Рішення

від 02.03.2015 по справі 904/902/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.03.15р. Справа № 904/902/15

За позовом приватного підприємства "М'ясна фабрика Дніпровсько-Жовтоводська асоціація заготівельників", м.Жовті Води, Дніпропетровська область

до товариства з обмеженою відповідальністю "КПК "М'ЯСНИЙ ДІМ", м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості

Суддя Петренко І.В.

Секретар судового засідання Пономарьов Є.О.

Представники:

від позивача: представник Комоліков І.О. - довіреність № 28 від 27.02.15р.;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство "М'ясна фабрика Дніпровсько-Жовтоводська асоціація заготівельників", м.Жовті Води, Дніпропетровська область (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "КПК "М'ясний дім", м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область (далі по тексту - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 339828,05грн. за договором поставки №09/14 від 10.01.2014 року.

Судові витрати по справі позивач просив суд стягнути з відповідача.

До позовної заяви долучено заяву про забезпечення позову, яка обґрунтована тим, що відповідач умови договору в частині оплати товару не виконує, від переговорів ухиляється, направлену на його адресу кореспонденцію не отримує, тому, на думку позивача, є підстави вважати, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим його виконання.

За результатами розгляду позовної заяви за вих. № б/н від б/д ухвалою суду від 12.02.2015р. порушено провадження по справі та призначено слухання на 02.03.2015р.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Позивач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 25.02.2015 року з відміткою представника позивача про отримання ухвали суду 24.02.2015 року та явкою представника в судове засідання.

Відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується ухвалою суду, яка повернулася на адресу господарського суду 26.02.2015 року.

Господарський суд наголошує, що місцезнаходження відповідача, яка на дату надходження позовної заяви до суду (11.02.2015 року), так і на дату прийняття рішення (02.03.2015 року) 50106, ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ОБЛ., МІСТО КРИВИЙ РІГ, ЖОВТНЕВИЙ РАЙОН, ВУЛИЦЯ ФАБРИЧНА, БУДИНОК 3/7.

02.03.2015 року повноважний представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує та наполягає на їх задоволенні, також просить суд розглянути справу без участі повноважного представника відповідача, крім того, подав клопотання про долучення до матеріалів справи документів та надав оригінали документів для огляду суду.

Повноважний представник відповідача в судове засідання не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, відзив на позов не надав.

Абзацом 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11р. за №18 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

На думку суду неявка у судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами.

В судовому засіданні оглянуто всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.

Суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вимоги статті 69 Господарського процесуального кодексу України щодо строків розгляду справи у судовому засіданні, яке відбулося 02.03.2015 року в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, подані документи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

10.01.2014 року між приватним підприємством "М'ясна фабрика Дніпровсько-Жовтоводська асоціація заготівельників" (далі по тексту - позивач, постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "КПК "М'ясний дім" (далі по тексту - відповідач, покупець) укладено договір поставки №09/14 (далі по тексту - договір), відповідно до пункту 1.1 умов якого постачальник зобов'язується поставити товар, згідно заяви (замовлення) покупця, а покупець - прийняти його та оплатити на умовах, обумовлених в даному договору.

Пунктом 5.1 договору визначено, що загальна сума договору складає суму товару, отриманого за всіма накладними.

Пунктом 5.2 договору визначено, що ціна на товар формується в українській національній валюті, у відповідності з діючим законодавством України, включає НДС, за винятком товарів (операцій), які звільнені від оплати податку на додану вартість згідно діючого законодавства України.

Пунктом 5.3 договору визначено, що ціни на товар є договірними, узгоджуються при подачі заявки постачальнику на поставку партії товару та вказуються у товарній (товаротранспортній) накладній.

Пунктом 5.4 договору передбачено права покупця, у разі незгоди з цінами відмовитися від поставки товару.

Пунктом 5.5 договору визначено, що ціна на товар включає в себе вартість доставки товару постачальником.

Покупець, відповідно до пункту 5.6 договору, здійснює оплату протягом 7 (семи) календарних днів.

Днем здійснення платежу, згідно з пунктом 5.7 договору, є той день, коли сума, яка підлягає оплаті, списується з розрахункового рахунку покупця.

Пунктом 5.8 договору визначено, що при оплаті товарів, покупець вправі зменшити суму платежу за товари, які поставляються на суму повернутого товару, суму неустойки або інші належні покупцю платежі, згідно даного договору.

Строк дії договору установлюється з моменту його фактичного підписання і до 31.12.20_року (пункт 10.1 договору).

Строк дії даного договору автоматично продовжується на додатковий строк один рік, у випадку, якщо жодна зі сторін не поставить до відома іншу сторону у письмовій формі про свої наміри змінити або призупинити дію договору за 30 календарних днів до закінчення дії даного договору (пункт 10.2 договору).

На виконання умов укладеного між сторонами договору позивач в період з 12.01.2014 року по 09.11.2014 року поставив відповідачу товар - м'ясо яловичини та свинину на суму 5990390,00грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи видатковими накладними, які підписано представниками сторін (а.с.22-135).

Відповідач отриманий від позивача товар оплатив лише частково, а саме в період з 12.01.2014 року по 15.12.2014 року ним було перераховано 5650561,95грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи банківськими виписками (а.с.141-148).

Таким чином, станом на 09.02.2015 року заборгованість відповідача перед позивачем складає 339828,05грн., яка і стала підставою звернення позивача до господарського суду з даною позовною заявою.

В свою чергу, відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному договору на момент розгляду спору до господарського суду не надав. Крім того, відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, наведених позивачем обставин не спростував.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

У відповідності до ст. ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Дослідивши матеріали справи, оригінали документів наданих позивачем на вимогу суду в судове засідання та заслухавши повноважного представника позивача в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги, слід визнати обґрунтованими, документально доведеними, такими, що не суперечать чинному законодавству України, а отже є такими, що підлягають задоволенню.

З огляду на положення пункту 5.6 договору, строк оплати товару є таким, що настав.

Господарський суд вважає, що відповідач визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до позивача, оскільки до дій які свідчать про визнання боргу можуть відноситися часткове погашення самим боржником основного боргу.

Доказів оплати товару в сумі 339828,05грн. відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, належними доказами не спростував.

Доказів повернення вказаного товару позивачу відповідачем не надано.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1). Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу (ч.2). У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (ч.3). Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу (ч.4). Якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства (ч.5).

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Заява позивача щодо вжиття заходів до забезпечення позову задоволенню не підлягає, оскільки підставою до забезпечення позову, відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, є обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Заява позивача, на думку суду, недостатньо обґрунтована, наведені в ній підстави, не свідчать про наявність таких обставин.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір при задоволенні позову покладається на відповідача.

З урахуванням положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 6796,56грн.

Керуючись ст. ст. 509, 525, 526, 530, 610, 612, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 199, 265, 266 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 21, 32, 33, 34, 36, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "КПК "М'ясний дім" (50106, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, вул.Фабрична, буд.3/7; ідентифікаційний код 38788498) на користь приватного підприємства "М'ясна фабрика Дніпровсько-Жовтоводська асоціація заготівельників" (52201, Дніпропетровська область, м.Жовті Води, вул.Гагаріна, буд.40/35; ідентифікаційний код 23078849) 339828,05грн. (триста тридцять дев'ять тисяч вісімсот двадцять вісім грн. 05 коп.) основної заборгованості; 6796,56грн. (шість тисяч сімсот дев'яносто шість грн. 56 коп.) судового збору, видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

03.03.2015 року

Суддя І.В. Петренко