Постанова

від 05.03.2015 по справі 813/56/15

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2015 року № 813/56/15

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

секретар судових засідань Шозда Г.В.

з участю представників:

від позивача - Канарьова Н.В., Шведа С.О.;

від відповідача - Боднар Л.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом Приватного підприємства (надалі ПП) «ВВП Сервіс» до Державної податкової інспекції (надалі ДПІ) у Залізничному районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

ПП «ВВП Сервіс» звернулося в суд з позовом до ДПІ у Залізничному районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення- рішення форми «Р» від 18.12.2014 року за №0003622204.

У відповідності до положень ст.55 КАС України, судом допущено заміну відповідача його правонаступником ДПІ у Залізничному районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області

Позивач в позовній заяві стверджує, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента, на який контролюючий орган посилається як на доказ в підтвердження нереальності господарських операцій між підприємством та ТзОВ «Денікс Груп», є лише актом, що направлений іншим контролюючим органам для відома. Такий акт не є податковою інформацією в розумінні положень Податкового кодексу України. Також, продовжує позивач, наведені в акті перевірки порушення не підтверджуються жодними офіційними даними та первинними документами, представленими до перевірки.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з викладених міркувань, просить позов задовольнити.

В запереченні на позовну заяву відповідач зазначає, що податкова накладна за №193 від 30.06.2014 року на суму 16000 грн. 00 коп. податку на додану вартість не включена до Єдиного реєстру податкових накладних у зв'язку з чим сума згаданого податку, у відповідності до положень п.201.10 ст.201 ПК України, не може бути віднесена до податкового кредиту. Також, відповідач вража, що позивачем не підтверджено реальності господарських операцій між ним та ТзОВ «Денікс Груп».

Представник відповідача дав аналогічні пояснення, просить в задоволенні позову відмовити, вважає, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті правомірно та є законними.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам виходив з наступного.

ДПІ у Залізничному районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, було складено акт від 02.12.2014 року за №3425/13-03-22-04/37206174 «Про результати позапланової виїзної перевірки ПП «ВВП Сервіс» (ЄДРПОУ - 37206174) з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТзОВ «Денікс Груп» (ЄДРПОУ - 37882958) за період червень, липень 2014 р.» та прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 18.12.2014 року за №0003622204, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 70 грн. 00 коп., в тому числі, за основним платежем - 46900 грн. 00 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 23450 грн. 00 коп.

Перевіркою встановлено порушення:

- п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, ст.200, п.201.1, п.201.10 ст.201 ПК України в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту за червень-липень 2014 року на суму 46900 грн. 00 коп.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Так, при проведенні перевірки контролюючий орган виходив з того, що первинні документи, які складені суб'єктами господарської діяльності на операції, що не впливають на реальність настання наслідків, суперечать законодавчим і нормативним актам та такі, що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненої операції не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

Як передбачено п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.3 цієї ж статті, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту, у відповідності до вимог абзац.1 п.198.6 ст.198 ПК України, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 185.1 статті 185 цього ж Кодексу передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з, зокрема, постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Водночас, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV, з наступними змінами та доповненнями визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було,

відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З врахуванням даної позиції судом досліджуються обставини правомірності формування позивачем податкового кредиту по господарських операціях, які стосуються спірних правовідносин.

Щодо висновків контролюючого органу про завищення податкового кредиту за червень-липень 2014 року на суму 46900 грн. 00 коп., то такі ґрунтуються на аналізі господарських операцій позивача та його контрагента - ТзОВ «Денікс Груп».

Між ТзОВ «ВВП-Сервіс» (замовник) і ТзОВ «Денікс Груп» (виконавець) були укладені угоди від 02.06.2014 року за №1/06-ТО та від 02.07.2014 року за №1/07-ТО відповідно до умов яких виконавець зобов'язується виконати роботи комплекс робіт на об'єктах (базових станцій) Львівської області.

На підтвердження виконання вищенаведених договорів позивачем надано акти приймання-передачі виконаних робіт №№1, 3 за липень 2014 року та за №№2, 1 за червень 2014 року; податкові накладні від 31.07.2014 року за №262, за №261, за №260 та від 30.06.2014 року за №192, за №193.

В свою чергу, контролюючий орган в акті перевірки зазначає, що відповідно до наявної інформації та баз даних, звітності та інших джерел інформації, одержаних в ході проведення перевірки, встановлено укладання цивільно-правових відносин та проведення безтоварних операцій, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування податкового кредиту.

Висновки контролюючого органу щодо нереальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом ґрунтуються на акті ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС від 01.09.2014 року за №2623/26-55-22-07/37882958 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Денікс Груп» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.06.2014 року по 31.08.2014 року».

Однак, суд не може брати до уваги зазначений акт в підтвердження нереальності господарських операцій, оскільки в ньому йдеться про неможливість проведення зустрічної звірки у зв'язку із відсутністю товариства за юридичною адресою та не надається оцінка досліджуваним господарським операціям.

Отже, суд не може покласти в основу документи та обґрунтування контролюючого органу обставин нереальності господарських операцій оскільки такі ґрунтуються на припущеннях і у своїй сукупності не можуть беззаперечно підтверджувати згадані обставини.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що прямими доказами, в підтвердження реальності здійснення вищенаведених господарських операцій є надані позивачем первинні бухгалтерські документи, які не містять недоліків, а не докази, на які посилається контролюючий орган в акті перевірки, зокрема згаданий акт ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС від 01.09.2014 року за №2623/26-55-22-07/37882958 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Денікс Груп».

Крім того, не можна залишити поза увагою і те, що як передбачено п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В матеріалах справи наявні копії податкових накладних, які не мають недоліків.

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Також, матеріалами справи спростовується посилання відповідача на дефекти податкової правосуб'єктності контрагентів, як на обставину, що вказує на нереальність згаданих господарських операцій з врахуванням наступного.

В матеріалах справи наявні витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, витяг з офіційного порталу Державної фіскальної служби України, з яких вбачається, що на час вчинення досліджуваних господарських операцій контрагент позивача був зареєстрований у встановленому законом порядку та являвся платником податку на додану вартість.

Наявність зазначених документів у позивача підтверджує його добросовісність та обачність, оскільки ним була зібрана оприлюднена інформація, яка б вказувала на добросовісність його контрагента.

Не можна залишити поза увагою і обставини за наявності яких рішення суб'єкта владних управлінських функцій вважається правомірним - таке має бути прийнято пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (п.8 ч.2 ст.2 КАС України).

При цьому, поняття справедливого балансу розкрито у рішенні Європейського Суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03).

Так, Європейський Суд з прав людини, вважає, що порушенням справедливого балансу, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності, буде коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою податку на додану вартість, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподаткованої податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності.

В матеріалах справи відсутні беззаперечні докази в підтвердження наведених обставин справедливого втручання контролюючого органу у право власності позивача, а тому рішення не відповідає наведеному критерію.

За таких обставин, суд вважає, що контролюючим органом не доказано протиправності формування позивачем податкового кредиту за результатами господарських операцій з ТзОВ «Денікс Груп», а тому висновки про його завищення є необґрунтованими, і як наслідок протиправними є податкові повідомлення рішення в частині донарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Крім того, судом не беруться до уваги посилання на те, що податкова накладна за №193 від 30.06.2014 року на суму 16000 грн. 00 коп. податку на додану вартість не включена до Єдиного реєстру податкових накладних у зв'язку з чим сума згаданого податку, у відповідності до положень п.201.10 ст.201 ПК України, не може бути віднесена до податкового кредиту, оскільки такі спростовуються витягом з Єдиного реєстру податкових накладних №5155128 від 05.03.2015 року. При цьому, зазначення суми податку на додану вартість в розмірі 16000 грн. 00 коп. (в меншій сумі ніж зазначено у цій накладній - 21333 грн. 33 коп.) не спростовує факту її включення до Єдиного реєстру податкових накладних.

Оскільки правомірність нарахування основного платежу по згаданих податках не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи контролюючим органом безпідставно застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість є обґрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі належить присудити на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати, прийняте Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, податкове повідомлення-рішення від 18.12.2014 року за №0003622204.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «ВВП Сервіс» (код ЄДРПОУ 37206174), що знаходиться за адресою м.Львів, вул.Городоцька, 174, 182 грн. 70 коп. (сто вісімдесят дві гривні сімдесят копійок) сплаченого судового збору.

4.Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

5.Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 06 березня 2015 року.

Суддя В.Я.Мартинюк