Рішення

від 03.03.2015 по справі 909/6/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2015 р. Справа № 909/6/15 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Цюх Г. З., при секретарі судового засідання Ломей Л. Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпресдистрибуція", пр-т Ак. Палладіна,44, м. Київ, 03680; поштова адреса: а/с 24, м.Київ, 03142

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Станіслав", вул. В.Івасюка,50 кв. 6, м. Івано-Франківськ, 76018; вул. Донцова,13, м.Івано-Франківськ, 76018

про стягнення 93729,86 грн. заборгованості

за участю представників сторін:

від позивача: Виноградова О.В. - представник, довіреність № 14/06/03 від 03.06.14,

від відповідача: Пукіш Т.Р. - представник, довіреність від 06.02.15,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрпресдистрибуція" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Станіслав" з врахуванням клопотання №С-1601/1 від 16.01.15 (вх.№827/15 від 22.01.15) заборгованості в сумі 93729,86 грн., в тому числі 87998,27 грн. основного боргу, 3070,98 грн. пені, 2292,09 грн. інфляційних та 368,52 грн. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 06.01.15р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 29.01.15. Ухвалами суду від 29.01.15 та 10.02.15 розгляд справи відкладався.

Представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві.

Відповідач визнав позов в частині стягнення основного боргу, інфляційних та 3% річних, заперечував щодо стягнення пені, однак будь-яких письмових пояснень чи доказів в підтвердження своїх заперечень суду не надав.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши зібрані докази відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, з"ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, судом з"ясовано наступне.

03.01.12 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Укрпресдистрибуція" (постачальником) та товариством з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Станіслав" (покупцем) було укладено договір №030112/64 поставки продукції періодичного друкованого засобу масової інформації, відповідно до умов якого постачальник (позивач) зобов'язався передавати продукцію періодичного друкованого засобу масової інформації (продукцію) у власність покупця (відповідача) для її подальшої реалізації споживачам через мережу розповсюдження покупця, а покупець (відповідач) зобов'язався прийняти продукцію й оплатити її на умовах, визначених договором.

Сторони погодили, що найменування, асортимент, кількість продукції в упаковці, умови оплати покупцем за продукцію, ціна за одиницю продукції, рекомендована ціна для подальшого продажу продукції покупцем споживачам та інші суттєві умови визначаються в додатку (специфікації), що є невід'ємною частиною цього договору. Покупець бере на себе зобов'язання зі збуту товарів у повному асортименті (п. 1.2 договору).

У відповідності до п. 2.5. договору передача та прийняття продукції по кількості та якості відбувається представниками сторін та оформляється згідно з видатковою накладною (накладними) шляхом її підписання відповідними представниками та скріпленням печатками сторін. Всі претензії щодо кількості та якості продукції під час її приймання оформляються відповідним актом, який підписується представниками та скріплюється печаткою покупця, і підписується представником перевізника постачальника.

Термін та порядок оплати за продукцію здійснюється покупцем відповідно до умов, визначених в відповідному додатку до цього договору (п. 3.1 договору).

Згідно з п. 2.13. договору, підставою для зменшення боргу покупця перед постачальником на суму ремісійних лімітів може бути лише фізичне отримання постачальником ремісійніх лімітів, та накладної на повернення на них з коректною інформацією щодо найменувань видань, їх номерів, кількості, ціни відвантаження та загальної вартості ремісійних лімітів.

Пунктом 2.7. договору і додатками до договору (специфікаціями) передбачено можливість повернення ремісійних лімітів покупцем постачальнику в розмірі 100 % (від кількості непроданої покупцем продукції, термін реалізації якої завершився). Винятком є видання "JOY. Украинское издание", починаючи з №6/2014, повернення ремісійних лімітів на яке можливе в розмірі 10% від кількості непроданих відповідачем журналів, термін реалізації яких завершився.

Згідно з п. 2.8. договору за повернення покупцем ремісійних лімітів постачальнику несе відповідальність покупець, який самостійно формує та здійснює повернення на протязі 14 днів з дня закінчення продажу видань. Сторони можуть домовитись про повернення непроданих видань одночасно з відвантаженням наступних.

Так, на виконання умов договору, позивач вчасно відвантажив продукцію належної якості на склад відповідача, а покупець отримав продукцію, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними, копії яких долучено до матеріалів справи (а.с.43-137).

Однак, взятих на себе зобов'язань за договором відповідач належним чином не виконав, вартість отриманого товару оплатив частково, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 87998,27 грн.

Відповідно до ст. 15-16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалось вище, сторони передбачили, що оплата здійснюється протягом 14 календарних днів з дня отримання товару.

В силу приписів ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно пункту 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи вищенаведене та визнання позову відповідачем, суд вважає позовну вимогу щодо стягнення 87998,27 грн. заборгованості за поставлений товар обгрунтованою і такою, що підлягає до задоволення.

Також обгрунтованими є вимоги позивача про стягнення 3070,98 грн. пені, 2292,09 грн. інфляційних та 368,52 грн. - 3% річних, враховуючи наступне.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив иконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Правильність нарахування інфляційних судом перевірено.

Приписами ст.546, ст.549 ЦК України, ст.ст. 230-232 ГК України визначено, що одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є неустойка у формі пені, штрафу, яка сплачується боржником у разі порушення зобов'язання. Згідно ч.2 ст. 551 ЦК України, п.4 ст.231 ГК України, якщо предметом неустойки є грошова сума і її розмір законом не визначений, розмір неустойки встановлюється договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов"язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов"язання мало бути виконано.

У відповідності з п. 5.1 договору у випадку порушення покупцем своїх зобов'язань щодо оплати цього договору він несе відповідальність у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом перевірено правильність нарахування пені, інфляційних, 3% річних та встановлено, що вони є арифметично вірними.

Таким чином, до стягнення підлягають 87998,27 грн. основного боргу, 3070,98 грн. пені, 2292,09 грн. інфляційних та 368,52 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Згідно із ч.1, 2 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Також позивач просив стягнути з відповідача 2172 грн. понесених витрат на відрядження (транспортні витрати і добові).

В п.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.13 із змінами зазначено:

Відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; плати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи. До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою.

Враховуючи, що судом (ухвалами від 06.01.15, 29.01.15 та 10.02.15) явка повноважного представника позивача не визнавалась обов"язковою, тому в стягненні 2172 грн. понесених витрат на відрядження належить відмовити.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст.49 ГПК України, слід покласти судові витрати, а саме: 1874,6 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст.ст. 179, 193, 218, 230 ГК України, ст.ст. 509, 526, 530, 546, 549, 610, 612, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.33, 34, 43, 49, ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпресдистрибуція" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Станіслав" про стягнення 93729,86 грн. заборгованості - задоволити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Станіслав" (вул. В.Івасюка,50 кв. 6, м. Івано-Франківськ, 76018; вул. Донцова,13, м.Івано-Франківськ, 76018, код 30474880) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпресдистрибуція" (пр-т Ак. Палладіна,44, м. Київ, 03680; поштова адреса: а/с 24, м.Київ, 03142, код 33777785) - 87998 (вісімдесят сім тисяч дев"ятсот дев"яносто вісім) грн. 27 коп. основного боргу, 3070 (три тисячі сімдесят) грн. 98 коп. пені, 2292 (дві тисячі двісті дев"яносто дві) грн. 09 коп. інфляційних, 368 (триста шістдесят вісім) грн. 52 коп. - 3% річних та 1874 (одну тисячу вісімсот сімдесят чотири) грн. 60 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

повне рішення складено 05.03.15

Суддя Г.З. Цюх

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"