Ухвала

від 25.02.2015 по справі 6-686св15

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

У х в а л а

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2015 рокум. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Юровської Г.В., Маляренка А.В., Писаної Т.О.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом першого заступника прокурора Шевченківського району міста Києва до Київської міської ради, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання недійсним рішення, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, визнання недійсним договору купівлі-продажу, відновлення становища, яке існувало до порушення, за касаційною скаргою прокуратури м. Києва на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29 квітня 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 09 грудня 2014 року,

в с т а н о в и л а:

У січні 2013 року перший заступник прокурора Шевченківського району м. Києва звернувся до суду з позовом, в якому зазначав, що п. 4 рішення Київської міської ради VII сесії XXIV скликання від 24 червня

2004 року № 326-2/1536 «Про передачу громадянам у приватну власність земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд» затверджено проект відведення земельної ділянки та передано у приватну власність

ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по

АДРЕСА_1.

На підставі вказаного рішення виготовлено державний акт серії

KB № 126865, який зареєстрований за № 01-7-00505 та 27 жовтня 2004 року виданий ОСОБА_6

19 липня 2005 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,10 га, кадастровий номер 8000000000:91:009:0037, по АДРЕСА_1, на виконання якого Головним управлінням земельних ресурсів виконкому Київради ОСОБА_5 19 липня 2005 року видано державний акт на право власності на земельну ділянку № 4387 (ВСС № 962075)

Прокурор вказував, що спірна земельна ділянка знаходиться на території «Сирецького гаю», тобто відноситься до земель природно-заповідного фонду, який охороняється як національне надбання і є складовою частиною світової системи природних територій та об'єктів, що перебувають під особливою охороною.

Уточнивши позовні вимоги, прокурор просив суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення VІІ сесії ХХІV скликання Київської міської ради від 24 червня 2004 року № 326-2/1536 в частині пункту 4 щодо передачі ОСОБА_4 земельної ділянки площею

0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1;

- визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії КВ № 126865, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 01-7-0000505, виданий

27 жовтня 2004 року ОСОБА_4 на підставі рішення Київської міської ради від 24 червня 2004 року № 326-/153;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,10 га, розташованої по АДРЕСА_1, кадастровий номер 8000000000:91:009:0037, вартістю 580 750 грн, укладений 19 липня 2005 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5;

- визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, який був виданий ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 19 липня 2005 року № 4387 (ВСС № 962075);

- відновити становище, яке існувало до порушення шляхом визнання права власності на земельну ділянку площею 0,10 га розташованої по АДРЕСА_1, кадастровий номер 8000000000:91:009:0037, вартістю 580 750 грн за територіальною громадою м. Києва.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 29 квітня

2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва

від 09 грудня 2014 року, у задоволенні позову першого заступника прокурора Шевченківського району м. Києва відмовлено.

У касаційній скарзі прокуратура м. Києва просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2013 року встановлено, що Київська міська рада, приймаючи рішення від 24 червня 2004 року № 326-2/1536 «Про передачу громадянам у приватну власність земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд», діяла у порядку та у межах, передбачених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», ЗК України, рішення IX сесії XXIII скликання Київської міської ради від 14 березня 2002 року № 313/1747 «Про затвердження Порядку набуття права на землю юридичними особами та громадянами в м. Києві» (а. с. 97-104, т. 1). Вказана обставина в силу ч. 3 ст. 61 ЦПК України є преюдиційною.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність доказів щодо належності спірної земельної ділянки до земель рекреаційного призначення, рішення про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_4 прийнято з дотриманням вимог чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства, не надано доказів про наявність підстав для визнання договору купівлі-продажу недійсним та витребування її з чужого незаконного володіння.

Із матеріалів справи та змісту судових рішень не вбачається, що судами при вирішенні спору допущено порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 338-341 ЦПК України як підстави для скасування рішення.

Доводи касаційної скарги висновків суду першої інстанції, з якими погодився й апеляційний суд, не спростовують.

Частиною 3 статті 332 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки судом повно та всебічно з'ясовано дійсні обставини справи, надано належну оцінку зібраним у ній доказам, ухвалено законне і обґрунтоване рішення, подану касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу прокуратури міста Києва відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29 квітня

2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 09 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Г.В. Юровська А.В. Маляренко Т.О. Писана