Ухвала

від 09.02.2015 по справі 181/436/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/741/15 Справа № 181/436/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Літвінова Л. Ф. Доповідач - Лаченкова О.В.

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2015 року м. Дніпропетровськ

09 лютого 2015 року колегія суддів судової палати по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Лаченкової О.В.

суддів - Варенко О.П., Городничої В.С.

при секретарі - Назаренко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Межівського районного суду Дніпропетровської області від 03 листопада 2014року по справі за позовом ОСОБА_2 до Селянського фермерського господарства «Яна», третя особа: відділ Держземагенства у Межівському районі Дніпропетровської області про визнання правочину недійсним,-

ВСТАНОВИЛА:

23 квітня 2014року до Межівського районного суду Дніпропетровської області надійшов позов ОСОБА_2 до Селянського фермерського господарства «Яна», третя особа: відділ Держземагенства у Межівському районі Дніпропетровської області про визнання правочину недійсним.

Рішенням Межівського районного суду Дніпропетровської області від 03 листопада 2014року в задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 до селянського фермерського господарства «Яна», третя особа: відділ Держземагенства у Межівському районі Дніпропетровської області про визнання недійсним договору оренди, укладеного між ОСОБА_2 та селянським фермерським господарством «Яна», який було зареєстровано 21 лютого 2012 року під №122260004000840 у відділі Держкомзему в Межівському районі Дніпропетровської області, щодо користування земельною ділянкою площею 4,9370га, якій присвоєно кадастровий номер: 1222655100:02:002:0156, належною ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДП №103131, виданого 27 жовтня 2004 року Межівською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області на підставі розпорядження Межівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області №247-р від 22 липня 2002 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010412402175- відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення Межівського районного суду Дніпропетровської області від 03 листопада 2014року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Вивчивши доводи скарги, перевіривши їх матеріалами справи, колегія суддів не знаходить передбачених законом підстав для їх задоволення.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставі своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, районний суд прийшов до обґрунтованого висновку виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що, дійсно, договір оренди земельної ділянки площею 4,9370га, якій присвоєно кадастровий номер 1222655100:02:002:0156, що розташована на території Межівської селищної ради Дніпропетровської області, був укладений 10 серпня 2010 року між СФГ «Яна» та батьком власника - ОСОБА_3, який не мав на це правових підстав. Договір був зареєстрований у відділі Держкомзему в Межівському районі 21 лютого 2012 року.

При цьому, що не заперечується ні представником позивача, ні його батьком, а також випискою з книг обліку видачі орендної плати за 2011-2014 роки та безпосередньо самою книгою з підписами про отримання підтверджується, що ОСОБА_2 отримав згідно цього договору оренди: у 2011 році - 600кг пшениці, 600кг ячменя, 600кг кукурудзи, 100кг соняшника; у 2012 році - 600кг пшениці, 600кг ячменя, 600кг кукурудзи, 100кг соняшника; у 2013 році - 800кг пшениці, 400кг ячменя, 1 000кг кукурудзи, 100кг соняшника; у 2014 році - 5 350 гривень.

Таким чином, як наслідок, одним із предметів спору є вимога про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним у зв'язку з відсутністю повноважень у особи, яка його підписала від імені орендодавця.

До пояснень ОСОБА_3, який є батьком позивача, в контексті того, що він не читав те, що підписує, суд відноситься критично, оскільки відповідач надав копії паспорту та Державного акту на право власності на землю на ім'я позивача та й отримання орендної плати свідчить про його обізнаність у змісті документа.

Виниклі правовівідносини є цивільними і регулюються нормами цивільного права, а саме вимогами ст.210, 241, 407-412, 627 ЦК України відповідно до яких правочин є правомірним,якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно до ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Позивач орендодавець ОСОБА_2 висунув вимогу про визнання даного договору недійсним, оскільки він ним не підписаний, від його імені без його доручення підпис вчинив його батько не повідомивши про те, що договір оренди укладено строком на 10 років.

Протее той факт, що позивач тривалий час отримував орендну плату не заперечував проти умов договору, переконують суд у тому, що ОСОБА_2 знав про існування договору оренди, погоджувався з його умовами, міг і повинен був ознайомитися з умовами оренди його предмета власності.

Відповідно до ст.241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Згідно з роз'ясненнями, наданими в п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильності його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Що стосується моментів підписання та реєстрації договору, з урахуванням встановлення судом тієї обставини, що правочин схвалено позивачем, слід звернути увагу на наступне.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну аб оприпинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досяглиз годи з усіх істотних умов договору.

Ст.210 ЦК України - правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до ст.125 ЗК України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстраціїцих прав.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру, тобто реєстрацією є запис, фіксація фактів або явищ з метою обліку та надання їм статусу офіційно визнаних актів, внесення до списку або книги обліку.

Ст.4 - обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним особам, зокрема право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис).

Ст.5 цього Закону, на яку посилається позивач, вказує на те, що державна реєстрація прав (надання відмови в ній) проводиться в строк, що не перевищує чотирнадцяти робочих днів (крім випадків, встановлених у частині сьомій цієї статті) з моменту надходження до органу державної реєстрації прав заяви про таку реєстрацію та передбачених цим Законом та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до нього, документів, необхідних для її проведення.

Це не є строк, протягом якого відповідач зобов'язаний був зареєструвати договір оренди, адже він встановлений для органу державної реєстрації прав.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що при вирішенні судом спору про визнання договору недійсним з підстав відсутності у сторонни волі на його укладення правове значення має наявність такої волі на момент досягнення сторонами договору згоди в належній формі з усіх істотних умов договору, а не на момент його державної реєстрації. Вчинення правочину слід вважати момент, коли сторони свого часу досягли згоди з усіх істотних умов, що у випадку, який розглядається судом є підтвердженням отримання у 2011 році орендної плати позивачем. Адже в момент державної реєстрації набирає чинності (набуває юридичної сили) договір, укладення якого вже відбулося, і така реєстрація не може змінювати моменту укладання договору.

Такої правової позиції дотримується й Верховний Суд України, яку висловив у своїх постановах №6-118цс13 від 25 грудня 2013 року та №6-162ц13 від 19 лютого 2014 року.

Стосовно відсутності у договорі істотних умов, передбачених ст.15 ЗУ «Про оренду землі» слід звернути увагу на те, що відповідно до вимог ст.3 ЦПК України й ст.15 ЦК України в порядку цивільного судочинства підлягає захисту порушене право, а тому при розгляді справи про визнання недійсним договору оренди землі з підстав відсутності у договорі передбаченої ст.15 Закону України «Про оренду землі» будь-якої істотної умови, слід з'ясувати чи дійсно порушено право орендодавця відсутністю такої умови та в чому полягає порушення законних прав позивача.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ч. 1 ст. 218, ст.ст. 303, 307, 308, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Межівського районного суду Дніпропетровської області від 03 листопада 2014року- залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя О.В.Лаченкова

Судді О.П.Варенко

В.С.Городнича