Постанова

від 17.02.2015 по справі 802/4396/14-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ   м. Вінниця 17 лютого 2015 р.                                                                    Справа № 802/4396/14-а Вінницький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді:                              Вергелеса Андрія Валерійовича    , розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом: Бершадської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області Тростянецьке відділення    до:   приватного підприємства "Альнаіра"   про: стягнення заборгованості ВСТАНОВИВ: До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась Бершадська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Вінницькій області Тростянецьке відділення з адміністративним позовом до приватного підприємства "Альнаіра" про стягнення заборгованості. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за відповідачем рахується заборгованість перед бюджетом зі сплати єдиного податку з юридичних осіб в розмірі 3069 грн. 29 коп. та з податку на додану вартість в розмірі 16619 грн. 70 коп. яка виникла в зв`язку із непогашенням даного податкового зобов'язання. Представник позивача в судове засідання не з`явився. В матеріалах справи міститься заява про розгляд справи без участі їхнього представника в порядку письмового провадження. При цьому зазначено, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Представник відповідача в судове засідання не з`явився. Судова кореспонденція направлялась відповідачу на адресу, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Від нього на адресу суду повернувся конверт з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» від 15.05.2003 № 755-IV, якщо   відомості,   які  підлягають  внесенню  до  Єдиного державного реєстру,  були внесені  до  нього,  то  такі  відомості вважаються  достовірними  і  можуть  бути  використані  в  спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Відповідно до ч. 11 ст. 35 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином. Згідно з ч. 4 ст. 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Частиною 6 статті 128 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Таким чином, суд вважає за можливе провести розгляд справи в порядку письмового провадження, без фіксування судового  засідання  за  допомогою  звукозаписувального технічного засобу. Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, оцінивши інші докази, які є у справі, суд приходить до переконання, що заявлений адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів. Як видно з матеріалів справи, приватне підприємство "Альнаіра" як суб'єкт підприємницької діяльності зареєстроване Тростянецьким відділенням Бершадської об'єднаної державної податкової інспекції 15 лютого 2012 року. Відповідач являється платником податків і зборів, передбачених Податковим кодексом України. Судом встановлено, що за відповідачем станом на час розгляду даної адміністративної справи рахується податковий борг з єдиного податку та з податку на додану вартість.   Податковий борг по єдиному податку з юридичних осіб утворився на підставі поданих податкових декларацій  від 04.06.2013р., від 07.02.2014р., від 07.11.2013р. та складає  3069 грн. 29 коп., з них основний платіж – 2900 грн. 14 коп., пеня – 169 грн.15 коп. Податковий борг з податку на додану вартість утворився на підставі уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань  від 17.02.2014р. В позовній заяві позивач просить стягнути кошти у рахунок погашення податкового боргу із податку на додану вартість на суму 16619 грн. 70 коп. Проте, як видно з  облікової картки платника податку податковий борг із ПДВ становить 16157 грн. 70 коп. Таким чином, заборгованість з податку на додану вартість складає 16157 грн. 70 коп., з яких основний платіж – 15861 грн. 51 коп., пеня – 169 грн. 15 коп. Податковий борг з єдиного податку та з податку на додану вартість підтверджується уточнюючим розрахунком податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, податковими деклараціями з єдиного податку, обліковими картками (а.с. 4-19, 20-28). В силу положень п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Згідно з приписами п. 59.3 ст. 59 ПК України, податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. На виконання заходів стягнення податкового боргу позивачем було сформовано та вручено підприємству податкову вимогу від 26 вересня 2013 року №227-02 форми "Ю", яка була отримана останнім  (а.с. 19а). Таким чином, за відповідачем станом на час розгляду адміністративної справи рахується заборгованість в розмірі 19226 грн. 99 коп. Доказів оскарження (чи скасування), рішень та вимоги податкового органу відповідачем  не надано. Визначаючись щодо заявлених позовних вимог суд виходить з наступного. Грошове   зобов'язання   платника  податків  -  сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (п.п.14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПКУ). Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1. статті 14 цього ж Кодексу податковий  борг  -  сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання. В силу положень п. 36.1 ст. 36 ПК України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Відповідно до п. 38.1 ст. 38 ПК України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк. Згідно з п. 87.2 ст. 82 ПК України, джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами. Відповідно до п. 95.3 ст. 95 ПК України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Згідно підпункту 20.1.19, 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб'єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України; звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини. На підставі викладеного та з урахуванням того, що на день розгляду справи відповідач не сплатив заборгованість, яка підтверджується матеріалами справи, суд доходить висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає частковому задоволенню. Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають. Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257  КАС України, суд - ПОСТАНОВИВ: Адміністративний позов задовольнити частково. Стягнути з приватного підприємства "Альнаіра"  (код ЄДРПОУ 38051727) кошти в рахунок погашення податкового боргу з  рахунків у банку обслуговуючого такого платника в розмірі  19226 грн. 99 коп. (дев`ятнадцять тисяч двісті двадцять шість грн. 99 коп.). Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України. Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду. Суддя             Вергелес Андрій Валерійович