Рішення

від 24.02.2015 по справі 910/648/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.02.2015Справа №910/648/15-г За позовом Державного геофізичного підприємства «Укргеофізика»

до Приватного акціонерного товариства «Гео Спектр»

про стягнення 110 997,28 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Луценко С.В. (представник за довіреністю №14/08 від 12.01.2015р.);

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне геофізичне підприємство «Укргеофізика» (надалі також - позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Гео Спектр» (надалі також - відповідач) суми основного боргу в розмірі 110 997,28 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконує взяті на себе зобов'язання за Договором про надання послуг №77 від 05.05.2008р., зокрема, не здійснює оплату наданих позивачем послуг у встановлені Договором строки.

Ухвалою від 19.01.2015р. провадження в справі №910/648/15-г було порушено та призначено судове засідання на 10.02.2015р.

В судовому засіданні 10.02.2015р. у зв'язку з неявкою представника відповідача розгляд справи було відкладено до 24.02.2015р.

В судове засідання 24.02.2015р. представник від відповідача не з'явився, відзиву на позовну заяву до матеріалів справи не надав.

Ухвалою від 24.02.2015р. здійснено заміну відповідача з Приватного акціонерного товариства «Промислово-геофізична компанія Надра» (код ЄДРПОУ 30306997) на його правонаступника Приватне акціонерне товариство «Гео Спектр» (код ЄДРПОУ 30306997) у зв'язку зі зміною найменування.

Судом також враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників прокурора та позивача-1 не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду справи, а також зважаючи на достатність в матерілах справи доказів, необхідних для такого всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

В судовому засіданні 24 лютого 2015 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

07 серпня 2008 року між позивачем (виконавець за Договором) та Закритим акціонерним товариством «Укрпромгеофізика», правонаступником якого є відповідач (замовник за Договором), було укладено Договір на виконання геофізичних досліджень та робіт у свердловинах, що буряться на нафту та газ №09/08-08 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого, відповідач доручає, а позивач приймає на себе зобов'язання з проведення повного комплексу геохімічних та геологічних досліджень в свердловинах, які надаються відповідачем.

Поточна та загальна вартість виконаних робіт визначається згідно договірної ціни за виконання газокаротажного загону передбачених технологічним процесом видів робіт і досліджень (включаючи технологічні перерви в бурінні, під час яких виконується обробка та оформлення результативних матеріалів) на протязі календарного місяця в розмірі 25 000,00 грн. (в тому числі ПДВ - 4 166,67 грн. та нольове забезпечення персоналу. (п. 4.1. Договору).

Розрахунки за виконані роботи здійснюються відповідачем щомісячно на основі підписаних уповноваженими представниками сторін актів обміру робіт складених на основі акту приймання результативних матеріалів шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача. Сторони за згодою можуть використовувати і інші форми розрахунків, які не суперечать законодавству України. (п. 5.1. Договору).

Згідно з п. 6.1. Договору він набирає чинності з моменту його підписання і діє у частині виконання робіт до моменту повного завершення технологічного процесу буріння свердловини, а в частині фінансових розрахунків до повного їх виконання.

Відповідно до п. 1 Додаткової угоди №2 від 01.08.2010р. до Договору сторони домовились, що вартість робіт визначається щомісячно, згідно договірної ціни з урахуванням фактичного виконання обсягу робіт та розраховується згідно «Розцінок на проведення геолого-технологічних та геохімічних досліджень в свердловинах на нафту та газ» (Додаток №1), затверджених сторонами.

Як встановлюється матеріалами справи, а саме Актом звіряння взаємних розрахунків за період 2012р. за Договором, позивачем на виконання вимог Договору було надано відповідачу послуги, а останнім прийнято ці послуги, на загальну суму в розмірі 231 981,60 грн.

Відповідачем було прийнято надані позивачем послуги, про що свідчить підпис уповноваженої особи на зазначеному Акті звіряння взаємних розрахунків за період 2012р. та відбиток печатки відповідача.

В подальшому відповідачем проведено частковий розрахунок з позивачем за отримані від останнього послуги згідно Договору, а саме на суму в розмірі 120 984,32 грн.

В підтвердження факту неможливості надання позивачем до суду платіжних доручень, щодо проведення відповідачем сплат, та актів виконаних робіт, як первинних доказів, які свідчать про надання позивачем відповідачу послуг та часткової їх оплати в межах Договору, до матеріалів справи позивачем додано Сертифікат №2540 від 20.01.2015р.

Згідно зазначеного сертифікату Торгово-промислова палата України підтверджує, що проведення антитерористичної операції в Донецькій і Луганській областях є обставинами непереборної сили (форс-мажору) за Договором. Початок дії обставин непереборної сили (форс-мажору) - 05 травня 2014р. Дату закінчення терміну дії обставин непереборної сили (форс-мажору) на момент видачі цього сертифікату встановити неможливо.

Як підтверджується матеріалами справи, що також не спростовано відповідачем, останнім не було здійснено повну оплату вартості отриманих від позивача послуг, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Відповідно до ст.ст. 11, 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Виконавець повинен надати послугу особисто. (ч. 1 ст. 902 ЦК України).

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, та відповідно до ст. 629 ЦК України договір, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Задля виконання відповідачем свого обов'язку згідно Договору, позивачем було направлено на адресу відповідача претензію №195 від 16.10.2012р.

У відповідь відповідачем в листі №29/10-01 від 30.10.2012р. зазначено, що внаслідок незалежних від нього обставин, а саме нестабільної економічної ситуації, утворилась заборгованість в розмірі 110 997,28 грн., яку відповідач намагається належним чином виконати.

Вимогою №14/41 від 06.11.2014р. позивач вимагав від відповідача провести оплату суми боргу в семиденний термін від дня пред'явлення вимоги (вимога направлена 13.11.2014р.).

Станом на час розгляду справи, від відповідача повної оплати вартості отриманих від позивача послуг згідно умов Договору на рахунок останнього не надійшло.

Таким чином, враховуючи викладене, відповідно до умов ст. 530 Цивільного кодексу України, прострочення оплати послуг, наданих позивачем, у відповідача виникло з 20.11.2014р.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем були порушені договірні зобов'язання в частині оплати вартості послуг за умовами Договором, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 110 997,28 грн.

Як підтверджується матеріалами справи, строк виконання відповідачем свого обов'язку з оплати вартості наданих позивачем послуг настав і останнім не виконаний.

Відповідачем не надано до матеріалів справи доказів, що підтверджують та обґрунтовують відсутність у нього підстав для невиконання зобов'язань, передбачених умовами Договору, укладеного з позивачем.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №910/648/15-г підлягають задоволенню та стягненню з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 110 997,28 грн.

Судовій збір позивача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Закону України «Про судовий збір», Цивільного кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Гео Спектр" (код ЄДРПОУ 30306997, адреса: 02154, м. Київ, вулиця Ентузіазтів, 1, кабінет 302) на користь Державного геофізичного підприємства "Укргеофізика" (код ЄДРПОУ 01432761, адреса: 03057, м. Київ, вулиця С. Перовської, 10) основний борг в розмірі 110 997,28 грн. (сто десять тисяч дев'ятсот дев'яносто сім гривень 28 копійок) та судовий збір в розмірі 2219,94 грн. (дві тисячі двісті дев'ятнадцять гривень 94 копійки).

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 02.03.2015р.

Суддя С.М. Морозов