Рішення

від 26.02.2015 по справі 910/945/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.2015Справа №910/945/15-г

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діон»

до Приватного підприємства «Нові рішення»

про стягнення 54 647, 44 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Грабчак В.М.;

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Діон» (далі -позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «Нові рішення» (далі -відповідач) про стягнення 54 647, 44 грн., з яких: 52 886, 97 грн. - основний борг, 1 586, 60 грн. - інфляційні втрати та 173, 87 грн. - 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди нежилих приміщень № 2-03 від 24.02.2012 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.01.2015 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 05.02.2015 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи відкладався в порядку п.п. 1-2 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, проте був повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про розгляд справи, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 26.02.2015 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

24.02.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Діон» та Приватним підприємством «Нові рішення» укладено договір оренди нежилих приміщень № 2-03, умовами якого передбачено, що позивач передає, а відповідач приймає в тимчасове платне користування без права викупу для здійснення господарської діяльності нежиле приміщення в будівлі, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 33-В, загальною площею 295,6 квадратних метрів, а також відповідні перегородки, зовнішні стіни.

Об'єкт оренди є частиною належних позивачу приміщень будівлі торговельно-побутового комплексу за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 33-В.

Відповідно до п. 3.1 договору, строк оренди складає 365 днів з дати фактичної передачі об'єкту оренди відповідачу.

Згідно п. 4.1. договору, об'єкт оренди повинен бути переданий позивачем та прийнятий відповідачем протягом двох днів з дня підписання сторонами даного договору шляхом підписання акту приймання-передач об'єкта оренди.

Пунктом 5.1 договору визначено, що протягом строку оренди відповідач зобов'язується щомісячно сплачувати позивачу орендну плату за користування приміщенням у розмірі та у порядку, визначених договором.

Сторони погодили, що місячна орендна плата за користування об'єктом оренди сплачується відповідачем в гривнях, але її розмір визначається відповідачем в євро, виходячи з еквівалентної суми орендної плати за користування приміщеннями, відповідно до офіційного обмінного курсу Національного банку України, встановленого на дату здійснення платежів (п. 5.2. договору).

Загальна сума орендної плати за користування всіх приміщень на місяць, що підлягає сплаті за даним договором. становить 1 467 євро за офіційним обмінним курсом Національного банку України на дату виставлення рахунку (п. 5.3. договору).

Умовами п. 6.1. договору передбачено, що сторони погоджуються, що постачання електроенергії, води має здійснюватися відповідними міськими постачальниками комунальних послуг - АЕК «Київенерго» та ВАТ «Київводоканал» відповідно. Додатково до плати за оренду, відповідач щомісяця сплачує позивачу, на підставі виставлених позивачем рахунків, плату за спожиті відповідачем електроенергію, воду та тепло, згідно з показниками лічильників на підставі чинних тарифів, послуги зв'язку.

Пунктом 7.2. договору визначено, що сплата орендної плати за користування об'єктом оренди здійснюються відповідачем щомісячно авансом (наперед) до 10 (десятого) числа поточного місяця, за який здійснюється платіж.

Згідно п. 7.3. договору, відповідач сплачує щомісячно авансом (наперед) до 10 (десятого) числа поточного розрахункового місяця платежі за договірний обсяг активної електроенергії, холодну воду та послуги зв'язку на наступний розрахунковий період.

Відповідно до п. 11.1.2. договору, відповідач зобов'язався своєчасно сплачувати позивачу орендну плату за користування об'єктом оренди та комунальні платежі.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і закінчується одночасно зі спливом строку оренди, зазначеному у п. 3.1 даного договору. При виконанні відповідачем зобов'язань за договором, останній має переважне право на переукладення даного договору. У зв'язку з цим, відповідач не менш ніж за один календарний місяць до дати закінчення терміну дії даного договору, направляє позивачу на розгляд відповідне повідомлення про намір продовжити термін дії даного договору (переукласти його) (п. 19.1. договору).

24.02.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Діон» та Приватним підприємством «Нові рішення» укладено акт прийому-передачі майна до договору № 2-03 від 24.02.2012 р., відповідно до якого, позивач передав, а відповідач прийняв нежиле приміщення загальною площею 295, 6 квадратних метрів, зазначене в п. 2.1. договору.

Так, 23.02.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Діон» та Приватним підприємством «Нові рішення» укладено додаток № 1 до договору № 2-03 від 24.02.2012 р., відповідно до умов якого, сторони вирішили продовжити термін дії договору оренди нежилих приміщень № 2-03 від 24.02.2012 р. на 12 місяців (до 24.02.2014 р.) з правом подальшої пролонгації.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були надані відповідачу послуги оренди та нараховані комунальні платежі на суму 52 886, 97 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ДІ-000099 від 31.12.2014 р. на суму 27 572, 15 грн. та № ДІ-0000098 від 01.12.2014 р. на суму 25 314, 82 грн., а також розрахунком компенсації комунальних послуг за грудень місяць 2014 р., які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками (копії в матеріалах справи).

При цьому, відповідач за надані орендні та комунальні послуги не розрахувався, в результаті чого за останнім утворилась заборгованість у розмірі 52 886, 97 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує зобов'язання за договором оренди нежилих приміщень № 2-03 від 24.02.2012 р. щодо сплати орендних та комунальних платежів, у зв'язку з чим останній заборгував позивачеві 52 886, 97 грн. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 1 586, 60 грн. - інфляційних втрат та 173, 87 грн. - 3 % річних за період з 11.12.2014 р. по 19.01.2015 р.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Так, згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до ст. 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.

У відповідності до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що за надані позивачем орендні та комунальні послуги відповідач в повному обсязі не розрахувався, внаслідок чого, за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 52 886, 97 грн.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати наданих орендних та комунальних послуг та не спростував заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору договором оренди нежилих приміщень № 2-03 від 24.02.2012 р., положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 52 886, 97 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 1 586, 60 грн. - інфляційних втрат та 173, 87 грн. - 3 % річних за період з 11.12.2014 р. по 19.01.2015 р.

Так, згідно зі статтю 625 Цивільного кодексу України, боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено правильність наданого позивачем розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат і встановлено, що останній відповідає вимогам чинного законодавства.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором оренди нежилих приміщень № 2-03 від 24.02.2012 р., з нього, в силу положень статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню інфляційних втрат у розмірі 1 586, 60 грн. та 3 % річних у розмірі 173, 87 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Діон» задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Нові рішення» (03057 м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 33-В, ідентифікаційний код - 36351830), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діон» (03057 м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 33-В, ідентифікаційний код - 20060613) 52 886 (п'ятдесят дві тисячі вісімсот вісімдесят шість) грн. 97 коп. - заборгованості, 1 586 (одну тисячу п'ятсот вісімдесят шість) грн. 60 коп. - інфляційних втрат, 173 (сто сімдесят три) грн. 87 коп. - 3 % річних та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 02.03.2015 р.

Суддя Бондарчук В.В.