Постанова

від 24.02.2015 по справі 820/20259/14

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

24 лютого 2015 р. № 820/20259/14

Харківський окружний адміністративний суд у колегіальному складі:

головуючого судді - Рубан. В.В., суддів: Зінченко А.В., Спірідонова М.О.

за участі

секретаря судового засідання -Салацької Я.І.,

представника позивача -Лишняк І.В.,

представника відповідача - Гнатченко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОН ЕЙР ВС" до Державної фіскальної служби України про визнання недійсною податкової консультації та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ОН ЕЙР ВС" , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України, в якому просить суд: визнати недійсною податкову консультацію Державної фіскальної служби України оформлену листом № 6827/6/99-95-42-03-15 від 14.11.2014 року надану на звернення ТОВ "ОН ЕЙР ВС" від 22.10.2014 року; зобов'язати Державну фіскальну службу України надати ТОВ "ОН ЕЙР ВС" нову податкову консультацію з урахуванням висновків суду; стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ "ОН ЕЙР ВС" (код ЄДРПОУ 39247343) суму сплаченого судового збору.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ОН ЕЙР ВС» (код ЄДРПОУ 39247343), зареєстровано в якості юридичної особи та перебуває на спрощеній системі оподаткування. Основним видом господарської діяльності є діяльність у сфері безпроводового електрозв'язку. ТОВ «ОН ЕЙР ВС» планує здійснювати діяльність з надання послуг доступу до мережі Інтернет (телекомунікаційні послуги). 22.10.2014 року позивач звернувся до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України) із зверненням в порядку ст. 52 Податкового кодексу України, та просив надати податкову консультацію з питання: чи вважається отримання ліцензії на користування радіочастотним ресурсом України ліцензуванням діяльності з надання послуг зв'язку, в розумінні положень підпункту 8 ст. 291.5.1. п. 291.5. ст. 291 ПК України? За результатами розгляду вказаного звернення, Державною фіскальною службою України надано податкову консультацію оформлену листом №6827/6/99-95-42-03-15 від 14.11.2014 року, в якій зазначено, що оскільки діяльність у сфері телекомунікації (надання послуг доступу до інтернету) з використанням радіочастотного ресурсу України може здійснюватись виключно за умови отримання ліцензії на користування радіочастотним ресурсом України, суб'єкт господарювання у випадку надання вказаних послуг не може бути платником єдиного податку. На думку позивача, така податкова консультація суперечить нормам податкового законодавства, законодавства у сфері ліцензування, телекомунікацій та користування радіочастотним ресурсом.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні та поданих до суду запереченнях проти позову заперечував, посилаючись на те, що Листом ДФС України від 14.11.14 № 6827/6/99-95-42-03-15 позивачу надано обґрунтовану податкову консультацію на запит від 22.10.14 з висновком про те, що суб'єкт господарювання, у випадку надання телекомунікаційних послуг доступу до мережі Інтернет із використанням радіочастотного ресурсу України, не може бути платником єдиного податку, оскільки вказана діяльність підлягає ліцензуванню, тому просив суд відмовити ТОВ "ОН ЕЙР ВС" у задоволенні позову.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.

У відповідності до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до п.п.14.1.172 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковою консультацією є допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

Згідно положень ст. 52 Податкового кодексу України, за зверненням платників податків контролюючі органи надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом. Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію. За вибором платника податків консультація надається в усній, письмовій або електронній формі. Консультації надаються органом державної податкової служби або митним органом, в якому платник податків перебуває на обліку, або вищим органом державної податкової служби або вищим митним органом, якому такий орган адміністративно підпорядкований, а також центральним органом державної податкової служби або спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи. Контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень.

З огляду на викладене, податкова консультація надається конкретному платнику податків, має індивідуальний характер, стосується практичного використання конкретної норми закону чи нормативно-правового акту та надається з питань адміністрування податків чи зборів.

Податковим кодексом України встановлено, що платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій формі, лише у разі, якщо така консультація на думку платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору (пункт 53.3 ст. 53 Податкового кодексу України).

Зазначеною нормою визначено статус індивідуальної податкової консультації органу державної податкової служби - правовий акт індивідуальної дії; вказує на можливі підстави її оскарження - невідповідність, на думку платника податків, нормам або змісту відповідного податку (збору). Зі змісту вказаних положень випливає, що предметом судового контролю також є перевірка відповідності податкової консультації нормам або змісту відповідного податку (збору).

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ОН ЕЙР ВС» код ЄДРПОУ 39247343, зареєстровано в якості юридичної особи та перебуває на спрощеній системі оподаткування, основним видом господарської діяльності є діяльність у сфері безпроводового електрозв'язку.

22.10.2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ОН ЕЙР ВС» звернулося до Державної фіскальної служби України із зверненням в порядку ст. 52 Податкового кодексу України.

Зазначеним зверненням позивач просив надати податкову консультацію з наступного питання: Чи вважається отримання ліцензії на користування радіочастотним ресурсом України ліцензуванням діяльності з надання послуг зв'язку, в розумінні положень підпункту 8 п.п. 291.5.1. п. 291.5. ст. 291 ПК України?

14.11.2014 року за результатами розгляду вказаного звернення, Державною фіскальною службою України надано письмову відповідь - податкову консультацію, оформлену листом №6827/6/99-95-42-03-15, в якій зазначено, що оскільки діяльність у сфері телекомунікацій (надання послуг доступу до Інтернету) з використанням радіочастотного ресурсу України може здійснюватись виключно за умови отримання ліцензії на користування радіочастотним ресурсом України, суб'єкт господарювання у випадку надання вказаних послуг не може бути платником єдиного податку.

Надаючи правову оцінку даним правовідносинам, суд зазначає наступне:.

Відповідно до ч. 8 п. п. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 ПК України, не можуть бути платниками єдиного податку суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють діяльність з надання послуг пошти (крім кур'єрської діяльності) та зв'язку (крім діяльності, що не підлягає ліцензуванню).

Таким чином, за змістом даної правової норми, платниками єдиного податку з надання послуг у сфері пошти та зв'язку можуть бути виключно ті суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність з надання послуг кур'єрської пошти та послуг зв'язку, не підлягаючих ліцензуванню.

За вимогами ст. 32 Закону України "Про радіочастотний ресурс України", суб'єкт господарювання, який має намір здійснювати діяльність у сфері телекомунікації, що передбачає використання радіочастотного ресурсу України, повинен отримати ліцензію на користування радіочастотним ресурсом.

Та обставина, що ТОВ "ОН ЕЙР ВС" планувало здійснювали діяльність з надання послуг доступу до мережі Інтернет із використанням радіочастотного ресурсу, і зумовила направлення до контролюючого органу запиту про надання податкової консультації з вищезазначеного питання.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", господарська діяльність у сфері телекомунікацій підлягає ліцензуванню.

В свою чергу, діяльність з надання послуг доступу до мережі Інтернет є діяльністю у сфері телекомунікацій, що чітко слідує з положень Закону України "Про телекомунікації".

Статтею 1 вказаного Закону визначено, що телекомунікації (електрозв'язок) - це передавання, випромінювання та/або приймання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого роду по радіо, проводових, оптичних або інших електромагнітних системах. Мережа Інтернет - це всесвітня інформаційна система загального доступу, яка логічно зв'язана глобальним адресним простором та базується на Інтернет-протоколі, визначеному міжнародними стандартами. В той же час, інформаційна система загального доступу - це сукупність телекомунікаційних мереж та засобів для накопичення, обробки, зберігання та передавання даних.

Частиною 7 ст. 42 Закону України "Про телекомунікації" передбачено, які види діяльності у сфері телекомунікацій підлягають ліцензуванню, до переліку яких дійсно не включено такий вид діяльності як надання послуг доступу до мережі Інтернет.

Однак, згідно зі ст. 71 Закону України "Про телекомунікації", розподіл і використання радіочастотного ресурсу України для здійснення діяльності у сфері телекомунікацій проводиться відповідно до Закону України "Про радіочастотний ресурс України".

Статтею 30 Закону України "Про радіочастотний ресурс України" встановлено, що користування радіочастотним ресурсом України суб'єктами господарювання для надання телекомунікаційних послуг здійснюється на підставі ліцензій на користування радіочастотним ресурсом України та дозволів на експлуатацію.

Відтак, у разі, якщо суб'єкт господарювання має намір здійснювати діяльність у сфері телекомунікацій щодо надання послуг доступу до мережі Інтернет із використанням радіочастотного ресурсу, такий суб'єкт господарювання обтяжений обов'язком отримати відповідну ліцензію.

При цьому, провадження в подальшому такої діяльності необхідно буде розцінювати як провадження діяльності, що підлягає ліцензуванню, оскільки за ст. 1 Закону України "Про телекомунікації" ліцензування « це видача, переоформлення, продовження терміну дії, визнання недійсними, анулювання ліцензій, видача копій та дублікатів ліцензій, ведення ліцензійних справ та ліцензійних реєстрів, контроль за додержанням ліцензійних умов, видача розпоряджень про усунення порушень ліцензійних умов.

Таким чином, з урахуванням того, що в ч. 8 п. п. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 ПК України встановлена пряма заборона для суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність, що підлягає ліцензуванню, застосовувати спрощену систему оподаткування, суд приходить до висновку, що оскаржена податкова консультація контролюючого органу містить обґрунтовано вірний правовий висновок.

Суд зазначає, що згідно з ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивач, в порушення вимог ч.1 ст. 71 КАС України, не довів законність та обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Натомість відповідач, заперечуючи проти позову, відповідно до приписів ч.2 ст. 71 КАС України, надав беззаперечні докази на підтвердження правомірності прийнятого рішення, що є предметом оскарження позивачем, що кореспондується з приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України.

За викладених обставин, суд прийшов до висновку, що податкова консультація Державної фіскальної служби України №6827/6/99-95-42-03-15 від 14.11.2014р., складена без порушення вимог чинного законодавства, у межах повноважень та у спосіб, що встановлені Податковим кодексом України, з використанням повноважень, з метою, якою це повноваження надано та обґрунтовано, тобто з урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Таким чином, вимога позивача щодо визнання недійсною податкову консультацію Державної фіскальної служби України №6827/6/99-95-42-03-15 від 14.11.2014р. є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання податкового органу надати позивачу нову податкову консультацію суд зазначає наступне.

Відповідно до абзацу 2 п.53.3 ст.53 Податкового кодексу України визнання судом податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Однак, судом встановлена відповідність оскаржуваної податкової консультації приписам діючого законодавства, що у свою чергу свідчить про необґрунтованість даної вимоги.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, суд вважає, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, з дотриманням вимог ч.3 ст.2 КАС України, в зв'язку з чим в задоволенні позову належить відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ОН ЕЙР ВС" до Державної фіскальної служби України про визнання недійсною податкової консультації та зобов'язання вчинити певні дії залишити без задоволення.

2. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

3. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

У повному обсязі постанова виготовлена 02.03.2015 р.

Головуючий суддя Рубан В.В.

судді Зінченко А.В.

Спірідонов М.А.