Ухвала

від 04.03.2015 по справі 823/478/15

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

04 березня 2015 року м. Черкаси справа № 823/478/15

Суддею Черкаського окружного адміністративного суду Трофімовою Л.В., перевірено матеріали адміністративного позову у справі № 823/478/15

за позовом ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1)

до Головного управління Держземагенства в Черкаській області (ГУ Держземагенства в Черкаській області)

третя особа: ОСОБА_2

про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, скасування наказів та скасування державної реєстрації, прийнято ухвалу.

ОСОБА_1, звернувшись до суду з адміністративним позовом до ГУ Держземагенства в Черкаській області, третя особа: ОСОБА_2, просить:

- визнати протиправними дії головного управління Держземагенства у Черкаській області щодо відмови у наданні ОСОБА_1 згоди на внесення змін до наказу про надання дозволу про розробку проектів землеустрою щодо відведення в оренду земельних ділянок, викладеної у листі від 01.07.2014 №194/0/300-14-СГ;

- зобов'язати ГУ Держземагенства в Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.05.2015 про внесення змін до наказів про надання дозволу на розроблення проектів із землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення із земель державної власності в оренду, розташованих в адмінмежах Павлівської сільської ради Тальнівського району Черкаської області за межами населеного пункту;

- скасувати наказ ГУ Держземагенства в Черкаській області від 04.09.2014 №23-3111/14-14-СГ про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки площею 11,7000 га в оренду ОСОБА_2 для сінокосіння і випасання худоби в адмінмежах Павлівської сільської ради Тальнівського району Черкаської області;

- скасувати наказ ГУ Держземагенства в Черкаській області від 04.09.2014 №23-3110/14-14-СГ про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки площею 3,8000 га в оренду ОСОБА_2 для сінокосіння і випасання худоби в адмінмежах Павлівської сільської ради Тальнівського району Черкаської області;

- скасувати державну реєстрацію земельних ділянок за кадастровими номерами 7124087800:01:001:0616 та №7124087800:01:001:0615 на які претендує позивач ОСОБА_1

Відповідно до п.3 ч.1 ст.107 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст.106 цього Кодексу. Вивчивши матеріали позовної заяви, суддя встановив, що вона не відповідає вимогам ст.106 КАС України.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно ч.2 ст.106 КАС України на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази, а у разі неможливості - зазначає докази, що не може самостійно надати із зазначенням причин неможливості подання таких доказів. У переліку додатків до позовної заяви позивачем зазначено у якості додатків копії наказів ГУ Держземагенства у Черкаській області від 15.04.2014 №ЧК/7124057800:01:001/00003378 та № ЧК/7124057800:01:001/00003379 «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою», проте у додатках до позовної заяви відсутні зазначені докази (акт від 02.03.2015).

Згідно ч.3 ст.106 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору. Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру встановлюється ставка у розмірі 0,06 розміру мінімальної заробітної плати. У якості доказу на підтвердження сплати судового збору позивачем до позовної заяви додано квитанцію від 27.02.2015 №0.0.355144143.2 у сумі 292 грн. 32 коп. та квитанція від 21.01.2015 №356 у сумі 73 грн. 08 коп. Подана позовна заява містить декілька різних вимог немайнового характеру.

Натомість, надана квитанція від 21.01.2015 №356 слугувала доказом сплати судового збору у іншій справі, а саме - №823/132/15 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держземагентства у Черкаській області, реєстраційної служби Тальнівського районного управління юстиції у Черкаській області про визнання дій протиправними та скасування рішень. Ухвалою від 23.02.2015 про повернення позовної заяви у справі №823/132/15 прийнято рішення про повернення позивачеві судового збору у сумі 73 грн. 08 коп. згідно квитанції від 21.01.2015 №356. Зазначена квитанція була повернута позивачеві разом з позовною заявою та доданими матеріалами відповідно до ухвали від 23.02.2015 у справі №823/132/15. Судове рішення, зокрема у справі №823/132/15 - це акт правосуддя, що ухвалено згідно з нормами матеріального та процесуального права і згідно з конституційними засадами та принципами адміністративного судочинства є обов'язковим до виконання на всій території України. Резолютивна частина судового рішення, за загальним правилом, повинна містити: висновок суду про задоволення позову (клопотання, подання), апеляційної чи касаційної скарги повністю або частково чи відмову в його (її) задоволенні повністю або частково, чи залишення його (її) без задоволення; висновок суду по суті вимог; розподіл судових витрат; інших правових наслідків ухваленого рішення; строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили та його оскарження .

Одним з аспектів принципу верховенства права, на якому базується право на судовий розгляд, є принцип правової певності (legal certainty), що, зокрема, передбачає, що якщо судом остаточно вирішено спір, це рішення не може піддаватись сумніву. У резолютивній частині ухвали від 23.02.2014 про повернення позовної заяви у справі №823/132/15 зазначено, що ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, що може бути подана у Київський апеляційний адміністративний суд через суд першої інстанції у 5 денний строк з дня її отримання. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. З моменту набрання зазначеною ухвалою законної сили позивач у будь-який час може звернутись із заявою (додавши до неї копію ухвали від 23.02.2015 про повернення позовної заяви у справі №823/132/15, що набрала законної сили) до відповідного суб'єкта публічної адміністрації про повернення судового збору. Отже, квитанція про сплату судового збору від 21.01.2015 №356 є доказом сплати судового збору при вирішенні справи №823/132/15, проте не може слугувати належним підтвердженням сплати судового збору за вимогами немайнового характеру у даній справі. Оскільки є судове рішення про повернення позивачеві судового збору у сумі 73 грн. 08 коп. відповідно до квитанції від 21.01.2015 №356, то з метою дотримання гарантій незаконного втручання у право позивача на мирне володіння майном позивачу необхідно надати належний і допустимий доказ сплати судового збору щодо вимог у даній справі.

Згідно ч.1 ст.99 КАС України визначено, що адміністративний позов може бути подано у межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.2 ст.99 КАС України). Суддя зазначає, що КАС України не передбачено переривання строку для звернення до суду, тому позивачеві необхідно обґрунтувати і підтвердити доказами поважність причин пропуску строку звернення до суду з даною позовною заявою, а саме щодо п.1 та п.2 прохальної частини позовної заяви.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 №1242, затверджено Типову інструкцію з діловодства, де передбачено порядок видачі копій документів (далі - Інструкція). Зокрема, згідно п. 76 Інструкції установа може засвідчувати копії лише тих документів, що створюються в ній, а також у випадках, передбачених в абзаці другому цього пункту. Копія документа виготовляється і видається тільки з дозволу керівника установи, його заступників або керівника структурного підрозділу. У разі підготовки документів для надання судовим органам, під час вирішення питань щодо прийняття громадян на роботу, навчання, засвідчення їх трудових, житлових та інших прав у взаємовідносинах з установою, а також під час формування особових справ працівників установа може виготовляти копії документів, виданих іншими установами (копії дипломів, свідоцтв про одержання освіти тощо). Пунктом 77 Інструкції визначено, що напис про засвідчення документа складається із слів «Згідно з оригіналом», найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів (ініціалу імені) та прізвища, дати засвідчення копії і проставляється нижче реквізиту документа «Підпис». Суддя зазначає, що позивачем до позовної заяви додано відповідні ксерокопії документів, однак жодну фотокопію та/або ксерокопію не завірено у встановленому порядку.

Позовні вимоги викладені у п.3 та п.4 прохальної частини позовної заяви не належать до розгляду у порядку адміністративного судочинства, з огляду на таке. Згідно ст.1 Закону України «Про землеустрій» від 22.05.2003 №858-ІV документація із землеустрою - затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проектів тощо. Відповідно до абз.8 ч.1 ст.1 Закону України «Про землеустрій» проект землеустрою - сукупність нормативно-правових, економічних, технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити протягом 5 - 10 і більше років. При визначенні компетенції адміністративний суд виходить не лише із суб'єктного складу, а з суті самого спору. Згідно абз. 2-3 п.3 постанови пленуму Вищого адміністративного суду «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» від 20.05.2013 №8 передбачено обов'язок суду звертати увагу на те, що спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій, що необхідно розуміти як діяльність усіх суб'єктів владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань. Земельні та пов'язані із земельними відносинами майнові спори, сторонами в яких є юридичні особи, а також громадяни, що здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статус суб'єкта підприємницької діяльності, розглядаються господарськими судами, а всі інші - у порядку цивільного судочинства. Така правова позиція відображена в постанові пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16.04.2004 №7 (зі змінами, внесеними згідно з постановою пленуму Верховного Суду України від 19.03.2010 № 2). Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають, зокрема, із земельних відносин відповідно до п.1 ч.1 ст.15 ЦПК України від 18.03.2004 №1618-ІV.

Відповідно до ч.2 ст.17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Предметом адміністративного судочинства є перевірка правомірності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно прийнятих або вчинених при здійсненні ними владних управлінських функцій.

У постанові Верховного Суду України від 09.12.2014 №21-308а14 зазначено, що колегія суддів судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, що вичерпує свою дію після його реалізації ), подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.

Суддя зазначає, що накази ГУ Держземагенства в Черкаській області від 04.09.2014 №23-3111/14-14-СГ про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки площею 11,7000 га в оренду ОСОБА_2 та від 04.09.2014 №23-3110/14-14-СГ про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки площею3,8000 га в оренду ОСОБА_2 є ненормативними актами індивідуальної дії, що вичерпали свою дію після їх реалізації, і не адресовані позивачу.

Позивачем у позовній заяві визначено у якості третьої особи ОСОБА_2. Відповідно до ст.54 КАС України треті особи поділяються на два види: треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору; треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Участь третіх осіб в адміністративній справі зумовлена тим, що судовий спір між сторонами прямо (для третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги) або опосередковано (для третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги) стосується прав та інтересів інших осіб. Участь у справі третіх осіб є формою захисту їх прав та інтересів, що пов'язані із спірними правовідносинами. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, відрізняються від третіх осіб з самостійними вимогами тим, що рішення суду впливає на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Позивачем не зазначено як саме рішення суду у цій справі може вплинути на права або обов'язки ОСОБА_2.

Згідно ст.202 Земельного кодексу України державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у Державному земельному кадастрі в порядку, встановленому Законом. Факт оформлення права власності на земельну ділянку підтверджується внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також отриманням документу, що підтверджує проведення державної реєстрації права на земельну ділянку. У п.5 прохальної частини позовної заяви позивач просить скасувати державну реєстрацію земельних ділянок за кадастровими номерами 7124087800:01:001:0616 та №7124087800:01:001:0615 на які претендує позивач ОСОБА_1, проте не надає доказів на підтвердження факту державної реєстрації зазначених земельних ділянок, не враховує вичерпність дії після вчинення реєстраційного запису.

Відповідно до змісту п.4 ч.1 ст.106 КАС України позовна заява повинна містити інформацію про те, які саме права, свободи або інтереси, на думку позивача, були порушені діями та рішеннями органу владних повноважень.

Суддя зазначає, що усі документи, що надаються позивачем до суду, повинні також містити їх копії відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.

За таких обставин позовна заява не відповідає вимогам адміністративного процесуального законодавства, а тому, згідно ч.1 ст.108 КАС України, залишається без руху з наданням позивачу строку до 16.03.2015 для усунення недоліків.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 106, 108 КАС України, суддя,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держземагенства в Черкаській області, третя особа: ОСОБА_2 про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, скасування наказів та скасування державної реєстрації залишити без руху.

Надати позивачеві строк до 16 березня 2015 року для усунення недоліків позовної заяви.

Роз'яснити позивачеві, що у разі невиконання вимог цієї ухвали позовна заява буде вважатись неподаною та повернута позивачеві.

Копію ухвали надіслати позивачеві.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку, передбаченому статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Л.В.Трофімова