Рішення

від 24.02.2015 по справі 910/1953/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.02.2015Справа №910/1953/15-г

За позовом Державного підприємства «Національний центр Олександра Довженка»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хайтеч Едвертайсмент»

про стягнення 27 837,64 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Шевель І.П. (представник за довіреністю від 31.12.2014р.);

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство «Національний центр Олександра Довженка» (надалі також - позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хайтеч Едвертайсмент» (надалі також - відповідач) суми основного боргу в розмірі 24 005,61 грн., суми пені в розмірі 3 111,86 грн. та суми штрафу в розмірі 720,17 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконує взяті на себе зобов'язання за Договором про надання послуг №77 від 05.05.2008р., зокрема, не здійснює оплату наданих позивачем послуг у встановлені Договором строки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2015р. суддею Морозовим С.М. порушено провадження у справі №910/1953/15-г та призначено її до розгляду на 24.02.2015р.

В судове засідання 24.02.2015р. представник відповідача не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. Візиву на позовну заяву до матеріалів справи не надіслав.

Відзиву на позовну заяву відповідачем до матеріалів справи не надано.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників прокурора та позивача-1 не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду справи, а також зважаючи на достатність в матерілах справи доказів, необхідних для такого всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

В судовому засіданні 24 лютого 2015 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

05 травня 2008 року між позивачем (центр за Договором) та відповідачем (підприємство за Договором) було укладено Договір про надання послуг №77 (надалі - Договір), відповідно до п. 1. якого, позивач надає право відповідачу розмістити на фасаді будівлі по вулиці Васильківській, 1, об'єкт зовнішньої реклами - світлодіодний екран, розміром 8000х4200 мм, в подальшому «Екран» для організації реклами в інтересах відповідача та/або його клієнтів, відповідач здійснює монтаж технічних засобів, організовує рекламну кампанію та оплачує послуги позивача в порядку та на умовах, передбачених даним Договором. Центр є балансоутримувачем місця розміщення Екрану відповідача.

За надані послуги відповідач сплачує позивачу на його розрахунковий рахунок кожного місяця 3 500,00 грн., в тому числі ПДВ 583,34 грн. (п. 3.1. Договору).

Не пізніше 10-ти календарних днів з моменту закінчення календарного року, ціна договору обов'язково уточнюється сторонами і коригується згідно індексу інфляції наростаючим підсумком за календарний рік, що минув. Уточнена ціна договору зазначається сторонами в Додатковій угоді до Договору і застосовується сторонами при здійсненні розрахунків в поточному календарному році. (п. 3.2. Договору).

Згідно з п. 3.3. Договору з дати підписання цього Договору та до дня введення в експлуатацію Екрану, що фіксується відповідним Актом, відповідач сплачує позивачу 10% від вартості послуг, зазначеної у пункті 3.1 цього Договору.

Відповідач проводить оплату за спожиту Екраном електроенергію на підставі показників встановленого лічильника та виставлених позивачем рахунків-фактур. (п. 3.4. Договору).

Згідно з п. 4.1. Договору, він набирає юридичної сили з моменту його підписання сторонами і діє протягом 3 років.

Додатковою угодою №1 від 30.04.2011р. до Договору сторони встановили, що Договір набирає юридичної сили з моменту його підписання сторонами і діє до 30 квітня 2014 року включно.

Додатковою угодою №2 від 30.12.2011р. до Договору сторони домовились викласти п. 3.1. в наступній редакції: «За надані послуги відповідач сплачує позивачу на його розрахунковий рахунок кожного місяця 5 000,00 грн., в тому числі ПДВ 833,33 грн.».

Додатковою угодою №3 від 30.08.2013р. до Договору сторони домовились викласти п. 3.1. в наступній редакції: «Щомісячна вартість послуг надана відповідачу складає 5 000,00 грн. в т.ч. ПДВ. Відповідач сплачує позивачу на його розрахунковий рахунок щомісячну ціну Договору та вартість спожитої електроенергії не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним.». Окрім того, сторони встановили, що відповідач сплачує позивачу заборгованість за розміщення екрану та компенсацію витрат за спожиту електроенергію загальною сумою 48 669,96 грн., згідно Додатку №1 «Графік погашення заборгованості», який додається та є невід'ємною частиною угоди.

Додатковою угодою №4 від 30.04.2014р. до Договору, він набирає чинності з моменту підписання сторонами та діє до 31.07.2014р., та в межах взаєморозрахунків між сторонами до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором.».

Як встановлюється матеріалами справи, позивачем на виконання вимог Договору було надано відповідачу послуги на суму в розмірі 132 081,58 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями Актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), а саме:

- Акт №ОУ-0000197 від 30.04.2013р. на суму 5 000,00 грн.;

- Акт №ОУ-0000247 від 31.05.2013р. на суму 5 000,00 грн.;

- Акт №ОУ-0000312 від 30.06.2013р. на суму 5 000,00 грн.;

- Акт №ОУ-0000372 від 31.07.2013р. на суму 5 000,00 грн.;

- Акт №ОУ-0000435 від 31.08.2013р. на суму 5 000,00 грн.;

- Акт №ОУ-0000527 від 30.09.2013р. на суму 4 763,36 грн.;

- Акт №ОУ-0000658 від 30.11.2013р. на суму 5 939,77 грн.;

- Акт №ОУ-0000501 від 30.09.2013р. на суму 4 166,67 грн.;

- Акт №ОУ-0000630 від 30.11.2013р. на суму 5 000,00 грн.;

- Акт №ОУ-0000592 від 31.10.2013р. на суму 7 411,71 грн.;

- Акт №ОУ-0000564 від 31.10.2013р. на суму 5 000,00 грн.;

- Акт №ОУ-0000054 від 31.01.2014р. на суму 4 558,65 грн.;

- Акт №ОУ-0000030 від 31.01.2014р. на суму 5 000,00 грн.;

- Акт №ОУ-0000730 від 31.12.2013р. на суму 5 098,36 грн.;

- Акт №ОУ-0000706 від 31.12.2013р. на суму 5 000,00 грн.;

- Акт №ОУ-0000182 від 31.03.2014р. на суму 4 392,40 грн.;

- Акт №ОУ-0000172 від 31.03.2014р. на суму 5 000,00 грн.;

- Акт №ОУ-0000108 від 28.02.2014р. на суму 5 287,22 грн.;

- Акт №ОУ-0000099 від 28.02.2014р. на суму 5 000,00 грн.;

- Акт №ОУ-0000245 від 30.04.2014р. на суму 5 000,00 грн.;

- Акт №ОУ-0000255 від 30.04.2014р. на суму 5 624,50 грн.;

- Акт №ОУ-0000326 від 31.05.2014р. на суму 4 338,73 грн.;

- Акт №ОУ-0000369 від 31.05.2014р. на суму 5 000,00 грн.;

- Акт №ОУ-0000397 від 30.06.2014р. на суму 5 000,00 грн.;

- Акт №ОУ-0000399 від 30.06.2014р. на суму 1 561,08 грн.;

- Акт №ОУ-0000467 від 31.07.2014р. на суму 3 105,80 грн.;

- Акт №ОУ-0000466 від 31.07.2014р. на суму 5 000,00 грн.

Відповідачем було прийнято надані позивачем послуги, про що свідчать підписи уповноважених осіб на зазначених Актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) та відбитки печатки відповідача.

Як підтверджується матеріалами справи, що також не спростовано відповідачем, останнім було оплачено частково надані позивачем згідно Договору послуги на суму в розмірі 108 075,97 грн.

У зв'язку з непроведенням відповідачем повного розрахунку згідно умов та строків Договору, позивач був змушений звернутись до суду з даним позовом.

Відповідно до ст.ст. 11, 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Виконавець повинен надати послугу особисто. (ч. 1 ст. 902 ЦК України).

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, та відповідно до ст. 629 ЦК України договір, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, відповідно до умов п. 3.1. Договору в редакції Додаткової угоди №3 від 30.08.2013р., прострочення оплати послуг, наданих позивачем, у відповідача виникло з 16 числа місяця, наступного за звітним.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем були порушені договірні зобов'язання в частині оплати вартості послуг за умовами Договором, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 24 005,61 грн.

Як підтверджується матеріалами справи, строк виконання відповідачем свого обов'язку з оплати вартості наданих позивачем послуг настав і останнім не виконаний.

Відповідачем не надано до матеріалів справи доказів, що підтверджують та обґрунтовують відсутність у нього підстав для невиконання зобов'язань, передбачених умовами Договору, укладеного з позивачем.

З огляду на викладене, позовні вимоги в справі №910/1953/15-г в частині стягнення з відповідача основної суми заборгованості в розмірі 24 005,61 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі

Окрім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму пені в розмірі 3 111,86 грн. та суму штрафу в розмірі 720,17 грн.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 5.3. Договору, в редакції Додаткової угоди №3 від 30.08.2013р. до Договору, відповідач за порушення зобов'язань до п. 3.1. Договору сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати. У разі прострочення виконання зобов'язань за п. 3.1. більше ніж 30 календарних днів підприємство сплачує штраф у розмірі 3% від загальної суми заборгованості.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» №01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок суми пені, судом встановлено, що здійснений він вірно, а тому, є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі, отже, позовні вимоги в справі №910/1953/15-г про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 3 111,86 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Окрім того, пунктом 4 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.04.2013р. №01-06/767/2013 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» встановлено, що чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності (див. постанову Верховного Суду України від 27.04.2012 та постанову Вищого господарського суду України від 12.06.2012 у справі №06/5026/1052/2011).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. (згідно ч. 6 ст. 231 ГК України).

У випадку затримки оплати партії товару (її частини) більше ніж на 10 банківських днів, відповідач сплачує позивачу крім пені та інших санкцій, передбачених цим Договором, оперативно-господарську санкцію - штраф у розмірі 20% від вартості всього обсягу поставленого товару за відповідною партією, за кожний факт прострочення. (п. 10.4. Договору).

Перевіривши наведений позивачем розрахунок суми штрафу, суд визнав його вірним та обґрунтованим, а тому позовна вимога в справі №910/1953/15-г про стягнення з відповідача суми штрафу в розмірі 720,17 грн. підлягає задоволенню повністю.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Відповідачем не надано до матеріалів справи доказів, що підтверджують та обґрунтовують відсутність у нього підстав для невиконання зобов'язань, передбачених умовами Договору, укладеного з позивачем.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №910/1953/15-г підлягають задоволенню та стягненню з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 24 005,61 грн., суми пені в розмірі 3 111,86 грн. та суми штрафу в розмірі 720,17 грн.

Судовій збір позивача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Закону України «Про судовий збір», Цивільного кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хайтеч Едвертайсмент» (код ЄДРПОУ 34355861, адреса: 01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 38/40-А) на користь Державного підприємства «Національний центр Олександра Довженка» (код ЄДРПОУ 22928085, адреса: 03040, м. Київ, вулиця Васильківська, 1) основний борг в розмірі 24 005,61 грн. (двадцять чотири тисячі п'ять гривень 61 копійка), пеню в розмірі 3 111,86 грн. (три тисячі сто одинадцять гривень 86 копійок), штраф в розмірі 720,17 грн. (сімсот двадцять гривень 17 копійок) та судовий збір в розмірі 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 копійок).

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 02.03.2015р.

Суддя С.М. Морозов