Рішення

від 02.03.2015 по справі 916/170/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" березня 2015 р.Справа № 916/170/15-г

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Волкова Р.В.,

при секретарі судового засідання Кришталь Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Прокурора Татарбунарського району Одеської області, м. Татарбунари, в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, м.Одеса,

до відповідача Фермерського господарства „Юрмакс", с.Білолісся Татарбунарського району Одеської області,

про стягнення 97000грн. основного боргу, 23455,33грн. інфляційних витрат та 7617,53грн. пені,

за участю:

представника прокуратури Котюх С.А. за службовим посвідченням,

представника позивача Афансьєв М.Г. за довіреністю,

представника відповідача Горбенко М.С. за довіреністю, -

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Татарбунарського району Одеської області звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств з позовом про стягнення з відповідача, Фермерського господарства „Юрмакс", 105000грн. заборгованості за договором про надання фінансової підтримки, 19031,56грн. інфляційних витрат, 15269,67грн. пені та 3570грн. 3% річних.

В обґрунтування своїх вимог посилається на укладання договору № 51 Про надання фінансової допомоги (підтримки) фермерському господарству від 08.12.2008, перерахування відповідачу платіжними дорученнями № 40 від 17.12.2008 та № 53 від 17.12.2008 130000грн. фінансової підтримки, часткове повернення відповідачем отриманих коштів, наявність заборгованості у розмірі 105000грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву вимоги визнав частково, а саме, - стосовно основного боргу у розмірі 97000грн. та стосовно пені у розмірі 6287,64грн. Просив зобов'язати позивача укласти додаткову угоду з відповідачем та відстрочити сплату основного боргу до листопада 2015 року. Вимогу про забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно відповідача просить залишити без задоволення (а.с. 46-49).

Посилається на часткове погашення розміру основного боргу, неприпустимість одночасного стягнення пені та 3% річних оскільки вважає що останні за своєю правовою природою також є пенею, вказує на тяжкий фінансовий стан.

Прокурор заявою від 03.02.2015 № (16-44) 240 вих.15 уточнив позовні вимоги та просить стягнути 97000грн. основного боргу, 24880,28грн. інфляційних витрат, 36756,35грн. пені та 6305грн. 3% річних (а.с.63-65).

Заявою від 27.02.2015 № (16-44) 413 вих.15 прокурор ще раз уточнив позовні вимоги та просить стягнути 97000грн. основного боргу, 23455,33грн. інфляційних витрат та 7617,53грн. пені, згідно здійсненого позивачем розрахунку (в матеріалах справи). Саме ці позовні вимоги розглядаються судом.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення сторін, суд встановив наступне.

Між позивачем та відповідачем був підписаний договір № 51 Про надання фінансової допомоги (підтримки) фермерському господарству від 08.12.2008, згідно з п.1 якого позивач взяв на себе зобов'язання надати фінансову підтримку (допомогу) відповідачу у розмірі 130000грн., а відповідач зобов'язався використати ці кошти за цільовим призначенням та повернути у визначений договором строк.

Позивач свої зобов'язання виконав, про що свідчать платіжні доручення № 40 від 17.12.2008 на 30000грн. та № 53 від 17.12.2008 на 100000грн. Представник відповідача в судовому засіданні підтвердив як факт підписання договору, так і факт отримання коштів.

Пунктом 3.4.2 договору встановлений строк повернення отриманих коштів, - 50000грн до 30.11.2012 та 80000грн. до 30.11.2013.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст.193 ГК України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В порушення наведених вище норм закону, а також умов договорів, відповідач свої зобов'язання за вищезазначеними договорами належним чином не виконав, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 97000грн.

Факт часткової оплати підтверджується наявними в матеріалах справи платіжним дорученням № 1 від 17.09.2013 на суму 10000грн., платіжним дорученням № 3 від 27.09.2013 на суму 10000грн., платіжним дорученням № 4 від 12.11.2013 на суму 5000грн., квитанцією від 19.11.2014 на суму 5000грн., платіжним дорученням № 5 від 26.11.2014 на суму 3000грн. Факт отримання оплати в цій частині позивачем не заперечується.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного Кодексу України забороняє односторонню відмову від зобов'язання або зміну його умов не, якщо інше не встановлено договором або законом.

В порушення наведених вище норм закону, а також умов договору, відповідач свої зобов'язання щодо оплати виконав частково та з порушенням встановленого договором строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст. 610 ЦК України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 5.2 договору сторони встановили, що у разі несвоєчасного повернення коштів відповідач повинен сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Позивачем заявлено до стягнення 7617,53грн. пені згідно з розрахунком за період з 01.12.2013 по 31.05.2014 виходячи з наявності боргу в розмірі 105000грн.

Вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню частково у розмірі 5749,04грн., виходячи за наступного.

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців.

Як зазначалось раніше, пунктом 3.4.2 договору встановлений строк повернення отриманих коштів, - 50000грн до 30.11.2012 та 80000грн. до 30.11.2013. Таким чином, стосовно передбаченого до 30.11.2012 платежу нарахування штрафних санкцій у вигляді пені припиняється з 30.05.2013, тобто через 6 місяців з моменту коли зобов'язання мало бути виконано. В порушення цього, позивачем залишок основного боргу по вказаному зобов'язанню був врахований при розрахунку пені за більш пізній період.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Перевіривши наданий до справи розрахунок, суд дійшов до висновку про обґрунтованість заявлених до стягнення 23455,33грн. інфляційних.

Щодо клопотання прокурора про забезпечення позову шляхом накладення арешту на певне майно відповідача, вказане клопотання судом розглянуто та залишається без задоволення в зв'язку з недоведеністю та недоцільністю, а також з урахуванням вимог ст.66 Господарського процесуального Кодексу України стосовно того, що такі дії є правом, але не обов'язком суду.

З приводу доводів відповідача про зобов'язання позивача укласти додаткову угоду про відстрочення сплати основного боргу до листопада 2015 року суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Предмет цього позову визначений прокурором у позовній заяві та не містить у собі переддоговірного спору. Зустрічний позов по справі не заявлявся. тому відсутні будь-які правові підстави для розгляду питання про зобов'язання позивача укласти будь-які додаткові угоди до договору.

Відповідно до ст. 49 ГПК України підлягають стягненню з позивача та відповідача в дохід держави пропорційно задоволених позовних вимог судові витрати в розмірі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 549, 610-612, 625, 629 ЦК України, ст. 232 ГК України, ст.ст. 22, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Прокурора Татарбунарського району Одеської області в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств про стягнення з Фермерського господарства „Юрмакс" 97000грн. основного боргу, 23455,33грн. інфляційних витрат та 7617,53грн. пені задовольнити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства „Юрмакс" (68130, Одеська обл., Татарбунарський р-н, с. Білолісся, вул. Октябрської революції, 17, код ЄДРПОУ 35654050) на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 37607526) 97000,00грн. основного боргу, 23455,33грн. інфляційних витрат та 5749,04грн. пені, судовий збір у розмірі 2524,09 грн.

3. В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

4. Стягнути з Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 37607526) до Державного бюджету України (одержувач: ГУ ДКС України в Одеській області, код ЄДРПОУ 37607526, рахунок №31210206783008, банк одержувача: ГУ ДКС України в Одеській області, МФО 828011, код бюджетної класифікації 22030001, символ звітності банку 206, код ЄДРПОУ господарського суду Одеської області 03499997) судовий збір в розмірі 37 (тридцять сім) грн. 37 коп.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області протягом десяти днів з моменту складення повного рішення. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Вступна та резолютивна частина рішення оголошені в судовому засіданні 02.03.2015 року. Повний текст рішення складений 04 березня 2015 р.

Суддя Р.В. Волков