Ухвала

від 23.02.2015 по справі 2а-4630/12/1070

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2015 року м. Київ К/800/6218/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Ковтун О.С.

представника позивача Феліва О.О.

представника відповідача Шаранданова О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області (правонаступника Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби)

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 25.10.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2013

у справі №2а-4630/12/1070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренус Іммобіліен Україна»

до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 25.10.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2013, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби від 17.09.2012 №008522301/2307.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Ренус Іммобіліен Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 по 31.03.2012, валютного і іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 31.03.2012, за результатами якої складено акт від 03.05.2012 № 960/220/35471601.

Під час перевірки встановлено, що ТОВ «Ренус Іммобіліен Україна» уклало договір позики № б/н від 28.02.2008 з компанією Revival GmbH»(Німеччина), предметом якого є надання у власність грошових коштів у сумі 19000000 євро на умовах сплати 7 % річних із строком погашення до 31.12.2018.

Згідно з пунктом 2.3 Договору позика надається з метою набуття будівлі складу та адміністративно-побутового корпусу, складського приміщення для зберігання небезпечних речовин за адресою: Київська область, м. Обухів, вул. Промислова, 20. Про що позивачу видано реєстраційне свідоцтво № 8735 НБУ про реєстрацію договору позики від 20.03.2008 № 10-201/6550.

У подальшому, між сторонами укладено додаткову угоду від 25.09.2009 № 2 до договору позики від 28.02.2008, відповідно до якої проценти за користування позикою становлять 4% річних.

У березні 2008 року між позивачем і МПП «Спектр» укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна від 28.03.2008, предметом якого є придбання позивачем логістичного комплексу, розташованого за адресою: Київська область, м. Обухів, вул. Промислова, 20.

Як вбачається з акта перевірки, перевіряючим зазначено, що відповідно до відомостей, викладених у витязі з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданому Комунальним підприємством Київської обласної ради «Обухівське бюро технічної інвентаризації» 24.03.2008 за № 18206854, загальна вартість придбаного позивачем нерухомого майна становить 94687263,00 грн. При цьому, логістичний комплекс придбано за 114228660,86 грн. (без ПДВ).

У лютому 2011 року між позивачем і ТОВ «Логістік Істейт Україна» укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна від 23.02.2011, відповідно до якого позивачем продано вказаний логістичний комплекс за 95796930,00 грн.

У зв'язку з цим, податковий орган дійшов висновку про те, що ціна реалізації логістичного комплексу на 18431730,86 грн. нижча за ціну придбання.

При цьому, відповідно до Акта перевірки, за період, що перевірявся, позивачем сплачено відсотки фірмі Renus Revival GmbH, (Німеччина) за користування позикою пов'язаною з придбанням даного логістичного комплексу у розмірі 1945759,98 євро або 21317858,78 грн.

Відповідач дійшов висновку про те, що фактично реалізація об'єкту нерухомості за ціною нижчою від ціни придбання призвела до збитковості підприємства і неможливості погашення кредиторської заборгованості перед нерезидентом Renus Revival GmbH (Німеччина), яка станом на 31.03.2012 становить 3700000 євро або 39219807,60 грн.

За висновками контролюючого органу дана господарська операція не направлена на отримання доходу, що є порушенням пункту 1.32 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств».

Крім того, перевіркою встановлено, що внесок учасників у статутний фонд ТОВ «Ренус Іммобіліен Україна2 складає 55112355,0 грн. Так, ТОВ «Ренус Менеджмент Україна» (код ЄДРПОУ 31485668) внесено до статутного фонду грошовими коштами 368136,45 грн., Ренус ІХГ Інтернаціональ ГмбХ (Німеччина) внесено до статутного фонду грошовими коштами 54744218,55 грн. При перевірці не встановлено повернення ТОВ «Ренус Іммобіліен Україна» внесків до статутного фонду учасникам.

У зв'язку з ліквідацією (припиненням шляхом приєднання) ТОВ «Ренус Іммобіліен Україна» сума неповернутих внесків до статутного фонду учасникам на підставі пп. 135.5.14 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ включається до доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, як інші доходи.

Згідно з наданими під час перевірки поясненнями ТОВ «Ренус Іммобіліен Україна» «...Статутний капітал Товариства, що був сформований учасниками Товариства відповідно до чинного законодавства України, став власністю Товариства (стаття 12 Закону України «Про господарські товариства»№1576-ХГІ від 19.09.1991). Після цього Товариство використовувало свою власність (у вигляді статутного капіталу) в господарській діяльності, здійснювало оплати постачальникам товарів та послуг. Активи Товариства після здійснення всіх розрахунків з кредиторами перейдуть у повному обсязі до єдиного правонаступника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренус Ревайвел».

Відповідачем було досліджено первинні бухгалтерські документи і виявлено, що за даними Балансу (форма №1) станом на 31.03.2012 непокриті збитки складають 99247 тис. грн., за даними Звіту про фінансові результати (форма №2) фінансовим результатом від звичайної діяльності до оподаткування є збиток у сумі 1496 тис. грн.

Згідно з протоколом загальних зборів учасників ТОВ «Ренус Ревайвел» від 28.09.2011 №2809/01 статутний капітал ТОВ «Ренус Іммобіліен Україна» приєднується до статутного капіталу ТОВ «Ренус Ревайвел». У зв'язку з відсутністю активів та фінансових активів ТОВ «Ренус Іммобіліен Україна» приєднання статутного фонду не є можливим. Крім того, у ТОВ «Ренус Іммобіліен Україна» станом на 31.12.2012 року рахується кредиторська заборгованість перед нерезидентом Renus Revival GmbH (Німеччина) за часткове неповернення позики в сумі 3700000,00 євро (за курсом НБУ- 39219807,60 грн.).

Станом на дату складання акта відомості щодо зміни до формування статутного фонду ТОВ «Ренус Ревайвел» до ДПІ в Обухівському районі Київської області ДІІС не надходили.

Посадовою особою податкового органу зазначено, що ТОВ «Ренус Іммобіліен Україна» в порушення підпункту 135.5.14 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України занижено доходи, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування, а саме інші доходи у 1 кварталі 2012 року на суму 55112355,00 грн.

В пункті 4 Акта перевірки відповідач зазначив, що перевіркою встановлено порушення позивачем вимоги підпункту 5.5.1 пункту 5.5, статті 5 Закону України від 28.12.94 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 135.5.14 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Ренус Іммобіліен Україна» занижено податок на прибуток на загальну суму 13051654 грн., в тому числі за 2 квартал 2010 року - 805341 грн., за 3 квартал 2010 року - 369747 грн., за 4 квартал 2010 року - 302971 грн., за 1 квартал 2012 року - 11573595 грн.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.05.2012 №0000862301/1431, згідно з яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 16314567,50 грн., у т.ч. 13051654,00 грн. за основним платежем і 3262913,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За наслідками адміністративного оскарження скарга платника була задоволена частково, - скасовано податкове повідомлення-рішення від 22.05.2012 № 0000862301/1431 в частині включення до доходів сум неповернутих внесків до статутного фонду учасникам на підставі підпункту 135.5.14 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України і у відповідній частині штрафні санкції, прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.09.2012 № 0008522301/2307, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 1840573,75 грн., у т.ч. 1478059,00 грн. за основним платежем і 369514,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судом повно встановлено обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Відповідно до пункту 2.1 статті 2 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон № 334/94-ВР) платниками податку є з числа резидентів - суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Згідно з пунктом 2.1.2 статті 2 Закону № 334/94-ВР платниками податку є з числа нерезидентів - фізичні чи юридичні особи, створені у будь-якій організаційно-правовій формі, які отримують доходи з джерелом їх походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичний статус або імунітет згідно з міжнародними договорами України або законом.

Відповідно до пункту 3.1 статті 3 Закону № 334/94-ВР визначено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до підпункту 1.32 Закону № 334/94-ВР вбачається, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно з підпунктом 5.5.1 пункту 5.5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Таким чином, визначальною ознакою валових витрат є зв'язок здійснених підприємством витрат з господарською діяльністю. При цьому, господарська діяльність платника податку це сукупність господарських операцій, які відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначаються як дії і події, які викликають зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем були укладені договори оренди з компаніями - ДП «Адідас-Україна», а саме № 132/08 від 01.04.2008, б/н від 11.09.2009, № 337/09 від 15.12.2009 і ТОВ «Ренус Ревайвел» № 190/08 від 14.07.2008.

Згідно з даними договорами позивач отримував доходи від оренди приміщень придбаного логістичного комплексу. За період, що перевірявся, позивачем отримано і віднесено до складу валових доходів надходження у розмірі 23850354,00 грн. (без ПДВ), що не заперечувалось податковим органом під час перевірки.

Сама по собі реалізація позивачем логістичного комплексу згідно договору купівлі-продажу нерухомого майна від 23.02.2011 є окремою операцією у здійсненні господарської діяльності підприємства.

Продаж логістичного комплексу надало можливість підприємству частково погасити заборгованість перед Renus Revival GmbH (Німеччина), що виникла у зв'язку з отриманою позикою.

Реалізація об'єкту відбулася за звичайною ціною (ринковою вартістю об'єкта), що підтверджено незалежною оцінкою об'єкта нерухомості, проведеною ТОВ «Конгрес Ріал Істейт».

Залишкова вартість об'єкта на момент продажу складала 97438244,86 грн. Враховуючи вартість продажу - 101136006,00 грн., сума прибутку підприємства від реалізації логістичного комплексу склала 3697761,14 грн.

Сплата відсотків позивачем нерезиденту за договором позики податковим органом пов?язувалась із господарською діяльністю підприємства з огляду на висновки, що у періоді, що перевіряється, ТОВ «Ренус Іммобіліен Україна» використовував у своїй діяльності наступні офісні, виробничі (торгівельні, складські приміщення тощо).

А також в акті перевірки зазначено, що всі доходи, отримані у періоді, що перевірявся, були отримані від купівлі-продажу власного нерухомого майна (КВЕД 70.12.0), здавання в оренду власного нерухомого майна (КВЕД 70.20.0) та частково (до відмови від ліцензії за власним бажанням) - від посередницької діяльності митного брокера; задекларована позивачем база оподаткування за 2010 рік склала 4972407,00 грн., сплачений податок дорівнює 1243102,00 грн.

Не можуть бути підставою для інших висновків доводи касаційної скарги відповідача, що виключно факт одержання доходу може бути підставою для включення видатків до валових витрат звітного періоду, оскільки визначальною підставою віднесення тих чи інших витрат підприємства до складу валових витрат є їх призначення для використання у господарській діяльності підприємства.

Разом з тим, неотримання доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю платника, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції. Збитковість господарської операції у межах господарської діяльності не може бути підставою для визначення такої діяльності, як негосподарської.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої та апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права та постановив обґрунтоване рішення, підстав для скасування судових рішень, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 25.10.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2013 - без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун