Ухвала

від 03.03.2015 по справі 820/19403/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УКРАЇНА

Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2015 р.Справа № 820/19403/14

Головуючий 1 інстанції: Єгупенко В.В.

Доповідач: Водолажська Н.С.

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Водолажська Н.С.,

Суддя Філатов Ю.М., Суддя Бенедик А.П.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.2015р. по справі № 820/19403/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдторгопт»

до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ «Трейдторгопт», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення Західної ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області № 0000672211 від 05.11.14 р. про збільшення суми грошового зобов'язання по ПДВ в сумі 417715,03 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 104428,76 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.15 р. по справі № 820/19403/14 позов був задоволений: скасоване податкове повідомлення-рішення Західної ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області № 0000672211 від 05.11.14 р.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.15 р. по справі № 820/19403/14 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач письмові заперечення на апеляційну скаргу не подав.

Колегія суддів на підставі п. 1 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного позивачем податкового повідомлення-рішення слугував акт № 3778/20-33-22-01-07/38876615 від 30.09.14 р. позапланової виїзної перевірки підприємства позивача з питання дотримання вимог податкового законодавства за період 01.01.14 р. по 31.07.14 р., в якому були зафіксовані порушення підприємством вимог п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого платником занижені зобов'язання по ПДВ в сумі 417715,03 грн. Позивач правом адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення не скористався.

Не погоджуючись з прийнятим Західною ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції процитував зміст п. 14.1.181 ст. 14; п. 44.1 ст. 44; п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198; п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200; п. 201.8 ст. 201 ПК України, ст. 1, ч. 2 ст. 3, ч. 1 та ч. 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», на підставі чого ним був зроблений висновок, що твердження податкового органу про наявність таких порушень ґрунтуються на припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача суперечать вимогам податкового законодавства та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Судом першої інстанції був досліджений договір поставки № 1-6 від 02.06.14 р., укладений між ТОВ «Трейдторгопт» (покупець) та ТОВ «Асс-Трейд» (постачальник), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - картон в асортименті (далі - товар (товари), а покупець зобов'язується сплатити за товар певну грошову суму і прийняти вказаний товар (товари). Поставка товарів здійснюється партіями. Найменування товарів (номенклатура), асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю товару, сума (вартість) партії та кількість товару, що входить у партію, визначається товарними (видатковими) накладними, підписаними сторонами (а.с. 62-63).

При цьому суд першої інстанції зазначив, що право на віднесення сум до податкового кредиту підтверджено наявними у справі податковими накладними, виписаними ТОВ «Асс-Трейд» на адресу ТОВ «Трейдторгопт» (а.с. 64-81). Факт передачі ТМЦ підтверджується видатковими накладними до договору № 1-6 від 02.06.14 р., які підписаними сторонами (а.с. 82-112).

За умовами, визначеними у договорі, а саме у п.п 2.1 п. 2, поставка продукції здійснюється на умовах ЕXW (ех works) відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс» (в редакції 2010 р.), які застосовуються із урахуванням особливостей, пов'язаних із внутрішньодержавним характером цього договору, а також тих особливостей, що випливають із умов цього договору. Місце поставки - м. Харків, пров. Динамівський, 4. На підтвердження переміщення ТМЦ у просторі позивачем до суду першої інстанції надані ТТН (а.с. 113-115), а перевезення ТМЦ здійснювалось на підставі договору про надання послуг № 06/04-14 від 06.01.14 р., укладеного між ТОВ «Трейдторгопт» та ФОП ОСОБА_1 (перевізник).

Також суд першої інстанції у своєму рішенні зазначив, що підприємство позивача має у користуванні нежитлове приміщення, отримане на підставі договору оренди нежитлового приміщення від 02.09.13 р., відповідно до умов якого ТОВ «АСС» (орендодавець) надав в оренду частину нежитлового приміщення загальною площею 200 м 2 в нежитловій будівлі літ. Б-2, що розташована за адресою: м. Харків, пров. Динамівський, 4 ТОВ «Трейдторгопт» (орендар) (а.с.141-145). Передача нежитлового приміщення від орендодавця орендарю підтверджується актом здачі - приймання нежитлового приміщення (а.с. 146).

В судову рішенні також зазначено, що оборотно-сальдовими відомостями по рахунками № 631 та № 281 відображено оприбуткування товару (а.с.116-132), а копіями карток складського обліку матеріалів позивачем підтверджено зберігання матеріальних цінностей на складах (а.с.133-140). Оплата за отриманні ТМЦ не здійснювалась, оскільки на адресу ТОВ «Трейдторгопт» від директора ТОВ «Асс-Трейд» надійшов лист, в якому останній зазначив, що у ТОВ «Асс-Трейд» виникли деякі проблеми, які пов'язані з обслуговуванням банківським закладом рахунку, у зв'язку з чим підприємство контрагента звернулось з проханням не здійснювати сплату до окремого повідомлення.

Суд першої інстанції також вказав на те, що оцінивши перелічені вище первинні документи за правилами ст. 86 КАС України, дійшов до висновку, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права, на підставі чого судом зроблений висновок, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 44 ПК України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.95 р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за № 168/704; спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності посилання податкового органу на використання при проведенні перевірки акту №3014/20-33-22-03-07/36815325 від 19.09.14 р. «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «АСС-ТРЕЙД», код за ЄДРПОУ 36815325, щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період червень 2014 року», в якому, зокрема, було встановлено порушення податкового законодавства по взаємовідносинам з контрагентами, в т.ч. з ТОВ «Трейдгоргопт», оскільки обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес» АД проти Болгарії від 22.01.09 р судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку зазначеного рішення Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

В апеляційній скарзі апелянт, крім посилання на акт перевірки контрагента позивача, вказує на те, що на перевірку позивачем не були надані документи про завантаження товару, командирування працівників підприємства до постачальника, табелі обліку робочого часу, а в наданих ТТН відсутні дані про перевезення, про місцезнаходження вантажовідправника та вантажоотримувача, довіреностей вантажоотримувача на відпуск вантажу, не зазначена прописом маса брутто, відсутні дані у полі «транспортні послуги», про вид пакування, не вказані відомості про осіб, які відпустила та прийняли товар, дані про вантажно-розвантажувальні роботи.

Колегія суддів вважає доцільним вказати на те, що з наданого до матеріалів справи акту № 3778/20-33-22-01-07/38876615 від 30.09.14 р. не вбачається, що при проведенні перевірки перевіряючі досліджували ТТН і встановили невідповідність їх оформлення вимогам чинного законодавства. Також перевіряючими не досліджували питання наявності у позивача трудових ресурсів для проведення вантажно-розвантажувальних робіт, а тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави перебирати на себе повноваження контролюючого органу по встановленню фактів, які могли або не могли вплинути на висновки ДПІ, викладені в акті перевірки.

Також слід відмітити, що дія наказу Міністерства транспорту України та Державного комітету статистики України № 228/253 від 07.08.96 р. «Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи», яким була встановлена обов'язковість оформлення ТТН, зупинена публікацією в «Урядовому кур'єрі» від 07.03.2000 р. № 43 Державним комітетом України з питань регуляторної реформи та підприємництва відповідно до Указу Президента України від 03.02.98 р. № 79/98 «Про усунення обмежень, що стримують розвиток підприємницької діяльності». Відновлення дії зазначеної Інструкції можливе лише у разі внесення змін, зазначених у рішенні Держпідприємництва від 16.10.98 р. № 17-02/10 «Про необхідність усунення порушень вимог Указу Президента України від 03.02.98 р. № 79/98 «Про усунення обмежень, що стримують розвиток підприємницької діяльності» Мінтрансом України та Держкомстатом України». Отже, дія нормативного акта, що регулює порядок застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи зупинена, тому застосування ТТН в будь-якому вигляді не є обов'язковим. Дані обставини свідчать про те, що твердження апелянта про обов'язковість оформлення ТТН, які виключно мають підтвердити факт поставки товарів на користь позивача, є хибними.

Враховуючи вищенаведені обставини, колегія суддів погоджується із загальним висновком суду першої інстанції, оскільки доводи апеляційної скарги їх не спростували.

Зважаючи на те, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.15 р. по справі № 820/19403/14 прийнята з дотриманням вимог чинного законодавства, колегія суддів не виявила підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Західної ОДПІ м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.15 р. по справі № 820/19403/14 - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.2015р. по справі № 820/19403/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдторгопт» до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Водолажська Н.С. Судді (підпис) (підпис) Філатов Ю.М. Бенедик А.П.