Рішення

від 03.03.2015 по справі 924/102/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" березня 2015 р.Справа № 924/102/15

Господарський суд Хмельницької області у складі:

суддя Виноградова В.В., розглянувши матеріали справи

за позовом публічного акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" в особі Кам'янець-Подільського міського району електромереж, м. Кам'янець-Подільський Хмельницької області

до виробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю "Антей ЛТД", м. Кам'янець-Подільський Хмельницької області

про стягнення 8613,19 грн., з яких 6188,06 грн. основного боргу, 307,06 грн. 3% річних, 1465,77 грн. інфляційних втрат, 109,03 грн. пені

за участю представників сторін:

від позивача: Гріх Л.В. - представник за довіреністю № 3835 від 18.12.2014 р.

від відповідача: не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

встановив: позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 6188,06 грн. заборгованості за активну електричну енергію, 307,06 грн. 3% річних, 1465,77 грн. інфляційних втрат, 652,20 грн. пені, посилаючись на порушення відповідачем умов договору про постачання електричної енергії юридичним та фізичним особам-суб'єктам підприємницької діяльності №148 від 08.04.2005 р., положення ст. ст. 526, 625 ЦК України, ст. 193 ГК України.

Від позивача надійшла письмова заява від 25.02.2015 р. про зменшення позовних вимог, в якій позивач у зв'язку з проведенням уточнюючих розрахунків пені зменшує суму позовних вимог в частині стягнення пені та просить стягнути з відповідача 6188,06 грн. заборгованості за активну електричну енергію, 307,06 грн. 3% річних, 1465,77 грн. інфляційних втрат, 109,03 грн. пені.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині. Оскільки подана позивачем заява відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, вона приймається судом.

Повноважний представник позивача наполягає на задоволенні позовних вимог, посилаючись на подані докази.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, письмового відзиву на позов з документальним обґрунтуванням своїх доводів не подав, про причини неявки та неподання доказів не повідомив, своїм процесуальним правом не скористався, хоча був належним чином повідомлений про судовий розгляд справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення від 16.02.2015р., 24.02.2015р.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

Між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) 08.04.2005 р. укладено договір №148 про постачання електричної енергії юридичним та фізичним особам-суб'єктам підприємницької діяльності (далі - договір), згідно з р. 1 якого постачальник електричної енергії здійснює передачу та постачання електричної енергії споживачу, а споживач оплачує постачальнику спожиту електроенергію та здійснює інші платежі згідно з умовами договору та додатками до нього, що є його невід'ємними частинами.

В п. 2.2 договору сторони погодили, що споживач зобов'язується, зокрема, виконувати умови договору; вести облік використаної електроенергії, знімати та подавати постачальнику покази розрахункових лічильників за встановленою формою та згідно з "Графіком передачі показів лічильника", який кожний рік доводиться постачальником споживачу і являється додатком до договору; оплачувати постачальнику вартість спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору.

Відповідно до п. 3.1 договору постачальник має право, зокрема, одержувати від споживача у строки, встановлені цим договором, плату за поставлену електричну енергію за тарифами, розрахованими згідно з Умовами та правилами здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, та інші платежі, обумовлені договором і іншими діючими нормативними документами; на стягнення пені, інфляційних, 3% річних, плату за повторне підключення та інших санкцій за несвоєчасну оплату спожитої електроенергії.

За несвоєчасне виконання договірних зобов'язань, передбачених пп. 2.2.4 договору, споживач несе відповідальність у вигляді нарахування пені, індексу інфляції, 3% річних (пп. 4.3.1 договору).

Згідно з п. 7.1 договору облік електроенергії, спожитої споживачем та (або) субспоживачами, приєднаними до електричних мереж споживача, здійснюється згідно з вимогами ПУЕ та ПКЕЕ. На підставі показів засобів обліку електричної енергії та умов додатка № 3 "Графік зняття показів лічильників та передачі їх в постачальну організацію" споживачем оформлюється рапорт про використану електроенергію та подається постачальнику у встановлені строки (п. 7.5 договору).

Порядок розрахунків за користування електричною енергією сторони узгодили в р. 8 договору, відповідно до п. 8.1 якого розрахунковий період споживання та оплати за електроенергію визначається календарним місяцем. При цьому споживач здійснює поточну повну оплату вартості обсягу електричної енергії, згідно з додатком №1 з урахуванням очікуваного споживання електроенергії за розрахунковий період у відповідності до 1 числа розрахункового періоду 100% від договірної величини споживання електроенергії розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за електроенергію проводиться при оплаті першого платіжного доручення у наступному розрахунковому періоді на підставі одержаного рахунку. При цьому сума оплати визначається у відповідності з плановим (очікуваним) споживанням електроенергії наступного періоду з урахуванням сальдо розрахунків за попередній розрахунковий період. За дату оплати приймається дата зарахування банком коштів на рахунок постачальника. У випадку ненадходження коштів в обумовлені в цьому пункті строки споживачу нараховується пеня у розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу (але не більше подвійної облікової ставки НБУ), 3% річних та інфляційні. Оплата вартості активної електричної енергії здійснюється виключно коштами в уповноваженому банку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника.

Відповідно до п. 8.2 договору пеня, 3% річних, інфляційні зараховуються на поточний рахунок постачальника.

Договір вважається чинним з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2006 р. Договір вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку не наступить письмова заява однієї із сторін про відмові від цього договору або про перегляд його умов. Договір підписаний та скріплений печатками сторін. Доказів про припинення дії договору суду не подано.

Позивач, на виконання своїх договірних зобов'язань постачав відповідачу електроенергію, що відображено в рапортах відповідача про відпуск електроенергії по лічильнику № 036815 та відповідних рахунках-фактурах за спожиту електричну енергію, які виставлялись позивачем (в січні - серпні 2013 р.), всього на загальну суму 11030,17 грн.

Однак, відповідач лише частково оплатив спожиту електроенергію, утворивши заборгованість в сумі 6188, 16 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку (на суму 440,00 грн. за 30.04.2013 р., 626,71 грн. за 14.02.2013 р., 3500,00 грн. за 13.02.2013 р., 368,00 грн. за 07.02.2013 р., 800,00 грн. за 28.01.2013 р.) та відображено в розрахунку заборгованості (з врахуванням раніше існуючої заборгованості в сумі 892, 70 грн.).

Оскільки відповідач в добровільному порядку заборгованість за спожиту електроенергію не сплатив, позивач звернувся до суду із позов про стягнення з відповідача боргу в сумі 6188,16 грн., а також 307,06 грн. 3% річних, 1465,77 грн. інфляційних втрат, 109,03 грн. пені (враховуючи заяву про зменшення позовних вимог від 25.02.2015 р.).

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Нормами ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто, відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як убачається з матеріалів справи, між сторонами укладено договір про постачання електричної енергії №148 від 08.04.2005 р., за умовами якого позивач здійснює передачу та постачання електричної енергії відповідачу, а відповідач оплачує позивачу спожиту електроенергію.

Відповідно до ст. 714 ЦК України, ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України та ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи слідує, що відповідач за період з січня по серпень 2013 р. спожив електроенергії на загальну суму 11030,17 грн. Проте відповідач порушив договірні зобов'язання з оплати спожитої електроенергії (пп. 2.2.4 договору), утворивши заборгованість перед позивачем в розмірі 6188,16 грн. Доказів про повне погашення заборгованості та спростування позовних вимог суду не подано.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пункт 8.1 договору передбачає, що у випадку ненадходження коштів в обумовлені в цьому пункті строки споживачу нараховуються 3% річних та інфляційні. Аналогічну умову містить також п. 4.3.1 договору.

Позивач просить стягнути з відповідача 307,06 грн. 3% річних і 1465,77 грн. інфляційних втрат згідно з поданими розрахунками.

Суд, перевіривши розмір заявлених позивачем інфляційних втрат за травень 2013 р. - грудень 2014 р. в сумі 1465,77 грн. та 3% річних в розмірі 307,06 грн. (незважаючи на неправильне зазначення позивачем сум 3% річних, зокрема, за липень 2013 р.), вважає, що вони заявлені в межах можливих нарахувань, а тому позовні вимоги щодо стягнення 3% річних в сумі 307,06 грн. та 1465,77 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 109,03 грн. пені згідно з поданим розрахунком.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобов'язання.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 230 ГК України, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Частиною другою ст. 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Сторони в п. 8.1 договору визначили, що у випадку ненадходження коштів в обумовлені в цьому пункті строки споживачу нараховується пеня у розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу (але не більше подвійної облікової ставки НБУ).

Проаналізувавши поданий позивачем розрахунок пені, взявши до уваги умови договору, суд доходить висновку, що позивачем, незважаючи на неправильне визначення кількості днів прострочення за період з 10.06.2013 р. по 09.08.2013 р. (замість 60 зазначено 9), правомірно, в межах можливих нарахувань, заявлено до стягнення 109,03 грн. пені.

Враховуючи вищезазначене та приписи ст. 33 ГПК України, в силу яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх заперечень, позовні вимоги заявлені обґрунтовано, підтверджені доказами та підлягають задоволенню. Доказів які б спростовували позовні вимоги суду не подано.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 12, 32-34, 44, 49, 82, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов публічного акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" в особі Кам'янець-Подільського міського району електромереж, м. Кам'янець-Подільський Хмельницької області до виробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю "Антей ЛТД", м. Кам'янець-Подільський Хмельницької області про стягнення 8613,19 грн., з яких 6188,06 грн. основного боргу, 307,06 грн. 3% річних, 1465,77 грн. інфляційних втрат, 109,03 грн. пені задовольнити.

Стягнути з виробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю "Антей ЛТД", Хмельницька область, м. Кам'янець-Подільський, вул. Індустріальна, 4 (код 14144174) на користь публічного акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" в особі Кам'янець-Подільського міського району електромереж, Хмельницька область, м. Кам'янець-Подільський, Голосківське шосе, 8 (код 22764672) 6188,06 грн. (шість тисяч сто вісімдесят вісім гривень 06 коп.) заборгованості за активну електричну енергію, 307,06 грн. (триста сім гривень 06 коп.) 3% річних, 1465,77 грн. (одну тисячу чотириста шістдесят п'ять гривень 77 коп.) інфляційних втрат, 109,03 грн. (сто дев'ять гривень 03 коп.) пені, 1827,00 грн. (одну тисячу вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.) судового збору.

Видати наказ.

Повне рішення складено 05.03.2015 року

Суддя В.В. Виноградова

Віддрук. 4 прим.: 1 - до справи; 2,3 - позивачу (м. Хмельницький, вул. Храновського 11А; м. Кам'янець-Подільський, Голосківське шосе 8); 4 - відповідачу (м. Кам'янець-Подільський, вул. Індустріальна 4)