Рішення

від 04.02.2014 по справі 423/2270/13-ц

ПОПАСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

04.02.2014

Справа № 423/2270/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

04 лютого 2014 року м. Попасна

Попаснянський районний суд Луганської області у складі головуючого судді Мазура М.В., при секретарі судового засідання Корабльовій Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Схід плюс Захід" про визнання договору недійсним і стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду з позовом, в якому зазначила, що 17 травня 2013 року вона та відповідач уклали Договір № 233393, відповідно до якого відповідач повинен був надати позику на придбання товару на суму 80 000 (вісімдесят тисяч) грн. 00 коп. Під час з'ясування умов надання позики мені було зазначено, що для отримання відповідних коштів мені було необхідно сплатити одноразовий реєстраційний платіж у розмірі 2800 (дві тисячі вісімсот грн.), після чого в термін від трьох до десяти днів позичальник отримує грошові кошти під 5,5% річних. На виконання умов договору позивачем було сплачено 2800 гривень, але в обіцяний відповідачем термін грошей я не отримала. Звернення до відповідача з приводу отримання позики за договором були неодноразово проігноровані працівниками відповідача. Згодом працівником відповідача було пояснено про необхідність подальшої оплати щомісячних внесків в розмірі 1033 грн. 34 коп., оскільки це передбачено умовами договору, а в разі несплати - перший внесок не повертається. Пізніше позивач отримала лист відповідача № 7559 від 03.07.13р. з повідомленням, що Договір № 233393 було розірвано зі сторони адміністратора у зв'язку з несвоєчасною сплатою внесків, але дія Договору поновлюється з надходженням відповідачу повної суми заборгованості по платежам. Ще пізніше позивачеві надійшов лист № 19 від 07.08.13р., в якому зазначено, що Договір розірвано з ініціативи позивача, але заява надійшла надто пізно, тому реєстраційний платіж позивачеві не повертається. Позивач вважає, що ця угода була укладена під впливом обману та застосуванням з боку відповідача нечесної підприємницької практики, містить несправедливі умови, а тому просить: 1) визнати недійсним з моменту його укладення договір № 233393 від 17 травня 2013 року щодо надання послуг з адміністрування; 2) стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Схід плюс Захід" на користь ОСОБА_1 сплачені на виконання зазначеного договору грошові кошти в сумі 2800 (дві тисячі вісімсот) грн. 00 коп.

Позивач в судове засідання не з'явилася, у наданій суду письмовій заяві позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила справу слухати за її відсутності. Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання був неодноразово повідомлений належним чином, про причину неявки суд не повідомив.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, вважає необхідним заяву задовольнити в повному обсязі з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що позивач та відповідач 17.05.2013 року уклали Договір № 233393 (а.с.3-5), відповідно до якого відповідач "зобов'язується вчинити від імені та за рахунок Клієнта певні юридичні дії, спрямовані на придбання Товару, зазначеного у Додатку №1 до даного Договору, на умовах діяльності Програми "Голд Фінанс"…, в тому числі: а) сформувати Групу Клієнтів, забезпечити її адміністрування…; б) організувати та провести Тендер, здійснити оплату Товару на користь Клієнта або надати Клієнту відповідну суму у позику…". Додатком №1 до Договору визначено вартість товару - 80000 грн., проте найменування "Товару" не вказане. Як вбачається з пунктів 2.1, 4.1-4.15, 5.1 Додатку №2 до Договору, Договором визначається саме вартість товару (певна сума коштів), при цьому відповідач формує групу клієнтів, з коштів яких формується Фонд Групи, і коли цей Фонд є достатнім, то проводиться Тендер, на якому визначається переможець (особа, що сплатила найбільшу кількість Загальних платежів), котрому позивач купує Товар або надає відповідну позику для придбання Товару (для надання позики сторони мають підписати окремий договір).

Згідно квитанції №9957194 від 17.05.2013 р. позивач перерахувала відповідачу реєстраційний платіж в сумі 2800,00 грн. (а.с.6).

Листом відповідача № 7559 від 03.07.13 р. позивача було повідомлено, що Договір № 233393 було розірвано зі сторони адміністратора у зв'язку з несвоєчасною сплатою внесків, але дія Договору поновлюється з надходженням відповідачу повної суми заборгованості по платежам (а.с.8).

Листом відповідача № 19 від 07.08.13 р. позивача було повідомлено, що Договір розірвано з ініціативи позивача, але оскільки її заява відправлена 04.07.2013 року, то згідно умов Договору реєстраційний платіж їй не повертається (а.с.9).

Згідно частин 1-4 ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів" продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. При цьому визначений Законом перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним.

Відповідно до п.7 ч.3 ст.19 Закону України "Про захист прав споживачів" Забороняються як такі, що вводять в оману, утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції.

Таким чином, суд приходить до висновку, що умови Договору № 233393 від 17 травня 2013 року порушують умови положення п.7 ч.3 ст.19 Закону України "Про захист прав споживачів", оскільки згідно умов договору позивач сплатила кошти не за конкретний товар, а за можливість отримання права отримати кошти на придбання абстрактного поняття "Товар" без залучення власних коштів відповідача, а за рахунок коштів "Фонду Групи Клієнтів", що є компенсацією за рахунок коштів інших учасників групи, залучених до умов діяльності системи "Голд Фінанс".

Суд також приходить до висновку, що в даному випадку відсутні підстави для застосовування Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", який дозволяє надавати фінансові послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах (п. 11-1 ч. 1 ст. 4 указаного Закону), адже, по-перше, цей Закон не виключає застосування Закону України "Про захист прав споживачів" (про що свідчать положення ст. 12 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг"); по-друге, хоча відповідно до ч.1 і ч. 2 ст. 7, ч. 2 ст. 34 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", у разі якщо відповідно до закону надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій, а відповідно до ч. 1 ст. 34 даного Закону обов'язковому ліцензуванню підлягає діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб, проте відповідач не надав суду відповідач ані доказів того, що він зареєстрований як фінансова установа, ані відповідної ліцензії, до того ж, за даними Єдиного ліцензійного реєстру (http://irc.gov.ua) відповідач взагалі не має жодної ліцензії; по-третє. Таким чином, відповідач не міг надавати фінансові послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах, оскільки в нього відсутня відповідна ліцензія та він не зареєстрований як фінансова установа.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин); у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Оскільки недійсність правочину, здійсненого з використанням нечесної підприємницької практики (у тому числі шляхом утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем) встановлена п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів", суд приходить до висновку, що правочин, здійснений між позивачем і відповідачем відповідно до Договору № 233393 від 17 травня 2013 року, є нікчемним. Відповідно до п.4 Постанови ВСУ №9 від 06.11.2009 р. нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. З огляду на це, позов підлягає задоволенню частково, зокрема, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову в частині вимоги про визнання договору недійсним, оскільки цей договір є нікчемним, тобто його недійсність визнана законом. Крім того, суд відповідно до ст. 216 ЦК України повинен застосувати наслідки недійсності правочину, стягнувши з відповідача сплачені позивачем кошти. Таким чином, сплачена позивачем сума реєстраційного внеску підлягає поверненню.

Крім того, відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави слід стягнути судові витрати за сплату судового збору в розмірі 229,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 611, 625, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 88, 212-215, 224-233 ЦПК України,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Схід плюс Захід" про визнання договору недійсним і стягнення коштів - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Схід плюс Захід", ідентифікаційний код юридичної особи 37667318, на користь ОСОБА_1 дві тисячі вісімсот гривень.

У задоволенні решти вимог - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Схід плюс Захід", ідентифікаційний код юридичної особи 37667318, на користь держави судовий збір в розмірі 229,40 грн.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку.

Відповідач має право оскаржити заочне рішення шляхом подання до Попаснянського районного суду письмової заяви протягом десяти днів з дня отримання копії заочного рішення. У разі залишення заяви відповідача про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

В апеляційному порядку рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Луганської області шляхом подання апеляційної скарги через Попаснянський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, або у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не скасоване.

Відповідно до ч. 3 ст. 209 ЦПК України повний текст рішення складено 10.02.2014 р.

Суддя М.В. Мазур