Постанова

від 25.02.2015 по справі 910/13150/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2015 року Справа № 910/13150/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіКорсака В.А. суддів Данилової М.В., Данилової Т.Б. розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю " Будівельна компанія "УкрСпецБуд-Монтаж " на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 у справі № 910/13150/14 Господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Євробуд-Еліт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "УкрСпецБуд-Монтаж" пророзірвання договору про спільну діяльність № 1 від 20.02.2012

в судовому засіданні взяли участь представники :

- - позивачаБогданов М.Я. - - відповідачаШпирка Н.В. в с т а н о в и в :

В липні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Євробуд-Еліт" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "УкрСпецБуд-Монтаж", в якому просило розірвати Договір про спільну діяльність (просте товариство) № 1 від 20.02.2012. В обґрунтування свого позову позивач послався на статті 526, 651, 610, 611, 612, 651, 1141 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.09.2014 (суддя Гулевець О.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 (головуючий Новіков М.М., судді: Мартюк А.І., Зубець Л.П.) у справі № 910/13150/14 позов задоволено повністю. Розірвано Договір про спільну діяльність (просте товариство) № 1 від 20.02.2012, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Євробуд-Еліт" та Товариством з обмеженою відповідальністю "БК "УкрСпецБуд-Монтаж". Здійснено розподіл судових витрат.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями судів, Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "УкрСпецБуд-Монтаж" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального законодавства, просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник послався на порушення приписів статей 651, 1132 - 1142 Цивільного кодексу України, статті 43 Господарського процесуального кодексу України.

У відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Євробуд-Еліт" не погоджується з доводами касатора і просить суд залишити оскаржувані судові рішення без змін, а скаргу - без задоволення.

Розпорядженням секретаря судової палати від 23.02.2015 склад колегії суддів змінено та сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий - Корсак В.А., судді - Данилова М.В., Данилова Т.Б. для розгляду даної справи.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Господарськими судами першої та апеляційної під час розгляду справи встановлено наступне.

20.02.2012 Товариство з обмеженою відповідальністю "Євробуд-Еліт" (як замовник, сторона-1 за договором; відповідач у справі) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "УкрСпецБуд-Монтаж" (як виконавець, сторона-2 за договором; відповідач у справі) уклали Договір про спільну діяльність (просте товариство) № 1 (далі за текстом - Договір), за умовами якого, сторони зобов'язались об'єднати свої вклади та спільні дії з капітального будівництва чотирьохповерхового житлового будинку з мансардними, нежитловими та загального призначення приміщеннями (надалі - об'єкт) на земельній ділянці площею 0,3089 га за адресою: Львівська область, м. Пустомити, на розі вулиць Шевченка та Бабія, для досягнення спільної господарської мети - розподілу збудованого та введеного в експлуатацію об'єкту.

Відповідно до пункту 2.2. Договору сторони погодили, що вкладом ТзОВ "Євробуд-Еліт" в спільну інвестиційну діяльність є: права замовника будівництва об'єкту (забудовника), визначені у Положенні про замовника-забудовника і технічний нагляд у будівництві, затвердженому Постановою Держбуду СРСР від 02.02.1988 року, Правилами забудови міста Пустомити, затверджених рішенням Пустомитівської міської ради, оцінені Сторонами у 225 000,00 грн. ТзОВ "Євробуд-Еліт" здійснює вклад у виді права замовника будівництва одразу. З цією метою з моменту підписання цього Договору замовник передає в управління ТзОВ "БК "УкрСпецБуд-Монтаж" земельну ділянку території забудови (будівельний майданчик) загальною площею 0,3089 га за адресою: Львівська область, м. Пустомити на розі вулиць Шевченка та Бабія. Крім того, на момент підписання цього Договору, замовник передає виконавцю: рішення сесій Пустомитівської міської ради на оренду земельної ділянки, затвердження містобудівельного обґрунтування, надання дозволу на розробку робочого проекту під будівництво багатоповерхового будинку, надання рекомендацій щодо напрямків вивезення ґрунту з будівельного майданчика; акт узгодження меж землекористування на місцевості; проект землеустрою; будівельний паспорт земельної ділянки; містобудівне обґрунтування; генеральний план міста Пустомити; топографічну зйомку земельної ділянки; інженерно-геологічні висновки; робочий проект на зовнішнє електропостачання будівельного майданчика; договір на приєднання до електричних мереж; технічні умови відповідних службах міста; висновки санітарно-епідеміологічної та інших служб; висновки про інсоляційний режим приміщень в будинку № 1 і № 3 на вул. Бабія в місті Пустомити; дозвіл на виконання робіт.

Згідно з пунктом 2.3. Договору, вкладом ТзОВ "БК "УкрСпецБуд-Монтаж" в спільну діяльність є внески у вигляді грошових коштів, майна та трудової участі, необхідних для будівництва житлового будинку. З цією метою виконавець власними коштами або із залученням коштів інших фізичних чи юридичних осіб зобов'язується здійснити: оплату передпроектних та проектних робіт та збору всієї необхідної документації для отримання дозволу на будівництво; оплату робіт із виготовлення проектно-кошторисної документації на будівництво об'єкту у термін, визначений графіком проектної організації, який погоджується із учасниками; своїми силами та з залученням субпідрядних організацій; виконати будівельно-монтажних робіт по зведенню чотирьохповерхового житлового будинку; введення об'єкту в експлуатацію; придбання інженерного обладнання; оплату вартості робіт, пов'язаних з отриманням ордеру, контрольно-геодезичною зйомкою, підключення до інженерних мереж; відшкодування робіт міських служб, пов'язаних з будівництвом та введенням об'єкту в експлуатацію; оплату проведення технічного та авторського нагляду за будівництвом у відповідності до затвердженої проектно-кошторисної документації, будівельних норм та правил; здійснити покриття усіх інших витрат на виконання договору про спільну діяльність.

Відповідно до пункту 5.3. Договору, учасник, на якого покладено ведення спільної діяльності, зобов'язаний, серед іншого, забезпечити виконання в повному обсязі всіх робіт з проектування, будівництва об'єкту та ввести об'єкт в експлуатацію згідно із графіком, який є додатком до Договору.

30.08.2013 позивач звернувся до відповідача з Листом (вих. № 7), у якому, посилаючись на невиконання відповідачем зобов'язань за Договором, просило вважати розірваним Договір та підписати Додаток № 1 до Договору про розірвання Договору.

В зв'язку із невиконанням зазначених вимог, позивач звернувся в суд з позовом про розірвання Договору.

Відповідно до тексту позовної заяви, позовні вимоги щодо розірвання договору обґрунтовані тим, що відповідачем істотно порушено умови Договору, зокрема, щодо строку його виконання. В цій частині підставою позову зазначено частину другу статті 651 Цивільного кодексу України. Одночасно позивач просив розірвати договір у зв'язку з наявністю у нього права на розірвання Договору, згідно зі статтею 1141 цього ж кодексу (а.с.10-11).

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позов про розірвання договору застосували частину другу статті 651 Цивільного кодексу України, визнавши встановленим факт істотного порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором, що за висновком судів призвело до того, що позивач значною мірою позбавився того, на що розраховував при укладанні договору. Одночасно суди при розірванні цього договору застосували пункт 4 частини першої статті 1141 Цивільного кодексу України, зазначив, що позивачу надано право вимагати розірвання договору незалежно від наявності порушення чи невиконання його умов іншою стороною.

Зазначені висновки судів попередніх інстанцій щодо одночасного застосування різних підстав розірвання договору колегія вважає необґрунтованими з огляду на те, що законодавством передбачені різні правові наслідки щодо прав та обов'язків сторін в залежності від підстав його розірвання.

Так відповідно до частини п'ятої статті 653 Цивільного кодексу України якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

В той же час, відповідно до частини другої статті 1142 Цивільного кодексу України, учасник договору простого товариства, укладеного на визначений строк, або договору, у якому досягнення мети визначено як скасувальна умова, має право вимагати розірвання договору у відносинах з іншими учасниками через поважну причину з відшкодуванням іншим учасникам реальних збитків, завданих розірванням договору.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" № 6 від 23.03.2012, з метою забезпечення правильного і однакового застосування господарськими судами норм ГПК України у прийнятті судових рішень, роз'яснено, що рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. З огляду на вимоги ч. 1 ст. 4 ГПК України, господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

В даному випадку, суди попередніх інстанцій не встановили, чи є можливим одночасне застосування різних матеріально-правових підстав позову щодо розірвання договору. Таким чином, оскаржені судові рішення не можна визнати такими, що повністю відповідають вимогам діючого законодавства.

При новому розгляді, судам слід зобов'язати позивача, якому належить право вільного обрання підстав позову, уточнити позовні вимоги в частині їх матеріально-правових підстав.

Також колегія вважає необхідним звернути увагу на наступне.

Приймаючи оскаржувані судові рішення, місцевий та апеляційний господарські суди визнали встановленим факт того, що відповідач протягом тривалого часу не виконувались зобов'язання щодо будівництва об'єкта, згідно з п. 2.3. Договору, у зв'язку з чим, позивача позбавлено можливості отримати те, на що він розрахував при укладанні Договору.

Однак, такі висновки господарських судів попередніх інстанцій колегія суддів касаційної інстанції вважає передчасними, оскільки оскаржувані судові рішення не містять висновків щодо строку виконання зобов'язань за Договором (які б ґрунтувались на обставинах справи, достеменно встановлених з належних доказів, наявних у матеріалах справах), в той час як встановлено відсутність як Графіка виконання робіт (підписання якого передбачено п. 5.3. Договору) так і передбачених у самому Договорі строків виконання робіт ТзОВ "БК "УкрСпецБуд-Монтаж".

Якщо суди попередніх інстанцій визнали встановленим факт того, що договір повинен був бути виконаний у певний строк, а відповідач в цій частині свої зобов'язання не виконав, судам слід було чітко встановити термін виконання будівельних робіт, передбачених договором, та визначити момент, з якого у позивача виникло право на позов. В той же час рішення судів попередніх інстанцій таких висновків не містять. Не зазначено також і посилань на норми матеріального права, які регулюють строки виготовлення проектної документації, отримання відповідного права на початок будівництва, строків проведення самого будівництва багатоповерхового будинку та введення об'єкту в експлуатацію.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи у касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, оскаржувані рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів у цій справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Під час нового розгляду справи, місцевому господарському суду необхідно врахувати наведене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 у справі № 910/13150/14 скасувати.

Справу № 910/13150/14 направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя В.А. Корсак

С у д д і М.В. Данилова

Т.Б. Данилова