Рішення

від 04.03.2015 по справі 904/1237/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04.03.15р. Справа № 904/1237/15

За позовом приватного акціонерного товариства "Харківський Водоканалпроект", м.Харків

до Першотравенського міського житлово-комунального підприємства, м.Першотравенськ, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості

Суддя Петренко І.В.

Секретар судового засідання Пономарьов Є.О.

Представники:

від позивача: представник Скородєлов С.В. - довіреність № б/н від 01.01.15р.;

від відповідача: представник Валько Р.В. - довіреність № 6 від 27.02.15р.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство "Харківський Водоканалпроект", м.Харків (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до Першотравенського міського житлово-комунального підприємства, м.Першотравенськ, Дніпропетровська область (далі по тексту - відповідач) про стягнення 445044,00грн. основної заборгованості; 110815,96грн. інфляційних нарахувань; 13482,61грн. три відсотки річних.

Судові витрати по справі позивач просив суд стягнути з відповідача.

За результатами розгляду позовної заяви за вих. № б/н від 13.02.2015 року ухвалою суду від 19.02.2015 року порушено провадження по справі та призначено слухання на 04.03.2015 року.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Позивач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 03.03.2015 року з відміткою представника позивача про отримання ухвали суду 23.02.2015 року та явкою представника в судове засідання.

Відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 27.02.2015 року з відміткою представника відповідача про отримання ухвали суду 24.02.2015 року та явкою представника в судове засідання.

04.03.2015 року повноважний представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує та наполягає на їх задоволенні в повному обсязі, крім того, надав оригінали документів для огляду суду.

Повноважний представник відповідача в судовому засіданні суму основної заборгованості визнає, в частині стягнення інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних просить відмовити, також надав клопотання про долучення до матеріалів справи документів.

Господарський суд наголошує, що позивач в якості належного доказу сплати судового збору надав суду оригінал платіжного доручення №887 від 02.03.2015 року на суму 11386,85грн.

В судовому засіданні оглянуто всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.

Суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вимоги статті 69 Господарського процесуального кодексу України щодо строків розгляду справи у судовому засіданні, яке відбулося 04.03.2015 року в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, подані документи, заслухавши пояснення повноважних представників позивача та відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

20.05.2013 року між приватним акціонерним товариством "Харківський Водоканалпроект" (далі по тексту - позивач, виконавець) та Першотравенським міським житлово-комунальним підприємством (далі по тексту - відповідач, замовник) укладено договір №3432/173 на виконання проектно-пошукових та інших робіт, послуг (науково-технічної продукції) (далі по тексту - договір), відповідно до пункту 1.1 умов якого замовник поручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання по виконанню та передачі замовнику проектно-пошукові роботи: "Реконструкція Першотравенських захисних споруд в м.Першотравенськ Дніпропетровської області потужністю 7000м 3 / на добу". Робоча документація.

Пунктом 1.2 договору визначено, що підставою для виконання робіт є лист Управління комунального господарства та майна виконавчого комітету Першотравенської міської ради Дніпропетровської області №336/04-19 від 26.03.2013 року.

Пунктом 2.1 договору визначено, що за виконані роботи згідно даного договору замовник перераховує виконавцю у відповідності з протоколом про договірну ціну, яка є невід'ємною частиною договору (додаток №1) 370870,00грн., крім того НДС 20% - 74174,00грн. Всього: 445044,00грн.

Пунктом 2.2 договору визначено, що замовник до початку робіт перераховує виконавцю аванс у розмірі 30% вартості робіт по договору у сумі 111261,00грн., крім того НДС 20% - 22252,20грн. Всього:133513,20грн. Протягом 30-ти календарних днів виконавець зобов'язаний виконати роботи та надати Акт здачі-приймання виконаних робіт на суму авансу.

Пунктом 2.3 договору визначено, що кінцевий розрахунок за виконані роботи здійснюється замовником протягом 20-ти банківських днів з дня підписання сторонами акту здачі-приймання виконаних робіт.

Пунктом 5.1 договору визначено, що у випадку невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором виконавець та замовник несуть відповідальність, передбачену діючим законодавством України та даним договором.

Даний договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до виконання всіх зобов'язань за договором до 31.12.2013 року.

В якості додатку №1 до договору між позивачем та відповідачем підписано протокол узгодження про договірну ціну на виконання проектно-пошукових робіт в якій сторони досягли згоди про збільшення договірної ціни на створення (передачу) науково-технічної продукції у сумі 370870,00грн., крім того НДС 20% - 74174,00грн. Всього 445044,00грн.

В якості додатку №2 між сторонами підписано кошторис №1.

В якості додатку №3 між сторонами підписано календарний план до договору.

На виконання умов укладеного між сторонами договору позивач виконав роботи, а відповідач їх отримав, що підтверджується долученим до позовної заяви актом сдачі-приймання проектно-пошукових робіт від 24.12.2013 року за договором на загальну суму 445044,00грн.

29.12.2014р. позивачем на адресу відповідача направлено претензію за вих.№02/162 від 24.12.2014р. з вимогою погашення заборгованості за договором.

Доказом направлення вказаної претензії на адресу відповідача є лист з описом вкладень та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення представнику відповідача 14.01.2015 року.

Відповідачем претензію залишено без відповіді та задоволення.

Враховуючи, що досудовий порядок вирішення спору не дав бажаних результатів позивач звернувся до господарського суду з даною позовною заявою.

В свою чергу, відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному договору на момент розгляду спору до господарського суду не надав. Крім того, відповідач скористався наданим йому правом на судовий захист та повідомив суду, що позовні вимоги визнає частково, а саме у розмірі суми основного боргу. Стосовно стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних заперечує, з огляду на те, що роботи проводилися за бюджетний кошт і до бюджету не закладено суми інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

У відповідності до ст. ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Дослідивши матеріали справи, оригінали документів наданих позивачем та відповідачем на вимогу суду в судове засідання та заслухавши повноважних представників позивача та відповідача в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 445044,00грн., слід визнати обґрунтованими, документально доведеними, такими, що не суперечать чинному законодавству України, а отже є такими, що підлягають задоволенню.

З огляду на положення пункту 2.3 договору строк оплати робіт є таким, що настав.

Дії відповідача про визнання боргу не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Доказів оплати робіт в сумі 445044,00грн. відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, належними доказами не спростував.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч. 1. ст. 837 Цивільного кодексу України).

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (ч. 1. ст. 843 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Частиною 1 статті 853 Цивільного кодексу України передбачено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

В ч. 2 ст. 853 Цивільного кодексу України зазначено про те, що замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як зазначено у ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував відповідачу до сплати три відсотки річних за період з 29.01.2014 року по 29.01.2015 року у розмірі 13482,61грн. та інфляційні втрати за 2014 рік у розмірі 110815,98грн.

Відповідач з нарахуванням інфляційних втрат та трьох відсотків річних не погоджується, з огляду на те, що роботи проводилися за бюджетний кошт і до бюджету не закладено суми інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних.

Господарський суд наголошує, що можливість стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат передбачена Цивільним кодексом України і жодних обмежень щодо неналежної оплати робіт, які фінансуються з державного бюджету не існує і відповідач не надав суду судову практику або інші докази, які можуть надати суду право відмовити у стягнення інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних.

Крім того, господарський суд звертає уваги, що чинним Господарським процесуальним кодексом України не надано останньому права зменшувати розмір трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань, так як зазначені нарахування не є штрафними санкціями, а є компенсацією за знецінення національної валюти.

Господарський суд перевірив розрахунок трьох відсотків річних та визнав його частково невірним, а вимогу такою, що підлягає задоволення частково, а саме у розмірі 13424,48грн.

Господарський суд перевірив розрахунок інфляційних втрат та визнав його частково невірним, а вимогу такою, що підлягає задоволення частково, а саме у розмірі 110815,96грн.

В порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 11385,71грн., з урахуванням того, що 99,99% позовних вимог позивача судом задоволено.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 509, 530, 599, 612, 625, 837, 843, 846, 853, 854 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 21, 32, 33, 34, 36, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Першотравенського міського житлово-комунального підприємства (52803, Дніпропетровська область, м.Першотравенськ, вул.Комсомольська, 12; ідентифікаційний код 32598423) на користь приватного акціонерного товариства "Харківський Водоканалпроект" (61072, м.Харків, вул.Тобольська, 42А; ідентифікаційний код 02494957) 445044,00грн. (чотириста сорок п'ять тисяч сорок чотири грн. 00 коп.) основної заборгованості; 110815,96грн. (сто десять тисяч вісімсот п'ятнадцять грн. 96 коп.) інфляційних нарахувань; 13424,48грн. (тринадцять тисяч чотириста двадцять чотири грн. 48 коп.) три відсотки річних;

11385,71грн. (одинадцять тисяч триста вісімдесят п'ять грн. 71 коп.) судового збору, видати наказ.

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

05.03.2015 року

Суддя І.В. Петренко