Ухвала

від 03.03.2015 по справі 826/18023/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/18023/14 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А. Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

03 березня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку ст. 41 КАС України апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Текнопак» на прийняту в порядку скороченого провадження постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 січня 2015 року у справі за адміністративним позовом Управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до товариства з обмеженою відповідальністю «Текнопак» про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2014 року Управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Позивач, Управління) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Текнопак» (далі - Відповідач, ТОВ «Текнопак») про стягнення фінансових санкцій у розмірі 184 000,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.01.2015 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що оскільки судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлено правомірність постанови, на підставі якої до Відповідача застосовані фінансові санкції, позовні вимоги є обґрунтованими.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Наголошує на тому, що судом першої інстанції не було належним чином перевірено всі фактичні обставини справи.

Сторони, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явились, а тому справа розглядалась за їх відсутності у відкритому судовому засіданні без фіксування останнього за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ч. 1 ст. 41 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, Управлінням охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у квітні 2014 року проведено перевірку об'єкта культурної спадщини по вул. Костянтинівська, 11/13, який є пам'яткою архітектури та історії місцевого значення, результати якої зафіксовані в акті про вчинення правопорушення від 11.04.2014 року №33. У ході перевірки встановлено, що на об'єкті проводяться будівельні роботи без погодженої з Управлінням проектної документації, без дозволу Управління на проведення робіт, за відсутності охоронного договору.

На підставі викладених в акті перевірки висновків Управлінням 29.05.2014 року винесено припис №142/П, яким, зокрема, зобов'язано Відповідача припинити будь-які роботи на пам'ятці до отримання необхідних документів для здійснення робіт на вказаному об'єкті культурної спадщини. Крім того, за результатами перевірки Управління прийнято постанову від 29.05.2014 року №22-14 про накладення фінансових санкцій за порушення законодавства України у сфері охорони культурної спадщини, якою на ТОВ «Текнопак» накладені фінансові санкції за порушення: ст. ст. 9, 24, 26 Закону України «Про охорону культурної спадщини» у розмірі 170 000,00 грн.; ч. 1 ст. 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини» у розмірі 17 000,00 грн.

Як вірно підкреслив суд першої інстанції, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2014 року у справі №826/10265/14 задоволено апеляційну скаргу Управління - скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.08.2014 року та відмовлено у задоволенні позову ТОВ «Текнопак» про визнання незаконними та скасування припису №142/П та постанови №22-14 від 29.05.2014 року. Зазначена постанова суду згідно правил ст. 256 КАС України набрала законної сили 15.10.2014 року.

При ухваленні оскаржуваного рішення, суд першої інстанції виходив з того, що на момент звернення до суду Відповідачем не було сплачено фінансові санкції, застосовані на підставі постанови про накладення фінансових санкцій за порушення законодавства України у сфері охорони культурної спадщини від 29.05.2014 року №22-14, правомірність якої встановлена рішенням суду, яке набрало законної сили.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на наступне.

Відповідно ч. 6 ст. 3 Закону України «Про охорону культурної спадщини» (далі - Закон) рішення (розпорядження, дозволи, приписи, постанови) органів охорони культурної спадщини, прийняті в межах їхньої компетенції, є обов'язковими для виконання юридичними і фізичними особами.

Приписи ч. 1 ст. 6 Закону визначено, що до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить, зокрема, здійснення контролю за виконанням цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини; видання розпоряджень та приписів щодо охорони пам'яток місцевого значення, припинення робіт на пам'ятках, їхніх територіях та в зонах охорони, якщо ці роботи проводяться за відсутності затверджених або погоджених з відповідним органом охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених цим Законом дозволів або з відхиленням від них; застосування фінансових санкцій за порушення цього Закону.

Наведене спростовує твердження Апелянта про те, що повноваження накладати фінансові санкції за порушення законодавства у сфері охорони культурної спадщини належить виключно виконавчому органу, а не органу охорони культурної спадщини.

Так, на відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про охорону культурної спадщини», на виконання рішення Київської міської ради від 31.03.2005 № 247/2822 «Про Головне управління культури і мистецтв та Головне управління охорони культурної спадщини» розпорядженням Київської міської ради від 28.09.2005 року №1805 затверджено Положення про Управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Положення №1805).

Згідно п. 7 Положення №1805 Управління відповідно до покладених на нього завдань: здійснює контроль за виконанням Закону України «Про охорону культурної спадщини», інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини; видає розпорядження та приписи щодо охорони пам'яток місцевого значення, припинення робіт на пам'ятках, їх територіях і в зонах охорони, якщо ці роботи проводяться за відсутності затверджених або погоджених з відповідним органом охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених Законом України «Про охорону культурної спадщини» дозволів або з відхиленням від них; складає протоколи щодо адміністративної відповідальності та застосовує фінансові санкції за порушення Закону України «Про охорону культурної спадщини», а також готує матеріали про вчинення незаконних дій і подає їх до відповідних органів для притягнення винних до адміністративної та кримінальної відповідальності у порядку, передбаченому чинним законодавством.

Підпунктом 8.5 пункту 8 Положення №1805 передбачено, що Управління має право виступати позивачем у суді з питань порушення законодавства про охорону культурної спадщини, подавати матеріали до прокуратури та інших правоохоронних органів.

Зі змісту наведених норм випливає наявність у Позивача права накладати на суб'єктів господарювання фінансові санкції за порушення Закону, а також звертатися до суду з позовом про стягнення таких санкцій.

Приписи ч.ч. 2, 3 ст. 44 Закону визначають, що рішення органу охорони культурної спадщини про застосування фінансових санкцій може бути оскаржено до суду.

Фінансові санкції, накладені органом охорони культурної спадщини, стягуються у встановленому законом порядку.

Як було встановлено раніше, Відповідач скористався своїм правом на судове оскарження рішення органу охорони культурної спадщини про застосування фінансових санкцій, однак постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2014 року у задоволенні позову було відмовлено.

При цьому посилання Апелянта на касаційне оскарження вказаного рішення суду апеляційної інстанції судовою колегією оцінюється критично, оскільки в силу ч. 5 ст. 254 КАС України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Отже, на момент вирішення даної справи суд першої інстанції вірно встановив, що судовим рішенням, яке набрало законної сили, підтверджується правомірність постанови від 29.05.2014 року №22-14 про накладення фінансових санкцій на ТОВ «Текнопак», а тому, оскільки доказів сплати Відповідачем суми зазначених санкцій подано не було, колегія суддів повністю погоджується з висновками Окружного адміністративного суду м. Києва про обґрунтованість позовних вимог.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів із наведеними висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 167, 183-2, 195, 197 , 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Текнопак» - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 січня 2015 року у справі за адміністративним позовом Управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до товариства з обмеженою відповідальністю «Текнопак» про стягнення заборгованості - без змін.

Ухвала є остаточної та оскарженню не підлягає у відповідності до ч. 10 ст. 183-2 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Шурко О.І.

Кузьменко В. В.