Ухвала

від 03.03.2015 по справі 826/17882/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/17882/14 Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Гром Л.М., Романчук О.М.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Такеда Україна» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 січня 2015 року,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Такеда Україна» звернулося у суд із позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.10.2014 №0000681501.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 січня 2015 року позов задоволено.

Не погоджуючись із постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з таких підстав.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з огляду на необґрунтованість встановлених відповідачем порушень податкового законодавства під час камеральної перевірки позивача.

З такими висновками суду не можна не погодитися.

Колегією суддів установлено, що відповідачем проведено камеральну перевірку даних, задекларованих позивачем у податковій звітності за травень 2014 року, за підсумками якої складено акт від 18.07.2014 №44/26-55-15-01/35849505 та виявлено порушення п. 198.6 ст. 198, п. п. 200.1, 200.3, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого, зокрема, завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду в сумі 350 845,00 грн.

У зв'язку із наведеним відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.10.2014 №0000681501, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 350 845,00 грн.

Не погоджуючись із таким рішенням податкового органу, позивач звернувся у суд.

Обговорюючи правомірність спірного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів зважає на таке.

Як убачається із матеріалів справи, підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення - рішення став акт ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 27.06.2014 № 1526/26-59-22-05/30637748 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Укрмедсервіс» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.03.2014 по 31.05.2014». Згідно цього акту, ТОВ «Укрмедсервіс» має стан « 9» - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням, що унеможливило отримати документальне підтвердження відображених в бухгалтерському та податковому обліках господарських відносин з платниками податків. У зв'язку з чим, податковий орган дійшов висновку, що, оскільки ТОВ «Укрмедсервіс» не надало до перевірки первинні бухгалтерські та податкові документи, а проведені заходи щодо наявності здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства та його контрагентів не підтверджують фактичного постачання товарів та послуг, то вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують податкові зобов'язання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту на підставі операцій, які не мають реального товарного характеру, в тому числі при взаємовідносинах з позивачем, внаслідок яких останнім сформовано податковий кредит.

Отже, в основу спірного рішення покладено висновок контролюючого органу про відсутність факту реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Укрмедсервіс», внаслідок яких позивачем задекларовано від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду в розмірі 350 845,00 грн.

При цьому, даний висновок відповідачем здійснено на підставі дослідження звітних декларацій позивача з податку на додану вартість за квітень і травень 2014 року, згаданого акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Укрмедсервіс» та даних АІС «Податковий блок».

На спростування приведених доводів позивачем до суду надано первинні документи, які опосередковували його господарські відносини з названим контрагентом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить із наступного.

Основним нормативно-правовим актом, що регулює спірні правовідносини, є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - Податковий кодекс України, ПК України).

Підпунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Колегією суддів установлено, що між позивачем, як клієнтом, та ТОВ «Укрмедсервіс», як виконавцем, було укладено договори про надання персоналу для забезпечення господарської діяльності (аутстаффінг) від 01.04.2014 № 04/02-RX та від 01.04.2014 № 04/01-ОТС, предметом яких було зобов'язання виконавця надавати за запитом клієнта послуги з надання останньому персоналу (спеціалістів), що перебувають у трудових відносинах з виконавцем для забезпечення господарської діяльності клієнта в сферах рецептурних та безрецептурних препаратів, а саме: виконання функцій, пов'язаних з обслуговуванням та управлінням господарською діяльністю клієнта, наданням консультацій клієнту та виконання інших функцій, пов'язаних з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), на умовах, визначених цим договором, та відповідно до письмових запитів клієнта щодо надання спеціалістів.

На підтвердження реальності господарських операцій та руху активів за вказаними договорами позивачем надано до суду рахунки на оплату, платіжні доручення, акти надання послуг, звіт з додатками, податкові накладні, податковий розрахунок форми 1-ДФ, штатний розпис та структуру і чисельність ТОВ «Укрмедсервіс», аутстаффинговий проект (ОТС), накази про прийняття на роботу та облікові картки фізичних осіб, аутстаффинговий проект (RX), подорожні листи, екземпляри рекламної продукції.

Таким чином, позивачем надано первинні бухгалтерські та інші документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо придбання послуг у вищезазначеного контрагента та їх використання у власній господарській діяльності. При цьому, судова колегія враховує, що матеріали справи свідчать про те, що до видів господарської діяльності позивача відносяться, зокрема, оптова торгівля фармацевтичними, парфумними та косметичними товарами, виробництво фармацевтичних препаратів і матеріалів, парфумних і косметичних засобів, а до видів господарської діяльності ТОВ «Укрмедсервіс» - діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, надання інших інформаційних послуг, рекламні агентства та дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки. Тобто, спірні господарські операції узгоджуються зі звичайною для цих суб'єктів господарювання діяльністю.

Разом з тим, з матеріалів справи слідує, що податковий орган не ставив під сумнів достовірність даних, які містять надані позивачем первинні документи чи їх відповідність вимогам чинного законодавства, зокрема, відсутність у них обов'язкових реквізитів, передбачених частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Також, відповідність виписаних контрагентом позивачу податкових накладних вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, стосовно порядку оформлення та підстав її видачі, відповідачем не заперечується.

Аналізуючи висновки податкового органу щодо правомірності включення позивачем до податкового кредиту сум, на які виписано податкові накладні названим контрагентом, колегія суддів зазначає наступне.

Податковим кредитом в розумінні підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У силу п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (п. 201.1 ст. 201 ПК України).

В силу п. 201.4 ст. 201 вказаного Кодексу податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 ст. 201 цього Кодексу встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, судова колегія зазначає, що законодавцем визначено єдину підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Податковим кодексом України, та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Враховуючи положення Закону України «Про бухгалтерський обліку та фінансову звітність в Україні», а також приведені норми податкового законодавства, колегія суддів зазначає, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків

При цьому, що однією із основних засад податкового законодавства України є презумпція правомірності рішень платника податку в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків (пп. 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України).

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми податковий кредит вважається сформованим платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Судова колегія вважає за необхідне вказати на те, що подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника на формування податкового кредиту.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано доказів відсутності у контрагента позивача спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання вищевказаних правочинів, зокрема того, що це підприємство не було зареєстроване в якості платника податку на додану вартість або того, що його реєстрація платником податку на додану вартість була анульована в період виконання спірних правочинів.

Також, відповідачем не надано суду належних доказів, які б свідчили про відсутність у ТОВ «Укрмедсервіс» умов для здійснення господарської діяльності, зокрема, трудових ресурсів, в т.ч. неможливості залучення до її виконання третіх осіб. Висновки ж, викладені в акті про неможливість зустрічної звірки контрагента позивача зроблені без надання оцінки первинним документам, які складались безпосередньо між позивачем та цим підприємством.

Більш того, колегія суддів зауважує на тому, що відповідач дійшов висновку про порушення позивачем податкового законодавства за результатами камеральної перевірки, тобто без дослідження будь-яких первинних документів, складених при взаємовідносинах позивача з ТОВ «Укрмедсервіс».

Відповідно до статті 76 Податкового кодексу України камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Тобто, перевіряються декларації, подані платником податків. Натомість, як убачається з матеріалів справи, відповідачем при камеральній перевірці позивача було проаналізовано податкову інформацію, отриману від іншої державної податкової інспекції, на підставі якої зроблено висновки про порушення позивачем податкового законодавства. Проте, використання податкової інформації, зокрема, за результатами перевірок інших платників податків, допускається при проведенні документальних перевірок у відповідності до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, а не під час проведення камеральних перевірок.

Зважаючи на надані позивачем докази, колегія суддів доходить висновку про належне підтвердження матеріалами справи реального здійснення спірних господарських операцій.

Відтак, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про протиправність донарахування позивачу сум податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням.

Зважаючи на наведене, судовою колегію не встановлено підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення .

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 січня 2015 року залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя Л.М. Гром суддяО.М. Романчук

.

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Гром Л.М.

Романчук О.М