Постанова

від 04.03.2015 по справі 910/18882/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2015 р. Справа№ 910/18882/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рябухи В.І.

суддів: Калатай Н.Ф.

Ропій Л.М.

при секретарі: Бовсунівській Л.О.,

за участю представників:

від позивача Віценко А.Г., дов. від 07.10.2014,

від відповідача Зінченко І.М., дов. від 28.11.2014,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тесис»

на рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2014

(дата підписання - 17.11.2014)

у справі №910/18882/14 (суддя Картавцева Ю.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пласт-Форум»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тесис»

про стягнення 61715,89 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.11.2014 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Пласт-Форум» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тесис» (далі - відповідач) про стягнення 61715,89 грн задоволено повністю.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 52000,00 грн основного боргу, 3705,53 грн 3% річних, 6010,36 грн інфляційних втрат та 1827,00 грн судового збору.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2014 скасувати, постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач приховав від суду факт існування договору (купівлі-продажу) від 18.02.2008 №34/2, яким передбачено попередню оплату за поставку товару. Однак, незважаючи, що відповідач не здійснив попередню оплату товару, позивач поставив товар на власний ризик. Відповідач стверджує, що в майбутньому необхідність в поставленій кількості товару відпала, тому відповідач готовий повернути решту поставленого товару. Крім того, на думку відповідача, строк позовної давності зі зверненням з позовом сплинув 29.04.2014, оскільки поставка відбулась 28.04.2011.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2014 для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію у складі: головуючий-суддя Рябуха В.І., судді Калатай Н.Ф., Ропій Л.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2015 відновлено строк на подання апеляційної скарги, прийнято її до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 04.03.2015. Дану ухвалу надіслано відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 №28. Доказами належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи є повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали від 02.02.2015) позивачу та відповідачу - 06.02.2015, долучені до матеріалів справи.

19.02.2015 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду позивач надав відзив на апеляційну скаргу.

У судовому засіданні 04.03.2015 представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2014 скасувати, постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача заперечив доводи апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів апеляційного оскарження, 18.02.2008 між Дочірнім підприємством «ЕЛФА Електронікс» (далі - продавець), яке з 23.04.2012 перейменоване у Дочірнє підприємство «ТОК Електронікс», та ТОВ «Тесис» (далі - покупець) укладено договір (купівлі-продажу) №34/2, відповідно до якого продавець зобов'язується поставити і передати у власність покупця товару, вказаний у специфікації до договору, разом з усіма складовими та документами, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити на умовах, визначених у договору (п.1.1 договору).

Загальна сума договору складається із сум всіх специфікацій. Оплата товару проводиться в грошовій одиниці України - гривні. Оплата здійснюється покупцем в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця в порядку:

попередня оплата в розмірі 50% вартості партії товару по специфікації;

50% вартості товару - після письмового підтвердження по факсу, електронній пошті наявності товару на складі продавця протягом 5 банківських днів (п.2.4 договору).

Відповідно до додатку №10 від 02.02.2011 до договору від 18.02.2008 - специфікації на поставку товару на підставі рахунка-фактури від 02.02.2011 №СФ-000369, сторони визначили найменування, кількість, строки (в днях) та вартість поставки товару.

Таким чином, ДП «ЕЛФА Електронікс» протягом 28-35 днів після авансу зобов'язалось поставити, а ТОВ «Тесис» прийняти 18 шт. 94-017-27 плат управління тиристорами тип FC36MV A34428-DIN.

Договір та додаток №10 до нього підписані уповноваженими представниками сторін, підписи яких скріплено печатками підприємства та товариства.

Не отримавши попередньої оплати, ДП «ЕЛФА Електронікс» виконало умови договору та поставило відповідачу 18 шт. «94-017-27 Плата управління тиристорами тип FC36MV A34428-DIN» загальною вартість 84915,65 грн, що підтверджується видатковою накладною від 28.04.2011 №РН-0001192.

У графі замовлення видаткової накладної вказано «рахунок-фактура від 02.02.2011 №СФ-0000369».

Факт отримання товару за видатковою накладною підтверджується підписом уповноваженої, згідно довіреності від 27.04.2011 №544, особи в графі "Отримав(ла)" без зауважень та заперечень.

З довідки ПАТ «Укрсоцбанк» від 29.09.2014 №234/115 з рахунка ДП «ТОК Електронікс» вбачається, що відповідач частково оплачував поставлений товар з призначенням платежу «оплата за плату управління зг. рах. від 02.02.2011 №369», а саме: 22.03.2012 перераховано 14915,65 грн, 26.03.2012 - 15000,00 грн, 05.04.2012 - 3000,00 грн.

Таким чином, з 05.04.2012 у відповідача існує боргу перед ДП «ТОК Електронікс» в сумі 52000,00 грн.

09.07.2012 відповідач направив ДП «ТОК Електронікс» гарантійний лист, в якому зазначив, що борг по рахунку-фактурі від 02.02.2011 №369 в сумі 52000,00 грн буде погашено до 31.12.2012.

В зв'язку з відсутністю решти оплати 05.08.2014 ДП «ТОК Електронікс» звернулось до відповідача з претензією погасити борг в сумі 52000,00 грн.

Однак, відповідач відповіді на претензію не надав, суму боргу не сплатив.

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

06.10.2014 між ДП «ТОК Електронікс» (первісний кредитор) та ТОВ «Пласт-Форум» (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредитору, і стає кредитором за зобов'язанням ТОВ «Тесис» з оплати залишкової заборгованості в сумі 52000,00 грн з усіма штрафними санкціями, що виникла внаслідок неоплати поставки товару: 94-017-27 Плата управління тиристорами тип FC36MV A34428-DIN в кількості 18 шт. на підставі видаткової накладної від 28.04.2011 №РН-0001192, отриманими від імені ТОВ «Тесис» гр.Серебрій В.В. на підставі довіреності від 27.04.2011 №544 (п.1.1 договору від 06.10.2014).

Новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника виконання зобов'язання за основним зобов'язанням, вказаним у п.1.1 договору (п.1.2 договору від 06.10.2014).

Згідно ст. 517 ЦК України первісний кредитор передав новому документи, які засвідчують права, що передаються та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (згідно акта прийому-передачі від 06.10.2014), а також направив боржнику 14.10.2014 письмове повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні.

Оскільки ТОВ «Пласт-Форум» - позивач у справі, є належним кредитором та, враховуючи відсутність погашення відповідачем 52000,00 грн суми боргу, позивач звернувся до суду з позовом про примусове стягнення вказаної суми.

З огляду на викладене вище, звертаючи увагу на відсутність перерахування 52000,00 грн заборгованості відповідачем, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено факт існування заборгованості у відповідача перед позивачем, враховано відсутність належних доказів на його спростування, тому колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом про задоволення позовної вимоги щодо стягнення 52000,00 грн основного боргу.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі, що в майбутньому необхідність в поставленій кількості товару відпала, тому відповідач готовий повернути решту поставленого товару та не погашати суму боргу, оцінюються судом апеляційної інстанції критично, оплаті підлягає товар у кількості та по ціні, що вказані у підписаній представником відповідача видатковій накладній. Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які звернення до первісного чи нового кредиторів щодо отриманого товару.

В статті 610 ЦК України зазначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частина 1 ст. 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У статті 625 ЦК України вказано, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дана стаття визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотки річних, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Позивач нараховує та просить стягнути з відповідача 3705,53 грн 3% річних, розрахованих за період з 06.04.2012 по 20.08.2014 та 6010,36 грн інфляційних втрат за період з квітня 2012 року по липень 2014 року.

Суд першої інстанції, перевіривши розрахунок позивача, задовольнив його в повному обсязі. З чим погоджується суд апеляційної інстанції.

Твердження відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності, оскільки він сплив ще 29.04.2014, так як поставка відбулась 28.04.2011, відхиляються судом апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Відповідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У частині 3 ст.267 ЦК України вказано, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач був обізнаний про розглядусправи у суді першої інстанції (03.10.2014 подав клопотання про відкладення розгляду справи), однак, з заявою про застосування строків позовної давності до винесення судом рішення не звертався.

За наявності факту обізнаності відповідача про слухання справи та відсутності користування своїм правом на звернення з клопотанням про застосування строків позовної давності до прийняття рішення, суд апеляційної інстанції залишає клопотання відповідача без розгляду.

Крім того, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, що вбачається з гарантійного листа відповідача від 09.07.2012 №20/с та сплата коштів в 2012 році.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія Київського апеляційного господарського суду не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2014 у даній справі, оскільки воно відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тесис» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 10.11.2014 у справі №910/18882/14 - без змін.

2. Матеріали справи №910/18882/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.І. Рябуха

Судді Н.Ф. Калатай

Л.М. Ропій