Ухвала

від 04.03.2015 по справі 299/453/13-а

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

Іменем України

04 березня 2015 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючого - судді Куштана Б.П. (доповідача),

суддів: Ігнатюка Б.Ю. і Мацунича М.В.,

при секретарі: Дашковська С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Виноградівського районного суду від 08 лютого 2013 р. у справі за поданням державного виконавця відділу державної виконавчої служби Виноградівського районного управління юстиції про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, -

в с т а н о в и л а :

У лютому 2013 р. головний державний виконавець відділу державної виконавчої служби Виноградівського районного управління юстиції Гульпа І.І. за погодженням із начальником цього відділу Андрійцьо Р.В. (надалі - ДВС) звернувся у суд з поданням, у якому просив встановити тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон громадянина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця АДРЕСА_1, до виконання ним боргових зобов'язань.

На обґрунтування зазначав, що в них на виконанні знаходиться виконавче провадження із примусового виконання виконавчих листів 2а-0770/870/12 від 01.08.12 р., 2а-0770/2630/12 від 15.02.12 р. та 2а-0770/636/12 від 30.07.12 р. Закарпатського окружного адміністративного суду про стягнення із ТзОВ «Монтажник» на користь управління Пенсійного фонду у Виноградівському районі боргу на загальну суму 12634 грн.

Однак, боржник ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, а це порушує права стягувача.

Ухвалою Виноградівського районного суду від 08.02.13 р. подання задоволено: тимчасово обмежено в праві виїзду за кордон громадянина ОСОБА_2 до виконання ним боргових зобов'язань (а.с.27-29).

Апелянт просить скасувати цю ухвалу та постановити нову про відмову в задоволенні подання. Доводить про неповне з'ясування і недоведеність усіх обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Указує, що ухилення ним від виконання боргових зобов'язань не доведено.

Суд першої інстанції виходив із того, що боржник ОСОБА_2 як керівник ТзОВ «Монтажник» ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала - скасуванню із ухваленням нової по суті питання, із таких мотивів.

Згідно з положеннями ст.ст. 11 ч.3 п.18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право в разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника-фізичної особи або керівника боржника-юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням.

Відповідно до ст. 377-1 ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби. Суд негайно розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.

Тобто, вирішення судами питання про обмеження у виїзді за межі України можливе тільки в порядку, визначеному ст. 377-1 ЦПК, та за поданням державного виконавця на підставі п.18 ст. 11 Закону «Про виконавче провадження» у зв'язку з ухиленням боржника від виконання судового рішення чи рішення іншого органу, що перебуває на виконанні (п.5 ч.1 ст. 6 Закону «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України»).

Поняття «ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням» треба розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

При цьому особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.

За правилами ч.2 ст. 10 ЦПК наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання.

Оскільки, відповідно до ч.2 ст. 377-1 ЦПК, згадане подання розглядається судом негайно, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб, за участю державного виконавця, то саме на останнього покладається тягар доказування. Тим паче, що особа, стосовно обмеження права якої внесено подання, фактично позбавлена можливості довести суду, що нею було вжито усіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, суду належить з'ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.

У зв'язку з цим про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов'язків, передбачених ч.6 ст. 12 Закону «Про виконавче провадження», зокрема, утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надання у строк, встановлений державним виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасна явка за викликом державного виконавця; письмове повідомлення державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.

Як видно із матеріалів справи, Закарпатський окружний адміністративний суд видав виконавчі листи про стягнення із ТзОВ «Монтажник» на користь УПФ у Виноградівському районі заборгованості на загальну суму 12634.08 грн. (а.с.5-7).

09.08., 12.10. та 26.10.12 р. ДВС відкрито виконавче провадження за цими виконавчими листами (а.с.8, 14, 16).

Згідно з довідкою управління статистики у Виноградівському районі № 03/1-06/304 від 06.12.2012 р. керівником виробничо-комерційного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Монтажник» станом на 06.12.2012 р. був ОСОБА_2 (а.с.22).

Постановами ДВС від 14.09. та 12.10.12 р. накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить ТзОВ «Монтажник», а постановою від 17.09.12 р. накладено арешт на кошти, що містяться на рахунках ПАТ «Промінвестбанк» (а.с.10, 11, 15).

25.09.12 р. ПАТ «Промінвестбанк» повернув без виконання указану постанову в зв`язку з відсутністю у них будь-яких рахунків ТзОВ «Монтажник» (а.с.13).

Твердження державного виконавця і відповідний висновок суду першої інстанції про неявку ОСОБА_2 на неодноразові виклики ДВС є необґрунтованими. Наявний у справі акт державного виконавця від 03.12.2012 р. не має жодного стосунку до вказаних тверджень і висновку (а.с.22).

Таким чином, належних і допустимих доказів у підтвердження факту свідомого ухилення керівника боржника-юридичної особи ОСОБА_2 від виконання зобов'язань, покладених на ТОВ «Монтажник» судовими рішеннями, зі справи не вбачається, у зв'язку з чим висновок суду першої інстанції ґрунтується на припущеннях.

Окрім того, в поданні та в оскарженій ухвалі йдеться про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон громадянина ОСОБА_2 до виконання ним боргових зобов'язань у той час як за змістом подання питання стосується ОСОБА_2 як керівника боржника-юридичної особи (ТзОВ «Монтажник») - до виконання товариством зобов'язань за рішенням суду.

У контексті наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не мав фактичних підстав для задоволення подання, через що постановлена ним ухвала підлягає скасуванню як незаконна, а в задоволенні подання належить відмовити як необґрунтованому.

Керуючись ст.ст. 307 ч.2 п.2, 312 ч.1 п.2, 314 ч.1 п.6, 315, 317, 319, 324 ч.1 ЦПК України,-

у х в а л и л а :

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

2. Ухвалу Виноградівського районного суду від 08 лютого 2013 р. скасувати.

3. У задоволенні подання державного виконавця відділу державної виконавчої служби Виноградівського районного управління юстиції про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон громадянина ОСОБА_2 до виконання ним боргових зобов'язань відмовити.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Судді: