Рішення

від 02.03.2015 по справі 923/54/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2015 р. Справа № 923/54/15

Господарський суд Херсонської області у складі судді Александрової Л.І. при секретарі Гапоновій К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом приватного підприємства "Фірма "КАРТАС", м. Херсон

до приватного підприємства "Жилсервис", м. Херсон

про стягнення 59784 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - Присяжний В.А., представник, дов. від 12.01.2015 року;

від відповідача - Табакар В.С., представник, дов. від 09.02.2015 року №01-23/02.

В судовому засіданні згідно з приписами ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення після закінчення розгляду справи.

Приватне підприємство "Фірма "КАРТАС" (позивач) звернулося до господарського суду Херсонської області з позовом до приватного підприємства "Жилсервис" (відповідач), яким, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог б/н б/д (а.с. 43), просить стягнути на свою користь заборгованість за неналежне виконання умов договорів підряду від 25.06.2012 року, від 02.01.2013 року та від 20.01.2014 року, у сумі 59633 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на положення ст.ст. 525, 526, 530, 629, 837, 843 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 173, 174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 54-57 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача підтримує заявлені позовні вимоги, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, у повному обсязі та просить суд їх задовольнити повністю з зазначених у позовній заяві підстав.

16.02.2015 р. на адресу господарського суду Херсонської області відповідач надіслав відзив на позовну заяву (а.с. 55-93), згідно якого просив суд задовольнити позов частково на суму 17884 грн. 54 коп. на підставі розрахунку у відповідності до договорів підряду від 25.06.2012 р., 02.01.2013 р., 20.01.2014 р.

Представник відповідача проти позову частково заперечує, просить суд відмовити позивачу в його задоволенні, з підстав, які вказано у відзиві на позов.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, що прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, господарський суд

в с т а н о в и в:

Між приватним підприємством "Фірма "КАРТАС" та приватним підприємством "Жилсервис" 25.06.2012 р., 02.01.2013 р., 20.01.2014 р. укладено договори підряду, відповідно до яких позивач виконав на замовлення відповідача, а відповідач прийняв підрядні ремонтно-будівельні роботи з монтажу, приймання, ремонту та перевірці димових та вентиляційних каналів на загальну суму 91233 грн., що підтверджується актами приймання підрядних робіт форми КБ-2В № ОУ-146 від 10.07.2012 р., № ОУ-129 від 17.07.2013 р., № ОУ-122 від 18.07.2014 р.

Згідно акту приймання підрядних робіт №ОУ-146 від 10.07.2012 р. вартість виконаних робіт за договором підряду від 25.06.2012 р. склала 32999 грн.

Відповідачем вартість робіт за даним договором сплачена частково, а саме в сумі 20500 грн.

Згідно акту приймання підрядних робіт № ОУ-129 від 17.07.2013 р. вартість виконаних робіт за договором підряду від 02.01.2013 р. склала 31999 грн.

Відповідачем вартість робіт за даним договором сплачена частково в сумі 9000 грн.

Згідно акту приймання підрядних робіт №ОУ-122 від 18.07.2014 р. вартість виконаних робіт за договором підряду від 20.01.2014 р. склала 26235 грн.

Відповідачем вартість робіт за даним договором сплачена частково, а саме в сумі 2100 грн.

У зв'язку з цим за відповідачем утворилась заборгованість за договорами від 25.06.2012 р., 02.01.2013 р., 20.01.2014 р. в сумі 59633 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи наведене позовні вимоги в частині стягнення 48633 грн. 35 коп. основного боргу підлягають задоволенню, в решті позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Так, позивач посилається, що платіжними дорученнями № 521 від 11.07.2012 р. (а.с. 71), № 136 від 31.07.2012 р. (а.с. 72), № 660 від 27.08.2012 р. (а.с. 66), № 671 від 29.08.2012 р. (а.с. 67), № 676 від 30.08.2012 р. (а.с. 68), № 190 від 25.09.2012 р. (а.с. 78), № 94 від 26.09.2012 р. (а.с. 73), № 865 від 29.10.2012 р. (а.с. 74) відповідачем перераховано заборгованість в сумі 11000 грн., яку позивач зарахував не на підставі договорів підряду від 25.06.2012 р., 02.01.2013 р., 20.01.2014 р. в погашення даного боргу, а в рахунок погашення попередньої заборгованості, яка була стягнута за рішенням суду.

Суд не приймає до уваги дане посилання позивача, оскільки у графі "Призначення платежу" цих платіжних дорученнях відповідачем зазначено, що кошти перераховуються на підставі актів виконаних робіт за вищезазначеними договорами, а не на підставі заборгованості стягнутої за рішенням суду.

За правилами ч. 1 ст. 32, ст. 33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду зазделегіть встановленої сили.

Таким чином, дослідивши матеріали даної справи, оцінивши відповідно до вимог ст. 43 ГПК України надані сторонами докази та проаналізувавши їх згідно з вимогами діючого законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову. До стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 48633 грн. 35 коп. основного боргу, В задоволенні позовних вимог в частині стягнення решти основного боргу має бути відмовлено.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

У пункті 4.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" висловлено правову позицію згідно якої зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом. Так, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача. Або у разі коли в позові відмовлено, але з обставин справи вбачається, що спір доведено до судового розгляду внаслідок ухилення відповідача від розгляду претензії позивача, якщо вона пред'являлася (статті 6 - 8 ГПК), то судовий збір також покладається на відповідача.

Згідно вказаної вище правової позиції, суд покладає судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 1827 грн. на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з приватного підприємства "Жилсервис" (73000, м. Херсон, вул. Патона, буд. 4А, ідентифікаційний номер 31848870) на користь приватного підприємства "Фірма "КАРТАС" (73000, м. Херсон, вул. 9 Січня, 28, кв. 31, ідентифікаційний номер 21283321) - 48633 грн. основного боргу та 1827 грн. витрат по сплаті судового збору.

3.В задоволенні решти позову відмовити.

4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 06.03.2015 р.

Суддя Л.І. Александрова