Постанова

від 03.03.2015 по справі 910/25150/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" березня 2015 р. Справа№ 910/25150/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Ільєнок Т.В.

Куксова В.В.

секретар судового засідання - Пугачова А.С.,

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 03.03.2015 року по справі № 910/25150/14 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "УКРПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ" на рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2014 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 23.12.2014 року) по справі № 910/25150/14 (суддя - Якименко М.М.)

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю

"УКРПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ"

до київського комунального об'єднання зеленого будівництва та

експлуатації насаджень міста Києва "Київзеленбуд"

про стягнення 373 376,41 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРПОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації насаджень міста Києва "Київзеленбуд" про стягнення 706 166,52 грн., з яких: 538 146,76 грн. - основного боргу, 59 225,63 грн. - пені, 89 332,36 грн. - інфляційних втрат, 19 461,77 грн. - 3% річних, 14 123,33 грн. - судового збору.

05.12.2014 року через канцелярію суду представник позивача подав уточнення до позовної заяви, згідно якої просив суд стягнути з відповідача 205 356,65 грн. - основного боргу, 538 146,76 грн. - основного боргу, 59 225,63 грн. - пені, 89 332,36 грн. - інфляційних втрат, 19 461,77 грн. - 3% річних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.12.2014 року у справі № 910/25150/14 позов задоволено частково. Стягнуто з Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації насаджень міста Києва "Київзеленбуд" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "УКРПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ" 332 790,11 грн. - основного боргу, 10 762,94 грн. - судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.12.2014 року у справі № 910/25150/14 виправлено допущену описку у вступній, описовій, мотивувальній та пункті 2 резолютивної частину рішення господарського суду м. Києва від 17.12.2014 року у справі № 910/25150/14, зазначивши цифрами вірну суму основного боргу який підлягає стягненню з відповідача, а саме: замість "332 790 (триста тридцять дві тисячі сімсот дев'яносто) грн. 11 коп. - основного боргу", вказати "205 356 (двісті п'ять тисяч триста п'ятдесят шість) грн. 65 коп. - основного боргу". Дана ухвала є невід'ємною частиною рішення господарського суду м. Києва від 17.12.2014 року у справі № 910/25150/14.

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "УКРПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ", звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду та просять скасувати рішення в частині відмови та прийняти в цій частині нове, яким позов задовольнити повністю.

Апеляційну скаргу скаржник мотивує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "УКРПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ" по справі № 910/25150/14 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Яковлєва М.Л., суддів Ільєнок Т.В., Куксов В.В.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2015 року по справі № 910/25150/14 відновлено товариству з обмеженою відповідальністю "УКРПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ" строк на подання апеляційної скарги та прийнято її до провадження і призначено перегляд рішення на 17.02.2015 року.

14.02.2015 року від Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації насаджень міста Києва "Київзеленбуд" надійшла заява про перенесення судового рішення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2015 року розгляд справи № 910/25150/14 відкладено на 03.03.2015 року о 10:30 та витребувано додаткові документи.

02.03.2015 року від товариства з обмеженою відповідальністю "УКРПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ" надійшло клопотання про долучення додаткових документів.

25.03.2015 року від Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації насаджень міста Києва "Київзеленбуд" надійшли витребувані документи.

Представник позивача був присутнім в судовому засіданні та надав свої пояснення, якими підтримав доводи, що викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва скасувати в частині відмови та прийняти в цій частині нове, яким позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні, призначеному на 03.03.2015 року, надавав свої пояснення та просив рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2014 року залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, виступ представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2014 року по справі № 910/25150/14 - залишається без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.07.2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Укрпроектреконструкція" (підрядник, позивач) та Київським комунальним об'єднанням зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "Київзеленбуд" (замовник, відповідач) укладено договір підряду № 77/5 (договір, а.с. 14-19).

За своєю правовою природою договір, укладений між сторонами, є договором підряду. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

У п. 1.1. договору зазначено, що відповідно до програми економічного і соціального розвитку м. Києва на 2013 рік, затвердженої Рішенням Київської міської ради від 08.02.2013 року № 2/9059, на підставі протоколу оцінки пропозицій конкурсних торгів (цінових пропозицій) від 17.05.2013 року № 8/2, замовник доручає, а підрядник зобов'язується на свій ризик, власними і залученими силами та засобами здійснити роботи по завершенню реконструкції парку Партизанської слави, зі складу об'єкту «Реконструкція парку Партизанської слави у Дарницькому районі», а замовник зобов'язується прийняти та оплатити такі роботи.

Під час дії договору до нього вносились зміни які були оформлені додатковими угодами до договору, а саме: № 1 від 15.07.2013 року, № 2 від 31.12.2013 року, № 3 від 04.09.2014 року (а.с. 45-47).

Згідно з п. 2.1. договору (з врахуванням змін внесених додатковою угодою № 3 від 04.09.2014 року), загальна суму цього договору складає 1 051 343,03 грн. з них:

- сума договору на 2013 рік (вартість виконаних та оплачених робіт у 2013 році) - 324 426,60 грн., в т.ч. ПДВ 54 071,10 грн.

- сума договору на 2014 рік (включаючи вартість виконаних та неоплачених робіт у 2013 році на суму 538 146,76 грн.) - 726 916,43 грн., в т.ч. ПДВ 121 152,74 грн.

Джерело фінансування - кошти державного бюджету (п. 2.5. Договору).

Відповідно до п. 3.1. договору (з врахуванням змін внесених додатковою угодою № 2 від 31.12.2013 року), термін виконання робіт до 01.07.2014 року.

Згідно з п. 4.3. договору, підрядник на підставі виконаних робіт складає відповідні документи та передає акти виконаних робіт за формою № КБ-2в та довідкою КБ-3 для підписання Замовнику. Замовник протягом 5-ти робочих днів перевіряє документи і підписує їх, а у разі не підписання обґрунтовує причину відмови. Розрахунки за виконані роботи здійснюються Замовником протягом 14 робочих днів після підписання актів виконаних робіт та надходження бюджетних коштів від головного розпорядника бюджетних коштів. У разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за виконані роботи здійснюється протягом 3-х банківських днів з дати отримання Замовником коштів бюджетного призначення на фінансування робіт.

Підрядником частково виконані роботи на загальну суму 862 573,36 грн., що підтверджується підписаним між сторонами 2013 року Актами № 1, 2, 3 приймання виконаних будівельних робіт форма КБ-2в та Довідками про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3 (а.с. 48-52, 58-66, 75-77).

Відповідачем частково оплачено вартість виконаних позивачем робіт в розмірі 657 216,71 грн., вартість неоплачених робіт становить 332 790,11 грн.

04.09.2014 року було укладено додаткову угоду № 3 до договору, відповідно до якої відповідач визнає заборгованість перед позивачем у розмірі 538 146,76 грн. і зобов'язується їх сплатити.

27.06.2014 року позивачем було направлено на адресу відповідача претензію № 03-07/4 про сплату заборгованості та про наміри розірвати договір (а.с. 81-86).

Однак, зазначена претензія залишена без задоволення.

У зв'язку з чим, товариство з обмеженою відповідальністю "УКРПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації насаджень міста Києва "Київзеленбуд" про стягнення (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) 373 376,41 грн., з яких: 205 356,65 грн. - основного боргу, 59 225,63 грн. - пені, 89 332,36 грн. - інфляційних втрат, 19 461,77 грн. - 3% річних.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З огляду на зазначене, а також на те, що відповідач визнав позовні вимоги в частині стягнення основного боргу, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що позовні вимоги в частині стягнення 205 356,65 грн. - основного боргу, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 3% річних у сумі 19 461,77 грн. та збитки від інфляції у сумі 89 332,36 грн. за період з 01.08.2013 року по 14.10.2014 року та пені у сумі 59 225,63 грн. за період з 15.04.2014 року по 14.10.2014 року.

Згідно з п. 8.5. договору, за порушення строків перерахування платежів за виконані роботи, після отримання бюджетних коштів від розпорядника, замовник сплачує підряднику за кожний день простроченого платежу, пеню від суми простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який стягується пеня.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, колегією суддів встановлено, що позивачем, жодним чином не обґрунтовано з якої дати почалося прострочення відповідача щодо оплати робіт та чому підлягає задоволенню нарахування 3% річних та збитків від інфляції починається з 01.08.2013 року.

Натомість, як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідач повинен був оплатити виконані роботи у строк до 31.12.2014 року.

Беручи до уваги, що позивачем 3% річних та збитки від інфляції заявлені до стягнення за період з 01.08.2013 року по 14.10.2014 року, тобто за період до прострочення відповідачем зобов'язання щодо оплати робіт, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення із відповідача 3 % річних у сумі 19 461,77 грн. та збитків від інфляції у сумі 89 332,36 грн. не підлягають задоволенню.

Щодо стягнення пені, то штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем нарахована пеня в межах шестимісячного строку нарахування.

Водночас, згідно п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

Отже, нарахування пені починається із дня прострочення виконання зобов'язання і припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане, а не за шість місяців до дня подання позовної заяви, як було нараховано позивачем.

При цьому колегія суддів зазначає, що зважаючи на те, що зобов'язання щодо оплати виконаних робіт повинно бути здійснено у строк до 31.12.2014 року, а позивач просить стягнути з відповідача пеню за період з 15.04.2014 року до 14.10.2014 року, колегія суддів приходить до висновку щодо відсутності підстав для задоволення вимог в частині стягнення пені у зв'язку із тим, що у період за який позивач просить стягнути пеню прострочення зобов'язання ще не виникло.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження свої позовних вимог про стягнення з відповідача 59 225,63 грн. - пені, 89 332,36 грн. - інфляційних втрат, 19 461,77 грн. - 3% річних, а тому суд першої інстанції вірно відмовив у задоволенні позовні вимоги в цій частині.

Щодо посилань скаржника на п. 4.3 договору, відповідно до якого розрахунки за виконані роботи здійснюються лише тільки після надходження бюджетних коштів, а оскільки бюджетне фінансування не відбулося, то строк виконання зобов'язання щодо оплати наданих послуг не настав, то вони до уваги не беруться з огляду на наступне.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першої статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання, як це, зокрема, зазначено в постанові Вищого господарського суду України від 23 серпня 2012 року зі справи № 15/5027/715/2011.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15 травня 2012 року справа № 11/446 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18 жовтня 2005 року.

Внаслідок цього, доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування рішення місцевого суду.

За правилами ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається колегіально за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.

Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Виходячи з викладеного вище, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2014 року у справі № 910/25150/14 - залишається без змін.

З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "УКРПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ" на рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2014 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 23.12.2014 року) по справі № 910/25150/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2014 року у справі № 910/25150/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/25150/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді Т.В. Ільєнок

В.В. Куксов