Рішення

від 05.03.2015 по справі 909/17/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2015 р. Справа № 909/17/15

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Цюх Г. З., при секретарі судового засідання Ломей Л. Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Заступника прокурора м.Івано-Франківська, вул. Гаркуші, 9, м.Івано-Франківськ, 76000 в інтересах держави в особі Управління Державної служби охорони при Управлінні МВС України в Івано-Франківській області, вул.Млинарська,2, м. Івано-Франківськ, 76010

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Авангард", вул. Підгірка, с.Загвіздя, Тисменицький район, Івано-Франківська область, 77450

про стягнення 466864,49 грн. заборгованості

за участю представників сторін:

від прокуратури: Голіней О.М. - прокурор відділу, службове посвідчення № 017515 від 06.06.13,

від позивача: Микитюк Т.І. - юрисконсульт, довіреність № 21/1-69чр від 17.01.15,

від відповідача: не з"явилися,

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора м.Івано-Франківська в інтересах держави в особі Управління Державної служби охорони при Управлінні МВС України в Івано-Франківській області звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Авангард" про стягнення заборгованості в сумі 466864,49 грн., в тому числі 448002,5 грн. основного боргу та 18861,99 грн. пені.

Керуючись ч.3 ст.2 ГПК України, прокурор в позовній заяві №133-657-13 від 19.11.13 (Вх.№13060/13 від 03.12.13) визначив, на підставі якого законодавства подається позов; в чому саме порушуються матеріальні інтереси держави; обґрунтував необхідність їх захисту.

Тому, у відповідності до ч.1 ст.2 ГПК України, слід вважати, що прокурор з вимогами, викладеними в позові, звернувся до господарського суду в інтересах держави на підставі покладеного на нього п.2 ст. 121 Конституції України представництва.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 06.01.15р. порушено провадження у справі розгляд справи призначено на 29.01.15. Ухвалою суду від 29.01.15 розгляд справи відкладено на 10.02.15.

В засіданнях суду 10.02.15 та 17.02.15 оголошувались перерви.

05.03.15 розгляд справи продовжено.

Прокурор та представник позивача в засіданні суду зазначили, що позивачем в процесі розгляду справи частково сплачено борг в сумі 50000 грн., в зв"язку з чим просили стягнути 398002,5 грн. основного боргу та 18861,99 грн. пені.

Представник відповідача після перерви в засідання суду не з"явився направив суду клопотання №243 від 05.03.15 (вх.№2428/15 від 05.03.15) про продовження строку розгляду справи, в зв'язку з неможливістю направити повноважного представника в судове засідання.

Відповідно до ст.69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. Спір про стягнення заборгованості за опротестованим векселем має бути вирішено господарським судом у строк не більше одного місяця від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Не підлягає задоволенню клопотання відповідача про продовження строку розгляду справи та її відкладення, оскільки причина, на яку посилається відповідач, не є поважною причиною неявки його представника у судове засідання. Суд не обмежував відповідача колом певних осіб для представництва його інтересів при розгляді справи. Зазначене узгоджується з правовою позицією Вищого господарського суду України, наведеною у п. 3.9.2. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12 2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Крім того, відкладення розгляду справи є правом, а не обов'язком суду, якщо суд дійде висновку про можливість вирішення спору в даному судовому засіданні.

Слід зазначити, що розгляд справи вже відкладався ухвалою суду від 22.07.14 на підставі ст. 77 ГПК України, а також двічі оголошувались перерви - в засіданнях суду 10.02.15 та 17.02.15.

Відповідно до ч.3 ст.22 ГПК сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

За таких обставин, згідно ст.75 ГПК України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами, враховуючи, що у суду є всі необхідні докази для вирішення спору по суті, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши прокурора та представника позивача, дослідивши та оцінивши зібрані докази відповідно до приписів ст.43 ГПК України, з"ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, судом з"ясовано наступне.

22.11.13 між Управлінням державної служби охорони при УМВС України в Івано-Франківській області (позивач) та Публічним акціонерним товариством "Авангард" (відповідач) укладено договір №5197/1842 на охорону об'єкта постами фізичної охорони УДСО при УМВС України в івано-Франківській області (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, Замовник доручає, а охорона зобов"язується забезпечити у межах наданих повноважень охорону ПАТ "Авангард", що розміщене за адресою: с.Загвіздя, Тисменицького району Івано-Франківської області (надалі об"єкт) шляхом виставлення постів фізичної Охорони згідно дислокації (додаток №1 до договору) з метою відвернення безпосередніх посягань на об"єкт, здійснювати заходи, спрямовані на припинення несанкціонованого Замовником доступу третіх осіб до Об'єкту, збереження його фізичного стану і забезпечення здійснення Замовником всіх належних йому повноважень щодо майна.

Пунктом 3.1. Договору встановлено, що ціна послуг охорони за цим Договором є договірною і зазначається сторонами у Розрахунку та Протоколі узгодження договірної ціни (додатки №№ 2, 3 до Договору).

Відповідно до п.3.2. Договору, вартість охоронних послуг по договору на кожний окремий місяць розраховується сторонами на підставі дослокації та розрахунку (додатки 1,2 договору), відповідно до кількості годин надання цих послуг в кожному окремому місяці та їх вартості.

Згідно до п. 3.5. Договору встановлено, що оплата за послуги Охорони (позивача) здійснюється Замовником (відповідачем) на умовах попередньої оплати до 10 числа поточного місяця шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Охорони (позивача) у розмірі, визначеному згідно пункту 3.2. Договору.

Пунктом 4.2.1. Договору зазначено, що Замовник (відповідач) зобов'язаний прийняти послуги Охорони (позивача) щодо охорони Об'єкта у встановлений сторонами час дії Договору та своєчасно вносити плату за послуги Охорони (позивача) у визначено Договором обсязі та строки.

На виконання умов Договору позивач в період з вересня по листопад 2014 року надав відповідачу охоронні послуги на загальну суму 597082,5 грн. грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами прийому-здачі виконаних робіт/ послуг за вересень-листопад 2014 року (а.с.22-23), які підписані і скріплені печатками обох сторін без жодних зауважень, що свідчить про належне виконання позивачем взятих на себе зобов"язань .

Враховуючи, що відповідач частково розрахувався за отримані послуги, заборгованість станом на день звернення до суду становила 448002,5 грн.

Відповідно до ст.629 ЦК України Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічне положення закріплено в ч.1 ст. 188 ГК України.

Якщо у зобов"язанні встановлено строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню в цей строк (ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно пункту 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи, що відповідачем після звернення позивача до суду сплачено 50000 грн. основного боргу, що підтверджується платіжним дорученням №2147483648 від 16.02.15, провадження в цій частині слід припинити за відсутністю предмету спору відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України, з віднесенням на відповідача в цій частині судових витрат, що довів спір до суду.

З врахуванням наведеного, до стягнення підлягає 398002,5 грн. основного боргу основного боргу.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Так як відповідач порушив терміни оплати за надані послуги (п.3.5 договору), позивач нарахував на підставі п.8.1. договору - 18861,99 грн. пені.

Приписами ст.546, ст.549 ЦК України, ст.ст. 230-232 ГК України визначено, що одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є неустойка у формі пені, штрафу, яка сплачується боржником у разі порушення зобов'язання. Згідно ч.2 ст. 551 ЦК України, п.4 ст.231 ГК України, якщо предметом неустойки є грошова сума і її розмір законом не визначений, розмір неустойки встановлюється договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов"язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов"язання мало бути виконано.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 8.1 договору сторонами погоджено, що у випадку несвоєчасної (неповної) оплати послуг по договору, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня від суми простроченої плати за кожний день прострочення платежів.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом перевірено правильність нарахування пені та встановлено, що вона є арифметично вірною.

Таким чином, до стягнення підлягають 398002,5 грн. основного боргу та 18861,99 грн. пені.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Згідно із ч.1, 2 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст.49 ГПК України, слід покласти судові витрати, а саме: 9337,29 грн. витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст.ст. 179, 193, 216, 230-232 ГК України, ст.ст. 509, 526, 530, 546, 549, 612, 614, Цивільного кодексу України, ст.ст.33, 34, 43, 49, 75, п.1-1 ч.1 ст.80, ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Заступника прокурора м.Івано-Франківська в інтересах держави в особі Міністерства внутрішніх справ України в особі Управління Державної служби охорони при УМВС України в Івано-Франківській області до Публічного акціонерного товариства "Авангард" про стягнення 466864,49 грн. заборгованості - задоволити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Авангард" (вул. Підгірка, с. Загвіздя, Тисменицький район, Івано-Франківська область, 77450, код 00853582) на користь Управління державної служби охорони при УМВС України в Івано-Франківській області (вул. Млинарська, 2, м.Івано-Франківськ, 76000, код 08596908) - 398002 (триста дев"яносто вісім тисяч дві) грн. 50 коп. основного боргу та 18861 (вісімнадцять тисяч вісімсот шістдесят одну) грн. 99 коп. пені.

Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Провадження у справі в частині стягнення 50000 грн. основного боргу припинити за відсутністю предмету спору.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Авангард" (вул. Підгірка, с. Загвіздя, Тисменицький район, Івано-Франківська область, 77450, код 00853582) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів: Управління Державної казначейської служби України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37952250; Банк отримувача: ГУ ДКСУ у Івано-Франківській області; код банку отримувача (МФО): 836014; Рахунок отримувача: 31219206783002; код класифікації доходів бюджету: 22030001; Код ЄДРПОУ суду: 03499939) - 9337 (дев"ять тисяч триста тридцять сім) грн. 29 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ Державній податковій інспекції у м. Івано-Франківськ ГУ ДФС в Івано-Франківській області після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

повне рішення складено 05.03.15

Суддя Г.З. Цюх

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"