Рішення

від 05.03.2015 по справі 904/99/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.03.15р. Справа № 904/99/15

За позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПРИВАТБАНК", м.Дніпропетровськ

до товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРО-КОНДИТЕР", м.Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості

Суддя Петренко І.В.

Секретар судового засідання Пономарьов Є.О.

Представники:

від позивача: представник Гуслистий С.О. - довіреність № 741-О від 25.11.14р.;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк", м.Дніпропетровськ (далі по тексту - позивач, банк) звернулося до господарського суду з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро-Кондитер", м.Дніпропетровськ (далі по тексту - відповідач, клієнт) про стягнення з відповідача на користь позивача 350704,51грн. (з яких 279092,81грн. - заборгованість по основній сумі кредиту; 53287,01грн. - заборгованість за відсотками; 672,09грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 17652,60грн. - штраф) на підставі укладеного між сторонами договору банківського обслуговування №б/н від 01.03.2011р.

Судові витрати по справі позивач просить суд стягнути з відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушені зобов'язання за договором банківського обслуговування №б/н від 01.03.2011р. щодо своєчасного та повного повернення кредиту, у зв'язку з чим станом на 04.08.2014р. у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість у загальній сумі 350704,51грн. (з яких 279092,81грн. - заборгованість по основній сумі кредиту; 53287,01грн. - заборгованість за відсотками; 672,09грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 17652,60грн. - штраф), яка стала підставою звернення позивача до господарського суду з даною позовною заявою.

За результатами розгляду позовної заяви за вих. №б/н від 23.12.2014р. ухвалою суду від 15.01.2015р. порушено провадження по справі та призначено слухання на 29.01.2015р.

Суд розгляд справи відкладав з 29.01.2015р. до 12.02.2015р.; з 12.02.2015р. до 05.03.2015р.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Позивач про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується відомостями про явку представника відображеними в протоколі судового засідання від 12.02.2015 року.

Відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується засвідченою копією реєстру поштових відправлень суду.

Крім того, на адресу господарського суду надійшли поштові повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачу, а саме, які повернулися на адресу господарського суду 17.02.2015 року і свідчать про те, що представник відповідача на прізвище Розниченко 09.02.2015 року отримав копію ухвали суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи на 12.02.2012р.

Незважаючи на належне та завчасне повідомлення про час та місце судового засідання відповідач не вчинив жодних дій спрямованих на належне виконання вимог суду.

05.03.2015р. повноважний представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує та наполягає на їх задоволенні в повному обсязі, просить суд розглянути справу без участі повноважного представника відповідача.

Повноважний представник відповідача в судове засідання не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, відзив на позов не надав, витребуванні судом документи не представив.

Абзацом 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11р. за №18 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

На думку суду неявка у судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами.

В судовому засіданні оглянуто всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.

Суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні, яке відбулося 05.03.2015р. в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, подані документи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.03.2011р. відповідачем підписано заяву про відкриття поточного рахунку.

Згідно заяви відповідач через систему інтернет-клієнт-банкінг приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг" (далі по тексту -Умови), Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://рrіvаtbank.uа., https://сlient-bank.privatbank.ua, які разом складають Договір банківського обслуговування №б/н від 01.03.2011р. (далі по тексту - договір) та взяв на себе зобов'язання виконувати умови договору.

Розділом 32.2 зазначених Умов регламентований порядок надання кредиту за послугою "Гарантований платіж".

Послугу "Гарантований платіж" позивач надає за господарськими договорами, що укладаються між клієнтом та його контрагентами, а також між клієнтом і позивачем (далі по тексту - послуга). Послуга надається у вигляді виконання позивачем заявок на договірне списання коштів (далі по тексту - «гарантований платіж» або «заявка»), згідно якої клієнт-платник доручає позивачу зарахувати кошти на рахунок отримувача, в сумі і в дату, зазначені при створенні заявки. Послуга надається позивачем як за рахунок власних коштів платника, так і за рахунок кредитних коштів. Споживачами цієї послуги є платник і одержувач платежів за господарськими договорами (п. 3.1.1.74 Умов).

Обов'язковими реквізитами заявки на договірне списання коштів є: номер і дата заявки (присвоюються автоматично), рахунок платника, рахунок одержувача, сума платежу, призначення платежу (із зазначенням відомостей про господарський договір, на виконання оплати по якому подається заявка), дата зарахування коштів одержувачу (дата виконання заявки), вказівки за рахунок яких коштів (власних коштів клієнта / кредитних / змішано) необхідно зарезервувати гроші для виконання гарантованого платежу (п. 3.1.1.75 Умов).

Після отримання позивачем за допомогою системи дистанційного обслуговування Заявки (система Internet Ваnking Приват-24 - офіційний канал зв'язку між Банком та клієнтом відповідно до п. 1.1.1.91. Умов), позивач розглядає її на предмет надання або відмови у наданні Послуги, у разі відсутності у платника власних коштів та/або некредитоспроможності платника (п. 3.1.1.76. Умов).

Відповідно до п. 3.2.2.2. Умов клієнт погашає заборгованість по кредиту в розмірі, зазначеному в заявці Клієнта, в строк до 30 днів з дати виконання заявки. За користування кредитом у період з дати ініціювання клієнтом заявки до дати виконання заявки клієнт сплачує винагороду за надання фінансового інструменту в розмірі 4% річних (але не менш ніж 5 гривень) від розміру кредиту, зазначеного у черговій заявці клієнта. Винагорода за надання фінансового інструменту сплачується клієнтом в дату надання в банк чергової заявки. У період з дати виконання заявки за рахунок кредитних коштів до 30.06.2014 року клієнт за користування кредитом сплачує позивачу відсотки в розмірі 28% річних, а починаючи з 01.07.2014року клієнт за користування кредитом сплачує позивачу відсотки в розмірі 36% річних від суми заборгованості. У разі не погашення заборгованості клієнтом за кредитом у строк до 30 днів, включно, на 31-й день - заборгованість по кредиту стає простроченою. При цьому за користування кредитом клієнт платить відсотки в розмірі 56% річних від суми заборгованості.

На виконання умов укладеного між сторонами договору позивач своєчасно проводив Гарантовані платежі ініційовані клієнтом, що підтверджується розрахунком заборгованості та виписками по рахунках відкритих для обслуговування рахунку відповідача.

Починаючи з 04.06.2013 року відповідач активно почав користуватись послугою позивача кредит за послугою "Гарантований платіж", який надавався позивачем для виконання грошових зобов'язань за господарськими договорами, укладеними з контрагентами, що підтверджується, в тому числі заявками на гарантований платіж (доручення на договірне списання) №442 від 30.05.2013р., №995 від 04.122013р., №1129 від 17.02.2014р., №1130 від 17.02.2014р., №1132 від 17.02.2014р., №1133 від 17.02.2014р., №1134 від 17.02.2014р., №1735 від 17.02.2014р., №1138 від 20.02.2014р., №1162 від 11.03.2014р., №1170 від 13.03.2014 р., №1185 від 14.03.2014р., виписками по рахунках та розрахунком заборгованості.

Матеріалами справи (зміст виписок по рахунках та розрахунку заборгованості) підтверджується, що відповідач користувався кредитом за послугою "Гарантований платіж" неодноразово з наданням відповідних заявок.

Відповідач здійснював погашення заборгованості у відповідності з приписами Умов, оскільки користуючись 30.05.2013 року кредитними коштами у розмірі 4900,20грн, 04.12.2013р. кредитними коштами у розмірі 15000,00грн., заявка на гарантований платіж (доручення на договірне списання) №442 від 30.05.2013р., №995 від 04.122013р.), відповідач 28.02.2014 року в повному обсязі погасив заборгованість, включаючи нараховані за цей період відсотки.

Однак, скориставшись 17.02.2014р. кредитними коштами у розмірі 30000,00грн., 17.02.2014р. кредитними коштами у розмірі 30000,00грн., 17.02.2014р. кредитними коштами у розмірі 30000,00р., 17.02.2014р. кредитними коштами у розмірі 50000,00грн., 17.02.2014р. кредитними коштами у розмірі 50000,00грн., 17.02.2014р. кредитними коштами у розмірі 10000,00грн., 20.02.2014р. кредитними коштами у розмірі 50000,00грн., 11.02.2014р. кредитними коштами у розмірі 50000,00грн., 13.03.2014р. кредитними коштами у розмірі 50000,00грн., 14.03.2014р. кредитними коштами у розмірі 50000,00грн. відповідач у встановлений 30-денний строк не здійснив погашення дебетового сальдо в повному обсязі, а погасив лише частину з наявного сальдо та погасив заборгованість по нарахованих відсотках на поточну заборгованість, що підтверджується розрахунком заборгованості та виписками по рахунках відповідача, у зв'язку з чим та відповідно до п.3.2.2.2 Умов заборгованість по кредиту з 27.03.2014року стала простроченою, а відповідач за користування кредитом зобов'язаний був сплачувати на користь позивача відсотки у розмірі 56.00%.

Однак відповідач умови договору виконував неналежним чином та продовжував користуватись кредитом за послугою "Гарантований платіж".

Вищезазначене підтверджується наявними в матеріалах справи розрахунком заборгованості станом на 04.08.2014 року та виписками по рахунках відповідача.

У зв'язку з тим, що заборгованість за кредитом не погашалася, заборгованість відповідача перед позивачем станом на 04.08.2014 року склала 333051,91грн., а саме:

- 279092,81грн. - заборгованість по основній сумі кредиту;

- 53287,01грн. - заборгованість за відсотками;

- 672,09грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язання.

Відповідно до п.3.2.2.10.8 Умов в разі порушення відповідачем строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, що спричинило звернення позивача до судових органів, відповідач сплачує позивачу штраф, який розраховується за такою формулою: 1000,00грн. + 5 % від суми встановленої в Заявці на цілі, відмінні від сплати страхових платежів і платежів для оплати реєстрації предметів застави в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Таким чином, на думку позивача, відповідач повинен сплатити на користь позивача штраф у розмірі 1000,00грн. + 16652,60грн. (333051,91*5/100 = 16652,60), що разом складає 17652,60грн.

Строки позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за цим договором встановлюються сторонами тривалістю 15 років (п. 3.2.2.10.7 Умов).

За приписами п.3.2.2.10.4 Умов нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбачених п.п. 3.2.2.10.1 -3.2.2.10.3 цього Договору, здійснюється протягом 15 років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано клієнтом.

З метою досудового врегулювання спору позивач 18.08.2014 року на адресу відповідача направив відповідне повідомлення "про наявність заборгованості" з вимогою про усунення допущення порушення зобов'язання, яка на даний час відповідачем не виконана.

В свою чергу, відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному договору на момент розгляду спору до господарського суду не надав. Крім того, відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, наведених позивачем обставин не спростував.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

У відповідності до ст. ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Дослідивши матеріали справи, оригінали документів наданих позивачем на вимогу суду в судове засідання та заслухавши повноважного представника позивача в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 279092,81грн. заборгованості по основній сумі кредиту; 53287,01грн. заборгованості за відсотками; 672,09грн. пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 17652,60грн. штрафу, слід визнати обґрунтованими, документально доведеними, такими, що не суперечать чинному законодавству України, а отже є такими, що підлягають задоволенню.

Господарський суд перевірив розрахунки відсотків, пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором та штрафу і визнав їх вірними.

З огляду на положення укладеного між сторонами договору, строк оплати заборгованості є таким, що настав.

Господарський суд вважає, що відповідач-1 визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до позивача, оскільки до дій які свідчать про визнання боргу можуть відноситися часткове погашення самим боржником основного боргу.

Доказів оплати спірної заборгованості за договором відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, належними доказами не спростував.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно норм ст.509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України, зокрема договір є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань).

Частиною 2 ст.639 Цивільного кодексу України, визначено, що якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, що передбачено ст. 611 Цивільного кодексу України.

Нормами ст.612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частинами 1 та 3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, визначені у статті 2 цього Кодексу.

Нормами ч.6 ст.231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За правилами ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до абз.7 ч.1 ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір при задоволенні позову покладається на відповідача.

З урахуванням абз.7 ч.1 ст.49 Господарського процесуального кодексу України стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 7014,09грн.

Керуючись ст. ст. 509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 629, 639, 1054 Цивільного кодексу України, ст. ст. 174, 193, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 21, 22, 32, 33, 34, 36, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро-Кондитер" (49000, Дніпропетровська область, м.Дніпропетровськ, проспект Петровського, буд.34; ідентифікаційний код 37453867) на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПРИВАТБАНК" (49094, м.Дніпропетровськ, вул.Набережна Перемоги, 50; ідентифікаційний код 14360570) 279092,81грн. (двісті сімдесят дев'ять тисяч дев'яносто дві грн. 81 коп.) - заборгованість по основній сумі кредиту; 53287,01грн. (п'ятдесят три тисячі двісті вісімдесят сім грн. 01 коп.) - заборгованість за відсотками; 672,09грн. (шістсот сімдесят дві грн. 09 коп.) - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 17652,60грн. (сімнадцять тисяч шістсот п'ятдесят дві грн. 60 коп.) - штраф; 7014,09грн. (сім тисяч чотирнадцять грн. 09 коп.) - судовий збір, видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

06.03.2015р.

Суддя І.В. Петренко