Рішення

від 03.03.2015 по справі 906/1717/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "03" березня 2015 р. Справа № 906/1717/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Маріщенко Л.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Тарнавський В.А. дов. №256 від 20.10.2014

від відповідача: Василівська І.Ю. довіреність від 09.01.2015

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАК-Агро" (м. Тетіїв Київської області)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирекопроект" (м. Житомир)

про стягнення 12600,00 грн.

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 12600,00 грн, які були перераховані відповідачу без правової підстави, посилаючись на рішення господарського суду Житомирської області від 05.09.2014 по справі № 906/847/14.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечує, посилаючись на те, що не отримував грошові коти у сумі 12600,00грн без правових підстав. Вважає, що правовою підставою для отримання грошових коштів був договір між позивачем та відповідачем №ДГ-0000003 від 05.02.2013, тому відповідач отримав кошти як передплату до початку виконання робіт, а саме завдаток.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області у справі №906/847/14 від 05.09.2014р., яке набрало законної сили, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАК-Агро" (м. Тетіїв Київської обл.) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирекопроект" (м. Житомир) про стягнення 12600,00 грн. попередньої оплати, сплачених в якості роботи з оформлення документів для отримання дозволу на викиди забруднюючих речових в атмосферне повітря для ТОВ "ТАК-Агро" відповідно до укладеного Договору №ДГ-0000003 від 05 лютого 2013р. - у позові відмовлено.( надалі -договір, Договір)

Цим рішенням господарського суду від 05.09.2014 у справі №906/847/14 було встановлено, що 05.02.2013 позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Так -Агро" (замовник) та відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомирекопроект" (виконавець) через засоби факсимільного зв'язку обмінялись примірниками договору №ДГ-0000003, який підписали та скріпили печатками (далі - договір), відповідно до п.1.1 договору було обумовлено, що позивач як "замовник" доручив, а відповідач як "виконавець" взяв на себе зобов'язання власними та залученими силами та засобами виконати у відповідності до умов цього договору роботу з оформлення документів для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря для ТОВ "Так-Агро".

Умова п. 1.2. договору вказувала на те, що науково-технічні, економічні та інші вимоги до продукції, що є предметом договору, визначаються супроводжувальними документами замовника.

Як встановлено в ході вирішення спору у справі №906/847/14, позивач платіжним дорученням від 11.02.2013 № 171 сплатив відповідачу 12600,00 грн за проектні роботи згідно рахунку №СФ-0000003 від 05.02.2013 за договором №ДГ-0000003 , в тому числі, ПДВ 20% -2100, 00 грн.

Виконання позивачем умови п. 1.2 договору в ході вирішення спору у справі №906/847/14 судом не встановлено.

Рішенням господарського суду від 05.09.2014 у справі №906/847/14 було встановлено, що позивач звернувся до відповідача претензією за №563 від 01.11.2013 про повернення грошових коштів в сумі 12600,00 грн. у зв'язку з невиконанням умов договору, яку відповідач отримав 09.11.2013 та отримані кошти в сумі 12600,00 грн не повернув.

Позивач, як це фактично підтверджувала претензія за №563 від 01.11.2013, відмовився прийняти роботу ввідповідача з розроблення таких документів, про що останньому відомо з 09.11.2013 та вимагав повернути йому сплачені кошти в сумі 12600,00 грн.

Відповідач в ході вирішення спору в межах справи №906/847/14 не спростував доводів позову в частині невідповідності виконаних робіт вимогам чинного законодавства та умовам договору, а також не довів, що правомірно набув кошти позивача в сумі 12600,00 грн за роботу, від прийняття якої позивач відмовився.

Також, рішенням господарського суду від 05.09.2014 у справі №906/847/14 встановлено, що оскільки договір визначає взаємні зобов'язання сторін, як встановлено судом, сторонами у повному обсязі не виконано, договір не може вважатися таким, що відбувся (фактично укладений), а часткове виконання позивачем зобов'язання з попередньої оплати роботи на суму 12600,00 грн. не спростовує вищевикладеного.

Про право однієї із сторін, що здійснила фактичні дії щодо виконання неукладеного договору заявляти вимоги, передбачені главою 83 книги п'ятої ЦК України роз'яснюється також у п. 8 Постанові ВСУ від 06.11.2009 N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними".

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просить стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 12600,00 грн., які позивачем відповідачу були перераховані платіжним доручення №171 від 11.02.2013р. згідно з виставленим останнім рахунком на оплату за проектні роботи, нормативно обґрунтовуючи позовні вимоги приписами ст. 1212 ЦК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно, повно і об'єктивно розглянувши всі обставини справи, господарський суд прийшов до висновку задовольнити позовні вимоги з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Рішенням господарського суду від 05.05.2014 у справі №906/847/14 встановлено, що Умови про предмет договору сторони визначили у розділі 1 останнього.

Згідно цих умов, відповідач як "виконавець" взяв на себе зобов'язання власними та залученими силами та засобами виконати у відповідності до умов цього договору роботу з оформлення документів для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря для ТОВ "Так-Агро".

Таким чином, предметом Договору є "робота з оформлення документів для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря для ТОВ "Так-Агро" .

Однак, які конкретно документи виконавець мав оформити позивачу для отримання ним дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та про які конкретно забруднюючі атмосферне повітря речовини йдеться у предметі Договору не визначено.

Натомість у п.1.2 Договору зазначено, що науково-технічні , економічні та інші вимоги до продукції , що є предметом Договору, визначаються супроводжувальними документами позивача як "замовника".

Оскільки супроводжувальні документи, що визначають науково-технічні , економічні та інші вимоги до продукції , що є предметом Договору,не визнані сторонами спору невід'ємною його частиною, суд робить висновок про те, що на стадії укладення Договору 05.02.13року останні не були погоджені з відповідачем, що доводить факт не досягнення сторонами спору згоди з такої істотної умови господарського договору як предмет договору.

Оскільки зміст п.1.2 Договору , на думку суду, зобов'язував позивача надати відповідачу супроводжувальні документи, що визначають науково-технічні , економічні та інші вимоги до продукції , що є предметом Договору, досягненням згоди з цієї істотної умови можна було би вважати факт виконання позивачем цього зобов'язання та його прийняття відповідачем після 05.02.13року.

Однак судом не встановлено, що такі юридичні факти після 05.02.13 року мали місце, у зв'язку з настанням яких відповідачу був би відомий предмет виконуваної роботи.

Згідно ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно п.2.6 постанови Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18

"Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Як зазначалося раніше та встановлено рішенням господарського суду у справі №906/847/14 від 05.09.2014, договір №ДГ-0000003 від 05.02.2013 сторонами спору не було виконано в повному обсязі, тому даний договір не вважався таким, що відбувся, а його часткове виконання з попередньої оплати в сумі 12600,00 грн не спростувало вищевикладеного.

Водночас, позивач посилається як на матеріально-правові підстави даного позову виключно: платіжне доручення №171 від 11.02.2013 на суму 12600,00 грн та статтю 1212 ЦК України.

Враховуючи вищенаведене, господарський суд дійшов до висновку, що відповідачем набуто кошти в сумі 12600,00 грн без достатньої правової підстави.

Відтак, господарський суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі на суму 12600,00 грн.

Позивач, в ході вирішення даного спору, довів належними та допустимими докази обставини набуття відповідачем коштів у сумі 12600,00 грн без достатньої правової підстав у відповідності до ст.1212 ЦК України, натомість відповідачем зазначене не спростовано.

Витрати щодо сплати судового збору, відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України, господарський суд покладає на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 35, 49, 82-85 ГПК України, ст. 1212 ЦК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирекопроект" (10014, м. Житомир, вул. Рильського, 9 офіс 507, А, ідентифікаційний код 36072368) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАК-Агро" (09800, Київська область, м. Тетіїв, вул. Леніна, 3, ідентифікаційний код 31970268):

- 12600,00 грн. боргу;

- 1827,00 грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 04.03.2015

Суддя Маріщенко Л.О.

Друк:

1- у справу.