Постанова

від 03.03.2015 по справі 910/26165/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" березня 2015 р. Справа№ 910/26165/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Пашкіної С.А.

Сітайло Л.Г.

при секретарі Майданевич Г.А.

за участю

представників сторін : від позивача - Вірченко Н.В.

від відповідача - Озеров С.О.

від третьої особи - Бондар М.В.

розглянувши Товариства з обмеженою відповідальністю

апеляційну скаргу "УТГ Констракшн"

на рішення

господарського суду міста Києва

від 23.01.2015 року

у справі № 910/26165/14 (суддя: Демидов В.О.)

за позовом Державного підприємства "Еко""

до Товариства з обмеженою відповідальністю

"УТГ Констракшн"

третя особа, що не заявляє самостійних вимог

на предмет спору, на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду

державного майна України у місті Києві

про стягнення 17616,11 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 23.01.2015 року позов задоволено у повному обсязі.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "УТГ Констракшн", м. Київ бульвар Лесі Українки, буд. 36-б, код 37012713, на користь Державного підприємства "Еко", м. Київ бульвар Лесі Українки, буд. 36-б, код 32309722, заборгованість з орендної плати у розмірі 17331,99 грн., 239,22 грн. інфляційних нарахувань на суму заборгованості, 44,90 грн. 3% річних, а також судові витрати у розмірі 1827,00 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.02.2015 року апеляційну скаргу прийнято до провадження. Розгляд справи призначено до розгляду.

Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів даної справи, 31.07.2012 між Регіональним відділенням Фонду державного майна по місту Києву як Орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "УТГ Констракшн" як Орендарем укладений договір № 6260 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності (далі за текстом - договір), відповідно до умов пункту 1.1 якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування нежилі приміщення загальною площею 107,50 кв. м, розташовані за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 36-б, на цокольному поверсі будівлі, що перебуває на балансі позивача - Державного підприємства "Еко" (Балансоутримувача).

Відповідно до умов пункту 3.1 договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (зі змінами) (далі за текстом - Методика) і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - червень 2012 року, 7333,87 грн.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (пункт 3.3 договору).

Відповідно до пункту 3.6 договору орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється оплата.

Пунктом 10 договору встановлений строк його дії - до 30.06.2015.

Об'єкт оренди переданий позивачем відповідачеві за актом приймання-передачі від 31.07.2012, підписаним повноважними представниками сторін договору.

За період користування орендованим майном з 01.06.2014 по 31.10.2010 сплата орендної плати відповідачем не здійснена, внаслідок чого виникла заборгованість з орендної плати за вказаний період у загальному розмірі 17331,99 грн. з ПДВ (розрахунок суми заборгованості доданий позивачем до позовної заяви).

Крім того, за прострочення виконання відповідачем обов'язку зі сплати орендної плати з посиланням на ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача збитки від інфляції у розмірі 239,22 грн. та 3% річних у розмірі 44,90 грн. (розрахунки вказаних нарахувань додані позивачем до позовної заяви).

Письмовими поясненнями від 04.12.2014 № 4/12-14 відповідач зазначав, що не використовує орендоване майно - нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, бульв. Лесі Українки,36-б, внаслідок того, що 13.06.2014 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві відповідним приписом було заборонено використання вказаного майна.

13.06.2014 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві складено Припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил (далі за текстом - Припис), яким заборонено експлуатацію самовільно реконструйованих приміщень загальною площею 107,50 кв. м цокольного поверху у житловому будинку на бульв. Лесі Українки, 36-б у місті Києві, які експлуатувалися без прийняття в експлуатацію у встановленому законом порядку після здійснення у 2007 році реконструкції.

17.06.2014 позивачем складено та надіслано відповідачеві Припис № 331 про припинення експлуатації приміщення (орендованого майна).

За доводами відповідача після отримання Припису орендоване майно взагалі не експлуатувалося.

При цьому матеріалами справи підтверджено, що майно, яке є предметом договору, повернене відповідачем позивачеві за Актом приймання-передачі, підписаним повноважними представниками Орендодавця та Орендаря та скріпленим їх печатками, лише 03.11.2014 (Акт наданий до матеріалів справи).

В подальшому договором № 6260/02 від 29.12.2014 Орендодавець та Орендар дійшли згоди щодо припинення договору оренди з 03.11.2014.

Листом від 29.12.2014 № 30-06/14744 Орендодавець повідомив Орендаря про наявність заборгованості з орендної плати та необхідність її сплати.

Заборгованість з орендної плати відповідачем сплачена не була, тому позивач звернувся з даним позовом.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

За змістом ст. 283 Господарського кодексу України та ст. 759 Цивільного кодексу України орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що орендна плата з урахуванням її індексації є істотною умовою договору оренди.

Згідно ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України, ч.3 ст. 285 Господарського кодексу України орендар зобов'язаний вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі.

Відповідно до ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності; строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

В силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Позивачем у справі належним чином виконані взяті на себе зобов'язання з передачі відповідачеві майна, що є предметом договору, що підтверджено наявним у матеріалах справи актом приймання - передачі та відповідачем не спростовано.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено наявність заборгованості відповідача зі сплати орендної плати за договором за період з 01.06.2014 по 31.10.2010 у розмірі 17331,99 грн. з ПДВ.

Наданий позивачем розрахунок розміру щомісячної орендної плати є обґрунтованим та відповідає умовам укладеного сторонами у справі договору та вимогам Методики.

Судом першої інстанції обґрунтовано не бути прийняті до уваги доводи відповідача у справі про те, що фактично з 13.06.2014 орендоване майно ним не використовувалося, оскільки вказані доводи відповідачем не підтверджені документально.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін.

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на встановлений в процесі судового розгляду справи факт порушення відповідачем строків сплати орендних платежів є обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача за період прострочення з 11.07.2014 по 01.11.2014 інфляційних нарахувань на суму заборгованості з орендної плати у розмірі 239,22 грн. та 3% річних у розмірі 44,90 грн.

Також колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що прохання відповідача про розірвання укладеного сторонами у справі договору оренди не може бути розцінене як клопотання про здійснення судом процесуальної дії, оскільки вимога про розірвання договору оренди не є клопотанням взагалі і повинна розглядатися в іншому позовному провадженні. До того ж, договором №6260/02 від 29.12.2014 року Орендодавець та Орендар дійшли згоди щодо припинення договору оренди з 03.11.2014 року.

Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів цілком підтримує висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з покладенням на відповідача судових витрат у справі на підставі положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду м. Києва від 23.01.2015 року у справі №910/26165/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу № 910/26165/14 повернути до господарського суду м. Києва.

6. Копію постанови направити сторонам та третій особі.

Головуючий суддя О.М. Баранець

Судді С.А. Пашкіна

Л.Г. Сітайло

Повний текст постанови складено 03.03.2015 року.