Рішення

від 03.03.2015 по справі 926/133/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" березня 2015 р. Справа № 926/133/15

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Або-Мікс»

до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Тарасовецька птахофабрика»

про стягнення заборгованості в сумі 68247,05 грн.

суддя Байталюк В. Д.

представники сторін:

від позивача - Андрусяк М. М., довіреність від 01.01.2015 № 01/15;

від відповідача - Жмінка І. В., довіреність від 01.04.2014.

СУТЬ СПОРУ: товариство з обмеженою відповідальністю «Або-Мікс», смт Гвіздець Коломийського району Івано-Франківської області, звернулося з позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Тарасовецька птахофабрика», с. Тарасівці Новоселицького району Чернівецької області, про стягнення заборгованості внаслідок неналежного виконання умов договору в сумі 68247,05 грн.

Позов мотивується тим, що на виконання умов укладеного сторонами договору купівлі-продажу від 12.06.2013 № 12-П/13 позивач за період з 13.06.2013 по 07.11.2014 здійснив поставку відповідачу товару на загальну суму 5986430,64 грн. Однак відповідач в порушення умов договору поставлений йому товар оплатив частково, внаслідок чого заборгував позивачу 63989,56 грн. Крім того, у відповідності до пункту 6.3 договору позивач просить стягнути з відповідача пеню за період з 19.07.2014 по 19.01.2015 в сумі 4257,49 грн.

Ухвалою суду від 28.01.2015 порушено провадження у справі, розгляд її призначено на 12.02.2015.

12.02.2015 у зв'язку з неявкою представника відповідача розгляд справи відкладено на 03.03.2015.

До початку судового засідання від позивача надійшла письмова заява про зменшення позовних вимог в якій останній просить стягнути з відповідача 59989,56 грн. основного боргу.

Згідно частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, суд приймає заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог до розгляду.

Також, до початку судового засідання від відповідача надійшла заява про розстрочку виконання рішення суду в частині стягнення основного боргу на десять місяців згідно поданого графіку. Також, відповідач надав платіжне доручення № 275 від 10.02.2015 про сплату частини основного боргу в сумі 5000,00 грн.

У судовому засіданні представник позивача не заперечував проти задоволення заяви відповідача про розстрочку виконання рішення суду.

Представник відповідача позовні вимоги визнав, просив задовольнити позовні вимоги позивача з урахуванням поданої заяви про розстрочку виконання рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановивши фактичні обставини у справі, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, дослідивши та оцінивши в сукупності надані докази, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

12.06.2013 між сторонами укладено договір №12-П/13 купівлі-продажу товарів (далі - Договір) у відповідності до умов якого, позивач зобов'язується передати у власність відповідача комбікорм згідно замовлення відповідача (надалі товар), а відповідач зобов'язується прийняти і оплатити товар на умовах даного Договору.

Відповідно до пунктів 4.1, 5.1 Договору датою поставки товару слід вважати дату виписки товаротранспортної накладної / дату проставлення на товаротранспортній накладній відповідачем або уповноваженою відповідачем фізичною чи юридичною особою відмітки про отримання товару. Оплата здійснюється відповідачем шляхом 100 % попередньої оплати згідно рахунку позивача, в якому вказується точна кількість і вартість товару разом із ПДВ.

Згідно статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти цей товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не передбачено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.

У відповідності до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За період з 13.06.2013 по 07.11.2014 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 5986430,64 грн., тобто свої зобов'язання за Договором позивач виконав належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними за вказаний період.

Однак, відповідач, в порушення умов договору прийнявши товар, оплатив його вартість частково, що призвело до виникнення заборгованості станом на день винесення рішення на загальну суму 58989,56 грн.

Отже, вимога позивача щодо стягнення основного боргу в сумі 58989,56 грн. заснована на договірних відносинах між сторонами і є обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

Щодо заяви відповідача про розстрочення виконання рішення суду в частині стягнення основного боргу на десять місяців згідно поданого графіку, суд зазначає наступне.

Відповідач в заяві вказує, що діяльність підприємства з об'єктивних причин є збитковою, що унеможливлює погашення заборгованості на даний час, а відтак згідно вимог статті 83 Господарського процесуального кодексу України просить розстрочити виконання рішення суду у даній справі.

Згідно статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення має право розстрочити його виконання.

Слід зазначити, що законодавчо визначено дві стадії, на яких суд може вирішувати питання про розстрочку виконання рішення, а саме: при винесенні рішення по суті справи, що відображається в мотивувальній та резолютивній частинах рішення (пункт 3 частини першої, частина друга статті 84), а також у наказі господарського суду; та під час виконання рішення суду (виконавчого провадження) шляхом винесення окремого процесуального документа (ухвали) про розстрочку виконання рішення (частина третя статті 121). Розстрочка виконання рішення суду означає виконання його частинами, встановленими судом, з певним інтервалом у часі. За змістом частини другої статті 84 Кодексу строки виконання рішення частинами (сплата грошових сум частками тощо) визначаються судом.

Крім того, в пункті 10 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» від 26.12.2003 № 14 зазначено, що при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до статті 351 Цивільного процесуального кодексу України і статті 121 Господарського процесуального кодексу України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передано стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

З аналізу статті 121 Господарського процесуального кодексу України видно, що розстрочка виконання рішення застосовується лише у виняткових випадках і підставою для неї можуть бути конкретні обставини, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк.

У рішенні Конституційного суду України від 26.06.2013, № 5-рп/2013 у справі за конституційним зверненням акціонерної компанії «Харківобленерго» щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 частини другої статті 17, пункту 8 частини першої статті 26, частини першої статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що до обставин, які ускладнюють виконання судового рішення та які є підставою для розстрочки його виконання, належать хвороба боржника або членів його сім'ї, скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи - боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази щодо наявності таких обставин в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та потребує відповідного доведення заінтересованою особою з урахуванням норм статей 32, 34 Господарського процесуального кодексу України.

Як видно з поданої заяви та усних пояснень представника відповідача, товариство з обмеженою відповідальністю «Тарасовецька птахофабрика» є збитковим.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, враховуючи фінансовий стан відповідача, враховуючи доводи викладенні у заяві про розстрочення виконання судового рішення, з метою недопущення погіршення економічної ситуації підприємства, суд вважає надання розстрочки виконання рішення згідно поданого графіка обґрунтованим. Слід зазначити, що арешт та вилучення грошових коштів, в тому числі тих, які знаходяться або надходитимуть на рахунки відповідача в установах банків, арешт та вилучення іншого майна, позбавить можливості забезпечувати господарську діяльність відповідача, оплачувати поточні витрати на утримання майна, здійснювати розрахунки за комунальні послуги та електроенергію, сплачувати податки і збори, виплачувати заробітну плату працівникам та персоналу. Такі обставини фактично призведуть відповідача до банкрутства і значно ускладнить або взагалі зроблять неможливим виконання рішення суду про стягнення коштів на користь позивача.

Вирішуючи питання про застосування розстрочки виконання рішення суду, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан тощо. Тобто, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але також необхідно враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

В даному випадку суд зазначає, що відповідач не ухиляється від виконання грошового зобов'язання та визнає його в повному обсязі, а позивач не заперечує проти задоволення поданої відповідачем заяви про розстрочку виконання рішення.

Таким чином, суд зазначає, що надання в даному випадку розстрочки виконання рішення на десять місяців базується на принципах співмірності і пропорційності балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

За приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. (ст. 34 ГПК України).

При вирішення даного спору судом приймається до уваги те, що під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів і фактами, що є об'єктом судового дослідження. Належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Виходячи із змісту статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Із врахуванням вищевикладених норм та фактичних обставин справи, суд вважає що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню з розстроченням виконання рішення суду в частині стягнення основного боргу на десять місяців згідно поданого відповідачем графіка.

У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Судові витрати покласти на відповідача з вини якого спір безпідставно доведено до вирішення в судовому порядку.

На підставі викладеного, керуючись статтями 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Тарасовецька птахофабрика» (Чернівецька область, Новоселицький район, с. Тарасівці, ідентифікаційний код 32171745) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Або-Мікс» (Івано-Франківська область, Коломийський район, смт Гвіздець, вул. Залізнична, 5-А, ідентифікаційний код 32465333) основну заборгованість за Договором в сумі 58989,56 грн. розстрочивши виконання рішення суду в цій частині строком на десять місяців:

ь до 30.03.2015 - 5898,95 грн.;

ь до 30.04.2015 - 5898,95 грн.;

ь до 30.05.2015 - 5898,95 грн.;

ь до 30.06.2015 - 5898,95 грн.;

ь до 30.07.2015 - 5898,96 грн.;

ь до 30.08.2015 - 5898,96 грн.;

ь до 30.09.2015 - 5898,96 грн.;

ь до 30.10.2015 - 5898,96 грн.;

ь до 30.11.2015 - 5898,96 грн.;

ь до 30.12.2015 - 5898,96 грн.;

3. Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Тарасовецька птахофабрика» (Чернівецька область, Новоселицький район, с. Тарасівці, ідентифікаційний код 32171745) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Або-Мікс» (Івано-Франківська область, Коломийський район, смт Гвіздець, вул. Залізнична, 5-А, ідентифікаційний код 32465333) судовий збір в розмірі 1827,00 грн.

Повне рішення складено 05.03.2015.

Суддя В. Байталюк