Постанова

від 02.03.2015 по справі 908/1312/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2015 року Справа № 908/1312/14

Вищий господарський суд у складі колегії суддів: головуючого суддіЄвсікова О.О., суддівКролевець О.А., Попікової О.В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4 на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 03.12.2014 р. (головуючий суддя Здоровко Л.М., судді Плахов О.В., Шутенко І.А.) у справі№ 908/1312/14 Господарського суду Запорізької області за позовомОСОБА_4 доТовариства з обмеженою відповідальністю "Євроселінг", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача 1. Приватне акціонерне товариство "Мелітопольський олійноекстракційний завод", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 2. Фізична особа ОСОБА_6, 3. Фізична особа ОСОБА_7, 4. Фізична особа ОСОБА_8, 5. Фізична особа ОСОБА_9, 6. ОСОБА_10, 7. ОСОБА_11, 8. ОСОБА_12 пропереведення прав та обов'язків покупця акцій, за участю представників: позивачаОСОБА_13, відповідачаОСОБА_14., третьої особи-1ОСОБА_15, третіх осіб-2,-3,-4ОСОБА_14, третьої особи-5не з'явились, третіх осіб-6,-7,-8ОСОБА_16,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 16.05.2014 р. у справі №908/1312/14 позов ОСОБА_4 задоволено повністю: переведено на користь ОСОБА_4 права та обов'язки покупця акцій простих іменних Приватного акціонерного товариства "Мелітопольський олійноекстракційний завод" у кількості до всіх емітованих цим товариством акцій у розмірі 1.585.536 штук загальною номінальною вартістю 396.384,00 грн.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.12.2014 р. рішення Господарського суду Запорізької області від 16.05.2014 р. у справі № 908/1312/14 скасовано та прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено повністю.

Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову апеляційного суду скасувати, а справу передати до апеляційного суду для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Вимоги касаційної скарги мотивовані тим, що судом апеляційної інстанції було порушено норми процесуального права, зокрема ст. 91 ГПК України. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що судом апеляційної інстанції без належних на те процесуальних повноважень було відновлено матеріали втраченої справи № 908/1312/14 без відповідної заяви учасників даного судового процесу, в той час як відповідні дії можуть вчинятися виключно місцевим судом, що передбачено п. 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" та п. 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014 р. № 01-06/1290/14 "Про Закон України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції". Також скаржник, який є позивачем у справі, стверджує, що апеляційним судом було неправомірно розглянуто спір за відсутності у матеріалах відновленої справи позовної заяви.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників учасників судового, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, за повідомленням Господарського суду Запорізької області 26.06.2014 р. до його канцелярії була подана апеляційна скарга на рішення Господарського суду Запорізької області від 16.05.2014 р. у справі № 908/1312/14, підписана ОСОБА_10, ОСОБА_17, ОСОБА_12 Зазначена апеляційна скарга разом з матеріалами справи 27.06.2014 р. направлена на адресу Донецького апеляційного господарського суду.

16.09.2014 р. на адресу Господарського суду Запорізької області від апелянтів надійшло клопотання, адресоване Харківському апеляційному господарському суду, про прийняття до розгляду апеляційної скарги.

18.09.2014 р. апеляційна скарга з додатками була направлена Господарським судом Запорізької області на адресу Харківського апеляційного господарського суду.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 03.10.2014 р. у справі №908/1312/14 прийнято апеляційну скаргу до провадження, залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Приватне акціонерне товариство "Мелітопольський олійноекстракційний завод", зобов'язано позивача, відповідача та третіх осіб надати до Харківського апеляційного господарського суду усі матеріали та документи, що були подані сторонами та третіми особами до суду першої інстанції, у тому числі позивача - позовну заяву та додані до неї документи; зобов'язано Приватне акціонерне товариство "Мелітопольський олійноекстракційний завод" надати до суду копії облікових реєстрів власників цінних паперів Приватного акціонерного товариства "Мелітопольський олійноекстракційний завод" та копії статутів, що направлялись до суду першої інстанції на вимогу ухвали Господарського суду Запорізької області від 18.04.2014р.; зобов'язано Господарський суд Запорізької області направити на адресу Харківського апеляційного господарського суду усі процесуальні та інші документи, що ухвалювались або приймались судом першої інстанції у справі.

17.10.2014 р. від Господарського суду Запорізької області надійшли процесуальні документи, які ухвалювались Господарським судом Запорізької області у справі №908/1312/14 та роздруковані з бази даних "Діловодство спеціалізованого суду", в тому числі ухвала Господарського суду Запорізької області від 18.04.2014 р. про порушення провадження у справі, рішення Господарського суду Запорізької області від 16.05.2014 р., супровідний лист про направлення апеляційної скарги разом зі справою № 908/1312/14 на адресу Донецького апеляційного господарського суду.

20.10.2014 р. та 21.10.2014 р. відповідачем, третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, і ПАТ "Мелітопольський олійноекстракційний завод" на стороні відповідача подано витребувані апеляційний судом документи.

Таким чином апеляційним судом було вжито необхідних заходів з відновлення матеріалів втраченої справи. Враховуючи достатність поданих сторонами матеріалів для розгляду апеляційної скарги по суті, апеляційним судом прийнято оскаржувану постанову.

За висновком колегії суддів, вказані процесуальні дії узгоджуються з вимогами ч. 3 ст. 1 Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції" від 12.08.2014 р. № 1632-VII, згідно з якою справи, розгляд яких не закінчено і які перебувають у провадженні місцевих, апеляційних судів, розташованих в районі проведення антитерористичної операції, в разі неможливості здійснювати правосуддя передаються судам відповідно до встановленої згідно з цим Законом підсудності протягом десяти робочих днів з дня прийняття розпорядження головою відповідного вищого спеціалізованого суду. У разі неможливості передачі матеріалів справи відповідно до встановленої згідно з цим Законом підсудності вчинення необхідних процесуальних дій здійснюється за документами і матеріалами, поданими учасниками судового процесу, за умови, що такі документи і матеріали є достатніми для ухвалення відповідного судового рішення.

При цьому колегія враховує, що постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 24.11.2014 р. № 2 було доповнено постанову від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" новим пунктом 7.

Зокрема, згідно з п. 7.2 вказаної постанови, в редакції від 24.11.2014 р., втрачена (у тому числі частково, - наприклад, окремі томи) справа може бути відновлена за заявою особи (осіб), що була учасником відповідного судового процесу і звернулася до того місцевого господарського суду, який розглянув справу по суті або припинив провадження в ній чи залишив позов без розгляду, а також зазначеним господарським судом з своєї ініціативи. Відновлення втраченої справи здійснюється місцевим господарським судом, незалежно від того, на якій стадії розгляду (в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанцій) вона перебувала. Якщо необхідно здійснити апеляційний або касаційний розгляд справи, її матеріали після такого відновлення передаються місцевим господарським судом відповідно до суду апеляційної або касаційної інстанцій.

Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 01.12.2014 р. № 01-06/2052/14 аналогічними положеннями було доповнено пункт 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014 р. № 01-06/1290/14 "Про Закон України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції".

Однак до 24.11.2014 р. нормативно-правові акти та роз'яснювальні документи таких рекомендацій чи правил відновлення втраченої справи не містили.

Таким чином апеляційним судом 03.10.2014 р. було правомірно порушено апеляційне провадження та вжито заходів з відновлення справи згідно з вимогами ч. 3 ст. 1 Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції" від 12.08.2014 р. № 1632-VII.

Колегія суддів також відхиляє посилання скаржника, який є позивачем у справі, на відсутність у матеріалах справи позовної заяви, оскільки його представник був присутнім у судових засіданнях (05.11.2014 р., 01.12.2014 р., 03.12.2014 р.) під час розгляду справи апеляційним судом, однак на вимогу суду витребуваних документів не надав.

Відповідно до ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.

У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, оскаржувати судові рішення господарського суду в установленому цим Кодексом порядку, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає поведінку позивача під час апеляційного розгляду даної справи зловживанням своїми процесуальними правами, спрямованим виключно на перешкоджання вирішення спору. Таким чином, позивач користуючись диспозитивністю своїх прав, у тому числі процесуального характеру, допустив зловживання ними, що заборонено законом.

Разом з тим, апеляційним судом здійснено розгляд справи за документами і матеріалами, поданими учасниками судового процесу та місцевим судом, які є достатніми для ухвалення судового рішення. Зокрема, у наявному рішенні місцевого суду визначено фактичні та правові підстави позову, достовірність та повнота яких позивачем не заперечується в доводах касаційної скарги чи інших матеріалах справи.

Переглядаючи спір по суті, колегія суддів відзначає, що судами попередніх інстанцій було встановлено наступне.

ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 сформували (оплатили) статутний капітал ТОВ "ЄВРОСЕЛІНГ" у спосіб відчуження ними належних їм акцій ПАТ "Мелітопольський олійноекстракційний завод" у кількості до всіх його цінних паперів 1.585.536 штук, що складає істотний розмір пакету акцій цього товариства - 87,5058% голосуючих акцій.

В подальшому ОСОБА_10, ОСОБА_18 та ОСОБА_12 придбали у ТОВ "ЄВРОСЕЛІНГ" за договорами купівлі-продажу цінних паперів від 25.11.2013 р. та 16.12.2013 р. 1.585.536 штук акцій простих іменних Приватного акціонерного товариства "Мелітопольський олійноекстракційний завод" (далі - Завод).

Розділом VI Статуту Заводу, затвердженого загальними зборами товариства (протокол № 17 від 14.09.2012 р.), державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи проведено 12.12.2012 р., а саме пп. 2 п. 6.2 Статуту закріплено переважне право акціонерів Товариства, власників простих акцій, на придбання акцій, що продаються іншими акціонерами Товариства, що реалізується у порядку, передбаченому цим Статутом та чинним законодавством України.

Згідно з п. 6.4 Статуту акціонер Товариства має право відчужувати належні йому акції Товариства на користь іншого (інших) акціонера (акціонерів), третіх осіб або самого Товариства в порядку, визначеному чинним законодавством та цим Статутом.

Пункт 6.6 Статуту визначає, що акціонери Товариства мають переважне право на придбання акцій, що продаються іншими акціонерами цього товариства, за ціною та на умовах, запропонованих акціонером третій особі, пропорційно кількості акцій, що належать кожному з них. Строк переважного права становить 20 днів з дня отримання Товариством відповідного повідомлення. Строк переважного права припиняється у разі, якщо до його спливу від усіх акціонерів товариства отримані письмові заяви про використання або про відмову від використання переважного права на купівлю акцій.

Відповідно до п. 6.7 Статуту акціонер Товариства, який має намір продати свої акції третій особі, зобов'язаний письмово повідомити про це решту акціонерів Товариства та саме Товариство із зазначенням ціни та інших умов продажу акцій. Повідомлення акціонерів Товариства здійснюється через Товариство. Після отримання письмового повідомлення від акціонера, який має намір продати свої акції третій особі, Товариство зобов'язане протягом двох робочих днів направити копії повідомлення всім іншим акціонерам Товариства. Повідомлення акціонерів Товариства здійснюється за рахунок акціонера, який має намір продати свої акції.

У разі порушення переважного права на придбання акцій будь-який акціонер Товариства має право протягом трьох місяців з моменту, коли акціонер дізнався або повинен був дізнатися про таке порушення, вимагати у судовому порядку переведення на них прав та обов'язків покупця акцій. Уступка переважного права іншим особам не допускається (п. 6.8 Статуту).

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, засновниками ТОВ "ЄВРОСЕЛІНГ" було передано до статутного капіталу товариства цінні папери, право власності на які отримало товариство; внаслідок передачі зазначеного майна, засновники сплатили (сформували) статутний капітал товариства та отримали відповідні корпоративні права.

Судами також встановлено, що на адресу емітента - Заводу повідомлення про намір внести свої акції до Статутного фонду ТОВ "ЄВРОСЕЛІНГ" ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 не направлялось. Відповідно емітентом не надсилалось зазначене повідомлення іншим акціонерам. Наведене не заперечується сторонами та третіми особами у справі.

Відповідно до ст. 113 ЦК України господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками. Господарські товариства можуть бути створені у формі повного товариства, командитного товариства, товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерного товариства.

Стаття 115 ЦК України визначає, що господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.

Вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 2 ст. 66 ГК України встановлено, що грошові та матеріальні внески засновників є джерелами формування майна підприємства.

За приписами ст. 167 ГК України здійснення таких внесків породжує у засновників корпоративні права щодо підприємства, внесок до статутного фонду якого було зроблено.

Відповідно до ч. 1 ст. 715 ЦК України за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар.

Стаття 716 ЦК України визначає, що до договору міни застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, договір контрактації або інші договори, елементи яких містяться в договорі міни, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, наданих в пункті 31 постанови від 24.10.2008 р. № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів", господарські суди повинні враховувати, що як купівлю-продаж частки (її частини) у статутному капіталі товариства відповідно до глави 54 ЦК необхідно розуміти також і передання її у власність за договором міни.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів відзначає, що за своїм змістом правочин з передачі засновниками цінних паперів до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОСЕЛІНГ" та, відповідно, отримання ними корпоративних прав щодо нього містить ознаки договору міни. Водночас такі засновники отримують взамін не інший товар, а права.

Разом з тим, пунктом 6.6 Статуту Товариства та статтею 7 Закону України "Про акціонерні товариства" визначено, що акціонери Товариства мають переважне право на придбання акцій, що продаються іншими акціонерами цього товариства пропорційно кількості акцій, що належать кожному з них.

Таким чином, ОСОБА_4 як акціонер Заводу, що володів 10,1004% статутного капіталу або 183.011 акцією, мав переважне право на купівлю тільки 183.011 акцій.

Проте рішенням суду першої інстанції від 16.05.2014 р. переведено на користь позивача права та обов'язки покупця акцій у кількості 1.585.536 акцій або 87,5059 % статутного фонду Заводу, що не відповідає вимогам законодавства України та установчим документам Заводу.

Апеляційним судом також встановлено, що вартість акцій 1.585.536 штук (87,5059 %) у розмірі 396.384,00 грн., по якій рішенням переведено на користь ОСОБА_4 права та обов'язки покупця акцій, становить за номінальною вартістю одного цінного паперу 0,25 грн.

У свою чергу ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 при формуванні статутного капіталу Товариства вносили належні їм акції Приватного акціонерного товариства "Мелітопольський олійноекстракційний завод" за оцінкою в 8,75 грн. за 1 акцію.

Пункт 6.6 Статуту визначає, що акціонери Товариства мають переважне право на придбання акцій, що продаються іншими акціонерами цього товариства, за ціною та на умовах, запропонованих акціонером третій особі.

Враховуючи, що правочин щодо передачі засновниками цінних паперів Товариству з обмеженою відповідальністю "ЄВРОСЕЛІНГ" та відповідно отримання ними корпоративних прав щодо нього був укладений засновниками саме на умовах вартості 1 акції за оцінкою 8,75 грн., ОСОБА_4 відповідно мав право на переважне придбання акцій за такою ж ціною.

Таким чином, суд першої інстанції, вірно встановивши, що за своїм змістом правочин щодо передачі засновниками цінних паперів є міною, невірно визначив умови, за яких позивач має переважне право на придбання акцій.

За аналогією з нормою ч. 4 ст. 362 ЦК України у разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред'явити до суду позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця. Одночасно позивач зобов'язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець.

Тобто, суд у разі задоволення позову повинен перевіряти чи спроможний позивач сплатити дійсну вартість частки і виконати зобов'язання покупця за договором. Невиконання цієї умови може бути підставою для відмови у позові.

Як вбачається із рішення місцевого суду, останнім не досліджено, чи було позивачем внесено на депозитний рахунок суду грошову суму у розмірі 1.601.346,20 грн., яку потрібно буде сплатити у разі переведення на нього прав та обов'язків прав та покупця, а отже, і не встановлено можливість придбання ним спірних акцій у разі задоволення заявлених вимог про переведення прав і обов'язків покупця спірних акцій.

У матеріалах справи наявна копія прибуткового касового ордеру від 25.04.2014р., відповідно до якої ОСОБА_4 перерахував грошові кошти на рахунок Товариства у розмірі 396.384,00 грн. як авансовий внесок за позовом про переведення прав та обов'язків покупця акцій простих іменних. Відповідач не заперечує, що зазначені кошти внесені позивачем.

Проте такі дії позивача не відповідають встановленому законом порядку внесення грошових коштів саме на депозитний рахунок суду, в рішенні місцевого суду відсутні посилання на дослідження прибуткового касового ордеру, за яким грошові кошти, крім іншого, були перераховані вже після порушення провадження у даній справі.

Враховуючи, що відповідно до вимог закону та положень статуту Заводу ОСОБА_4 мав переважне право на придбання акцій у кількості 183.011 штук за оцінкою в 8,75 грн. за 1 акцію, позивач мав перерахувати на депозитний рахунок суду грошові кошти у розмірі 1.601.346,20 грн. Однак грошових коштів, які ним були перераховані Товариству з обмеженою відповідальністю "ЄВРОСЕЛІНГ", не достатньо для придбання навіть акцій у кількості 183.011 штук.

За наведених обставин позивачем доказів перерахування грошових коштів на депозитний рахунок суду надано не було.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову за його недоведеністю.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржника, які фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На думку колегії суддів, висновок апеляційного суду про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановленої у справі постанови апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.12.2014 р. у справі №908/1312/14 - без змін.

Головуючий суддя О.О. Євсіков суддіО.А. Кролевець О.В. Попікова