Постанова

від 03.03.2015 по справі 914/669/13-г

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" березня 2015 р. Справа №914/669/13-г

Львівський апеляційний господарський суд у складі:

Головуючого судді:Плотніцького Б.Д.

Суддів: Михалюк О.В.

Костів Т.С.

при секретарі: Лук'яненко О.В.

за участю представників сторін:

прокурор (скаржник): Макогон Ю.І. згідно посвідчення №020325 від 06.09.2013р.

від позивача: Дем'яновська Ю.Д. по довіреності №01 від 01.01.2015р.

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника прокурора м.Львова

на рішення Господарського суду Львівської області від 29.09.2014р.(суддя Манюк П.Т.)

у справі №914/669/13-г

за позовом: Малого комерційного науково-виробничого підприємства "Рейтинг", м.Дубляни, Львівська область

до відповідача: Львівської міської ради, м.Львів

за участю: Прокуратури м.Львова

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Львівське комунальне підприємство "Старий Львів", м.Львів

про визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області (суддя Рим Т.Я.) від 27.03.2013р. у справі № 914/669/13-г, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.05.2014р., позовні вимоги Малого комерційного науково-виробничого підприємства "Рейтинг" (далі - МКНВП «Рейтинг») про визнання права власності було задоволено.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.07.2014р. рішення Господарського суду Львівської області від 27.03.2013р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.05.2014р. у справі №914/669/13-г скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

У мотивувальній частині постанови Вищим господарським судом України зазначено, що суди, визнаючи право власності на спірне приміщення, не звернули уваги на те, що звіт про оцінку майна стосується приміщення за адресою пл.Д.Галицького,14, тобто судом визнано за позивачем право власності на об'єкт, належним чином не ідентифікований, адже в матеріалах справи зібрані документи, що стосуються трьох різних об'єктів: по вул.Д.Галицького, по вул.Лесі Українки та на пл.Д.Галицького, але без належного обґрунтування суд прийшов до висновку про наявність у позивача права власності в порядку набувальної давності саме на об'єкт, розташований на вул.Д.Галицького,14 у м.Львові.

При новому розгляд справи господарським судом Львівської області (суддя Манюк П.Т.) прийнято рішення від 29.09.2014р. у справі № 914/669/13-г, яким позов задоволено повністю. Визнано за МКНВП "Рейтинг" право власності на нежитлові приміщення за адресою: місто Львів, пл.Д.Галицького,14, що позначені на поверховому плані індексами ІІ-1, ІІ-2, ІІ-3, ІІ-4, ІІ-5, загальною площею 37,0кв.м.

Заступник прокурора м.Львова., не погоджуючись з вказаним рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати в частині визнання права власності за МКНВП «Рейтинг» на нежитлове приміщення за адресою: м.Львів, вул.Д.Галицького,14, що позначене на поверховому плані індексами ІІ-І, ІІ-2, ІІ-3, ІІ-4, ІІ-5 загальною площею 37кв.м.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що рішення суду першої є незаконним, оскільки не ґрунтується на нормах матеріального та процесуального права, винесене з неповним з'ясуванням всіх обставин справи, зокрема судом до спірних правовідносин невірно застосовано норми ст.ст.328, 344 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), оскільки позивачем не доведено факту добросовісного заволодіння чужим майном. Апелянт вважає, що ознаки, за якими майно перебувало у володінні позивача, не можна вважати добросовісними, оскільки спірне майно придбано на підставі додатку від 17.02.1998р. до договору про встановлення преса РІ-450 у ВАТ «Львіввторчормет» від 18.08.1996р., позивач не здійснив реєстрацію зазначеного договору у встановленому законом порядку, тобто не дотримався вимог законодавства щодо реєстрації угоди, оскільки право власності на нерухоме майно виникає з моменту його державної реєстрації. На думку скаржника, судом не можуть прийматись у якості доказів користування спірним приміщенням довідка ЛКП «Старий Львів» №1331 від 30.12.2011р. щодо проведення оплати за утримання будинків та прибудинкової території; копії рахунків на оплату електроенергії, телекомунікаційних послуг, газопостачання, оскільки вказані послуги надавались позивачу за адресою: м.Львів, вул.Л.Українки,27.

27.02.2015р. на адресу суду надійшли додаткові письмові пояснення до заперечень проти апеляційної скарги, в яких позивач просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення залишити без змін. Зокрема позивач зазначає, що письмовими доказами встановлено, що місцезнаходження спірного приміщення відповідає саме адресі м.Львів, вул.Д.Галицького,14, а доступ до нього здійснюється через браму будинку №27 по вул.Л.України у м.Львові, і ця ж адреса зазначається як поштова. Щодо зазначення в первинних документах вулиці Данила Галицького, а не площі, то позивач вказує наступне. З даних інвентарної справи адреса будинку в деяких документах зазначається як «вулиця Данила Галицького», а в інших слово «вулиця» перекреслено та від руки написано «площа» . При цьому, згідно ухвали сесії Львівської міської ради вулицю Данила Галицького перейменовано на вулицю Гавришкевича, однак згідно довідки ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» №5194 від 11.12.2014р. інвентаризація будинку №14 по вул.Гавришкевича не здійснювалась, тобто такий будинок відсутній, а місцезнаходження спірних приміщень по вул.Д.Галицького,14 (зараз - вул.Гавришкевича) - виключається, а адресою вважається, пл.Д.Галицького,14. Тому, на думку позивача, він добросовісно, відкрито, безперервно та протягом тривалого часу володіє спірним майном як своїм власним і є всі правові підстави для набуття права власності за набувальною давністю на нежитлові приміщення загальною площею 37,0кв.м, які знаходяться за адресою: м.Львів, вул.Д.Галицького,14. Одночасно, позивач звертає увагу суду, що твердження апелянта що право власності не може виникнути у зв'язку з відсутністю його державної реєстрації, бо таке не ґрунтується на нормах матеріального права, оскільки спірні правовідносини виникли при дії ЦК України 1963р., у якому відсутня норма щодо виникнення права власності з моменту його державної реєстрації. Також позивач зазначає, що набуття права власності за набувальною давністю можливе при встановлені ряду фактичних обставин, з підтвердженням їх відповідними належними та допустимими доказами, які, в свою чергу, і надані позивачем суду першої інстанції, тому рішення є законним і має залишитись без змін.

Ухвалою суду від 16.12.2014р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, залучено Львівське комунальне підприємство "Старий Львів", м.Львів (далі - ЛКП «Старий Львів»).

26.01.2015р. на адресу суду надійшов відзив ЛКП "Старий Львів", м.Львів, в якому зазначено, що згідно довідок ЛКП «Старий Львів» позивач сплатив експлуатаційні внески за користування нежитловим приміщенням в будинку №14 по вул.Д.Галицького у м.Львові на загальну суму 4 002,66грн., а станом на 22.01.2015р. заборгованість за експлуатаційні внески за користування нежитловим приміщенням становить 119,61грн. Вирішення даної справи третя особа залишає на розсуд суду.

Розпорядженням керівника апарату Львівського апеляційного господарського суду №22 від 02.03.2015р. справу №914/669/13-г передано на повторний автоматичний розподіл у зв'язку з перебуванням головуючого судді Хабіб М.І. у відпустці.

Внаслідок проведеного 02.03.2015р. повторного автоматичного розподілу справи №914/669/13-г, для розгляду апеляційної скарги Заступника прокурора м.Львова на рішення Господарського суду Львівської області від 29.09.2014р по справі №914/669/13-г призначено нову судову колегію у складі: головуючого суддю Плотніцького Б.Д., суддів Михалюк О.В., Мельник Г.І.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 03.03.2015р. у зв'язку зі знаходженням судді Мельник Г.І. на лікарняному, до складу судової колегії введено суддю Костів Т.С.

Апелянт у судовому засіданні 03.03.2015р. підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, і просить суд скасувати рішення господарського суду Львівської області від 29.09.2014р. та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні 03.03.2015р. представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважає рішення господарського суду законним, обґрунтованим та просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач та третя особа у судове засідання не з'явились, хоча про час та місце судового засідання були належним чином повідомлені, відповідно до штампу про відправку ухвали суду від 17.02.2015р.

Відповідно ст.99 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст.102 ГПК України, апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України складено протокол судового засідання.

Дослідивши докази матеріалів справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 18.08.1996р. між МКНВП "Рейтинг" (виконавець) та ВАТ "Львіввторчормет" (замовник) укладено договір встановлення преса РІ-450 в ВАТ "Львіввторчормет" м.Червоноград. Відповідно до умов договору замовник доручає, а виконавець бере на себе виконання робіт з встановлення преса РІ-450 за адресою: м.Червоноград / цех "Вторчормет".

В подальшому договір від 18.08.1996р. був доповнений додатком від 17.02.1998р., відповідно до якого ВАТ "Львівторгчормет" (замовник) на основі вказаного вище договору на виконання оплати за роботу, згідно з пунктом 1.3 договору, передає у власність МКНВП "Рейтинг" (виконавцеві) приміщення підвалу за адресою: м.Львів, вул. Д.Галицького,14, площею 37кв.м, в якості оплати виконаних робіт в сумі 27 619,00грн. по встановленню преса РІ-450.

Згідно акту приймання передачі від 17.02.1998р. приміщення підвалу за адресою: м.Львів, вул.Д.Галицького,14, площею 37кв.м. передано позивачу.

Листом №102 від 11.07.2012р. позивач звернувся до Галицької районної адміністрації з заявою про оформлення права власності на вказані приміщення. Однак листом №31 (вих3756) від 25.07.2012р. було відмовлено в оформленні права власності за позивачем через відсутність документів, які підтверджують право власності ВАТ "Львіввторчормет" на вказані приміщення.

Крім того, ухвалою Господарського суду Львівської області від 27.01.2005р. по справі №2/1139-7/403 юридичну особу - ВАТ "Львіввторчормет" ліквідовано. У зв'язку з чим, 27.02.2005р., державним реєстратором Управління державної реєстрації Львівської міської ради проведено припинення державної реєстрації ВАТ "Львіввторчормет", про що в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України зроблено запис №14151170002003414.

На підставі чого, як зазначає позивач, приймаючи виконання зобов'язання згідно договору від 18.08.1996р., ним набуто право власності на нежитлові приміщення, однак оформити таке право він не може.

Згідно довідки Львівського ОКП "БТІ та ЕО" від 06.02.2013р. право власності на нежитлові приміщення загальною площею 37,0кв.м, позначені на поверхневому плані індексами ІІ-І, ІІ-2, ІІ-3, ІІ-4, ІІ-5, що знаходяться за адресою: м.Львів, вул.Данила Галицького,14 - в бюро не зареєстровано.

Судом першої інстанції зазначено, що 07.03.2013р. представником позивача була подана заява про зміну підстави позову , в порядку ст.22 ГПК України, в якій позивач просить суд визнати за ним право власності за набувальною давністю на нежитлове приміщення за адресою: м.Львів, вул.Д.Галицького,14, що позначені на поверхневому плані індексами ІІ-І, ІІ-2, ІІ-3, ІІ-4, ІІ-5, загальною площею 37,0кв.м.

У постанові Вищого господарського суду України від 16.07.2014р., якою скасовано рішення від 27.03.2013р. та постанова від 28.05.2014р., а справу направлено на новий розгляд, зазначено, що судами попередніх інстанцій визнано за позивачем право власності на об'єкт, належним чином не ідентифікований, тому при новому розгляді справи судам необхідно визначити, чи дійсно об'єкт, за яким позивач просить визнати право власності в порядку набувальної давності, розташований за адресою: вул.Д.Галицького,14 у м.Львові.

Згідно ст.111 12 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно ст.16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Частиною другою статті 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Згідно ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частиною першою статті 344 ЦК України встановлено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Частиною 3 статті 397 ЦК України встановлено, що фактичне володіння вважається правомірним, якщо інше не випливає з закону або не встановлено рішенням суду.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з господарським судом, що при визнанні права власності на нерухоме майно за набувальною давністю позивачем має бути доведено обставини , які мають суттєве значення для розгляду справи, а саме: момент виникнення фактичного володіння особою майном, стосовно якого заявлені позовні вимоги про визнання права власності; добросовісний характер володіння; безтитульність володіння; відкрите та безперервне володіння нерухомим майном протягом десяти років. Відсутність хоча б однієї з викладених обставин виключає можливість набуття права власності на нерухоме майно на підставі положень ст.344 ЦК України.

Також судова колегія вважає вірним висновок господарського суду щодо правомірного заволодіння позивачем спірним майном, яким він продовжує володіти, оскільки, як встановлено судом, момент виникнення фактичного володіння позивачем приміщенням за адресою: м.Львів, вул.Д.Галицького,14, співпадає із датою складання позивачем та ВАТ "Львіввторчормет" акту приймання-передачі основних засобів за додатком до договору від 18.08.1996р.

Одночасно, як вбачається з довідки ЛКП "Старий Львів" №1331 від 30.12.2011р., позивач проводив оплату за утримання будинків та прибудинкових територій в період з 2008-2011рр. з розрахунку тарифу на експлуатаційні внески відповідно до займаної площі приміщень будинку на пл.Д.Галицького,14. Також, позивач отримував телекомунікаційні послуги, отримував електричну енергію та газопостачання, про що свідчать долучені до матеріалів справи копії рахунків на оплату за надані послуги. Вказані послуги надавалися за адресою: м.Львів, вул.Лесі Українки, буд.27.

У звіті про оцінку майна, зробленого ТОВ "ГАЛ-СВІТ" на замовлення МКНВП "Рейтинг", зазначено, що об'єктом оцінки є вбудовані нежитлові приміщення №№ ІІ-І - ІІ-5, загальною площею 37,0кв.м., які знаходяться у підвальному поверсі триповерхової цегляної житлової багатоквартирної будівлі за адресою: м.Львів, пл.Д.Галицького,14. Всі три вікна оцінюваних приміщень виходять на пл.Д.Галицького. Незважаючи на те, що доступ до квартир будівлі об'єкта оцінки здійснюється з під'їзду (з пл.Д. Галицького ), доступ до оцінюваних приміщень здійснюється з вул.Лесі Українки (паралельній вул.Гавришкевича, будівлі якої стоять в одній лінійній вуличній забудові з будівлею об'єкта оцінки), через браму-прохід будинку №27, внутрішнє подвір'я та коридор загального користування.

Крім того, у довідці Обласного комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" №721 від 06.02.2013р. зазначено, що спірні нежитлові приміщення знаходяться саме на пл.Галицькій,14, що у м.Львові.

Таким чином, господарський суд Львівської області дійшов вірного висновку, що спірні нежитлові приміщення, знаходяться за адресою: м.Львів, пл.Д.Галицького,14, вхід до яких проходить з вул.Лесі Українки через браму-прохід будинку №27, внутрішнє подвір'я та коридор загального користування. В свою чергу, зазначена в рішенні Господарського суду Львівської області від 27.03.2013р., адреса вул.Д.Гальцького,14, є помилковою, у зв'язку з тим, що в первісній позовній заяві та деяких матеріалах справи зазначена саме така адреса.

Колегія суддів також погоджується з висновком господарського суду щодо відкритості та безперервності володіння нерухомим майном протягом десяти років, а саме, володіння має бути безперервним протягом визначених законом строків . Тривалість володіння передбачає, що має закінчитися визначений у Кодексі строк, що розрізняється залежно від речі (рухомої чи нерухомої), яка перебуває у володінні певної особи, і для нерухомого майна складає десять років. За змістом п.п.1,8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, цей Кодекс набирає чинності з 01.01.2004р., правила ст.344 ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що з 17.02.1998р. позивач продовжує володіти спірним майном. Враховуючи зазначені вище норми законодавства, обчислення строку безперервного володіння майном слід розпочати з 01.01.2001р. , відповідно сплив строку набувальної давності завершується 01.01.2011р. Таким чином, господарським судом вірно зазначено, що матеріалами справи підтверджено тривале та безперервне володіння позивачем нежитловим приміщення за адресою: м.Львів, пл.Данила Галицького,14.

Одночасно, при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, позивач надав суду довідки про постачання телекомунікаційних послуг та газопостачання, а саме:

- довідку РГК «Львівгаз» №16487 від 26.12.2014р., у якій зазначено, що у ПАТ «Львівгаз» перебуває на обліку з грудня 1997 року організація НВП «Рейтинг» за адресою: м.Львів, пл.Д.Галицького,14, яка отримує та оплачує послуги за постачання газу; (а.с.210)

- довідки Львівської філії ПАТ «Укртелеком» №12-46К000-03 від 13.01.2015р. та №466100-3/3 від 13.01.2015р., з яких вбачається, що МКНВП «Рейтинг» дійсно є абонентом ПАТ «Укртелеком» з 1998р. та користується послугами за договором №3710, телефонний номер (235-80-43) фактично знаходиться у будинку №14 на площі Д.Галицького. (а.с.211-212).

Також, позивачем надано суду:

- копію довідки ЛКП «Старий Львів» №1152 від 19.11.2014р. зі змісту якої вбачається, що нежитлові приміщення на поверховому плані під індексами ІІ-1, І-2, ІІ-3, ІІ-4, ІІ-5, які займає МКНВП «Рейтинг» знаходиться за адресою: м.Львів, пл.Д.Галицького,14. Вхід у дане приміщення здійснюється з вул.Л.Українки,27; (а.с.236)

- копію довідки ЛКП «Старий Львів» №1332 від 30.12.2011р., у якій вказано, що вхід у цокольні та підвальні приміщення будинку №14 по пл.Д.Галицького в тому числі і у приміщення, в якому знаходиться МКНВП «Рейтинг» здійснюється через будинок №27 по вул.Л.Українки. (а.с.240)

Вказані докази, в свою чергу, також підтверджують факт знаходження МКНВП

"Рейтинг" у приміщенні на пл.Д.Галицького,14 у м.Львові.

Враховуючи викладене вище, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що господарський суд Львівської області надав належну оцінку всім наявним у справі доказам, повною мірою дослідив всі обставини справи, дотримався вказівок, викладених у постанові Вищого господарського суду України під час нового розгляду справи, і, зважаючи на те, що позивач добросовісно, відкрито, безперервно та протягом тривалого часу, володіє майном як своїм власним, наявні всі правові підстави для набуття позивачем права власності за набувальною давністю на нежитлові приміщення загальною площею 37,0кв.м., позначені на плані під інд. №№ ІІ-1 - ІІ-5, що знаходяться за адресою: м.Львів, пл.Данила Галицького,14, тому суд дійшов вірного висновку, що позивачем повною мірою доведені ті обставини справи, на які він посилався в підтвердження своїх позовних вимог, а відтак підлягають до задоволення.

Відповідно до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст.ст.33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються матеріалами справи, і, всупереч вищевказаних норм ГПК України, скаржником не подано доказів, які б спростовували факти, викладені у позовній заяві, а твердження, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують правомірність висновків, викладених в оспорюваному рішенні суду першої інстанції.

З урахуванням викладеного, надавши належну оцінку всім наявним у справі доказам, повною мірою дослідивши всі обставини справи, норми чинного законодавства України, судова колегія апеляційної інстанції дійшла до висновку, що апеляційна скарга Заступника прокурора м.Львова не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Львівської області від 29.09.2014р. по справі №914/669/13-г підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Заступника прокурора м.Львова - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Львівської області від 29.09.2014р. по справі №914/669/13-г залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Львівський апеляційний господарський суд протягом 20 днів.

Повний текст постанови складено 04.03.2015р.

Головуючий суддя Б.Д. Плотніцький

Судді О.В. Михалюк

Т.С. Костів