Рішення

від 26.02.2015 по справі 910/29068/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.2015Справа №910/29068/14

За позовом Комунального підприємства по переробці нерудних будівельних матеріалів

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІХОЛД"

про стягнення 4 932,52 грн.

Суддя: Домнічева І.О.

Представники сторін:

від позивача: Соколова М.Ф. - за дов..

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство по переробці нерудних будівельних матеріалів звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІХОЛД" про стягнення 4 932,52 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем здійснено передоплату в той час як, відповідач поставки товару не здійснив.

Ухвалою від 29.12.2014 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 20.01.2015 р.

Судове засідання 20.01.2015 р. не відбулося.

Ухвалою від 26.01.2015 р. розгляд справи призначено на 29.01.2015 р.

29.01.15р. через відділ діловодства суду позивачем подано додаткові матеріали по справі.

Ухвалами від 29.01.2015 р. продовжено строк розгляду справи у відповідності до статті 69 Господарського процесуального кодексу України та відкладено розгляд справи на 17.02.2015 р.

Судове засідання 17.02.2015 р. не відбулося.

Представник відповідача в судове засідання 26.02.15 р. не з'явився, про причини неявки не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Жодних заяв, клопотань через відділ діловодства суду від відповідача не надходило.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи наявність у матеріалах справи доказів належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній матеріалами у відповідності до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 26.02.15 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮНІХОЛД" (надалі - відповідач) виставило рахунок на оплату № 1347 від 04.06.14р. Комунальному підприємству по переробці нерудних будівельних матеріалів (надалі - позивач) на суму 4300,00 грн. за проволку 4 ВР-1.

Позивач платіжним дорученням №290 від 11.06.14р. перерахував відповідачу кошти у розмірі 4300,01 грн., з призначенням платежу оплата за дріт по рахунку № 1347 від 04.06.14р.

Проте, Відповідач поставку товару так і не здійснив.

26.06.14 р. позивач звернувся до відповідача з письмовою вимогою вих..№106 від 26.06.14р. у якій просив повернути суму у розмірі 4 300,01 грн., яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Станом на час розгляду справи передоплата у розмірі 4 300,01 грн. за товар не повернута доказів зворотнього та будь-яких заперечень відповідачем не надано.

Зобов'язанням, згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначається, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.

В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частинами 1, 2 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом; боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши відповідні розрахунки Позивача, суд встановив, що позовна вимога про стягнення з Відповідача 49,13 грн. 3% річних, 374,10 грн. інфляційних, є обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем заявлена позовна вимога про стягнення процентів за користування грошовими коштами на рівні облікової ставки Національного банку України у розмірі 209,28 грн., яка задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Позивач посилається на ч.6 ст. 231 ст. ГК України, проте, виходячи з наведених положень ст. 231 Господарського кодексу України, обов'язковою умовою нарахування штрафних санкції є досягнення сторонами згоди щодо їх застосування, а також визначення їх розміру. Враховуючи відсутність між сторонами будь-яких домовленостей щодо застосування штрафних санкцій, їх виду та розміру, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги про стягнення процентів за користування грошовими коштами.

Посилання позивача на ст. 1048 ЦК України, є безпідставні.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином відповідачем, а відтак такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при частковому задоволенні позову судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин та керуючись ст. ст. 4 3 , 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІХОЛД» (03179, м. Київ, вул. Чорнобильська, б.6, оф. 1; код ЄДРПОУ 39058257) на користь Комунального підприємства по переробці нерудних будівельних матеріалів (04128, м.Київ. вул. Стеценка, 20; код ЄДРПОУ 05456733) 4 300 (чотири тисячі триста) грн. 01 коп. заборгованості, 374 (триста сімдесят чотири) грн. 10 коп. інфляційних, 49 (сорок дев'ять ) грн. 13 коп. 3% річних та 1 749 (одну тисячу сімсот сорок дев'ять) грн. 48 коп. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 03.03.2015р.

Суддя І.О.Домнічева