Рішення

від 03.03.2015 по справі 922/756/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" березня 2015 р.Справа № 922/756/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РН-Карт Україна", м. Київ до Приватного підприємства "Демис", м. Харків про стягнення коштів за участю представників:

позивача - Кривошеєва Г.О.,дов.№ 21 від 01.01.2015р.

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "РН-Карт Україна" (позивач) звернулося до господарського суду із позовною заявою, в якій просить суд стягнути з фізичної особи - підприємця Полянського Дмитра Володимировича (відповідача) заборгованість в розмірі 1 696,24 грн., 3% річних в розмірі 31,65 грн. та інфляційні втрати в розмірі 201,85 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №2071К від 23.01.2012 р. Позивач також просить суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить суд позов задовольнити. Подав до суду клопотання (вх. №8106 від 03.03.2015 р.) про долучення до матеріалів справи документів та письмового пояснення щодо розрахунку інфляційних втрат та 3% річних. Надані документи долучено судом до матеріалів справи.

Відповідач у судове засідання не з'явився. Копія ухвали про відкладення розгляду справи, надіслана на адресу відповідача: 61001, м. Харків, вул. Іскринська ,буд.17,офіс 107 (згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), повернута до господарського суду за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання (за місцезнаходженням згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), проте не скористався наданими йому статтею 22 Господарського процесуального кодексу України правами на участь у судовому засіданні, а також не надав суду жодного доказу в обґрунтування заперечень проти позову або на підтвердження належного виконання договірних зобов'язань, суд визнав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані позивачем докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

23.01.2012 р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупцем) укладено договір поставки № 2071К, за умовами п. 2.1. якого позивач зобов'язався протягом строку дії цього договору здійснити постачання палива та/або надавати послуги відповідачу на умовах EXW за місцезнаходженням АЗС, а відповідач зобов'язався приймати такі паливо та/або послуги та оплачувати їх на умовах цього Договору. При визначенні базисних умов постачання палива та/або надання послуг сторони керуються Міжнародними правилами тлумачення комерційних термінів (ІНКОТЕРМС) в редакції 2000 року, в частині, що не суперечить умовам даного договору.

Передача/отримання палива та/або надання/отримання послуг здійснюється виключно з використанням смарт-карток (п. 2.2. договору).

Згідно з п. 2.3. договору з метою визначення (уточнення) розмірів виконаних зобов'язань за договором сторони зобов'язані оформлювати видаткові накладні або акти приймання-передачі палива та/або послуг за звітний період. Фактична кількість, асортимент і ціна поставленого відповідачеві палива та/або отриманих послуг визначається виходячи з даних, що міститься в електронних базах даних про використання відповідної смарт-картки, а саме в програмному апаратному комплексі Petrol (виробником даного програмного забезпечення є "ДП центр автоматичної ідентифікації" дочірнє підприємство фірми "Нові комп'ютерні технології" м. Москва) та фіксується в інформаційних чеках наданих відповідною АЗС. В разі виникнення спірних моментів щодо положень відповідної видаткової накладної або акту приймання - передачі палива та/або послуг, сторони визнають і погоджуються з даними, що фіксуються вищезазначеним програмним забезпеченням, автентичність даних, яких гарантується компанією виробником зазначеного програмного забезпечення та/або даними, що міститься у інформаційних чеках наданих відповідною АЗС.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання договору позивачем було поставлено та передано у власність відповідача дизпаливо (надалі - товар) на загальну суму 34506,24 грн., що підтверджується видатковими накладними: №595 від 31.01.2012р, №599 від 31.01.2012р, №4171 від 29.02.2012року, №4176 від 29.02.2012року, №6390 від 31.03.2012року, №6398 від 31.03.2013року ( а.с.25-35).

Дослідивши дані обставини та проаналізувавши умови договору поставки, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У п. 4.3. договору передбачено, що відповідач зобов'язаний не пізніше 5 робочих днів з моменту отримання двох оригінальних екземплярів видаткової накладної чи акта приймання - передачі палива та/або послуг у звітному періоді підписаного повноважною особою та скріпленого печаткою позивача підписати повноважною особою та скріпити печаткою відповідача та направити один оригінальний примірник такої видаткової накладної чи акту приймання - передачі палива та/або послуг або вмотивовану відмову від їх підписання позивач. Невиконання відповідачем зобов'язань з підписання та направлення позивачеві видаткової накладної чи акту приймання - передачі палива та/або послуг у встановлені договором строки, або неотримання позивачем від відповідача мотивованої відмови від підписання зазначених документів, є згодою відповідача з даними зазначеними у видатковій накладній чи відповідному акті приймання - передачі палива та/або послуг без додаткового оформлення такої згоди.

Згідно з п. 4.1. договору відповідач зобов'язаний своєчасно сплачувати позивачу вартість палива/послуг.

Крім того, у п. 6.2. договору передбачено, що відповідач зобов'язаний здійснювати попередню оплату палива/послуг. Сума та строки внесення попередньої оплати визначається відповідачем самостійно, виходячи з його потреб у паливі/послугах, з урахуванням того, що паливо/послуги можна отримати лише на суму передплати, що перевищує сигнальний поріг (розмір якого встановлено п. 1.6. договору).

Відповідно до п. 6.10. договору в разі отримання відповідачем палива/послуг на суму, що перевищує суму передплати з урахуванням сигнального порогу, відповідач зобов'язаний погасити заборгованість, перерахувавши грошові кошти на поточний рахунок позивача протягом 2 (двох) календарних днів з моменту виставлення рахунку, а також перерахувати попередню оплату відповідно до п. 6.2. договору.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що відповідач, отримавши від позивача товар на загальну суму 34506,24 грн., оплатив його вартість частково на суму 32810,0 грн.

Таким чином судом встановлено, що у відповідача утворилась заборгованість перед відповідачем в розмірі в сумі 1 696,24грн., яка відповідачем не оплачена.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу (ст. 33 ГПК України).

Згідно зі ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевказані обставини та приписи закону, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 1 696,24 грн. є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

За приписами ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

За порушення строків оплати товару позивач нарахував відповідачеві та пред'явив до стягнення 3% річних в розмірі 31,65 грн. та інфляційні втрати в розмірі 201,85 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність та правомірність нарахування позивачем 3% річних в розмірі 31,65 грн. та інфляційних втрат в розмірі 201,85 грн., суд дійшов до висновку про те, що дані нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства України та положенням договору, відповідають наданим розрахункам, тому позовні вимоги в цій частині також є правомірними та підлягають задоволенню.

Підсумовуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 ГПК України, покладаючи судовий збір на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 509, 525, 530, 626, 610, 612, 625, 629, 655, 721 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 4, 4-3, 32-34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства "Демис" (61001, Харківська область, м. Харків, Московський район, вул. Іскринська, буд.17, офіс 107, код 36223890) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РН-Карт Україна" (03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 11, код ЄДРПОУ 32489155) - 1696,24грн. основного боргу, 3% річних в сумі 31,65грн., інфляційних нарахувань в сумі 201,85грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 1827,0грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили .

Повне рішення складено 04.03.2015 р.

Суддя О.О. Присяжнюк