Рішення

від 03.03.2015 по справі 904/725/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.03.15 Справа № 904/725/15 За позовом Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "ДЕРЖАВНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "ПРОПОЗИЦІЯ", м. Дніпропетровськ

про стягнення 27583, 64 грн.

Суддя Ярошенко В.І.

Представники:

від позивача: Галасун Г.І. - представник за дов. б/н від 02.12.14

від відповідача: не з'явились

СУТЬ СПОРУ:

Дочірнє підприємство "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "ДЕРЖАВНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "АВТОМОБІЛЬНІ ДОРОГИ УКРАЇНИ" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "ПРОПОЗИЦІЯ" про стягнення основного боргу у сумі 16149, 47 грн., інфляційних втрат у розмірі 6928, 12 грн., трьох відсотків річних у сумі 2455, 60 грн. та пені у розмірі 2050, 45 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором підряду № 14 від 20.05.2009 в частині повної та своєчасної оплати за виконані роботи.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 05.02.2015 порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 02.03.2015.

Відповідач явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, відзив на позовну заяву та інші витребуванні судом документи не надав, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, за адресою: 49095, м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, буд. 2 кв. 5, відповідно до витягу з ЄДРПОУ станом на 02.03.2015 (арк. с. 56-57), оскільки поштовий конверт (арк. с. 53) з ухвалою суду, який направлявся на вищезазначену адресу відповідача, повернувся з поштовою відміткою: «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 02.03.2015 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

20.05.2009 між Дочірнім підприємством "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі - позивач, підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Пропозиція" (далі - відповідач, замовник) було укладено договір підряду № 14 на виконання робіт з поточного ремонту а/доріг в м. Новомосковськ (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1-1.2 договору замовник доручає, а підрядник забезпечує відповідно до проектної документації та умов договору виконання робіт з поточного ремонту а/дороги (ліквідація ямковості). Об'єкт будівництва - вул. Українська, вул. Сучкова, вул. Червоноарміська, пл. Леніна (об'єкти комунальної власності).

Згідно з п. 7.3 договору кінцеві розрахунки за виконані роботи з підрядником здійснюються протягом 15-ти календарних днів після підписання акту виконаних робіт.

Приймання-передача закінчених робіт здійснюється відповідно нормативних актів, які регламентують прийняття в експлуатацію закінчених об'єктів. Приймання-передача виконаних робіт оформлюється актом приймання робіт (форма КБ-2в) (п. 8.1-8.2 договору).

На виконання умов договору, позивач виконав роботи з поточного ремонту а/дороги на загальну суму 70739 грн., що підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2009 року № 73/С від 24.12.2009 на суму 3642 грн., за грудень 2009 року № 74/С від 24.12.2009 на суму 9170 грн., за грудень 2009 року № 75/С від 24.12.2009 на суму 47698 грн., за грудень 2009 року № 76/С від 24.12.2009 на суму 10229 грн. та довідками про вартість виконаних підрядних робіт (арк. с. 14-42).

З урахуванням положення пункту 7.3 договору, строк оплати за виконані підрядні роботи є таким, що настав з 09.01.2010.

Станом на 31.03.2011 заборгованість відповідача перед позивачем склала 70032 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків (арк. с. 55).

01.04.2013 між позивачем (сторона-2) та відповідачем (сторона-1) було укладено угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог (далі - угода від 01.04.2013).

Відповідно до п. 1 угоди від 01.04.2013 сторони погодили, що сторона-1 та сторона-2, маючи станом на дату укладання даної угоди одна до одної зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав, що підтверджується Актом звіряння взаємних розрахунків, дійшли згоди на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України про зарахування таких зустрічних однорідних вимог, що випливають з нижчевказаних договорів, у яких сторна-1 і сторона-2 є сторонами:

1.1 За договорами:

а) підряду на виконання робіт поточного ремонту а/доріг в м. Новомосковську № 14 від 20.05.2009. Сторона-1 є боржником, сторона-2 є кредитором при виконання грошового зобов'язання в сумі 70032 грн.

б) договір надання послуг фрези та поливної машини Царичанському РАД № 25У-09 від 20.05.2009 в сумі 19599, 03 грн., та договір надання послуг фрези та поливної машини Петриківському РАД № 24У від 25.05.2009 в сумі - 26309, 02 грн. Сторона-1 є кредитором, а сторона-2 є боржником при виконанні грошового зобов'язання в сумі 45908, 05 грн.

Згідно з п. 2 угоди від 01.04.2013 вказані вище зобов'язання за вищезазначеними договорами припиняються в сумі 45908, 05 грн., оскільки зустрічні вимоги є однорідними.

03.09.2013 між позивачем (сторона-2) та відповідачем (сторона-1) було укладено угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог (далі - угода від 03.09.2013).

Відповідно до п. 1 угоди від 03.09.2013 сторони погодили, що сторона-1 та сторона-2, маючи станом на дату укладання даної угоди одна до одної зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав, що підтверджується Актом звіряння взаємних розрахунків, дійшли згоди на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України про зарахування таких зустрічних однорідних вимог, що випливають з нижчевказаних договорів, у яких сторна-1 і сторона-2 є сторонами:

1.1 За договорами:

а) підряду на виконання робіт поточного ремонту а/доріг в м. Новомосковську № 14 від 20.05.2009. Сторона-1 є боржником, сторона-2 є кредитором при виконання грошового зобов'язання в сумі 7974, 48 грн.

б) купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей № 4 від 30.08.2013.

Сторона-1 є кредитором, а сторона-2 є боржником при виконанні грошового зобов'язання в сумі 7974, 48 грн.

Згідно з п. 2 угоди від 03.09.2013 вказані вище зобов'язання за вищезазначеними договорами припиняються в сумі 7974, 48 грн., оскільки зустрічні вимоги є однорідними.

Таким чином, з урахуванням укладених між сторонами угод про зарахування зустрічних однорідних вимог, несплаченою залишається вартість виконаних підрядних робіт у сумі 16149, 47 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ч. 1 ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Відповідно до ч. 1 ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Згідно з приписами ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт виконання позивачем підрядних робіт згідно наданих актів приймання виконаних робіт та не надано доказів їх оплати на суму 16149, 47 грн., а відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу підлягає задоволенню у повному обсязі.

У зв'язку з несвоєчасним виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати виконаних будівельних робіт, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 596, 81 грн. за період з 17.12.2012 по 16.06.2013.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За порушення строків оплати виконаних робіт замовник сплачує підряднику пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент прострочення, яка обчислюється від вартості неоплачених робіт (п. 11.2 договору).

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Прострочення виконання грошового зобов'язання щодо оплати виконаних підрядних робіт почалось з 09.01.2010, таким чином, урахуванням положень ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій, зокрема пені, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Тобто нарахування пені позивачем повинно було здійснюватись за період з 09.01.2010 по 09.07.2010.

З наданого позивачем до позовної заяви розрахунку вбачається, що позивач нарахував відповідач пеню за період з 01.07.2014 по 31.12.2014, що виходить за межі періоду, визначеного чинним законодавством для нарахування пені. Враховуючи викладене, господарський суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача пені у сумі 2050, 45 грн.

Також, за порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано три відсотки річних за період з 09.01.2010 по 01.02.2015 у розмірі 2455, 60 грн. та інфляційні втрати за період з 09.01.2010 по 31.12.2014 у розмірі 6928, 12 грн.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з рахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а три відсотки річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Пунктом 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 (далі - Пленум № 14) індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування трьох відсотків річних, задовольняє дану вимогу повністю у сумі 2455, 60 грн.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 6928, 12 грн. господарський суд задовольняє дані вимоги частково у сумі 6513, 19 грн. Оскільки позивачем при здійсненні розрахунку інфляційних втрат, позивачем неправильно визначено період нарахування, а саме: позивачем обрано період нарахування з 09.01.2010 по 31.12.2014, тоді як відповідно до п. 3.2 Пленуму № 14 нарахування інфляційних втрат визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, тобто з лютого 2010 року.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, стягуються з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам, а саме у розмірі 1663, 71 грн.

Керуючись ст. 22, 44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Пропозиція" (49095, м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, буд. 2 кв. 5; ідентифікаційний код 24233074) на користь Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (49600, м. Дніпропетровськ, вул. Леніна, 24; ідентифікаційний код 31950828) основний борг у сумі 16149, 47 грн., три відсотки річних у розмірі 2455, 60 грн., інфляційні втрати у сумі 6513, 19 грн. та 1663, 71 грн. витрат по сплаті судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 04.03.2015

Суддя В.І. Ярошенко