,8 кв.м., обґрунтованого актом № 1 прийму-передачі від 02.01.2014 до уваги судом не приймається з огляду на те, що матеріали справи не містять доказів приймання-передачі позивачем в оренду нежитлового приміщення площею 35,8 кв.м.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Враховуючи, що позивач перерахував відповідачу спірні кошти 03.03.2014 та 04.03.2014, тобто після закінчення строку дії договору, а також те, що відповідач не довів суду порушення умов договору позивачем, за порушення якого відповідачем була нарахована плата за користування приміщенням, штрафні санкції та компенсація комунальних послуг у сумі 5894,82 грн., суд дійшов висновку про відсутність правової підстави для сплати спірних грошових коштів, а відтак, вимога про стягнення 5894,82 грн. безпідставно отриманих коштів, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягає задоволенню на підставі ст. 1212 ЦК України.

Також позивач заявив про стягнення з відповідача процентів за користування коштами в розмірі 409,98 грн.

Відповідно до статті 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов'язана повернути доходи. У разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Відповідно до ч. 1. ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Як вбачається з ч. 1 статті 1061 ЦК України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Якщо договором не встановлений розмір процентів, банк зобов'язаний виплачувати проценти у розмірі облікової ставки Національного банку України.

У той же час, між сторонами укладений договір оренди і ст. 1061 ЦК України на взаємовідносини сторін не розповсюджується. Окрім того, відповідно до п.6.2 постанови Пленуму ВГСУ від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України). Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв'язку з користуванням чужими коштами. Положення ж частини другої статті 625 ЦК України в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов'язання. Тому, зокрема, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (стаття 536 ЦК України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних (якщо інший їх розмір не передбачено договором або Законом) - за наявності порушення боржником грошового зобов'язання. Якщо договором або чинним законодавством не передбачено розміру процентів за користування чужими коштами, то припис частини другої статті 625 ЦК України може бути застосований господарським судом лише за наявності порушення боржником грошового зобов'язання.

З урахуванням викладеного у позивача відсутні підстави для застосування норм ст.536 та 1061 ЦК України та нарахування за цими підставами процентів. Відсотки за користування чужими коштами на підставі ст.625 ЦК України позивачем не заявлялись, а тому позов в частині стягнення суми 409,98 грн. задоволенню не підлягає.

Витрати по оплаті судового збору покладається на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Київське спеціалізоване управління екскавації" (02092, м. Київ, вулиця Довбуша, 18, код ЄДРПОУ 01269767) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮРБРОК-СЕРВІС" (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 2/10, корпус 14, код ЄДРПОУ 24077349) 5894,82 грн. (п'ять тисяч вісімсот дев'яносто чотири гривні 82 коп.) безпідставно отриманих коштів та 1708 грн. (одну тисячу сімсот вісім гривень 20 копійок) судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання повного рішення: 02.03.2015

Суддя Грєхова О.А.