Рішення

від 02.03.2015 по справі 914/147/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.03.2015 р. Справа № 914/147/15

За позовом: Публічного акціонерного товариства «Іскра», м.Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «АсМАП Логістика», с.Зимна Вода Пустомитівського району Львівської області

про стягнення 11383,96грн.

Суддя Щигельська О.І.

при секретарі Зарицькій О.Р.

Представники:

Від позивача: Луцюк Н.Д. - представник за довіреністю

Від відповідача: не з'явився

Суть спору: позов заявлено Публічним акціонерним товариством «Іскра», м.Львів до Товариства з обмеженою відповідальністю «АсМАП Логістика», с.Зимна Вода Пустомитівського району Львівської області про стягнення 11383,96грн., з яких 7999,26грн. основного боргу, 2338,99грн. індексу інфляції та 1045, 71грн. 3% річних.

Ухвалою суду від 21.01.2015р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 11.02.2015р. Ухвалою суду від 11.02.2015р. відкладено розгляд справи на 02.03.2015р. у зв'язку з неявкою відповідача.

Представнику позивача роз'яснено права згідно ст.ст.20, 22 ГПК України.

Представник позивача в судове засідання 02.03.2015р. з'явився, позовні вимоги підтримав повністю з підстав, вказаних у позовній заяві та додаткових поясненнях (вх.№6358/15 від 16.02.2015р.). Ствердив зокрема, що в лютому 2011 року між позивачем та відповідачем - ТзОВ «АсМАП Логістика» погоджено заявку на перевезення, на виконання якої ВАТ «Іскра» надано послуги на суму 27999,26грн. Виставлений рахунок відповідачем оплачено частково, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 7999,26грн. Зазначені обставини зумовили звернення до суду із позовною заяву, в якій окрім суми основного боргу до стягнення заявлено 2338,99грн. індексу інфляції та 1045,71грн. 3% річних. Просив позов задоволити.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання 02.03.2015р. повторно не забезпечив, відзиву на позовну заяву та витребувані судом документи не подав, причин неявки суду не повідомив, хоча про час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином. Так, кореспонденція, надіслана на зазначену у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців адресу ТзОВ «АсМАП Логістика», а саме: 81110, Львівська область, Пустомитівський район, c.Зимна Вода, вул.Тичини, буд.2, знаходиться в матеріалах справи, повернута суду установою зв'язку із відмітками: «За закінченням терміну зберігання» та «За зазначеною адресою не проживає».

Пленумом Вищого господарського суду України у п.3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. роз'яснено, що за змістом статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У відповідності до ст.75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, в яких достатньо доказів для прийняття рішення по суті спору, у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України, судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, у зв'язку із чим передбачені у ст.77 ГПК України підстави для відкладення розгляду справи не вбачаються.

Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне.

Між Відкритим акціонерним товариством «Іскра» (після зміни найменування - Публічне акціонерне товариство «Іскра»; виконавець за договором, позивач по справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АсМАП Логістика» (експедитор за договором, відповідач по справі) укладено договір, шляхом підписання транспортного замовлення №15/02/2011/01ОГ, на виконання умов якого позивачем в лютому 2011 року надано транспортні послуги, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною СMR А №144917.

У підписаному сторонами транспортному замовленні погоджено, що вартість перевезення по замовлення за автопоїзд - 2600 євро із зазначенням, що оплата здійснюється по курсу міжбанку на день оплати, через 14 днів по отриманню оригіналів.

Так, з реєстру поштових відправлень ПАТ «Іскра» вбачається, що 23.03.2011р. на адресу ТзОВ «АсМАП Логістика» надіслано акт №ТІ-0000190 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 24.02.2011р. на суму 27999,26грн. та міжнародну товарно-транспортну накладну, а також податкову накладну та рахунок-фактуру №ТІ-0000190 від 24.02.2011р. на суму 27999,26грн.

Як вбачається з банківської виписки про рух коштів по рахунку позивача, відповідачем вказані послуги оплачено частково 21.07.2011р. на суму 20000,00грн., внаслідок чого у нього утворилась заборгованість.

Вказані обставини зумовили звернення ПАТ «Іскра» до суду із позовною заявою про стягнення із ТзОВ «АсМАП Логістика» 7999,26грн. основного боргу, 2338,99грн. індексу інфляції та 1045,71грн. 3% річних, нарахованих відповідно до ст.625 ЦК України.

При вирішенні спору суд виходив з наступного.

Згідно ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.

У відповідно до п.1 ч.1 ст.208, ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України, правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється, як вказано ч.1 ст.908 ЦК України, за договором перевезення.

У ч.ч.1, 2, 4 ст.306 ГК України визначено, що перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Допоміжним видом діяльності, пов'язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція.

Як передбачено ст.909 ЦК України та ч.ч.1,2 ст.307 ГК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі та підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Згідно з ч.1 ст.916 ЦК України, за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Відповідно до ст.929 ЦК України та ст.316 ГК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Згідно зі ст.931 ЦК України, розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

У відповідності до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 7999,26грн. підлягають до задоволення.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пленумом Вищого господарського суду України у п.3.2 Постанови №14 від 17.12.2013р. роз'яснено, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Суд також звертає, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені, про що також зазначено у п.1.9 вказаної Постанови.

Відтак, враховуючи вищенаведене та визначений позивачем період, за який проведено нарахування індексу інфляції та 3 % річних, суд приходить до висновку, що вказані позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в розмірі 2043,82грн. індексу інфляції та 1043,44грн. 3% річних.

Відповідно до ч.1 ст.49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що судовий збір в розмірі 1779,26грн. слід покласти на відповідача, а в решті - на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85, 116 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АсМАП Логістика» (Львівська область, Пустомитівський район, с.Зимна Вода, вул.Тичини, буд.2; код ЄДРПОУ 36499371) на користь Публічного акціонерного товариства «Іскра» (м.Львів, вул.Вулецька, буд.14; код ЄДРПОУ 00214244) 7999,26грн. основного боргу, 2043,82грн. індексу інфляції, 1043,44грн. 3% річних та 1779,26грн. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

4. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

5. Строк і порядок оскарження рішення суду визначені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повне рішення складено 05.03.2014р.

Суддя Щигельська О.І.