Постанова

від 24.02.2015 по справі 816/4604/14

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2015 року м. ПолтаваСправа № 816/4604/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сич С.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Шевченко О.С.,

представника позивача - Саваськової Т.В.,

представника відповідача - Тімощука А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРРОСАГРОІНВЕСТ" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

20 листопада 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРРОСАГРОІНВЕСТ" /надалі - позивач; ТОВ "УКРРОСАГРОІНВЕСТ"/ звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області /надалі - відповідач; ДПІ у м. Полтаві/ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0036251501 від 01.09.2014.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення є акт від 12.08.2014 № 4653/16-01-15-01/36324828 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "УКРРОСАГРОІНВЕСТ" з питань правомірності проведених господарських відносин з платником податків ТОВ "Спецпромприлад" (код ЄДРПОУ 33517997) в березні 2014 року. Вважає помилковими висновки акту перевірки від 12.08.2014 № 4653/16-01-15-01/36324828 про порушення п. 44.1 статті 44, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України по господарським операціям з ТОВ "Спецпромприлад". Пояснює, що господарські операції з ТОВ "Спецпромприлад" носили реальний характер, а право на формування податкового кредиту підтверджується податковими накладними та первинними документами бухгалтерського обліку, які оформлені у відповідності до чинного законодавства України. Зазначає, що відповідачу під час перевірки були надані документи, що підтверджують факт укладання договору і визначення вартості послуг, а також факт виконання договірних обов'язків контрагентом.

05.12.2014 до суду надійшли письмові заперечення проти позову, в яких на підтвердження правомірності оскаржуваного податкового повідомлення - рішення відповідач посилається на висновки документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "УКРРОСАГРОІНВЕСТ" з питань правомірності проведених господарських відносин з платником податків ТОВ "Спецпромприлад" (код ЄДРПОУ 33517997) в березні 2014 року, оформленої актом 12.08.2014 № 4653/16-01-15-01/36324828. Зазначає, що первинні документи бухгалтерського обліку складені з порушенням частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність"; факт оплати за отримані послуг у ході перевірки не підтверджено; ТОВ "Спецпромприлад" фактично не могло здійснювати господарські операції з постачання послуг позивачу через відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності, а саме, майна та інших матеріальних ресурсів, управлінського та технічного персоналу, основних засобів, складських приміщень, транспортних засобів. Крім того, згідно наданих до перевірки документів неможливо встановити, які саме комплексні транспортно-експедиційні послуги з організації перевезень надано ТОВ "Спецпромприлад" та як визначалася вартість цих послуг.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач ТОВ "УКРРОСАГРОІНВЕСТ", ідентифікаційний код 36324828, зареєстрований як юридична особа 16.06.2009, перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Полтаві та у перевіряємому періоді було зареєстроване платником податку на додану вартість, свідоцтво № 200048473 серії НБ № 28903 /а.с. 72-74/.

У термін з 30.07.2014 по 05.08.2014 посадовими особами ДПІ у м. Полтаві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "УКРРОСАГРОІНВЕСТ" з питань правомірності проведених господарських відносин з платником податків ТОВ "Спецпромприлад" (код ЄДРПОУ 33517997) в березні 2014 року, за результатами якої складено акт від 12.08.2014 № 4653/16-01-15-01/36324828 /а.с. 10-19/.

За висновками перевірки встановлено порушення п. 44.1 статті 44, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого платником:

- завищено податковий кредит на 114874 грн. за березень 2014 року по взаємовідносинах з ТОВ "Спецпромприлад";

- занижено податок на додану вартість до сплати на 114874 грн. за березень 2014 року /а.с. 18/.

01.09.2014 ДПІ у м. Полтаві на підставі акту перевірки від 12.08.2014 № 4653/16-01-15-01/36324828 винесено податкове повідомлення-рішення № 0036251501, яким ТОВ "УКРРОСАГРОІНВЕСТ" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" у загальному розмірі 143592 грн. 50 коп., у тому числі: за основним платежем у сумі 114874 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 28718 грн. 50 коп. /а.с. 8/.

Позивач оскаржив дане податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку.

Рішенням Головного управління Міндоходів у Полтавській області про результати розгляду скарги від 07.11.2014 № 2427/10/16-31-10-04-12 податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві від 01.09.2014 № 0036251501 залишено без змін, а скарга ТОВ "УКРРОСАГРОІНВЕСТ" - без задоволення /а.с. 20-25/.

Позивач не погодився з податковим повідомленням-рішенням від 01.09.2014 № 0036251501, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню - рішенню від 01.09.2014 року № 0036251501, суд дійшов наступних висновків.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Згідно пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на викладені положення Податкового кодексу України, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен мати належним чином оформлені податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до частини 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Зважаючи на зміст наведеної норми процесуального права та враховуючи, що вимоги заявленого позову полягають у визнанні протиправним та скасуванні податкового повідомлення - рішення, предметом доказування у даній справі мають бути саме обставини, які свідчать про обґрунтованість чи безпідставність його винесення та наявність чи відсутність порушень позивачем законодавчих приписів, тобто, реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на формування податкового кредиту та витрат; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають позивачу право на податковий кредит та врахування витрат.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції. Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Це підтверджується також правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у справах, пов'язаних з визначенням податкових зобов'язань з ПДВ та бюджетним відшкодуванням ПДВ, в яких Верховний Суд України звертає увагу на необхідність з'ясування судами при розгляді справ на те, чи мали операції з придбання та реалізації товарів (послуг) реальний характер, як перевозились і зберігались товари (чиїм транспортом, за чий рахунок, яким є розмір витрат, якою особою виконувались роботи чи надавались послуги, які матеріали використовувалися для виконання робіт), чи були такі операції взагалі можливі з урахуванням оперативності їх проведення та інше.

На підтвердження здійснення господарських операцій з ТОВ "Спецпромприлад" позивачем надано до суду копію договору № 1403 від 10.02.2014 /а.с. 26-27/, за умовами якого замовник (позивач) доручає, а виконавець (ТОВ "Спецпромприлад") зобов'язується надавати замовникові комплексні транспортно-експедиційні послуги, пов'язані з організацією перевезення вантажів замовника, а замовник зобов'язується своєчасно оплачувати послуги, що надавалися виконавцем. Згідно з пунктом 5.1 цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє, в частині надання послуг виконавцем до 31 грудня 2014 року, а в частині розрахунків - до їх повного виконання в межах встановленого законодавством терміну давності. До договору складено додатки № 1-4, копії яких наявні у матеріалах справи /а.с. 29-32/.

ТОВ "Спецпромприлад" виписано позивачу податкові накладні на комплексні транспортно-експедиційні послуги з організації перевезень: № 4 від 28.03.2014 на суму ПДВ 39765 грн. 86 коп., № 5 від 28.03.2014 на суму ПДВ 23565 грн. 30 коп., № 6 від 28.03.2014 на суму ПДВ 32644 грн. 54 коп. та № 7 від 28.03.2014 на суму ПДВ 18898 грн. 30 коп. /а.с. 39-42/.

Вказані податкові накладні внесені позивачем до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за березень 2014 року /а.с. 52/ та суми податку на додану вартість включені позивачем до складу податкового кредиту березня 2014 року в розмірі 114874 грн. /а.с.99-102/.

ТОВ "Спецпромприлад" на час виписки ТОВ податкових накладних було зареєстроване платником податку на додану вартість, свідоцтво № 200034880 від 23.03.2012 /а.с. 77, 137/.

На підтвердження факту надання послуг ТОВ "Спецпромприлад" позивачем надано копії актів надання послуг: № 32801 від 28.03.2014 року на суму ПДВ 39765 грн. 86 коп., № 32802 від 28.03.2014 року на суму ПДВ 23565 грн. 30 коп., № 32803 від 28.03.2014 року на суму ПДВ 32644 грн. 54 коп., № 32804 від 28.03.2014 року на суму ПДВ 18898 грн. 30 коп. /а.с. 33-36/.

Відповідно до частини 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції , одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Всі чотири акти надання послуг на загальну суму 689244 грн. 05 коп., у тому числі ПДВ - 114874 грн., складені 28.03.2014 та містять найменування послуг - комплексні транспортно-експедиційні послуги з організації перевезень.

Вказані акти надання послуг у порушення ч. 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" не містять змісту та обсягу господарських операцій. Із наданих копій актів надання послуг неможливо зробити достовірний висновок щодо характеру, виду, обсягу та змісту наданих послуг, і, як результат, виявити зв'язок цих послуг з господарською діяльністю позивача.

Види послуг згідно з актами наданих послуг носять загальний характер, фактично відтворюють умови договору про надання цих послуг та містять загальну вказівку про надання таких послуг.

Згідно відомостей, що зазначені у наданих позивачем до суду копіях звітів з виконання послуг, послуги мали надаватися:

- по звіту № 1 від 28.03.2014 в період з 13.03.2014 по 25.03.2014 /а.с. 177/;

- по звіту № 2 від 28.03.2014 в період з 12.03.2014 по 24.03.2014 /а.с. 178/;

- по звіту № 3 від 28.03.2014 в період з 13.02.2014 по 08.03.2014 /а.с. 179/;

- по звіту № 4 від 28.03.2014 в період з 13.02.2014 по 08.03.2014 /а.с. 181/.

За приписами ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, відтак оскільки всі акти надання послуг складені 28.03.2014, вказані акти не можуть підтверджувати факт здійснення господарських операцій, які за відомостями звітів мали здійснюватися у період з 13.02.2014 по 25.03.2014.

Положеннями пунктів 3.3 - 3.6 договору на надання послуг № 1403 від 10.02.2014 визначено, що у вартість витрат входять витрати, які безпосередньо пов'язані з організацією відправки (отримання вантажів). Оплата послуг здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця. Оплаті підлягає лише фактична вартість послуг, підтверджена фактичними документами по фактично відвантаженій вазі вантажу. Остаточні взаєморозрахунки виробляються Сторонами після підписання Актів виконаних робіт.

Проте, позивачем не надано до суду документів по фактично відвантаженій вазі вантажу, хоча за умовами договору саме такі документи є підставою для здійснення оплати за умовами укладеного договору.

Як вбачається з наданих копій додатків до договору на надання послуг, ТОВ "Спецпромприлад" зобов'язувалося виконувати: відбір і здачу зразків для досліджень в ветеринарній лабораторії, відбір і здачу зразків для досліджень в лабораторній інспекції з карантину рослин, контроль зважування тари/брутто, пломбування вагонів /а.с. 29- 32/.

Пунктом 1.1 Правил перевезення вантажів, які підлягають фітосанітарному контролю, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 р. N 644 /чинного на час виникнення спірних правовідносин/, відповідно до Закону України "Про карантин рослин" та Статуту Державної служби з карантину рослин України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.93 N 892, перевезення підкарантинних вантажів (додаток 1), які можуть бути переносниками карантинних шкідників, хвороб рослин та бур'янів із господарств, населених пунктів, районів, областей та Автономної Республіки Крим, на території яких уведені карантинні обмеження або оголошено карантин, проводиться тільки за умови пред'явлення відправником карантинного сертифіката (додаток 2), який видається місцевою Державною інспекцією з карантину рослин (далі - карантинна інспекція), у зоні діяльності якої перебуває відправник.

Згідно з пунктом 2.5, 2.6 Порядку організації відбору зразків об'єктів регулювання для проведення фітосанітарної експертизи, затвердженого наказом начальника Головної державної інспекції з карантину рослин України 17.06.2010 N 132, за правильність відбору зразків несе відповідальність державний інспектор з карантину рослин.

В разі проведення фітосанітарної експертизи зразків об'єктів регулювання, що відібрані не державним інспектором з карантину рослин , експертиза проводиться за заявкою особи, але висновок фітосанітарної експертизи не є підставою для оформлення фітосанітарних документів.

Пунктом 2.9 цього Порядку визначено, що зразок до лабораторії може бути доставлений особою, уповноваженою власником вантажу або державним інспекторам з карантину рослин.

Таким чином, у разі здійснення відбору зрізків працівниками ТОВ "Спецпромприлад" такі зразки не є підставою для оформлення фітосанітарних документів.

Позивачем також не надано до суду на підтвердження здійснення доставки зразків до лабораторії доказів видачі ТОВ "Спецпромприлад" довіреності на представлення інтересів власника вантажу.

Механізм здійснення органами державного нагляду (контролю) відбору зразків продукції у суб'єктів господарювання для проведення експертизи (випробування) встановлено Порядком відбору зразків продукції для визначення її якісних показників та форми акта відбору зразків продукції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31.10.2007 № 1280 /надалі Порядок/.

Пунктом 3 цього Порядку передбачено, що відбір зразків продукції здійснюється посадовою особою органу державного нагляду (контролю) у присутності керівника юридичної особи, фізичної особи - підприємця або уповноваженої ними особи, які мають право заявляти клопотання з приводу пов'язаних з таким відбором дій, про що вноситься запис до акта відбору зразків продукції.

Відповідно до пункту 7 - 9 Порядку посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт відбору зразків продукції (далі - акт) у трьох примірниках. В акті зазначаються: місце і дата його складення; номер і дата рішення керівника органу державного нагляду (контролю), на підставі якого здійснюється відбір зразків продукції, посада, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка здійснила їх відбір; найменування та місцезнаходження юридичної особи та/або її відокремленого підрозділу або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, в яких здійснюється відбір зразків продукції; посада, прізвище, ім'я та по батькові уповноваженої особи суб'єкта господарювання ; перелік і кількість відібраних зразків продукції із зазначенням виробника, дати виробництва, серії (номера) партії, загальної вартості зразків; додаткові відомості (з урахуванням специфіки зразків продукції).

Усі примірники акта підписуються посадовою особою, яка відібрала зразки продукції, та керівником юридичної особи, фізичною особою - підприємцем або уповноваженою ними особою.

У разі відмови керівника юридичної особи, фізичної особи - підприємця або уповноваженої ними особи від підписання акта посадова особа органу державного нагляду (контролю) робить в акті запис про те, що керівник юридичної особи, фізична особа - підприємець або уповноважена ними особа з актом ознайомлені і від підпису відмовились.

Один примірник акта передається разом з опломбованими (опечатаними) зразками продукції до уповноваженої та/або акредитованої організації (лабораторії), що призначена для проведення експертизи (випробування) та зазначена в рішенні про відбір зразків продукції, другий - залишається у суб'єкта господарювання, третій - у посадової особи, яка здійснила відбір зразків продукції.

Отже факт здійснення відбору зразків продукції та присутність при здійсненні такого відбору особи, уповноваженої керівником юридичної особи, підтверджується відповідним актом, у якому зазначено посаду, прізвище, ім'я та по батькові уповноваженої особи суб'єкта господарювання, яка була присутня при здійснення такого відбору.

Однак, позивачем не надано до суду зазначених вище актів або інших документів, якими би було зафіксовано участь ТОВ "Спецпромприлад" у виконанні послуг, надання яких передбачено додатками до договору (відбір і здачу зразків для досліджень в ветеринарній лабораторії, відбір і здачу зразків для досліджень в лабораторній інспекції з карантину рослин, контроль зважування тари/брутто, пломбування вагонів), хоча п.п. 2.2.2 договору на надання послуг встановлено обов'язок замовника приймати від виконавця перевізні документи, сертифікати, акти виконаних робіт, і інші документи, підтверджуючі виконання даного договору виконавцем /а.с. 26/.

Слід зазначити, що згідно фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва /баланс на 31.12.2013/, ТОВ "Спецпромприлад" не має необоротних активів /а.с. 148/. У акті перевірки зафіксовано, що відповідно до податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку форма № 1-ДФ у 4 кварталі 2013 року на ТОВ "Спецпромприлад" працював лише один штатний працівник /а.с. 16/.

Вказані обставини свідчать про відсутність у ТОВ "Спецпромприлад" можливостей для надання послуг у обсягах, що вказані у наданих копіях додатків до договору на надання послуг № 1403 від 10.02.2014.

Суд зазначає, що надані позивачем копії актів виконаних робіт, що складені між позивачем та ТОВ "АТ Каргілл", УАСП "КАІС" не можуть бути беззаперечними доказами того, що роботи, які були передані позивачем за даними актами ТОВ "АТ Каргілл", УАСП "КАІС" були отримані позивачем саме від ТОВ "Спецпромприлад".

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входить до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Згідно з вимогами ст. 4 цього Закону одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на віднесення до податкового кредиту сум витрачених на придбання товарно-матеріальних цінностей можуть створювати лише реально вчинені господарській операції з придбання товарів, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Позивач не надав суду належних доказів реальності надання послуг ТОВ "Спецпромприлад" та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача. Відтак, податкові накладні були видані ТОВ "Спецпромприлад", яке фактично не виступало виконавцем послуг, що у свою чергу свідчить про правильність висновків контролюючого органу про завищення позивачем суми податкового кредиту березня 2014 року на суму 114874 грн. та відповідно заниження податку на додану вартість за березень 2014 року на суму 114874 грн.

Відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 01.09.2014 № 0036251501 прийняте ДПІ у м. Полтаві на підставі, у межах повноважень, у спосіб, що передбачені законодавством України та з урахуванням всіх обставин, необхідних для прийняття рішення.

Отже, позовні вимоги необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Згідно з підпунктом 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" розмір судового збору за подання позовних заяв майнового характеру становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

При зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 287 грн. 19 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 585 від 17.11.2014 / а.с. 2 /.

У зв'язку з відмовою у задоволенні позову, решта суми судового збору в розмірі 2584 грн. 66 коп. /2871 грн. 85 коп. - 287 грн. 19 коп./ підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРРОСАГРОІНВЕСТ" на користь Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРРОСАГРОІНВЕСТ" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРРОСАГРОІНВЕСТ" (ідентифікаційний код 36324828, пошт. інд. 36038, Полтавська область, м. Полтава, вул. Енгельса, 19-А) на користь Державного бюджету України решту суми судового збору в розмірі 2584 грн. 66 коп. (дві тисячі п'ятсот вісімдесят чотири гривні шістдесят шість копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 02 березня 2015 року.

Суддя С.С. Сич