Постанова

від 03.03.2015 по справі 910/22907/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" березня 2015 р. Справа№ 910/22907/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Сітайло Л.Г.

Пашкіної С.А.

при секретарі Майданевич Г.А.

за участю

представників сторін : від позивача - не з'явився.

від відповідача - Строгуш О.І.

розглянувши Державного підприємства обслуговування

апеляційну скаргу повітряного руху України "Украерорух"

на рішення

господарського суду Київської області

від 22.01.2015 року

у справі № 910/22907/14 (суддя: Кошик А.Ю.)

за позовом Львівського регіонального центру з гідрометеорології

Державної служби України з надзвичайних ситуацій

до Державного підприємства обслуговування

повітряного руху України "Украерорух"

про стягнення 61628,50 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 22.01.2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України "Украерорух" (08307, Київська обл., м. Бориспіль, Аеропорт, код 19477064) на користь Львівського регіонального центру з гідрометеорології Державної служби України з надзвичайних ситуацій (79044, м. Львів, вул. Ген.Чупринки, 58А, код 20781838) 59128,50 грн. основного боргу, 1253,02 грн. неустойки та 1790,03 грн. витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні решти позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2015 року апеляційну скаргу прийнято до провадження. Розгляд справи призначено до розгляду.

Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника останнього.

Колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представника позивача, враховуючи що останній належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання та подав клопотання про розгляд справи без участі представника останнього.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів даної справи, 22.03.2013 року між Львівським регіональним центром з гідрометеорології Державної служби України з надзвичайних ситуацій (далі Львівський РЦГМ) та Львівським РСП Украероруху було укладено Договір № 50 про метеорологічні інформаційні послуги (далі - Договір).

На виконання умов Договору позивач надав відповідачу послуги: Регулярні зведення МЕТАR по аеродрому Львів, Прогнози на посадку ТREND по аеродрому Львів, Прогнози ТАF та корективи до них по аеродрому Львів, Регулярні зведення МЕТАR на запит по аеродромах в межах РПІ, Регулярні зведення ТАF по аеродромах в межах РПІ, Інформація WAREP, всього на суму 148660,67 грн., що з ПДВ складає 178392,80 грн.

Однак, всупереч умовам укладеного Договору, станом на 16.10.2014 року відповідачем не здійснено оплату в повному обсязі наданих йому послуг на суму 59128,50 грн. основного боргу.

Позивач зазначав, що спірна заборгованість виникла з період з жовтня 2013 року, про також виставлявся рахунок № 600 від 29.10.2013 року (на всю суму, яка частково сплачена), також станом на 20.12.2013 року сторонами підписано Акт звірки розрахунків.

Також, у зв'язку з прострочення оплати наданих за Договором послуг, враховуючи, що сторони належать до державного сектора економіки, просив на підставі ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України стягнути з відповідача 2500 грн. неустойки за 119 днів прострочення.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, 2500 грн. є пенею, нарахованою в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за 119 днів від простроченої суми.

Відповідач у відзиві на позов проти позову заперечував, визнавши факт надання позивачем послуг, відповідач зазначив, що надані позивачем метеорологічні інформаційні послуги у жовтні місяці 2013 року на суму 178 392,80 грн. були оплачені платіжним дорученням від 10.12.2013 року № 5896 в сумі 119 264,30 грн.

В решті суми вартості послуг 59128,50 грн. відповідачем зараховано відповідну суму в погашення збитків, які виникли внаслідок того, що у період до 01.05.2013 року Львівським РЦГМ не проводилось відшкодування вартості комунальних послуг за займані приміщення Львівського РСП Украероруху Державного підприємства обслуговування повітряного руху України.

Дане порушення було виявлено Державною фінансовою інспекцією України під час ревізії фінансово-господарської діяльності Державного підприємства обслуговування повітряного руху України за період з 01.01.2008 року по 31.08.2013 року та відображено у Акті від 16.12.2013 року.

Спричинені підприємству відповідача збитки в сумі 59 128,50 грн. складаються з витрат на підігрівання води, опалення, на прибирання службових приміщень, коридора і санвузлів у 2011 році, 2012 році та до 01.05.2013 року, про що позивачу виставлялись рахунки на оплату.

Позивач заперечував наявність заборгованості за комунальні послуги, оскільки у позивача були відсутні договірні зобов'язання щодо відшкодування вартості комунальних послуг у спірний період (до 01.05.2013 року).

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Чинним законодавством передбачено порядок врегулювання питання щодо взаємного погашення зустрічних однорідних вимог шляхом звернення сторони з заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України.

Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому).

Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги.

Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Як передбачено п. 22. Листа Вищого господарського суду від 12.03.2009 року № 01-08/163 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням, зокрема, зустрічних однорідних вимог; таке зарахування може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Закон не виключає можливості здійснення відповідачем зарахування зустрічних однорідних вимог і в процесі судового розгляду. У такому випадку відповідна заява обов'язково повинна мати письмову форму й адресуватися позивачеві, а її копія і докази надсилання позивачеві (чи одержання ним) подаватися господарському суду.

Відповідач може також звернутися із зустрічним позовом до позивача в порядку статті 60 ГПК.

Припинення зобов'язання зарахуванням означає відсутність предмета спору за умови, якщо між сторонами не залишилися спірних (неврегульованих) питань; наприклад, якщо позивач заперечує існування своєї заборгованості перед відповідачем, у господарського суду немає підстав для висновку про відсутність предмета спору.

Крім того, згідно з п. 31. Листа Вищого господарського суду від 07.04.2008 року № 01-8/211 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України" зазначено, що згідно з частиною третьою статті 203 ГК України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Згідно з частиною третьою статті 203 ГК України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. Аналогічні правила містить і стаття 601 ЦК України.

Відповідач не звертався до позивача з відповідною заявою в порядку ст. 601 Цивільного кодексу України про зарахування вимог по відшкодуванню вартості комунальних послуг в рахунок погашення заборгованості за спірним Договором, в тому числі і під час судового розгляду.

Крім того, питання наявності заборгованості з відшкодування вартості комунальних послуг, наявність якої позивачем заперечується, є спірним і підлягає вирішенню по суті відповідних вимог. Однак, оскільки відповідач не звертався з зустрічним позовом, відповідний спір не може бути вирішений в матеріалах даної справи.

З огляду на наведені обставини, суд першої інстанції вірно дійшов висновку про відсутність підстав вважати заборгованість погашеною внаслідок зарахування зустрічних вимог.

При цьому, відповідач не позбавлений можливості вирішити питання про стягнення з позивача вартості комунальних послуг в судовому порядку та отримати виконавчий документ.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами Договір за правовою природою є договором про надання послуг, за яким, згідно ст. 901 ЦК України, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 59128,50 грн.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах, зокрема, за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Щодо нарахування позивачем штрафних санкцій, слід зазначити, що відповідні санкції, які визначені позивачем як штраф, з огляду на ст. 549 Цивільного кодексу України фактично є пенею і сторони в п. 7.3 Договору погодили інший розмір штрафних санкцій, ніж передбачено ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України.

Таким чином, як слушно зауважив відповідач у відзиві на позов, при нарахуванні відповідних штрафних санкцій у вигляді неустойки позивачем безпідставно застосовано подвійну облікову ставку НБУ, в той час, як сторони в п. 7.3 Договору погодили нарахування в розмірі облікової ставки НБУ.

Таким чином, за наведений в позові період прострочення підлягає задоволенню вимога про стягнення неустойки в сумі 1253,02 грн.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін.

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів цілком підтримує висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в розмірі 59128,50 грн. основного боргу та 1253,02 грн. неустойки. В решті позов задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Київської області від 22.01.2015 року у справі №910/22907/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу № 910/22907/14 повернути до господарського суду Київської області.

6. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя О.М. Баранець

Судді Л.Г. Сітайло

С.А. Пашкіна

Повний текст постанови складено 03.03.2015 року.