Постанова

від 03.03.2015 по справі 804/2738/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2015 р. Справа № 804/2738/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турова О.М. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління міндоходів у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Валькона" про накладення арешту на кошти, -

в с т а н о в и в :

Криворізька центральна об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Валькона», в якому просила накласти арешт на кошти відповідача, що знаходяться на рахунках у банках, що його обслуговують, у межах суми податкового боргу цього платника податків у сумі 5419,34грн.

В обґрунтування заявленого позову, з урахуванням уточненої позовної заяви, зазначалося, що відповідач має податковий борг з орендної плати за землю з юридичних осіб на загальну суму 5419грн. 34коп., який утворився внаслідок несплати самостійно задекларованих грошових зобов'язань з плати за землю, питання про стягнення частини якого вже вирішувалося у судовому порядку і позов контролюючого органу з цього приводу було задоволено. Однак, виконати рішення суду про стягнення вказаного податкового боргу видалося неможливим через відсутність коштів на рахунку для виконання інкасового доручення. Зважаючи на те, що за Товариством з обмеженою відповідальністю «Валькона» право власності на об'єкти нерухомості, право власності (користування) земельними ділянками на території Дніпропетровської області та право власності на транспортні засоби, в тому числі технологічні, не зареєстровано, позивач просить суд застосувати арешт коштів на рахунку цього платника податків в порядку приписів п.п.20.1.33 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України.

Позивач про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, проте у судове засідання його представник не з'явився, надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження, а також просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач також був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, проте у судове засідання його представник не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, заперечення на позовну заяву та заяву про відкладення розгляду справи не надав.

Зважаючи на приписи ч.4 ст.122, ч.4, ч.6 ст.128 КАС України, а також на строки розгляду адміністративних справ, встановлені ст.122 КАС України, суд розглянув дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами, оскільки не вбачає потреби заслуховувати свідків та експертів.

Дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд приходить до висновку про те, що даний адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Валькона» (код ЄДРПОУ 34545677) (далі - ТОВ «Валькона») перебуває на обліку в Криворізькій центральній об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - Криворізька центральна ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області) як платник податків, в тому числі як платник орендної плати за землю.

Згідно п.288.7 ст.288 Податкового кодексу України встановлено, що податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Відповідно до ст.285 цього Кодексу базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Пунктом 286.2 статті 286 Податкового кодексу України передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

На виконання вищеозначених законодавчих вимог відповідачем були подані до Криворізької центральної ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області:

- податкова декларація з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 рік №1400006158 від 20.02.2014р., згідно якої відповідачем самостійно визначено розмір грошового зобов'язання з орендної плати на 2014 рік на загальну суму 111672,00грн., з помісячною сплатою протягом січня-грудня 2014 року по 9306,00грн. (а.с.14-15);

- уточнююча податкова декларація з плати за землю (земельний податок або орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) за 2014 рік №1400009615 від 29.04.2014р., згідно якої відповідачем самостійно визначено, що розмір грошового зобов'язання з орендної плати на 2014 рік має становити не як зазначено в раніше поданій декларації 111672,00грн., а 14114,10грн. зі сплатою у січні-березні 2014 року по 4653,00грн. та у квітні 2014 року - 155,10грн. (а.с.16-17).

З огляду на приписи п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України, податкові зобов'язання з орендної плати за землю, самостійно визначені ТОВ «Валькона» в означених вище податкових деклараціях, є узгодженими.

Пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Проте, в порушення приписів ст.287 Податкового кодексу України, відповідачем не було повністю сплачено суми самостійно задекларованих грошових зобов'язань з орендної плати за землю за 2014 рік, внаслідок чого у нього виник податковий борг у загальній сумі 5346,47грн. (а.с.10,13).

Крім того судом встановлено, що відповідно до приписів ст.129 Податкового кодексу України позивачем на суми заборгованості відповідача з орендної плати за землю була нарахована пеня у загальному розмірі 72,87грн. Означена сума пені підтверджується її розрахунком, наданим позивачем (а.с.10,13).

Так, згідно п.129.1.1 п.129.1 ст.129 Податкового кодексу України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня. При цьому нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні - рішенні згідно із цим Кодексом.

Враховуючи, що сума податкових зобов'язань відповідача є узгодженою та не сплаченою у встановлений законодавством строк, як наслідок ця сума є податковим боргом у розумінні приписів п.п.14.1.175 п.14.1 cт.14 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

З урахуванням приписів вказаної статті Податкового кодексу України, Криворізькою центральною ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області була виставлена податкова вимога форми «Ю» №331-25 від 31.03.2014р. про сплату відповідачем наявного у нього на той час податкового боргу у сумі 9299грн. 55коп., яка була надіслана відповідачу 08.04.2014р. рекомендованим листом №5000704556428 з повідомленням про вручення та повернута на адресу позивача із відміткою відділення поштового зв'язку від 23.04.2014р. (а.с.18,19).

При цьому пунктом 59.5 статті 59 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Оскільки наявний податковий борг відповідача після виставлення йому податкової вимоги форми «Ю» №331-25 від 31.03.2014р. погашений не був нова податкова вимога додатково не надсилалась.

Водночас, судом встановлено, що у зв'язку із несплатою ТОВ «Валькона» наявного у нього податкового боргу з орендної плати за землю за 2014 рік, контролюючий орган вже звертався до суду із позовом про стягнення з нього цього боргу у судовому порядку.

Так, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.07.2014р. в адміністративній справі №804/9144/14 за позовом Криворізької центральної ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області до ТОВ «Валькона» про стягнення податкового боргу позовні вимоги було задоволено повністю та стягнуто з рахунків у банках, обслуговуючих ТОВ «Валькона», кошти в рахунок оплати податкового боргу з орендної плати за землю з юридичних осіб у загальному розмірі 4922,82грн. (а.с.20-21).

При цьому з означеного судового рішення вбачається, що податковий борг у сумі 4922,82грн., що стягувався з ТОВ «Валькона», складається із заборгованості останнього зі сплати самостійно задекларованих грошових зобов'язань з орендної плати за землю згідно податкових декларацій з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 рік №1400006158 від 20.02.2014р. та №1400009615 від 29.04.2014р.

На виконання постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.07.2014р. у справі №804/9144/14 на відкриті банківські рахунки ТОВ «Валькона» виставлено інкасові доручення, які повернені без виконання згідно п.2.18 глави 2 «Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», у зв'язку із відсутністю коштів на розрахункових рахунках ТОВ «Валькона» (а.с.22-31).

Відповідно до п. 87.1 ст. 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Судом встановлено, що у позовній заяві, що розглядається, Криворізькою центральною ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області вимоги щодо стягнення з відповідача в рахунок погашення його податкового боргу коштів з рахунків у банках, обслуговуючих платника податків, а також про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, не заявляються.

Вимоги у цій справі стосуються лише накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків - відповідача, що знаходять в банку, та заявлені контролюючим органом відповідно до права контролюючого органу, передбаченого п.п.20.1.33 п.20.1 ст.20 Податкового Кодексу України, оскільки, згідно відомостей, наданих УДАІ ГУ УМВС України в Дніпропетровській області за №01619860 від 04.02.2015р., інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №32542385 від 22.01.2015р., виданої державним реєстратором Реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області, та листа-відповіді Криворізького гірничопромислового територіального управління від 20.11.2014 р. №12-13/2254 за ТОВ «Валькона» транспортні засоби, в тому числі технологічні, та речові права на нерухоме майно не зареєстровані, також ТОВ «Валькона» відповідно до облікових даних Державної статистичної звітності як землекористувач (землевласник) в управлінні не зареєстрований (а.с.32-36).

Таким чином, судом встановлено, що відповідач немає будь-якого майна, на яке він би мав право власності, ніяких угод пов'язаних з придбанням або відчуженням рухомого і нерухомого майна не укладав.

При цьому у ТОВ «Валькона» є відкриті розрахункові рахунки, а саме: р/р 26000053502742 (українська гривня), Криворізька філія ПАТ КБ "Приватбанк", м. Кривий Ріг, МФО 305750. (а.с.9).

Згідно п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до п.п.20.1.33 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Підпунктом 94.4. ст.94 Податкового кодексу України встановлено, що арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Відповідно до п.п. 94.6.2 п. 94.6. ст.94 Податкового кодексу України арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Адміністративний арешт майна платника податків (далі арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом у розумінні п. 94.1 ст. 94 Податкового кодексу України.

Крім того, п.п.10.1-10.3, 10.6 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного Банку України №22 від 21.01.2004р. визначено, що виконання банком арешту коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, здійснюється за постановою державного виконавця чи рішенням суду (у тому числі ухвалою, постановою, наказом, виконавчим листом суду) про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, установленому законом.

Арешт за постановою державного виконавця або за рішенням суду накладається на кошти, що обліковуються за рахунками, відкритими клієнтами в банку, відповідно до нормативно-правових актів Національного банку, що регулюють порядок відкриття та використання рахунків.

Арешт на підставі документа про арешт коштів може бути накладений на всі кошти, що є на всіх рахунках клієнта банку, без зазначення конкретної суми, або на суму, що конкретно визначена в цьому документі. Якщо в документі про арешт коштів не зазначений конкретний номер рахунку клієнта, на кошти якого накладений арешт, але обумовлено, що арешт накладено на кошти, що є на всіх рахунках, то для забезпечення суми, визначеної цим документом, арешт залежно від наявної суми накладається на кошти, що обліковуються на всіх рахунках клієнта, які відкриті в банку, або на кошти на одному/кількох рахунку/ах.

Залежно від наявності/відсутності коштів на рахунку клієнта, на кошти якого накладено арешт, банк здійснює такі дії: якщо на рахунку є кошти в сумі, що визначена документом про арешт коштів, то банк арештовує їх на цьому рахунку та продовжує виконання операцій за рахунком клієнта. Документ про арешт коштів банк обліковує на відповідному позабалансовому рахунку; якщо на рахунку клієнта недостатньо визначеної документом про арешт коштів суми коштів, то банк арештовує на цьому рахунку наявну суму коштів, обліковує цей документ на відповідному позабалансовому рахунку і не пізніше ніж наступного робочого дня письмово повідомляє орган, який надіслав документ про арешт коштів, про недостатність коштів для його виконання; якщо на рахунку клієнта немає коштів для забезпечення виконання документа про арешт коштів, то банк обліковує його на відповідному позабалансовому рахунку і не пізніше ніж наступного робочого дня письмово повідомляє орган, який надіслав документ про арешт коштів, про відсутність коштів для його виконання.

Під час дії документа про арешт коштів банк протягом операційного дня відповідно до статті 59 Закону України "Про банки і банківську діяльність" зупиняє видаткові операції за рахунком клієнта та здійснює арешт усіх надходжень на рахунок клієнта до забезпечення суми коштів, що зазначена в документі про арешт коштів, або до отримання передбачених законодавством документів про зняття арешту з коштів.

Разом з тим, підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, визначені п. 94.2 ст. 94 ПК України. Означені види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав, але розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Так, приписи статті 94 Податкового кодексу України регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків, при чому зміст правового регулювання викладається в єдиному контексті.

При цьому, додаткові випадки накладення арешту на кошти платника податків, крім тих, що визначені ст.94 цього Кодексу, також визначені п.п.20.1.33пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, а саме означена норма встановлює одночасно як право контролюючого органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.

Відсутність підстав для застосування арешту коштів платника податків, передбачених п.п.20.1.33 п. 20.1 ст.20 Податкового кодексу України, серед підстав для застосування адміністративного арешту, що входять до переліку, встановленого пунктом 94.2 статті 94 ПК України (сформульованого як вичерпний), не може розглядатися як перешкода для застосування арешту коштів на рахунках платника податків у відповідних випадках.

З огляду на викладене приписи п.п.20.1.33 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України є обов'язковими до виконання, зміст є самостійним, чітким і зрозумілим. Крім того, норми п.п.20.1.33 п.20.1 ст. 20 та п.94.2 ст.94 ПК України не заперечують за змістом одна одну, оскільки регулюють різні правовідносини. Так, норми пункту 94.2 ПК України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Натомість п.п.20.1.33 п.20.1 ст.20 ПК України регулює інше коло суспільних відносин, а саме питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, причому за умови відсутності майна, достатнього для погашення податкового боргу.

Зважаючи на наведене, а також з урахуванням доведеності наявності у відповідача непогашеного податкового боргу та відсутності майна, яке може бути джерелом погашення такого податкового боргу, суд приходить до висновку, що пред'явлений адміністративний позов щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться на рахунках у банках та належать ТОВ «Валькона» у межах суми податкового боргу відповідача у розмірі 5419,34грн. підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.4 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, у яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Валькона» про накладання арешту на кошти - задовольнити.

Накласти арешт на кошти та інші цінності, що знаходяться на рахунках у банках та належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Валькона» (код ЄДРПОУ 34545677), у межах суми податкового боргу цього платника податків з орендної плати за землю з юридичних осіб у загальному розмірі 5419грн. 34коп. (п'ять тисяч чотириста дев'ятнадцять гривень тридцять чотири копійки).

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. 186 цього Кодексу до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.М. Турова