Рішення

від 03.03.2015 по справі 902/1786/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03 березня 2015 р.

Справа № 902/1786/14

за позовом :Заступника військового прокурора Дарницького гарнізону (02093, м.Київ, вул. Поліська, 28) в інтересах держави в особі філії Державного підприємства Міністерства оборони України "Київське управління механізації і будівництва" "Харківська контора матеріально-технічного забезпечення" (61020, м.Харків, вул. Цементна, 3; поштова адреса: 02093, м.Київ, вул. Бориспільська, 181)

до :приватного підприємства "СЕРВІС-ДОРБУД" (21000, м.Вінниця, вул. Фурманова,28)

про стягнення 55483,68 грн. заборгованості

Головуючий суддя Яремчук Ю.О.

Cекретар судового засідання Головаченко Т.В.

Представники

прокурор: не з'явився,

позивача : Каленюк Д.А.

відповідача : не з'явився

ВСТАНОВИВ :

Заступник військового прокурора Дарницького гарнізону звернувся в інтересах держави в особі філії Державного підприємства Міністерства оборони України "Київське управління механізації і будівництва" "Харківська контора матеріально-технічного забезпечення" до господарського суду Вінницької області з позовом до приватного підприємства "СЕРВІС-ДОРБУД" про стягнення 55483,68 грн. заборгованості згідно договору № 2-К від 01.06.2012 року.

Ухвалою суду від 25.12.2014 р. порушено провадження у справі № 902/1786/14 з призначенням судового засідання на 22.01.2015 року.

Ухвалою суду від 22.01.2015 року розгляд справи було відкладено на 17.02.2015 року з об'єктивних причин.

Ухвалою суду від 17.02.2015 року розгляд справи було відкладено на 03.03.2015 року, з об'єктивних причин.

В судове засідання 03.03.2015 року з'явився представник позивача, який позов підтримав в повному обсязі.

Прокурор та представник відповідача в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлені, про що свідчать поштові повідомлення копії яких наявні в матеріалах справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

01.06.2012 між позивачем та відповідачем було укладено договір, щодо надання послуг № 2-К.

Відповідно до розділу 1 - «Виконавець» надає послуги «Замовнику» при виконанні їм комплексу автотранспортних послуг та послуг будівельних машин і механізмів.

Відповідно до розділу 2 договору - «Виконавець» забезпечує використання будівельних машин згідно їх технічних характеристик і за призначенням з дотриманням вимог і ведення робіт і несе повну відповідальність за можливі наслідки невиконання або порушення цих вимог у відповідності Постанови КМУ № 1094 від 21.08.2001 року та п. 1.3 «Техніка безпеки в виробництві».

Відповідно до розділу 4 «Замовник» перераховує «Виконавцю» аванс в розмірі 30000,00 грн. на протязі 3-х банківських днів після підписання договору. Оплата за роботу техніки здійснюється «Замовником» на підставі підписаних змінних рапортів та актів виконаних робіт два рази на місяць 15 та 30 числа.

За затримку платежів, «Замовник» сплачує «Виконавцю» пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Можливі простої будівельних машин по причинам, залежним від «Замовника». Сплата ним «Виконавцю» відбувається згідно чинного законодавства.

Сторони з договором мають статус платника податку на прибуток на загальних умовах, згідно ст. 10.1 Закону України № 334/94-ВР від 28 грудня 1994 року зі змінами і доповненнями.

Відповідно до розділу 5 термін дії контракту встановлюється з дати його підписання і до 31 грудня 2012 року, а в частині розрахунків до повного їх виконання. По завершенні терміну дії контракту, якщо ні одна із сторін не оголосила про його закінчення, контракт вважається подовженим на наступний календарний рік.

Дія договору може бути призупинена достроково, про що сторона - ініціатор призупинки дії договору повинна повідомити другу сторону не пізніше 7 (семи) діб до строку зупинки дії договору або продовжена за взаємною згодою сторін.

Всі розходження сторін при виконанні договору вирішується шляхом переговорів, а в разі неприйняття узгодженого рішення - в господарчому суді в порядку, установленому законодавством.

Позивачем свої зобов'язання згідно договору були виконані в повному обсязі, а саме послуги екскаватором САТ-214 В, бульдозером Cat D-7 D, самоскидом Ford - 9000 L на суму 121 430,00 грн., що стверджується актом виконаних робіт № 9-К від 31 липня 2012 року.

Відповідачем було сплачено за виконані послуги 80 000,00 грн., що підтверджується виписками банку, які наявні в матеріалах справи. (а.с. 28-32)

З врахуванням часткових проплат борг відповідача перед позивачем складає 41430,00 грн.

Внаслідок неналежного виконання договірних зобов'язань позивачем було нараховано відповідачу 3058,27 грн. пені (період нарахування 16.08.2012р. по 11.02.2013р.), 2792,27 грн. 3% річних та 8203,14 грн. інфляційних втрат. (період нарахування 16.08.2012р. по 13.11.2014р.)

На підставі встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Беручи до уваги зміст договору укладеного між сторонами, характер взятих на себе сторонами зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини з договору про надання послуг, регулювання яких здійснюється в главі 63 "Послуги. Загальні положення", ст.ст.901-907 ЦК України.

Згідно ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст.903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В силу вимог ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Суд, дослідивши матеріали справи прийшов до висновку, що позов в частині стягнення суми основного боргу в сумі 41430,00 грн. підлягає задоволенню.

Крім того позивачем було нараховано 3058,27 грн. пені, 2792,27 грн. 3% річних, 8203,14 грн. інфляційних втрат.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд, здійснивши перерахунок пені (система "Ліга-Закон") приходить до висновку, що позов в даній частині підлягає задоволенню.

Згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат відповідно до норм чинного законодавства, прийшов до висновку про правильність нарахування, тому позов в цій частині підлягає задоволенню. (система "Ліга-Закон")

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного підприємства "СЕРВІС-ДОРБУД" (21000, м.Вінниця, вул. Фурманова,28; 21000, код ЄДРПОУ 34004702) на користь філії Державного підприємства Міністерства оборони України "Київське управління механізації і будівництва" "Харківська контора матеріально-технічного забезпечення" (61020, м.Харків, вул. Цементна, 3; поштова адреса: 02093, м.Київ, вул. Бориспільська, 181, код ЄДРПОУ 33060187) 41 430,00 грн. суму основного боргу; 3058,27 грн. пені, 2792,27 грн. 3% річних, 8203,14 грн. інфляційних втрат.

Стягнути з приватного підприємства "СЕРВІС-ДОРБУД" (21000, м.Вінниця, вул. Фурманова,28; код ЄДРПОУ 34004702) до спеціального фонду Державного бюджету України 1827,00 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Копію рішення направити учасникам процесу рекомендованими листами з повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Повне рішення складено 05 березня 2015 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2- прокурору (вул. Поліська,28, м. Київ, 02093)

3 - позивачу (м. Київ, вул. Бориспільська,181; м. Харків, вул. Цементна,3),

4 - відповідачу (21000, м.Вінниця, вул. Фурманова,28)