Ухвала

від 26.02.2015 по справі 808/3627/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

26 лютого 2015 рокусправа № 808/3627/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Ясенової Т.І.

суддів: Головко О.В. Суховарова А.В.

секретар судового засідання: Троянов А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області, яка є правноступником Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27 серпня 2014 року у справі №808/3627/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Промислова компанія „Дікат" до Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Промислова компанія „Дікат" (далі за текстом - ТОВ „ПК „Дікат") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області, яка є правноступником Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі за текстом - ДПІ у Заводському районі м.Запоріжжя), в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення:

- №0000032200 від 10.01.2014 року форми „Р" про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 42155 грн. 00 коп.;

- №0000022200 від 10.01.2014 року форми „Р" про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 37623 грн. 00 коп. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 7531 грн. 75 коп.;

- №0000012200 від 10.01.2014 року форми „В4" про зменшення розміру від'ємного значення з податку на додану вартість за вересень 2011 року на суму 1245 грн. 00 коп.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 27 серпня 2014 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000032200 форми „Р" від 10.01.2014 року, яким ТОВ „ПК „Дікат" збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 42155 грн. 00 коп., з них: 42155 грн. 00 коп. - основний платіж та 00 грн. 00 коп. - штрафні (фінансові) санкції. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000022200 форми „Р? від 10.01.2014 року, яким ТОВ „ПК „Дікат" збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 45154 грн. 75 коп., з них: 37623 грн. 00 коп. - основний платіж та 7531 грн. 75 коп. - штрафні (фінансові) санкції. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000012200 форма „В4" від 10.01.2014 року, яким ТОВ „ПК „Дікат" зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість за вересень 2011 року на суму 1245 грн. 00 коп.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги позивач, посилаючись на її безпідставність, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, як законну та обґрунтовану.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом встановлено, що ТОВ „ПК „Дікат" зареєстрований як юридична особа за адресою: 69067, м.Запоріжжя, вул.Сеченова, буд.48/64, кв.54, має ідентифікаційний код 37088143. З 12.05.2010 зареєстрований платником податку на додану вартість: Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №100283302, індивідуальний податковий номер 370881408258.

З 12.12.2013 року по 18.12.2013 року ДПІ у Заводському районі м.Запоріжжя проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ „ПК „Дікат" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджетів податку на прибуток підприємства та податок на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ „БК Паллада" за період з 01.06.2011 року по 31.12.2011 року.

За результатами проведеної переірки складено акт №542/08-25-22-00/37088143 від 24.12.2013 року, відповідно до висновків якого позивачем порушено вимоги п.138.1 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України шляхом заниження сплати податку на прибуток підприємства на загальну суму 42155 грн. 00 коп., у тому числі по відповідних податкових періодах: за 2 квартал 2011 року у сумі 8625 грн. 00 коп.; за 2-3 квартали 2011 року у сумі 26696 грн. 00 коп.; за 2-4 квартали 2011 року у сумі 42155 грн. 00 коп.; в порушення вимог ст.1, п.2 ст.3, п.1, п.2 ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" , пп.1.1, 1.2 п.1, п.2.16 ст.2 „Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку?, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.201.10 ст.201, п.198.3, п.198.4, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України та наказу ДПА України від 10.01.2011 №969 „Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення", п.19 ст.2 Бюджетного кодексу України занижено сплату податку на додану вартість на загальну суму 37623 грн. 00 коп., у тому числі по відповідних податкових періодах: червень 2011 року на суму 7500 грн. 00 коп., липень 2011 pоку на суму 7500 грн. 00 коп., серпень 2011 року на суму 3064 грн. 00 коп., вересень 2011 року на суму 7758 грн. 00 коп., листопад 2011 року на суму 11801 грн. 00 коп.; завищення суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на загальну суму 1245 грн. 00 коп., у тому числі за відповідні періоди: вересень 2011 року на суму 1245 грн. 00 коп.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем 10.01.2014 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0000032200 форми „Р", яким ТОВ „ПК „Дікат" збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 42155 грн. 00 коп., з них: 42155 грн. 00 коп. - основний платіж та 00 грн. 00 коп. - штрафні (фінансові) санкції;

- №0000022200 форми „Р", яким ТОВ „ПК „Дікат" збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 45154 грн. 75 коп., з них: 37623 грн. 00 коп. - основний платіж та 7531 грн. 75 коп. - штрафні (фінансові) санкції;

- №0000012200 форми „В4", яким ТОВ „ПК „Дікат" зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість за вересень 2011 року на суму 1245 грн. 00 коп.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для визначення контролюючим органом позивачу податкових зобов'язань стало здійснене ним, на думку податкового органу, порушення податкового законодавства в частині завищення витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування за перевіряємий період по взаємовідносинах з ТОВ „Будівельна компанія „Паллада".

Колегія суддів вважає зазначені висновки податкової інспекції передчасними та помилковими зважаючи на наступне.

У відповідності до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового Кодексу України, не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

На підтвердження реальності вчинених з ТОВ „Будівельна компанія „Паллада" операцій, позивачем надано податкові накладні, виписані ТОВ „Будівельна компанія „Паллада", Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Додаток 5 до Податкової декларації з податку на додану вартість) подані ТОВ „ПК „Дікат" за періоди, оподаткування яких становить предмет спору. Вказані податкові накладні, виписані ТОВ „Будівельна компанія „Паллада" використані позивачем, серед інших, при формуванні податкового кредиту за відповідні звітні періоди, оподаткування яких становить предмет спору.

Крім того, в матеріалах справи наявні акти приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (Типова форма №ОЗ-1), в яких зазначено товар, який співпадає з наданими видатковими та податковими накладними. На реальність вчинених операцій вказують докази (видаткові накладні, довіреності) реалізації товарів, придбаних позивачем у ТОВ „Будівельна компанія „Паллада", третім особам. Оприбуткування придбаних у ТОВ „Будівельна компанія „Паллада" товарів підтверджується наданими позивачем Картками рахунку 281 оптового складу. Наявність у позивача місць зберігання товару підтверджується укладеними позивачем Договорами оренди та суборенди приміщень. Доказом зміни в активах позивача внаслідок операцій з ТОВ „Будівельна компанія „Паллада" є проплати, вказані у банківських виписках.

Судом встановлено, що ТОВ „Будівельна компанія „Паллада" було зареєстроване платником податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 348301708298) і 30.04.2013 року анульовано Свідоцтво за ініціативою органу доходів і зборів. Таким чином, господарські операції позивача з зазначеним контрагентом у 2011 році здійснювались під час дії Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість у ТОВ „Будівельна компанія „Паллада".

Податковий орган пов'язує нікчемність правочину укладеного позивачем з ТОВ „Будівельна компанія „Паллада" наявністю кримінальної справи щодо посадових осіб зазначеного Товариства ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за ознакам злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України, з відміткою про набрання законної сили 30.05.2014, та на складений ДПІ у Комунарському районі м.Запоріжжя акт №838/2221/34830179 від 03.09.2012. При цьому, податковим органом, під час проведення перевірки, не досліджувалась реальність господарських операцій між вказаними господарюючими суб'єктами.

Відповідно до пункту 4 статті 72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Отже, вирок суду має преюдиціальне значення лише у визначених питаннях, а саме чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Враховуючи викладене, суд обґрунтовано не прийняв в якості належних та допустимих доказів акт перевірки контрагента позивача і матеріали кримінальної справи порушеної відносно посадової особи контрагента позивача за відсутності рішення суду про визнання правочину недійсним або вироку суду.

Стаття 61 Конституції України закріплює принцип індивідуального характеру юридичної відповідальності особи.

В свою чергу Податковий кодекс України, не ставить право платника податку на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання усіма постачальниками у ланцюгу постачання своїх податкових зобов'язань зі сплати ними сум податку, дотримання правил ведення господарської діяльності тощо.

Чинним законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди -покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма постачальниками вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників або через відсутність висновків зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит з податку на додану вартість, яке виникло в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

В п. 44.1 ст. 44 ПК України вказано, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'ємів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з, зокрема, придбання або виготовлення товарів (у томі числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду зокрема, у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів, у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.

Пунктом 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно з п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Положеннями п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судом першої інстанції було досліджено первинні документи (договори, податкові накладні, видаткові накладні, акти виконаних робіт, платіжні документи, а також дані бухгалтерського обліку, який ведеться позивачем), встановлено використання у господарській діяльності товариства придбаних товарів та послуг, що призвело до змін в активах підприємства та його зобов'язаннях і реально спричинило зміни майнового стану платника податків, встановлено дотримання позивачем вимог законодавства щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та валових витрат, перевірено доводи податкового органу.

Судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок, що надані позивачем первинні документи, підтверджують виконання господарських операцій та мають всі необхідні реквізити первинного документу бухгалтерського обліку, обов'язковість яких встановлена ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та звітність в Україні", ст. 44 Податкового кодексу України та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку №88 від 24.05.1995р.

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вимогам ст.71 КАС України відповідачем під час судового розгляду справи не було надано доказі в обгрунтуання правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи наведене, судом першої інстанції було досліджено співвідношення між документальним підтвердженням права позивача на податковий кредит, формування валових витрат та обставинами реального здійснення господарських операцій, за наслідками аналізу якого суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про реальність господарських операцій та протиправність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.ст.200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27 серпня 2014 року у справі №808/3627/14 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: Т.І. Ясенова

Суддя: О.В. Головко

Суддя: А.В. Суховаров