Рішення

від 25.02.2015 по справі 910/17612/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.02.2015Справа №910/17612/13

За позовом Київського міжрайонного екологічного прокурора Дніпровської екологічної прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Дочірнього підприємства «Водограй»

про внесення змін до договору оренди

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від Прокуратури міста Києва: Скляр Д.Ю.

від позивача: Баранов М.С.

від відповідача: Мельник С.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Київський міжрайонний екологічний прокурор Дніпровської екологічної прокуратури звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради до Дочірнього підприємства «Водограй» про внесення змін до п. 4.2. договору оренди земельної ділянки, укладеного Київською міською радою з Дочірнім підприємством «Водограй», зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської державної адміністрації), про що зроблено запис від 25.06.2005 р. за № 66-6-00274 у книзі записів державної реєстрації договорів, виклавши його в певній редакції. Позовні вимоги обґрунтовані прийняттям Київською міською радою рішення «Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру орендної плати у відповідність до положень 288 Податкового кодексу України», яким встановлено орендну плату у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2013 р. порушено провадження у справі № 910/17612/13 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 14.10.2013 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

У процесі провадження у справі відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив, мотивуючи свої заперечення тим, що на час розгляду даного спору відсутнє рішення органу місцевого самоврядування про внесення змін до договору оренди № 66-6-00274, у зв'язку з чим відсутні підстави для зміни вищевказаного договору.

Крім того, відповідач стверджує, що не отримував пропозиції від Київської міської ради про зміну умов договору № 66-6-00274,

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2013 р. зупинено провадження у справі № 910/17612/13 до вирішення справи № 910/23483/13 за позовом Дочірнього підприємства «Водограй» до Київської міської ради про внесення змін до договору оренди та тлумачення його змісту.

Як встановлено судом, рішенням Господарського суду міста Києва від 18.03.2014 р. у справі № 910/23483/13 (залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2014 р. та постановою Вищого господарського суду України від 20.11.2014 р.) за позовом Дочірнього підприємства «Водограй» до Київської міської ради про внесення змін до договору оренди та тлумачення його змісту у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.01.2015 р. поновлено провадження у даній справі та призначено до розгляду у судовому засіданні на 09.02.2015 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2015 р. розгляд справи відкладено на 25.02.2015 р.

Київська міська рада надала письмові пояснення по справі, у яких зазначає про підтримку позову прокуратури та просить задовольнити позов.

У даному судовому засіданні представник Дочірнього підприємства «Водограй» подав клопотання про зупинення провадження у справі № 920/17612/13 до вирішення справи № 910/22967/14 за позовом Дочірнього підприємства «Водограй» до Київської міської ради про визнання недійсним п. 282 рішення Київської міської ради № 89/9146 від 28.02.2013 р.

Прокурор та представник позивача заперечили проти задоволення клопотання Дочірнього підприємства «Водограй» про зупинення провадження у даній справі та заявили про підтримку позову.

Розглянувши клопотання Дочірнього підприємства «Водограй» про зупинення провадження у даній справі, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників провадження у даній справі, суд відмовив у задоволенні вказаного клопотання, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Статтею 12 Господарського процесуального кодексу України до підвідомчості господарських судів віднесено, зокрема, справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Відповідно до п. 3.16. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

За приписами п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 24.10.2011 р. «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також спори, пов'язані визнання недійсними відповідних актів органів місцевого самоврядування

Згідно з п. 1.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 р. господарським судам підвідомчі лише справи у спорах, що виникають із земельних відносин приватноправового характеру, тобто з відносин, врегульованих нормами цивільного або господарського права і пов'язаних із здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності. Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Отже, у таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі з суб'єктами підприємницької діяльності.

Тож, приймаючи уваги, що на законодавчому рівні закріплені повноваження господарського суду щодо вирішення спорів, які виникають із земельних відносин, зокрема, в частині встановлення законності/незаконності рішень органів місцевого самоврядування, суд дійшов висновку про відсутність у даному випадку підстав для зупинення провадження у справі № 920/17612/13 до вирішення справи № 910/22967/14 за позовом Дочірнього підприємства «Водограй» до Київської міської ради про визнання недійсним п. 282 рішення Київської міської ради № 89/9146 від 28.02.2013 р.

Між тим, на даний час рішення Київської міської ради № 89/9146 від 28.02.2013 р. є чинним.

Крім того, суд вважає за доцільне звернути увагу, що відповідно до ст. 6 Закону України «Про прокуратуру» органи прокуратури України становлять єдину централізовану систему, яку очолює Генеральний прокурор України, з підпорядкуванням нижчестоящих прокурорів вищестоящим.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про прокуратуру» прокурор, який бере участь в розгляді справ у судах, додержуючи принципу незалежності суддів і підкорення їх тільки закону, сприяє виконанню вимог закону про всебічний, повний і об'єктивний розгляд справ та постановленню судових рішень, що грунтуються на законі.

Згідно зі ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Таким чином, представництво держави у даній справі здійснюється Прокуратурою міста Києва відповідно до приписів Закону України «Про прокуратуру».

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками процесу, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 25.02.2015 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

22.06.2005 р. між Київською міською радою та Дочірнім підприємством «Водограй» укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого позивач, на підставі рішення Київської міської ради від 21.10.2004 р. № 612/2022, зобов'язався за актом приймання-передачі передати, а відповідач - прийняти в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку площею 0, 0926 га для будівництва, експлуатації та обслуговування закладу громадського харчування по Броварському проспекту, 12 у Дніпровському районі міста Києва, нормативна грошова оцінка якої становить 676 485, 65 грн. на 5 років.

Згідно з п.п. 4.1., 4.2. договору визначена договором орендна плата за земельну ділянку становить платіж, який відповідач вносить позивачу за користування земельною ділянкою у грошовій формі. Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 1,5 % від її нормативної грошової оцінки.

Відповідно до п. 4.3. договору розмір орендної плати може змінюватися за згодою сторін шляхом прийняття відповідного рішення Київською міською радою та внесення змін до цього договору.

Відповідно до п. 4.7. договору розмір орендної плати може переглядатись у випадках, передбачених законом, за згодою сторін, але не частіше, ніж один раз у рік.

У відповідності до п. 11.1. договору всі зміни та/або доповнення до цього договору вносяться за згодою сторін.

22.06.2005 р. договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. та зареєстровано в реєстрі за № 433.

625.02.2005 р. договір зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис за № 66-6-00274 у книзі записів державної реєстрації договорів.

25.05.2010 р. між Київською міською радою та Дочірнім підприємством «Водограй» укладено угоду про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 25.06.2005 р. № 66-6-00274, відповідно до якої термін оренди земельної ділянки становить 25 років.

28.02.2013 р. Київською міською радою прийнято рішення № 89/9146 «Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру орендної плати у відповідність до положень 288 Податкового кодексу України» відповідно до якого орган місцевого самоврядування вирішив внести зміни до договорів оренди земельних ділянок в частині річної орендної плати, встановивши її у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки.

Крім того, вищевказаним рішенням на орендарів, зокрема, на Дочірнє підприємство «Водограй», покладено обов'язок забезпечити оформлення внесення відповідних змін до договорів оренди земельних ділянок.

Рішенням Київської міської ради № 321/9378 від 22.05.2013 р. внесено зміни в додаток до рішення Київської міської ради № 89/9146 від 28.02.2013 р. «Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру орендної плати у відповідність до положень 288 Податкового кодексу України» та виключено п.п. 232, 266, 278, 279, 282, 283, 284, 290 з додатку.

Слід відзначити що саме пунктом 282 додатку до рішення Київської міської ради № 89/9146 від 28.02.2013 р. передбачено оформлення внесення змін до договору № 66-6-00274 від 25.06.2005 р.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, прокурор стверджує, що зміна розміру відсотків від грошової оцінки землі є підставою для внесення змін до договору в частині орендної плати, в той час як відповідач із відповідною заявою до Київської міської ради не звертався, у зв'язку з чим прокурор звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради з вимогою про внесення змін до договору оренди земельної ділянки в частині річної орендної плати.

Нормативно обґрунтовуючи заявлені вимоги, прокурор посилається на положення ст. 188 Господарського кодексу України, а також ст.ст. 651, 652 Цивільного кодексу України та ст. 30 Закону України «Про оренду землі».

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає за необхідне відзначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України вставлено, що господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників регулюються цивільним законодавством, зокрема, Цивільним кодексом України.

У відповідності до ст. 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Земельні відносини, відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України, регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

За приписами статті 19 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на момент укладення спірного договору) орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, централізується на спеціальних бюджетних рахунках, розподіляється і використовується відповідно до Закону України "Про плату за землю" і не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюється зазначеним Законом.

У відповідності до ст. 21 Закону України «Про оренду землі» умови договору оренди про розмір орендної плати можуть переглядатися за згодою сторін. Орендар має право вимагати відповідного зменшення орендної плати у випадках, якщо стан орендованої земельної ділянки погіршився не внаслідок дій чи бездіяльності орендаря.

За приписами ст. 30 Закону України «Про оренду землі» зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Також суд відзначає, що на момент укладення спірного договору розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку регулювались Законом України «Про плату за землю» (чинний на момент укладення спірного договору), статтею 2 якого встановлено, що плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

З 01.01.2011 р. набрав чинності Податковий кодекс України, положеннями якого (в редакції, чинній на момент прийняття Київською міською радою рішень № 89/9146 та № 321/9378) передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою : для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Статтею. 274 Податкового кодексу України визначено, що ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

За приписами ст. 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Тобто, виходячи з імперативних приписів наведених норм законодавства річна орендна плата за земельну ділянку, що є предметом договору оренди земельної ділянки від 25.06.2005 р. за № 66-6-00274 у будь-якому випадку не може бути меншою ніж 3 % від їх нормативної грошової оцінки.

Тож, приймаючи до уваги, що розпорядження землями комунальної власності належить до компетенції відповідного органу місцевого самоврядування, які реалізують їх через прийняття обов'язкових для виконання рішень, з огляду на норми ст. 19 Конституції України, якими передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, суд відзначає, що акти органів місцевого самоврядування мають відповідати вимогам Конституції України та законам України та спрямовуватись на реалізацію останніх.

В той же час, виключення пункту 282 з додатку до рішення Київської міської ради № 89/9146 від 28.02.2013 р., яким передбачалось, зокрема, приведення у відповідність договору оренди земельної ділянки від 25.06.2005 р. за № 66-6-00274 до вимог Податкового кодексу України, фактично призводить до ігнорування як орендарем, так і орендодавцем імперативних вимог ст. 288 Податкового кодексу України.

При цьому слід звернути увагу, що одним із ключових завдань органів місцевого самоврядування в галузі земельних відносин, зокрема, є забезпечення раціонального використання земельних ресурсів, а також реалізація принципу оплатності оренди землі.

В свою чергу, приймаючи рішення № 321/9378 від 22.05.2013 р. «Про внесення змін до рішення Київської міської ради № 89/9146 від 28.02.2013 р. «Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру орендної плати у відповідність до положень ст. 288 Податкового кодексу України» органом місцевого самоврядування не наведено підстав виключення Дочірнього підприємства «Водограй» з переліку орендарів, договори оренди яких підлягають приведенню у відповідність до ст. 288 Податкового кодексу України (наявність пільг, зміна статусу, цільового призначення земельної ділянки тощо).

З огляду на вищевикладене, керуючись ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, розглядаючи даний спір по суті, суд не застосовує рішення Київської міської ради № 321/9378 від 22.05.2013 р. «Про внесення змін до рішення Київської міської ради № 89/9146 від 28.02.2013 р. «Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру орендної плати у відповідність до положень 288 Податкового кодексу України» з наведених вище підстав.

Крім того, проаналізувавши положення законодавства України, суд дійшов висновку, що як на момент укладення спірного договору, так і на момент розгляду спору в суді, орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності була/є регульованою ціною, що, в свою чергу, свідчить про наявність підстав для перегляду розміру орендної плати - у разі законодавчої зміни її граничного розміру.

Рішенням Київської міської ради від 28.02.2013 р. № 89/9146 «Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру орендної плати у відповідність до положень 288 Податкового кодексу України» передбачено внесення змін до договорів оренди земельної ділянки в частині орендної плати, що відповідає вищенаведеним нормами законодавства та загальним принципам землекористування в Україні.

Статтею 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (ст. 652 Цивільного кодексу України).

Нормами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України статтею 188 якого передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

З метою однакового і правильного застосування господарськими судами норм матеріального і процесуального права у розгляді справ у спорах, що виникають із земельних відносин, Пленум Вищого господарського суду України надав роз'яснення у формі постанови № 6 від 17.05.2011 р. «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин», у п. 2.18. якої зазначається, що вирішення спорів про внесення змін до договору пов'язане із застосуванням положення частини першої статті 626 Цивільного кодексу України, відповідно до якої договір є узгодженим волевиявленням двох або більше сторін, і тому суд не може зобов'язати іншу сторону договору внести зміни до нього. Отже, зацікавлена сторона у випадках, передбачених законом, може просити суд про внесення зміни до договору згідно з рішенням суду, а не про зобов'язання відповідача внести такі зміни до договору.

Згідно з п. 2.19 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 р. «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку. Оскільки відповідно до частини першої статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, внесення змін до договору оренди землі у разі зміни ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів уповноваженим органом повинно здійснюватися з дотриманням порядку, визначеного цією статтею Господарського кодексу України. У разі не досягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, згідно з позицією Верховного Суду України, що викладена у постанові від 20.11.2012 р. у справі № 28/5005/640/2012 з посиланням на рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 р. надсилання відповідачу про внесення змін до спірного договору оренди є виключно правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання вимог ст. 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору оренди земельної ділянки не позбавляє його права звернутися до суду з позовом до відповідача про зміну умов договору за наявності спору, тобто відсутності згоди на зміну умов договору.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, підсумовуючи вищенаведені обставини, здійснивши аналіз норм чинного законодавства України, виходячи із наведених позивачем підстав та фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо необхідності внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 25.06.2005 р. за № 66-6-00274, укладеного між Київською міською радою та Дочірнім підприємством «Водограй» в частині орендної плати.

Суд також звертає увагу, що аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 27.12.2010 р. у справі № 27/15-10, від 23.05.2011 р. у справі № 7/105-10(30/234-09), від 30.05.2011 р. у справі № 17/299-10, від 04.07.2011 р. у справі № 41/81пд, від 20.11.2012 р. у справі № 28/5005/640/2012, а також у постанові Вищого господарського суду України від 17.03.2014 р. у справі № 910/16174/13.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позову прокурора у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стягуються з відповідача в доход Державного бюджету України.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Внести зміни до п. 4.2. договору оренди земельної ділянки, укладеного між Київською міською радою (01044, м. Київ, вул. Хрещатик 36, код ЄДРПОУ 22883141) та Дочірнім підприємством «Водограй» (02089, м. Київ, пр. Броварський, 16, код ЄДРПОУ 24254337) від 25.06.2005 р. за № 66-6-00274, виклавши його у такій редакції:

«Річна орендна плата за земельну ділянку, відповідно до рішення Київської міської ради № 89/9146 від 28.02.2013 р. «Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України» встановлюється у розмірі 3 % від її грошової оцінки».

3. Стягнути з Дочірнього підприємства «Водограй» (02089, м. Київ, пр. Броварський, 16, код ЄДРПОУ 24254337), з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання судового рішення, в доход Державного бюджету України 1 218, 00 (одна тисяча двісті вісімнадцять грн. 00 коп.) грн. - судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 02.03.2015 р.

Суддя Пригунова А.Б.