Постанова

від 18.02.2015 по справі 808/9608/14

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 лютого 2015 року /14:00/ Справа №  808/9608/14  м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Нестеренко  Л.О., за участю секретаря Бабаченко В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за заявою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Веселівському районі Запорізької області до Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький завод “Електрозахист” про стягнення заборгованості по страховим внескам, ВСТАНОВИВ: Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Веселівському районі Запорізької області звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький завод “Електрозахист” про стягнення суми боргу по страховим внескам у розмірі 6217,09 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до розрахункової відомості про нарахування і перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за 2010 рік, відповідач самостійно визначив суму несплачених платежів за страховими внесками в розмірі 6 217,09, яка є не сплаченою. Проте, заборгованість добровільно не сплатив. У зв'язку з цим позивач звернувся до суду про стягнення заборгованості у судовому порядку. У судове засідання 18.02.2015 сторони не з'явилися, а тому відповідно до ч.1  ст.41  КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. Позивач у судове засідання не з'явився. Направив заяву про розгляд справи за його відсутності в якому просить суд розглянути справу без його участі. На позовних вимогах наполягає та просить задовольнити в повному обсязі, оскільки сума боргу не сплачена. Представник відповідача у судове засідання також не прибув. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Згідно з ч. 4  ст. 128 КАС України  у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Розглянувши подані документи і матеріали, та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом встановлено, що відповідно до розрахункової відомості сплати заборгованості зі сплати страхових коштів до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань за 2010 рік, поданого відповідачем до відділення позивача, було встановлено, що сума заборгованості по страховим внескам ТОВ “Запорізький завод “Електрозахист” до відділення Фонду у Веселівському районі Запорізької області становить 6 217,09 грн. Сума заборгованості по страховим внескам позивача до Фонду у Веселівському районі Запорізької області за 2010 рік становить 6 217,09 грн., оскільки відповідач самостійно визначив зазначену суму несплачених платежів за страховими внесками. Товариство з обмеженою відповідальністю “Запорізький завод “Електрозахист” є юридичною особою, що зареєстрована у встановленому законодавством порядку, та є платником внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань перебуває на обліку у Відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Веселівському районі Запорізької області. Суму заборгованості відповідач до дня судового розгляду самостійно не сплатив. Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого. Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14.01.1998 №  16/98-ВР (далі - Основи) загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом (далі - роботодавець), громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом. Страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, відповідно до статті 4 Основ, є видом загальнообов'язкового державного соціального страхування. Відповідно до статті 14 Основ страхові фонди є органами, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, провадять акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечують фінансування виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та здійснюють інші функції згідно з затвердженими статутами. Статтею 6 Закону України від 23.09.1999 №1105-XIV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" встановлено, що суб'єктами страхування від нещасного випадку є застраховані громадяни, а в окремих випадках - члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик. Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється страхування (працівник); страхувальниками є роботодавці, а в окремих випадках - застраховані особи; страховик - Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, робочим органом якого згідно з статтею 18 Закону є відділення виконавчої дирекції Фонду. Відповідно до частини першої статті 15 Закону України від 23.09.1999 №1105-XIV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", Фонд є некомерційною самоврядною організацією, але відносини, що виникають між застрахованими особами, страхувальниками і страховиком, мають усі ознаки публічно-правових, а тому мають розглядатися в порядку адміністративного судочинства. Фонд у цих відносинах, хоча і не є органом державної влади, але здійснює управлінські функції на виконання делегованих владних повноважень. Частиною п'ятою статті 21 Основ (у редакції, що діяла до 01.01.2011) обов'язок сплачувати внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань покладався виключно на роботодавця. Також, частиною другою статті 45 Закону України від 23.09.1999 №  1105-XIV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (у редакції, що діяла до 01.01.2011) було встановлено, що роботодавець як страхувальник зобов'язаний своєчасно та повністю сплачувати в установленому порядку страхові внески до Фонду. До 1 січня 2011 року порядок здійснення платежів і резервування коштів, строки сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначалися законами України з окремих видів загальнообов'язкового державного соціального страхування (стаття 22 Основ). Частиною шостою статті 47 Закону України від 23.09.1999 №1105-XIV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (у редакції, що діяла до 01.01.2011) визначено, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Відповідно до статті 1 Закону України від 11.01.2001 №2213-III "Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування" (у редакції, що діяла до 01.01.2011), статті 45 Закону України від 23.09.1999 №1105-XIV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (у редакції, що діяла до 01.01.2011) відповідач зобов'язаний щомісячно сплачувати до Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань страхові внески. Відповідно до пункту 7 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 08.07.2010 №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1  січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється. Наявність у відповідача заборгованості за страховими внесками до Фонду підтверджується розрахунковою відомістю, складеною відповідачем і поданою до Фонду, копію якої надав позивач. З наведених обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню. Керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд, -  ПОСТАНОВИВ: Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький завод “Електрозахист” (код ЄДРПОУ 34975929) на користь Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Веселівському районі Запорізької області суму несплачених платежів у розмірі 6 217, 09 (шість тисяч двісті сімнадцять гривень 09 коп.). Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні – з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Суддя                                                                               Л.О. Нестеренко