Рішення

від 01.03.2015 по справі 904/10171/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.02.15р. Справа № 904/10171/14 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "АЛЬБІОН", м. Дніпропетровськ

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "АРМАДА ЛТД", м. Підгородне

відповідача-2: приватного підприємства "Миколай-Плюс", м. Березань

про стягнення заборгованості

Суддя Мартинюк С.В.

Представники:

від позивача: Талоконов К.В., дов. № 1501/15-1юр від 15.01.2015 року, представник;

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: Рубанчук С.Д., дов №5 від 05.01.2015 року, представник;

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "АЛЬБІОН", м. Дніпропетровськ звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "АРМАДА ЛТД", м. Підгородне та відповідача-2: Приватного підприємства "Миколай-Плюс", м. Березань про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем 2 умов договору фінансового лізингу в частині повної та своєчасної сплати лізингових платежів та відповідачем 1 умов договору поруки.

Відповідач 2 надав відзив на позов, в задоволенні позовних вимог просить відмовити з посилання на те, що договір лізингу розірвано, предмет лізингу повернуто, тому відсутні підстави для стягнення вартості предмету лізингу.

23.02.2015 року позивачем подано заяву про відмову від частини позовних вимог, а саме щодо вимог до відповідача 1, тому просить припинити провадження по справі відносно відповідача 1 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не заявлялось.

У порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 23.02.2015року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

06.03.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тортова компанія «Альбіон» (далі - позивач) та Приватним підприємством «Миколай-Плюс» (далі - відповідач 2) був укладений договір фінансового лізингу № 9АН-14 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору лізингодавець передає па умовах фінансового лізингу у платне користування Предмет лізингу, а лізингоодержувач приймає Предмет лізингу та зобов'язується сплачувати лізингові платежі па умовах цього Договору. Найменування, марка, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість Майна на момент укладення Договору наведені в Додатку №1 «Специфікація».

За умовами розділу п. 3.1 Договору усі платежі за Договором Лізингоодержувач зобов'язаний здійснювати в національній валюті України (гривнях) відповідно до умов цього Договору та Додатку №2 «Графік внесення лізингових платежів» до Договору (надалі - Графік) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Лізингодавця, вказаний у цьому Договорі.

Відповідно до п. 3.4 Договору розмір, склад, терміни сплати Лізингових платежів встановлюються в Графіку. Сума чергового Лізингового платежу с гривневим еквівалентом відповідної суми (в Євро), зазначеної в Графіку, виходячи з міжбанківського курсу на лату, що передує даті сплати Лізингоодержувачем чергового Лізингового Платежу, зазначеного в Графіку (далі-міжбанківський курс Графіку). Такий порядок застосовується до усіх Лізингових платежів та будь-яких інших сум, які підлягають сплаті або залишаються несплаченими, згідно з Договором.

За умовами пункту 3.5. договору лізингові платежі складаються: із суми, яка відшкодовує частину вартості майна, яка є гривневим еквівалентом суми, визначеної в графіку, помноженої на фіксований міжбанківський курс акту приймання-передачі; комісії за користування, що розраховується як різниця суми лізингового платежу та суми, яка компенсує частину вартості майна, яка не може бути меншою за 1 гривню.

Згідно з п. 4.1. договору предмет лізингу передається Лізингодавцем та приймається в лізинг лізингоодержувачем впродовж 60 календарних днів з моменту сплати лізингоодержувачем лізингодавцю авансового платежу, а також комісії в п. 3.3. договору, та лише після виконання лізингоодержувачем вимог щодо страхування майна.

Відповідно до п. 4.2 Договору передача лізингодавцем і прийом лізингоодержувачем майна в лізинг здійснюється на підставі акту приймання-передачі майна. Майно вважається переданим лізингоодержувачу з дати підписання акта приймання-передачі майна.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що майно переходить у власність Лізингоодержувача за умови сплати лізингодавцю всієї суми лізингових платежів в розмірах та у терміни, передбачені Графіком, в тому числі сплати Лізингодавцю всієї суми вартості Майни, що у гривневому еквіваленті не менше вартості Майна, зазначеної у Акті приймання-передачі Майна, сплати штрафних санкцій відповідно до умов Договору. Підтвердженням переходу права власності від Лізингодавця до Лізингоодержувача є підписаний між сторонами відповідний Договір купівлі-продажу (викупу) предмета лізингу.

Відповідно до п. 9.1. договір може бути розірваний в однобічному порядку з ініціативи лізингоодержувача після письмового повідомлення про це лізингодавця за 3 дні у випадку: прострочення передачі предмета лізингу більше ніж на 30 календарних днів.

Підпунктом 9.2.1. пункту 9.2 сторони передбачили, що договір може бути розірваний в однобічному порядку з ініціативи лізингодавця, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж та прострочення сплати становить більше 30 календарних днів з дня настання строку платежу, встановленого в цьому договорі (на підставі письмового повідомлення про розірвання договору). В цьому випадку договір вважається розірваним з моменту отримання лізингоодержувачем письмового повідомлення лізингодавця про розірвання договору.

На виконання умов договору лізингодавець передав, а лізингоодержувач отримав предмет лізингу, що підтверджується актом приймання-передачі від 19.03.2014 року, який міститься в матеріалах справи (а.с.16).

Відповідно до графіку внесення лізингових платежів відповідач частково сплатив грошові кошти відповідно умов договору, в сумі 162 874,67грн. за період з 12 березня 2014р. по 2 вересня 2014р. в т.ч. авансовий платіж, комісію, частину вартості предмета лізингу та штрафні санкції, що підтверджується платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи.

У зв'язку з простроченням сплати чергових платежів понад 30 днів прострочив сплату чергових платежів, позивач надіслав відповідачу повідомлення від 27 жовтня 2014р. за №2710/14-14юр про розірвання договору з вимогами про сплату заборгованості та повернення майна на підставі п.9.2.1. Договору, тобто позивач в односторонньому порядку за власною ініціативою розірвав договір фінансового лізингу № 9АН-14.

07.11.2014 року між сторонами підписано акт приймання - передачі на підставі якого відповідач передав, а позивач прийняв предмет лізингу за договором №9АН-14 від 06.03.2014 року.

Також, на вимогу позивача листом направлено документи, а саме податкову та видаткову накладні, оригінал акта передачі майна з лізингу (підписаний керівником та скріплений печаткою ПП "Миколай-Плюс".

Позовні вимоги, щодо стягнення заборгвоаності з лізингових платежів підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг", за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до статті 2 зазначеного вище закону, відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Статтею 806 ЦК України передбачено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом (параграф 6 глави 58 ЦК України - "Лізинг") та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Пункт 3 частини другої статті 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлює обов'язок лізингооодержувача своєчасно сплачувати лізингові платежі.

В статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", встановлено, що лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Отже, за своєю правовою природою вказані договори містять елементи як договору найму (оренди) -щодо винигороди, так і договору купівлі-продажу, щодо відшкодування вартості предмету лізингу.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму ( стаття 655 ЦК України).

Відтак обов'язок сплатити за товар певну грошову суму виникає у покупця тільки в разі переходу права власності на товар.

Умови договору містять положення, відповідно до яких Лізингодавець на свій розсуд має право в односторонньому порядку розірвати Договір, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж та прострочення сплати становить більше 30 календарних днів з дня настання строку платежу, встановленого в цьому договорі (на підставі письмового повідомлення про розірвання договору). В цьому випадку договір вважається розірваним з моменту отримання лізингоодержувачем письмового повідомлення лізингодавця про розірвання договору (п. 9.1. договору).

У зв'язку з простроченням сплати чергових платежів понад 30 днів прострочив сплату чергових платежів, позивач надіслав відповідачу повідомлення від 27 жовтня 2014р. за №2710/14-14юр про розірвання договору з вимогами про сплату заборгованості та повернення майна на підставі п.9.2.1. Договору, тобто позивач в односторонньому порядку за власною ініціативою розірвав договір фінансового лізингу № 9АН-14.

07.11.2014 року між сторонами підписано акт приймання - передачі на підставі якого відповідач передав, а позивач прийняв предмет лізингу за договором №9АН-14 від 06.03.2014 року.

На вимогу позивача листом направлено документи, а саме податкову та видаткову накладні, оригінал акта передачі майна з лізингу (підписаний керівником та скріплений печаткою ПП "Миколай-Плюс".

Згідно з ч.1 ст.651 КЦ України, - зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правові наслідки розірвання договору визначає ст. 653 ЦК України.

Згідно з ч. 2 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що у зв'язку з неоплатою у встановлений Договором строк періодичних лізингових платежів, розірванням позивачем спірного договору, предмет лізингу відповідач повернув позивачу, отже, право власності на предмет лізингу до відповідача не перейшло.

За таких обставин позивач не має права вимагати оплати предмету лізингу, оскільки він в односторонньому порядку розірвав Договір, а відповідач в свою чергу повернув спірний предмет за договором лізингу.

Отже, враховуючи той факт, що право власності на предмет лізингу до відповідача не перейшло, то вимоги позивача про стягнення з відповідача вартості майна, яке залишилось у власності позивача в сумі 557 075,27грн. - є неправомірними та задоволенню не підлягають.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України в постанові від 01.10.2013 року при розгляді справи №11/5005/2290/2012.

Суд не погоджується з позицією позивача про те, що вищевказана постанова ВСУ не підлягає застосуванню у зв'язку з відмінністю обставин даної справи та справи, що переглядалась ВСУ. Позивач вважає, що відмінність становлять пункти договору лізингу: 5.1., відповідно до якого підтвердженням переходу права власності від Лізингодавця до Лізингоодержувача є підписаний між сторонами відповідний Договір купівлі-продажу (викупу) предмета лізингу, а також п.6.4.2. відповідно до якого лізингоодержувач повинен повернути майно, сплативши при цьому лізингодавцю заборгованість по всіх лізингових платежах, що мають бути сплачені на поточну дату.

Слід зазначити, що зі змісту п. 2.1. та п. 2.1.1 договору та графіку внесення лізингових платежів (додаток №2 до договору) вбачається, що лізингові платежі складаються з сум, які компенсують частину вартості предмету лізингу з урахуванням ПДВ та платежів - винагороди лізингодавцю. Таким чином, сплачуючи лізингові платежі за лізинговим договором лізингодавець виплачує частини вартості майна, тому суд вважає, що правові позиції, викладені в постанові ВСУ від 01.10.2013 року по справі №11/5005/2290/2012 підлягають застосуванню при розгляді даної справи.

При цьому господарський суд вважає, що обов'язок лізингоотримувача щодо оплати заборгованості по всіх лізингових платежах при поверненні предмету лізингу відповідно до п. 6.4.2. договору повинен виконуватись з урахуванням вимог чинного законодавства та правової позиції Верховного Суду України, тобто лише в частині сплати винагороди лізингодавця.

Відповідно до п. 8.1 Договору у випадку, якщо відповідач 2 порушить строк оплати будь-якого лізингового платежу, який встановлений в Графіку, він сплачує Позивачу штраф у розмірі: 0,2 (нуль цілих дві десятих) відсотка від суми простроченого лізингового платежу за кожен випадок порушення строків оплати лізингового платежу. Кожним випадком порушення відповідачем 2 строків оплати лізингового платежу є, зокрема, кожен день прострочення оплати лізингового платежу.

Згідно ч. 6. ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від. дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Проаналізувавши п. 8.1. договору, господарський суд дійшов висновку, що кожний випадок порушення відповідачем 2 строків оплати лізингового платежу (тобто кожен ниовий день прострочки) не є новим окремим порушенням умов договору, а весь час прострочення виконання зобов'язань є триваючим порушенням, відтак штраф передбачений п. 8.1. договору за своєю правовою природою і за порядком нарахування є пенею в розумінні ст.549 Цивільного кодексу України.

За приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 Господарського кодексу України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи що в договорі фінансового лізингу сторони передбачили значно вищий розмір пені, ніж передбачений у цих нормах, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Здійснивши розрахунок пені господарський суд вважає за можливе задовольнити пеню в розмірі 2016,48 грн., яка розрахована на суму комісії (платіж як винагорода лізингодавцю, без врахування суми, яка компенсує частину вартості предмету лізингу) за періоди з 21.08.2014 року по 19.12.2014 року, з 23.09.2014 року по 19.12.2014 року, з 21.10.2014 року по 19.12.2014 року.

Відповідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимоги щодо стягнення інфляції та річних підлягають задоволенню частково, оскільки їх нарахування повинно бути здійснено на лізинговий платіж в частині лізингових відсотків, (без врахування компенсації вартості предмета лізингу), а відтак сума 3 % річних складає 231,40 грн., сума інфляційних складає 1510,07 грн., які підлягають стягненню.

07.03.2014 р. між позивачем та відповідачем 2 було укладено договір поруки (копія додасться), за яким відповідач 1 виступив поручителем по виконанню відповідачем 2 своїх зобов'язань за Договором.

У відповідності до п. 3.2 договору поруки від 07.03.2014 р. у разі невиконання або неналежного виконання відповідачем 2 в термін до 21.10.2014 р. зобов'язань за Договором з оплати лізингових платежів, відповідач 1 зобов'язаний у термін до 28.10.2014 р. перерахувати па розрахунковий рахунок позивача відповідні грошові кошти.

У зв'язку з невиконанням відповідачем 2 зобов'язань за Договором з оплати лізингових платежів, позивач звернувся до відповідача 1 з вимогою № 0212/14-1юр від 02.12.2014 р.

Слід зазначити, що 23.02.2015 року до господарського суду надійшла заява про відмову від позовних вимог щодо відповідача 1.

Пунктом 4 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Господарський суд, вважає за можливе прийняти відмову позивача від частини позовних вимог та припинити провадження по справі в частині позовних вимог до відповідача 1 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Таким чином, сума основного боргу в розмірі 271 666,08 грн. 3% річних в розмірі 870,62грн., інфляційних в розмірі 7144,82грн. та пені в розмірі 8127,65 грн. підтверджені матеріалами справи і підлягають задоволенню. В решті позовних вимог слід відмовити.

Приписами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 25, 32, 33, 36, 43, 45, 49, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства "Миколай-Плюс" (07540, Київська область, м. Березань, вул. Братів Роговців, б. 8, код ЄДРПОУ 32545759) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "АЛЬБІОН" (49083, м. Дніпропетровськ, вул. Собінова, 1, код ЄДРПОУ 37179984) суму основного боргу в розмірі 28 979,27грн., 3% 231,40грн., інфляційних в розмірі 1510,07грн., пеню в розмірі 2016,48грн. та судовий збір в розмірі 654,74 грн.

В частині позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Армада ЛТД" провадження у справі - припинити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 02.03.2015 року

Суддя С.В. Мартинюк