Ухвала

від 18.02.2015 по справі 6-41673св14

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

У х в а л а

іменем україни

18 лютого 2015 рокум. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дьоміної О.О., суддів:Дем'яносова М.В., Коротуна В.М., Парінової І.К., Штелик С.П., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, треті особи: ОСОБА_8, публічне акціонерне товариство «Фольксбанк», публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк», товариство з обмеженою відповідальністю «Комфорт Груп», про поділ майна подружжя та позовом третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_8 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа - публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк», про визнання права власності, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк», яке є правонаступником публічного акціонерного товариства «Фольксбанк», на ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 02 липня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 02 жовтня 2014 року,

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_6 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_7, треті особи: ОСОБА_8, ПАТ «Фольксбанк», ПАТ «ВТБ Банк», ТОВ «Комфорт Груп», про поділ майна подружжя.

В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що за час перебування у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ними було придбано спільне майно, а саме: будинок АДРЕСА_3, квартиру АДРЕСА_1, нежитлове приміщення АДРЕСА_4, частку у статутному капіталі ТОВ «Комфорт-Груп», три земельні ділянки в с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області з кадастровими номерами 3221886001011190106, 3221886001011190005 та 3221886001011190108.

Посилаючись на положення статей 60, 70 СК України просила суд задовольнити позов та поділити майно подружжя.

ОСОБА_8 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа - ПАТ «ВТБ Банк» про визнання права власності.

В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що з 2002 року вона та ОСОБА_7 перебували у фактичних шлюбних стосунках і проживали та вели спільне господарство у будинку АДРЕСА_3, яке, зокрема, є предметом спору в справі за позовом ОСОБА_6

Посилаючись на те, що за час проживання у вказаному будинку, 1/2 частина якого є власністю ОСОБА_7, вона за власні кошти здійснювала поліпшення у вказаному будинку, позивачка просила суд на підставі статей 62 СК України та 368 ЦК України визнати за собою право власності на 1/4 частину спірного будинку.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 02 липня 2014 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 02 жовтня 2014 року, визнано мирову угоду укладену між ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 згідно якої:

1. ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 дійшли згоди щодо розподілу спільного майна, яке підлягає поділу, наступним чином:

1.1. Визнати за ОСОБА_6 право власності на:

1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_3 (житловий цегляний будинок, який складається з шести житлових кімнат, житловою площею 156,4 кв.м, та кухні, загальна площа будинку 382,8 кв.м; будинок розташований на земельній ділянці площею 0,0400 га, кадастровий номер 4610136600:07:007:0046);

1/2 частину нежитлового приміщення в будинку АДРЕСА_4 (загальною площею 84,0 кв.м);

1.2. Визнати за ОСОБА_7 право власності на:

1/4 частину житлового будинку АДРЕСА_3 (житловий цегляний будинок, який складається з шести житлових кімнат, житловою площею 156,4 кв.м, та кухні, загальна площа будинку 382,8 кв.м; будинок розташований на земельній ділянці площею 0,0400 га, кадастровий номер 4610136600:07:007:0046);

1/2 частину нежитлового приміщення в будинку АДРЕСА_4 (загальною площею 84,0 кв.м);

14,7 % частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт- Груп» (код СДРПОУ 33533566), що становить 6321000,00 грн, яка належить ОСОБА_7 на підставі нової редакції Статуту товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт-Груп», зареєстрованої 23 липня 2013 року за № 14151050013004504;

1.3. Визнати за ОСОБА_8 право власності на:

1/4 частину житлового будинку АДРЕСА_3 (житловий цегляний будинок, який складається з шести житлових кімнат, житловою площею 156,4 кв.м, та кухні, загальна площа будинку 382,8 кв.м; будинок розташований на земельній ділянці площею 0,0400 га, кадастровий номер 4610136600:07:007:0046);

1.4. ОСОБА_6 відмовляється від позовних вимог про:

визнання за нею права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 (квартира складається з трьох житлових кімнат житловою площею 61,0 кв.м, загальною площею 102,6 кв.м;

визнання за нею права власності на 1/2 частину житлового будинку (об'єкта незавершеного будівництва, готовністю 68%), що розташований за адресою: АДРЕСА_5; кадастровий номер земельної ділянки - 3221886001011190005;

визнання за нею права власності на 1/2 частину житлового будинку (об'єкт незавершеного будівництва, готовністю 69%), що розташований за адресою: АДРЕСА_5; кадастровий номер земельної ділянки - 3221886001011190106;

стягнення з ОСОБА_7 на її користь 1/2 частину доходів товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт- Груп», які виплачувались йому з моменту створення господарського товариства по день постановлення рішення у справі.

2. ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 підтверджують, що укладення цієї мирової угоди відповідає їхнім інтересам, їхнє волевиявлення є вільним і усвідомленим та відповідає їхній внутрішній волі та переконанням, умови угоди є зрозумілі й відповідають реальній домовленості сторін, спрямовані на реальне настання наслідків, обумовлених в ній.

3. ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 розуміють суть вчиненої угоди та її правові наслідки, зокрема, обізнані зі змістом вимог пункту 2 частини 2 статті 122, статтями 175, 205, 206 ЦПК України про неможливість звернення в майбутньому до суду із тотожними позовами.

4. Ця мирова угода набирає чинності в день набрання законної сили ухвалою Галицького районного суду м. Львова про визнання цієї мирової угоди.

5. Судові витрати за цим позовом покладаються на ОСОБА_7.

Провадження по справі закрито.

Ухвалено, що у випадку невиконання сторонами мирової угоди, мирова угода виконується в примусовому порядку.

У касаційній скарзі заявник порушує питання про скасування ухвали Галицького районного суду м. Львова від 02 липня 2014 року та ухвали апеляційного суду Львівської області від 02 жовтня 2014 року, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає відхиленню на таких підставах.

Відповідно до статті 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_7 про поділ майна подружжя. Під час розгляду справи третя особа із самостійними вимогами ОСОБА_8 подала позов до сторін по справі про визнання права власності на майно.

Згідно частини 1 статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У відповідності до частини 1 статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно частини 1 статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Сторони звернулися в суд з заявою про визнання мирової угоди від 01 липня 2014 року, яка укладена між ними.

Відповідно до частини 1 статті 175 ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов'язків сторін та предмета позову.

Визнаючи мирову угоду та закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, вірно виходив з положень статті 175 ЦК України встановивши, що мирова угода стосується прав та обов'язків сторін та предмету позову, не суперечить вимогам і не порушує прав та інтересів інших осіб.

До таких висновків суди дійшли на підставі з'ясування тих обставин, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Звертаючись до суду касаційної інстанції із даною касаційною скаргою, ПАТ «ВіЕс Банк» вказував, що затвердження даної мирової угоди призвело до порушення прав банку у зв'язку з тим, що 07 листопада 2007 року між ПАТ «ВіЕс Банк» та ОСОБА_7 було укладено кредитний договір №KF45482, за яким позичальник отримав грошові кошти в сумі 500000,00 доларів США строком на 20 років. Додатковою угодою від 23 квітня 2008 року ліміт заборгованості збільшено до 752000,00 доларів США.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за даним кредитним договором між ПАТ «ВіЕс Банк» та ОСОБА_7 було укладено іпотечні договори, а саме:

іпотечний договір від 09 листопада 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_10 та зареєстровано в реєстрі за №8660, за яким в іпотеку було передано земельну ділянку площею 0,1480 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_5. Земельна ділянка передана для будівництва та обслуговування житлового будинку. Кадастровий № 3221886001011190005. 27 березня 2008 року до іпотечного договору внесено зміни, за якими в іпотеку додатково було надано об'єкт незавершеного будівництва готовністю 20%, що знаходиться за адресою АДРЕСА_5;

іпотечний договір від 09 листопада 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_10 та зареєстровано в реєстрі за №8661, за яким в іпотеку було надано земельну ділянку площею 0,1571 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_6. Земельна ділянка передана для будівництва та обслуговування житлового будинку. Кадастровий № 3221886001011190108;

іпотечний договір від 09 листопада 2007 року посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_10 та зареєстровано в реєстрі за №8662, за яким в іпотеку було надано земельну ділянку площею 0,1619 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_6. Земельна ділянка передана для будівництва та обслуговування житлового будинку. Кадастровий № 3221886001011190106. 27 березня 2008 року до іпотечного договору внесено зміни, за якими в іпотеку додатково було надано об'єкт незавершеного будівництва, готовністю 11%, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5.

іпотечний договір від 12 липня 2010 року, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_11 та зареєстровано в реєстрі за №1053, за яким в іпотеку було надано нежитлове приміщення загальною площею 84,0 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4.

Статтею 589 ЦК України закріплено право звернення стягнення на предмет застави у разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, та право на задоволення в повному обсязі вимоги, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат, понесених у зв'язку з пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлене договором.

Згідно частин 1 та 3 статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону, одним з яких передбачено стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду.

ОСОБА_7 не виконує належним чином взяті на себе зобов'язання, зокрема, не погашає кредит та відсотки за користування кредитом, внаслідок чого ПАТ «ВіЕс Банк» має право задовольнити свої вимоги за кредитним договором за рахунок майна, що перебуває в іпотеці.

Доводи касаційної скарги ПАТ «ВіЕс Банк», які зводяться до того, що визнання за ОСОБА_6 права власності на 1/2 частину нежитлового приміщення в будинку АДРЕСА_4 порушує права ПАТ «ВіЕс Банк» як іпотекодержателя та ускладнить звернення стягнення на предмет іпотеки не заслуговують на увагу з огляду на наступне.

Відповідно до статті 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Тому, визнання за ОСОБА_6 права власності на 1/2 частину нежитлового приміщення в будинку АДРЕСА_4 не порушує права ПАТ «ВіЕс Банк» як іпотекодержателя щодо предмета іпотеки, оскільки поділ спільного майна подружжя не впливає на положення договору іпотеки.

За таких обставин, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга ПАТ «ВіЕс Банк» підлягає відхиленню, оскільки не містить доводів, які б давали підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 337, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк», яке є правонаступником публічного акціонерного товариства «Фольксбанк», відхилити.

Ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 02 липня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 02 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий О.О. Дьоміна Судді:М.В. Дем'яносов В.М. Коротун І.К. Парінова С.П. Штелик