Рішення

від 23.02.2015 по справі 904/745/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.02.15р. Справа № 904/745/15 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма АЕК", м. Дніпропетровськ

до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Жовті Води

про стягнення заборгованості

Суддя Мартинюк С.В.

Представники:

від позивача: Асанова С.В., дов. № 304 від 16.04.2014 року, представник; Куценко А.А., наказ № 1 від 18.10.2006 року, протокол № 1 зборів учасників ТОВ "Фірма АЕК", директор;

від відповідача: Левченко І.А., дов. № 18/904 від 03.02.2015 року, представник;

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма АЕК", м. Дніпропетровськ звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Жовті Води про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору на виконання робіт №637/27 від 15.08.2014 року в частині повного та своєчасного розрахунку.

Відповідач надав відзив на позову заяву, з якого вбачається, що суму основного боргу визнає в повному обсязі, але зазначає, що можливість погасити останню не вбачається можливим через скрутне фінансове становище підприємства, в частині стягнення штрафних санкцій просить відмовити з посиланням на те, що строк виконання грошового зобов'язання фактично не настав, тому підстави для застосування відповідальності відсутні.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не заявлялось.

У порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 23.02.2015року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

15.08.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма АЕК" (далі- позивач) та Державним підприємством "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі-відповідач) укладено договір на виконання робіт №637/27 (далів договір) відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов'язання виконати роботи з "Ремонту силового трансформатора 1Т ТДТН 16000/150/35/6-70 У1 ПС "Геолог".

Вартість робіт у відповідності до договірної ціни складає 393 050,25 грн. (п. 5.1. договору).

Пунктом 5.4. договору сторони передбачити, що замовник здійснює передоплату робіт в розмірі 30% вартості робіт. Остаточний розрахунок за виконані роботи замовник здійснює після підписання сторонами відповідним чином оформлених типових форм КБ-2в та КБ-3 та за відсутності зауважень з сторони замовника. Оплата здійснюється з відстроченням платежу не менше ніж 10 банківських днів з дня підписання сторонами форм КБ-2в та КБ-3.

На виконання умов договору позивач виконав роботи, що підтверджується актом приймання виконаних робіт, який міститься в матеріалах справи.

Відповідач в свою чергу не розрахувався з позивачем, у зв'язку з чим має заборгованість в розмірі 271666,08 грн., що не заперечується відповідачем.

04.12.2014 року позивачем на адресу відповідача було направлено претензію з вимогою сплатити заборгованість.

Доказів повного виконання умов договору відповідачем сторонами не надано.

Стаття 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття 598 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з п.5.4. договору, остаточний розрахунок за виконані роботи замовник здійснює після підписання сторонами відповідним чином оформлених типових форм КБ-2в та КБ-3 та за відсутності зауважень з сторони замовника. Оплата здійснюється з відстроченням платежу не менше ніж 10 банківських днів з дня підписання сторонами форм КБ-2в та КБ-3. Проаналізувавши зазначений пункт договору, господарський суд дійшов висновку, що сторонами не встановлено строк здійснення розрахунків у зв'язку з відсутністю чіткого формулювання, а відтак враховуючи приписи п. 1.7. постанови Пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013 року, суд вбачає за необхідне застосувати ч. 2 ст.530 ЦК України відповідно до якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

В матеріалах справи міститься претензія, яку позивачем було направлено відповідачу, та яка була отримана останнім 08.12.2014 року, про що у судовому засіданні 23.02.2015 року зазначив представник відповідача.

Виходячи з викладеного, оскільки господарським судом встановлено, що Відповідачем допущено порушення строків оплати за виконані роботи, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в сумі 271666,08грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 7.4. договору в разі несвоєчасної або не в повному обсязі оплат робіт, підприємство несе відповідальність за порушення грошового зобов'язання виключно на умовах даного договору, шляхом сплати процентів у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, яка діяла в період за який вона нараховується, за кожний день прострочення платежу.

З посиланням на п. 7.4. договору позивачем нараховано відповідачу пеню в розмірі 15 071,89 грн. за період прострочення з 07.11.2014 року по 26.01.2015 року.

Господарським судом здійснено розрахунок пені, за період прострочення з 19.12.2014 року по 26.01.2015 року та встановлено, що розмір пені за спірний період складає 8127,65 грн.

Згідно із ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ст. 625 ЦК України позивачем нараховано відповідачу 3% річних в розмірі 1808,63 грн. за період з 07.11.2014 року по 26.01.2015 року та 7144,82грн. інфляційних.

Господарським судом здійснено розрахунок 3% річних та інфляційних та встановлено, що розмір 3% річних за спірний період складає 870,62 грн., інфляційні 8421,65 грн. Враховуючи те, що суд не може виходити за межі заявлених позовних вимог, сума інфляційних, яка підлягає стягненню складає 7144,82 грн. та 3 % річних в розмірі 870,62грн.

За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посилання на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України) (п.1.10 постанови Пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013 року).

Таким чином, сума основного боргу в розмірі 271 666,08 грн. 3% річних в розмірі 870,62грн., інфляційних в розмірі 7144,82грн. та пені в розмірі 8127,65 грн. підтверджені матеріалами справи і підлягають задоволенню. В решті позовних вимог слід відмовити.

Приписами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 25, 32, 33, 36, 43, 45, 49, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (52210, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Горького, 2, код ЄДРПОУ 14309787) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма АЕК" (49127, м. Дніпропетровськ, вул. 20-річчя Перемоги, 49/89, код ЄДРПОУ 34683300) суму основного боргу в розмірі 271 666,08 грн. 3% річних в розмірі 870,62грн., інфляційних в розмірі 7144,82грн., пені в розмірі 8127,65 грн. та судовий збір в розмірі 5756,18грн.

В решті позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 02.03.2015 року.

Суддя С.В. Мартинюк