Ухвала

від 02.03.2015 по справі 911/807/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81 У Х В А Л А

"02" березня 2015 р. Справа № 911/807/15

Суддя Бабкіна В.М., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Креатив Інвест»

до 1. Акціонерного товариства «Reqionala Investiciju Banka»

2. Приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу Рукавіциної Ніни Володимирівни

про визнання договору іпотеки недійсним

встановив:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Креатив Інвест», м. Кривий Ріг № 32 від 24.02.2015 р. (вх. № 835/15 від 27.02.2015 р.) до Акціонерного товариства «Reqionala Investiciju Banka», Республіка Латвія, м. Рига та Приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу Рукавіциної Ніни Володимирівни, м. Кривий Ріг про визнання договору іпотеки недійсним.

Подана позовна заява не відповідає вимогам Господарського процесуального кодексу України та не може бути прийнята судом до провадження з наступних підстав.

Згідно з приписами частини третьої статті 22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності/

Поряд з цим, за вимогами статей 1, 4-1, 12 ГПК України господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

Як зазначено у п. 20 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24 жовтня 2011 року № 10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам», відповідно до статей 13, 15 ГПК підсудність справ визначається за предметними і територіальними ознаками. Виняток з цього правила становить виключна підсудність справ (стаття 16 ГПК України).

Згідно з приписами частини першої статті 15 Господарського процесуального кодексу України, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони , зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо.

Як зазначено у пп. 1.2 п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» (із змінами і доповненнями), за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 15 ГПК, територіальна підсудність господарським судам справ у спорах про визнання договорів недійсними визначається за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо.

Як зазначено, у пп. 20.3 п. 20 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24 жовтня 2011 року № 10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» (в редакції змін, внесених згідно з постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 10.07.2014 р. № 6) спори, пов'язані з укладанням, зміною умов, розірванням чи визнанням недійсними договорів, підлягають вирішенню господарським судом за місцем знаходження однієї з сторін, до якої звернувся заявник.

Визначаючи територіальну підсудність справи, господарські суди повинні виходити з того, що місцезнаходження юридичної особи або фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців») (пп. 20.1 п. 20 постанови Пленуму).

Водночас, згідно з приписами ст. 124 ГПК України підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Як зазначено у постанові Верховного Суду України від 30 березня 2010 року у справі № 32/128-7/62, компетенція господарських судів щодо розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій врегульована ст. 124 ГПК України і має обмежений характер. Підвідомчість і підсудність справи за участю іноземних підприємств і організацій визначається за правилами, встановленими ст.ст. 12 - 17 цього Кодексу.

Поряд з цим слід зазначити, що згідно з п. 1 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 31.05.2002 р. № 04-5/608 «Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій» за статтею 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків виключної підсудності у справах з іноземним елементом, передбачених у статті 77 цього Закону.

Таким чином, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків виключної підсудності (пункт 1 частини 1 статті 76 Закону України «Про міжнародне приватне право»), спір підлягає вирішенню в господарських судах України з урахуванням вимог розділу III ГПК.

Як слідує з позовних матеріалів, ТОВ «Креатив Інвест» заявлено позов про визнання недійсним договору іпотеки, укладеного між позивачем, місцезнаходженням якого є м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, та відповідачем, місцезнаходженням якого є м. Рига (Республіка Латвія).

Відтак, оскільки зазначена позовна вимога не є випадком виключної підсудності у справах з іноземним елементом, передбаченим у статті 77 вказаного вище Закону, даний спір підлягає вирішенню з урахуванням вимог розділу III ГПК, яким врегульовані питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам.

Як зазначено у п. 20.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24 жовтня 2011 року № 10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам», статтею 16 ГПК встановлено виключну підсудність справ господарському суду у спорах про право власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном; такі справи розглядаються за місцезнаходженням майна.

Зокрема, відповідно до ч. 3 ст. 16 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах про право власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна.

Крім того, відповідно до ч. 9 ст. 16 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах, передбачених п. 6 ч. 1 ст. 12 цього Кодексу (справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів), розглядаються господарським судом за місцезнаходженням об'єктів земельних відносин або основної їх частини, за винятком справ, передбачених ч. 4 ст. 16 ГПК України.

З п. 6.5 оспорюваного договору іпотеки вбачається, що сторони визначили, що всі суперечки та розбіжності, що виникають з цього договору, підлягають розгляду у відповідності з чинним законодавством України. При цьому сторони домовились, що суд, в якому будуть розглядатися позови - є суд за місцезнаходженням предмету іпотеки. Водночас, місцезнаходженням предмету іпотеки є м. Фастів Київської області .

Також слід зазначити, що чинним господарським процесуальним законодавством не передбачено можливості встановлення сторонами у договорі виключної територіальної підсудності спорів господарським судам.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовна вимога ТОВ «Креатив Інвест» до Акціонерного товариства «Reqionala Investiciju Banka» (Республіка Латвія) про визнання недійсним договору іпотеки не підлягає розгляду в господарських судах України.

Стосовно позовної вимоги про скасування запису про заборону відчуження зазначеного у договорі іпотеки майна, зареєстрованого в реєстрі за № 530 та в реєстрі для реєстрації заборон за № 19, вчиненого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Рукавіциною Н.В. слід зазначити наступне.

Як передбачено ст. 3 Закону України «Про нотаріат», нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Нотаріус не може займатися підприємницькою, адвокатською діяльністю, бути засновником адвокатських об'єднань, перебувати на державній службі або службі в органах місцевого самоврядування, у штаті інших юридичних осіб, а також виконувати іншу оплачувану роботу, крім викладацької, наукової і творчої діяльності.

Таким чином, нотаріусом є фізична особа, яка не має і не може мати статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

Статтями 1, 21 ГПК України передбачено, що сторонами в судовому процесі в господарському суді - позивачами і відповідачами - можуть бути юридичні особи та громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

Оскільки відповідачем 2 за даним позовом є приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Рукавіцина Н.В., тобто фізична особа, яка не має статусу суб'єкта підприємницької діяльності, даний спір в частині заявленої до відповідача 2 вимоги не підвідомчий господарському суду, тому така позовна вимога не підлягає розгляду в господарських судах України.

Поряд з цим слід зазначити, що викладена у прохальній частині позовної заяви вимога про зупинення виконавчого провадження № 43742148 щодо примусового виконання виконавчого напису № 3183, виданого 02.12.2013 р. Приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фроловою Р.В., не є позовною вимогою у господарській справі в розумінні зазначених вище приписів чинного законодавства, оскільки зупинення виконавчого провадження не є спором, що виник з господарських відносин, розгляд якого віднесений до повноважень господарського суду, оскільки вирішення даного питання здійснюється згідно вимог Закону України «Про виконавче провадження». Окрім того, наведена вимога позивача не спрямована до жодного з відповідачів, зазначених позивачем.

З урахуванням усього наведеного вище, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 62 ГПК України суд відмовляє ТОВ «Креатив Інвест» у прийнятті позовної заяви, оскільки остання не підлягає розгляду в господарських судах України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі.

За таких обставин сума судового збору, сплаченого позивачем відповідно до квитанції № 0110062 від 17.02.2015 р. на суму 1218,00 грн., підлягає поверненню.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 62, ст. 86 Господарського процесуального господарського кодексу України, суд

ухвалив:

1. Відмовити у прийнятті позовної заяви № 32 від 24.02.2015 р. (вх. № 835/15 від 27.02.2015 р.) Товариства з обмеженою відповідальністю «Креатив Інвест» до Акціонерного товариства «Reqionala Investiciju Banka» та Приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу Рукавіциної Ніни Володимирівни про визнання договору іпотеки недійсним.

2. Повернути з Державного бюджету України сплачений позивачем судовий збір в сумі 1218,00 грн.

Додаток: позовна заява та додані до неї документи на 21 арк. - позивачу.

Суддя В.М. Бабкіна