Постанова

від 20.02.2015 по справі 809/347/15

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2015 р. Справа № 809/347/15

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

cудді Главача І.А.,

секретаря судового засідання - Візінського М.В.,

представника позивача - Мельничука В.В.,

представника відповідача - Шудрави Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області

до відповідача: Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань в Галицькому районі Івано-Франківської області

про стягнення заборгованості у сумі 1 300,00 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

26.01.2015 року Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області (надалі - позивач) звернулося з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Галицькому районі Івано-Франківської області (надалі - відповідач, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Галицькому районі) про стягнення заборгованості у сумі 900,00 грн. Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем у порушення вимог Законом України „Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року № 5-4/4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.05.2003 року за № 376/7697, не відшкодовано витрати на виплату та доставку пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, що виплачені громадянину ОСОБА_3 за період з 01.07.2014 року по 31.12.2014 року у загальній сумі 900,00 грн.

10.02.2015 року позивач збільшив обсяг позовних вимог, відповідно до яких просив суд також стягнути Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Галицькому районі витрати на виплату та доставку пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, що виплачені пенсіонеру ОСОБА_4 у сумі 400,00 грн. за період з 01.08.2014 року по 30.09.2014 року. Вказаний громадянин переселений з м. Свердловська Луганської області та на даний час проживає в с. Дубівці Галицького району Івано-Франківської області, що підтверджується довідкою Дубовецької сільської ради.

Представник позивача у судовому засіданні збільшені позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог від 09.02.2015 року. Додатково вказав суду, що відповідачем не відшкодовано понесені позивачем витрати на виплату та доставку пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання по пенсіонеру ОСОБА_4, оскільки даний громадянин не звернувся до відповідача із заявою про відшкодування вищевказаних виплат. Просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечила з підстав, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву від 05.02.2015 року та від 12.02.2015 року. Суду пояснила, що нещасний випадок із потерпілим ОСОБА_3 стався за межами території України, а саме на території держав колишнього СРСР. А отже у відповідача відсутній обов'язок відшкодовувати витрати, понесені позивачем на виплату та доставку пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання вказаному пенсіонеру у сумі 900,00 грн. за період з 01.07.2014 року по 31.12.2014 року, оскільки даний громадянин не був застрахований згідно з законодавством України та за нього не сплачувались відповідні страхові внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Крім того, Порядком, затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року № 5-4/4, передбачений тільки обов'язок органів Пенсійного Фонду провести з відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків звірку витрат по особових справах потерпілих, скласти Акт щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих та подати його відповідно головним управлінням Пенсійного фонду України і управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві. Такий обов'язок відповідачем виконано, а механізм відшкодування вказаних витрат передбачає здійснення розрахунків саме на централізованому рівні. Просила у задоволенні позову відмовити.

Вислухавши представника позивача, представника відповідача, розглянувши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши і оцінивши докази, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Судом встановлено та з акту № 6/3 про нещасний випадок на виробництві форми Н-1, затвердженого 22.08.1982 року вбачається, що громадянин ОСОБА_3, працюючи механізатором (комбайнером) в радгоспі «Рассвет» Амантуганського району Турганської області (Росія), внаслідок нещасного випадку, що стався 22.08.1982 року, отримав трудове каліцтво (ампутовано ліву руку) (а.с.23-24).

Відповідно до виписки із Акта огляду МСЕК, довідка серії Д-71 № 382012 від 10.01.1983 року, ОСОБА_3 визнаний інвалідом ІІІ групи (а.с.26).

У судовому засіданні з'ясовано, що за заявою ОСОБА_3 Галицьким відділом соціального забезпечення йому було призначено пенсію по інвалідності на підставі вищевказаної довідки.

За результатами огляду МСЕК від 28.10.1992 року (довідка серії 2-18 № 074621 від 28.10.1992 року) ОСОБА_3 встановлена ІІІ група інвалідності повічно (а.с.25).

У судовому засіданні встановлено, що позивачем виплачено громадянину ОСОБА_3 пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з 01.07.2014 року по 31.12.2014 року у загальній сумі 900,00 грн.

Сума виплаченої за вказаний період пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання громадянину ОСОБА_3 у загальному розмірі 900,00 грн. Управлінням Пенсійного фонду України в Галицькому районі включено до актів щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, для їх відшкодування відповідачем (а.с.10, 12, 14, 16, 18, 20).

Однак, Відділенням виконавчої дирекцій Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Галицькому районі не прийнято до відшкодування суми виплаченої ОСОБА_3 за період з 01.07.2014 року по 31.12.2014 року пенсії у розмірі 900,00 грн. з причини одержання трудового каліцтва (професійного захворювання) за межами України, що відображено таблицях розбіжностей до вищевказаних актів щомісячної звірки витрат (а.с.11, 13, 15, 17, 19, 21). Дана обставина підтверджується також наявною у матеріалах справи довідкою-розрахунком невідшкодованих витрат по пенсіонеру ОСОБА_3 (а.с.22).

Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Відповідно до статті 4 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, в Україні залежно від страхового випадку є: пенсійне страхування, страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, медичне страхування, страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, страхування на випадок безробіття.

Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

Спори, що виникають із правовідносин за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, вирішуються в судовому порядку, якщо законом не встановлено досудовий порядок їх розгляду (стаття 12 Основ).

За пенсійним страхуванням згідно зі статтею 25 Основ надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства), пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених пунктом 4 цієї статті, медичні профілактично-реабілітаційні заходи, допомога на поховання пенсіонерів.

Відповідно до пункту 4 цієї статті за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення, зокрема, відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків, пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, зокрема, пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Згідно статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" страховими виплатами є грошові суми, які згідно із статтею 21 цього Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. Зазначені грошові суми складаються, в тому числі, із страхової виплати пенсії по інвалідності потерпілому.

Як уже встановлено у судовому засіданні, нещасний випадок із потерпілим ОСОБА_3 стався за межами території України, на території держав колишнього СРСР. Дана обставина підтверджується наявною у матеріалах справи копією Акту про нещасний випадок на виробництві.

Згідно частини 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року держави-учасниці Співдружності мають зобов'язання щодо непрацездатних осіб, які отримали право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження до складу СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди.

Статтею 1 даної Угоди закріплено, що пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

За змістом вимог статті 5 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення, ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди.

Статтею 3 даної Угоди встановлено, що всі витрати, пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення згідно цієї Угоди, несе держава, яка надає забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами.

Згідно приписів частини 2 статті 2 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього закону.

При цьому право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, у якій з колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві із застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що страховиком, який повинен виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, а в разі виплати такої органами Пенсійного фонду України відшкодовувати останньому витрати, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків, або його структурні підрозділи.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 21.11.2011 року у справі № 21-361а11.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Механізм відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку регулюється Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року № 5-4/4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.05.2003 року за № 376/7697 (надалі - Порядок).

Згідно абзацу 1 пункту 4 Порядку відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України "Про пенсійне забезпечення", "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та інших нормативно-правових актів, а саме: 1) сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; 2) щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію; 3) допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію; 4) сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що виплачена позивачем пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання громадянину ОСОБА_3 за період з 01.07.2014 року по 31.12.2014 року у загальній сумі 900,00 грн., підлягають відшкодуванню Відділенням виконавчої дирекцій Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Галицькому районі, а відтак позовні вимоги у цій частині підлягають до задоволення.

Заперечення відповідача з приводу того, що відшкодування сум понесених позивачем витрат на виплату та доставку пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання повинно здійснюватися на централізованому рівні суд не приймає до уваги з огляду на наступне.

Статтею 16 Закону України „Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" визначено, що безпосереднє управління Фондом соціального страхування від нещасних випадків здійснюють його правління та виконавча дирекція. За змістом статті 18 даного Закону виконавча дирекція Фонду соціального страхування від нещасних випадків є постійно діючим виконавчим органом правління Фонду.

Відповідно до Положення про виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженого постановою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 20.04.2001 року за № 15, виконавча дирекція Фонду є підзвітною правлінню Фонду, проводить свою діяльність від імені Фонду у межах та в порядку, визначених його Статутом і цим Положенням, організовує та забезпечу виконання рішень правління Фонду (пункти 1.3, 1.4 Положення). Робочими органами виконавчої дирекції Фонду є її управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відділення в районах і містах обласного значення. Робочі органи виконавчої дирекції Фонду є юридичними особами, мають самостійні кошториси, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, і реалізують завдання та основні принципи страхування від нещасного випадку у відповідній адміністративно-територіальній одиниці (пункт 1.2 Положення).

Згідно пункту 7 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 року за № 384/2011, Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з Відділення виконавчої дирекцій Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Галицькому районі Івано-Франківської області витрат на виплату пенсії по інвалідності особам, які отримали каліцтво внаслідок нещасних випадків на виробництві на території республік колишнього СРСР, відповідають змісту його прав як робочого органу Пенсійного фонду України щодо відшкодування понесених ним витрат та узгоджуються із компетенцією виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, основними завданнями якої згідно з Положенням про виконавчу дирекцію Фонду, крім іншого, визначено виконання завдань та основних принципів страхування від нещасного випадку, фінансування страхових виплат, а до повноважень у сфері здійснення процедури страхування та координації страхової діяльності віднесено, зокрема, співпрацю з фондами з інших видів соціального страхування щодо відшкодування витрат, понесених ними у зв'язку з матеріальним забезпеченням потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві, та представництво інтересів страховика в органах державної виконавчої влади, органах місцевого самоврядування і судах.

Така позиція відповідає практиці Вищого адміністративного суду України у подібних правовідносинах (ухвала Вищого адміністративного суду України від 18.12.2014 року у справі № К/800-55450/14).

Щодо правомірності стягнення з відповідача, понесених позивачем, витрат на виплату та доставку пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання по пенсіонеру ОСОБА_4 суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловськ Луганської області призначено ОСОБА_4 пільгову пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за списком № 1, розмір якої у червні 2014 року становив 949,00 грн. Дана обставина підтверджується довідкою Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловськ Луганської області від 24.06.2014 року (а.с.60).

У зв'язку із проведенням антитерористичної операції за місцем проживання ОСОБА_4 (94812, АДРЕСА_1), останній змінив місце проживання, переселився із тимчасово окупованої території в село Дубівці Галицького району Івано-Франківської області, що підтверджується довідкою Дубовецької сільської ради Галицького району від 26.08.2014 року за № 483 (а.с.62).

За приписами статті 80 та 85 Закону України "Про пенсійне забезпечення" нарахування та виплата пенсій проводиться органами Пенсійного Фонду за місцем проживання пенсіонера.

Судом з'ясовано, що 10.07.2014 року ОСОБА_4 взято на облік Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі, що підтверджується довідкою Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі від 24.11.2014 року № 2603000039 (а.с.61).

Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі розпорядженням № 55 від 01.09.2014 року призначено ОСОБА_4 пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (а.с.63).

Представник позивача вказав суду, що Управлінням Пенсійного фонду України в Галицькому районі здійснено виплату пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання ОСОБА_4 за період серпень-вересень 2014 року у загальній сумі 400,00 грн.

Сума виплаченої за вказаний період пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання громадянину ОСОБА_4 у загальному розмірі 400,00 грн. позивачем включено до акту щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, за вересень 2014 року для її відшкодування відповідачем (а.с.16).

Однак, відповідачем не прийнято до відшкодування суму виплаченої ОСОБА_4 пенсії у розмірі 400,00 грн. у зв'язку із відсутністю особової справи потерпілого, оскільки трудове каліцтво отримано за межами району (регіону) (а.с.17).

Додатково у запереченні на позовну заяву від 12.02.2015 року відповідач посилається на те, що потерпілий ОСОБА_4 не перебував на обліку у Відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Галицькому районі і відповідно не отримував відшкодування страхових виплат, а відтак підстави для включення до акту щомісячної звірки витрат по особовій справі потерпілого ОСОБА_4 на відшкодування пенсії в розмірі 400,00 грн. за серпень-вересень 2014 року немає (а.с.56-57).

Вказані доводи відповідача суд не приймає до уваги, оскільки як уже з'ясовано судом, громадянин ОСОБА_4, до вимушеного переселення із тимчасово окупованої території в село Дубівці Галицького району Івано-Франківської області, перебував на обліку у Відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за місцем свого постійного проживання (94812, АДРЕСА_1).

Крім того, суд зазначає, що за даних обставин сам факт відсутності особової справи потерпілого ОСОБА_4 не може бути достатньою підставою для невиконання відповідачем, визначеного чинним законодавством обов'язку щодо відшкодування витрат, понесених позивачем на виплату пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника по пенсіонеру ОСОБА_4

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що виплачена позивачем пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання громадянину ОСОБА_4 за період з 01.08.2014 року по 30.09.2014 року у загальній сумі 400,00 грн., підлягають відшкодуванню відповідачем.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Галицькому районі Івано-Франківської області (код ЄДРПОУ - 25925667) у користь Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі Івано-Франківської області (код ЄДРПОУ - 20551050) заборгованість по невідшкодованих витратах на виплату та доставку пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, призначеної ОСОБА_3, у сумі 900 (де"ятсот) грн. за період з 01.07.2014 року по 31.12.2014 року та у сумі 400 (чотириста) грн. по пенсіонеру ОСОБА_4 за період з 01.08.2014 року по 30.09.2014 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Главач І.А.

Постанова складена в повному обсязі 25.02.2015 року.