Ухвала

від 23.02.2015 по справі 2а-1864/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

23 лютого 2015 року м. Київ В/800/881/15

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г., Сірош М.В., Цвіркун Ю.І.,

розглянувши заяву державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ) про перегляд Верховним Судом України

ухвали Вищого адміністративного суду України від 16.12.2014

у справі № 2а-1864/12/2670

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Гіпс України»

до ДПІ

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.04.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2012, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 18.10.2011 № 0045621501/0.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.12.2014 зазначені рішення судів попередніх інстанцій у справі залишено без змін.

ДПІ звернулася із заявою про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 16.12.2014, в якій просить її скасувати та прийняти нове рішення по суті спору, мотивуючи свої вимоги неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права (зокрема, пункту 22.4 статті 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України), внаслідок чого ухвалені різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Як доказ неоднакового правозастосування заявником подано ухвалу Вищого адміністративного суду України від 07.11.2012 у справі № 2-а-494/09/2170.

Розглянувши заяву про перегляд ухвали суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України, враховуючи таке.

Відповідно до статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

У пункті 4 постанови пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.12.2010 № 2 «Про судову практику застосування статей 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України» передбачено, що ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

При вирішенні питання допуску справи до провадження Верховного Суду України враховується сукупність всіх наявних складових ознак неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Колегія суддів не розцінює як доказ неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах рішення Вищого адміністративного суду України, на які посилається заявник.

Адже, як вбачається зі змісту ухвали від 16.12.2014, про перегляд якої подано заяву, у прийнятті цього рішення Вищий адміністративний суд України, виходячи з положень пункту 150.1 статті 150, абзацу другого пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, дійшов висновку, що чинне податкове законодавство не обмежує право платника на врахування у складі валових витрат у 2011 році від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, що утворилося за попередні звітні роки.

У той же час ухвала Вищого адміністративного суду України від 07.11.2012 у справі № 2-а-494/09/2170 (на яку посилається заявник на підтвердження існування підстави у розумінні пункту 1 статті 237 КАС) мотивована тим, що установлені судами обставини справи свідчать про фіктивний характер операцій з придбання платником маркетингових послуг, що виключає правомірність врахування витрат за цими операціями у податковому обліку платника.

Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать про різні обставини, що виключає подібність спірних правовідносин.

З огляду на викладене відсутні підстави для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 236-240 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити державній податковій інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві у допуску справи № 2а-1864/12/2670 до провадження Верховного Суду України.

Ухвала не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Л.В. Ланченко Н.Г. Пилипчук М.В. Сірош Ю.І. Цвіркун